Руданський Степан – Козаче-голубче
“Козаче-голубче,
Соколику мій!
Дай білу рученьку,
Зо мною постій!
Най надивлюся,
Слізьми заллюся,
Заким з дороги
Тебе діждуся!”
“дівчино-рибчино,
Не плач, не ридай!
За мною, молодим,
Ручок не ламай:
Як не загину,
Я не покину,
Я не покину
Любу дівчину”.
“Ой доню Явдоню,
Зіллячко моє!
Чого ж так змарніло
Личенько твоє?”
“Ой мати-мати!
Тяжко вмирати,
Ой а ще важче
Милого ждати!
Давно я, давно я
В милого була,
Вже тая стежка
Зіллям заросла.
Піду я, мати,
Зіллячко рвати,
Зіллячко рвати,
Милого ждати!..
Рвуть зілля дівчата,
Віночки плетуть,
А мої оченьки
Тільки сльози ллють.
Ой зілля-зілля,
Чуже весілля,
А моя мука –
З милим розлука!..”
“дівчино-рибчино,
Здорова була!
Чи вже ж ти, чи вже ж ти
Мене забула?”
“Я не забула,
Я не забуду,
Любила вірненько,
Любити буду”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Дівчино-рибчино, здорова була! (народна пісня) “дівчино-рибчино, Здорова була! Чи вже ж ти, серденько, Мене забула?” “Ні, не забула І не забуду, Любила, кохала, Любити вік буду!” “дівчино-рибчино, Серденько моє, Якби ж ми з тобою Жили обоє! Жили ми з тобою, Вік вікували, Горенька й нуждоньки В світі б не знали!” “Ти б строїв хатинку, Я б помагала, Ти б косив […]...
- Руданський Степан – Ти не моя Ти не моя, дівчино дорогая! І не мені краса твоя; Віщує думонька смутная, Що ти, дівчино, не моя! Ти не моя! За личко гарне Справляє хтось колодія… Мої ж літа проходять марне, Бо ти, дівчино, не моя!.. Ти не моя!.. І брови чорні Милує інший, а не я, І інший хтось тебе пригорне, А ти, […]...
- Руданський Степан – Звела мене не біда Звела мене не біда, Звела мене, Моя нене, Звела мене не біда, А дівчина молода. А дівчина, Як калина, А дівчина молода. Брівоньками зв’ялила, Брівоньками, Чароньками. Брівоньками зв’ялила, Оченьками спалила. Оченьками, Зіроньками, Оченьками спалила. Ой дівчино, не в’яли, Ой дівчино, Ти, рибчино, Ой дівчино, не в’яли, Серця мого не пали! Серця мого Молодого, Серця мого […]...
- Руданський Степан – Богдай тебе Колись я із тяжкої туги На лаві дубовій лежав, Останній карбованець срібний В пустії калитці держав. Аж тут навинулась дівчина, І я свою тугу забув; Дівчино, моя ти дівчино, Богдай тебе бог не забув! І сів я на лаві дубовій, І сіла дівчина моя, Дівчина мене обійняла, Обняв же дівчину і я. Їден поцілунок гарячий […]...
- Руданський Степан – Полюби мене Лисий я, волосся спало, Решта білая, як сніг, Недалеко моя яма, Та я в яму ще не ліг; Що збіліло – замалюю Ще й нового накуплю – Полюби мене, дівчино, То-то я тебе люблю! Небагато в мене мізку, Та і пусто в голові, Та я змалку оженився На багатій удові; І я собі узяв гроші, […]...
- А вже третій вечір (народна пісня) А вже третій вечір, як дівчину бачив, Ходжу біля хати – її не видати. – Вийди, дівчино, вийди, рибчино, Вийди, серденя, утіхо моя! – Не вийду, козаче, не вийду, соколе, Мене мати лає, гулять не пускає. – Брешеш, дівчино, брешеш, рибчино, Брешеш, серденя, утіхо моя! – Та було б не рубати зеленого дуба, Та було […]...
- Руданський Степан – Ой чому ти не літаєш Ой чому ти не літаєш, Орле сивокрилий? Ой чому ти не гуляєш, Хлопче чорнобривий? Ой рад би я політати – Туман налягає; Ой рад и я погуляти – Туга не пускає. Нема щастя ні за мною, Ні передо мною, Тілько туга за тугою, Журба за журбою! Ходжу, нуджу середо дня І посеред ночі, І ніколи […]...
- Степан Руданський – Той, що над нами Стоїть козак коло груші Дівку підмовляє. А дівчина, як калина, Полум’ям палає. Зчервоніло повне личко, Відскочили груди… Отак дала б, та боїться, Що то послі буде. “А що, – каже, – як я буду Дитиноньку мати? Хто пригорне сиротину, Буде доглядати?” Козак жваво обіймає Дівчину руками. “Не журись, дівчино, – каже, – А той, що […]...
- Руданський Степан – Гей, бики! Та гей, бики! Чого ж ви стали? Чи поле страшно заросло? Чи лемеша іржа поїла? Чи затупилось чересло? Вперед, бики! Бадилля зсохло, Самі валяться будяки, А чересло, леміш новії… Чого ж ви стали? Гей, бики! Та гей, бики! Ломіть бадилля, Ломіть його, валіть на прах; Нехай не буде того зілля На наших батьківських полях! А […]...
- Руданський Степан – Не згадаю гадки Не згадаю гадки, Не змислю я мислі!.. Як чорнії хмари, Чорні думи звисли! Порадь, мати, що діяти, Ой чи жити, чи вмирати? Порадь, моя мати! Розпукає серце, Каменіють груди. Скажи, моя нене, Що зо мною буде. Кажуть люди: “В світі чари; В світі люди, не татари – Не будеш без пари!” Ой світе мій, світе! […]...
- Руданський Степан – Мене забудь, моя дівчино! Мене забудь, моя дівчино! Спокійно жий, щаслива будь, Цвіти хоть рожой, хоть калиной, – Мене забудь, мене забудь!.. Мене забудь – і тяжким смутком Не розбивай біленьку грудь: Шукай собі коханка хутко, Мене забудь, мене забудь!.. Мене забудь, мене не треба! Та якби я коли-небудь Тебе забув… – о боже з неба, Мене забудь, мене […]...
- Руданський Степан – Циганський похорон У цигана вмерла мати, Нічого діяти!.. Іде циган до батюшки, Просить поховати. “А як хочеш поховати? Може, по-циганськи?” “Ні, батюшка, прошу таки Вже по-християнськи!” “Та то буде рублів десять Тебе коштувати!” “О, нічого то, панотче! В нас дорожча мати!” Поховав піп циганиху, За гроші питає… Аж тут йому сороківку Циган витягає. “Сороківку? – піп питає. […]...
- Руданський Степан – дочка-син Пан то хоче сина мати, Не спить цілі ночки, Але пані, як на збитки, Вповиває дочки. Що півроку, то й повненька, Що рік, то й дитина… Отак-отак рада б хлопця, А вийде дівчина… П’ятеро вповила пані, Ще надію має; Але дідич за границю З горя виїжджає. І говорить своїй пані: “Я хрестом клянуся, Тільки ще […]...
- Руданський Степан – Циган на толоці Вийшов циган на толоку, Косить, бідний, косить – А господар обідати Цигана не просить, А дав чарки понюхати, Хліба закусити Та й знов таки заставляє Цигана косити. І скривився циганюга, Косить, бідний, косить, А господар полуднати Цигана не просить. А знов чарки понюхати, Хліба закусити Та й знов таки заставляє Цигана косити. Ізнемігся бідний циган, […]...
- Степан Руданський – Окуляри Розходився мужичок Аж гвалт дякувати, Та одна йому біда: Не вміє читати. До аз-буки – так куди, Не того він хоче. Він гадає чим другим Просвітити очі. “Не вміє ж так старий дяк Стрічки розібрати, Окуляри ж як візьме – То куди читати! Отак і я заведу Кондаки й тропарі, Піду тілько та куплю Такі […]...
- Руданський Степан – Чи голосна церква Став у церкві батько з сином. Церкву вже кінчали: Засклепили, побілили, Олтар прибивали. “Слава богу, – каже батько, – Спомоглися люди. Лиш не знати, як то вона – Чи голосна буде? Постій хіба, – каже, – сину, Перед образами, А я піду та для проби Свисну за вратами… “ Пішов свиснув разів кілька, Назад повертає. […]...
- Руданський Степан – Голубонько-дівчинонько Голубонько-дівчинонько, Зіронько моя! Не питайся, моя мила, Чого смутен я! Живо-живо того смутку І ти не минеш!.. Отоді ти, моя мила, Мене спом’янеш… Голубонько-дівчинонько, Мій рожевий цвіт! Ти весела, світом рада, Тобі милий світ!.. Живо-живо світом знудиш, Тяженько здихнеш… Отоді ти, моя мила, Мене спом’янеш!.. Гудуть пчоли коло тебе, Ти, як лист, дрижиш… Ти їх […]...
- Степан Руданський – Що кого болить Плачуть діти коло тіла! “Мати ж наша, мати! А хто ж тепер нас без тебе Буде годувати? Хто нас буде голубити, Доглядати вдома?” Мужик стоїть, підіперся, Хлипає, сірома!.. “З ким же татко будуть спати?..” Він аж похилився: “Але ж, але ж, мої дітки!..” – І слізьми залився…...
- Роман Купчинський – Не сміє бути в нас страху Не сміє бути в нас страху І жадної тривоги. – Чому? Бо ми є лицарі грізні Залізної Остроги! Кладочка, кладочка узесенькая. Дівчино, рибчино молоденькая. До дівчини мені близько, мені близько, Но через стависько. Вчора дощ, нині дощ, Завтра буде слизько. Не страшать нас ні в цісарів Високії пороги, Бо ми є лицарі грізні Залізної Остроги! […]...
- Степан Руданський – Най хоть по-християнській Стоїть москаль на квартирі, Зиму пробуває… Служить щиро господині, Та й сам не дрімає… Лиш господар куди з хати При лихій годині, Москалина помаленьку – Та до господині… А псяюха господиня Хороша, як ружа. Отак дала б москалеві, Та боїться мужа… Раз мудрує москалина, Раком нагинає… Бере свою шинелину, На ню накидає… Крешить собі її […]...
- Степан Руданський – Сховалась По ордані 1, як звичайне У людей буває, Ходить батюшка з кропилом Хати окропляє. І, звичайне, як батюшка, – Чого ж тут боятись? Але одна молодиця – Ні, таки ховатись… Ставить діти на припічку, Каже їм казати, Що матері нема вдома, На ярмарку мати. Сама живо під постелю, Ноги підгинає. Аж приходить і батюшка, “В […]...
- Степан Руданський – Вовки “Чого, жидку, так збілів? Що з тобою сталось?” “Ах, за мною через став Аж сто вовків гналось!” “Бог з тобою!.. Сто вовків!.. Та б село почуло… “ “Та воно пак і не сто, А п’ятдесят було”. “Та й п’ятдесят диво в нас… Де б їх стільки взялось?” “Ну Іванцю! Нехай так, Але десять гналось”. “Та […]...
- Руданський Степан – Колька Що день божий, то й слабує Жінка в мужика. Мужик ходить, бабів зводить, Попа і дяка… Баби шепчуть, дяк ворожить, Воду піп святить… А у жінки – колька й колька, Й голова болить. Та коли б то справді колька, То й хоть би не жаль… А то, лихо його мамі, Внадився москаль. Молодиця москалеві – […]...
- Степан Руданський – Треба всюди приятеля мати Прийшла в церкву стара баба, Свічок накупила; Де була яка ікона, Всюди поліпила. Іще пара остається, Де їх приліпити?.. “Ага! – каже.- Пошукаю Святого Микити!” Найшла баба і Микиту – Святий чорта ціпить!.. Бере одну йому ставить, Другу чорту ліпить!.. Видять люди й розважають, Щоб там не ліпила. “Що ти, бабо,- кажуть,- робиш? Та ж […]...
- Степан Руданський – Мазур у болоті Застряг мазур у болоті, Хуру підпихає Та й до помочі дороту Святу упрошає: “Свята панно, – каже, – панно! Святая дорота! Будь ласкава надо мною, Вирятуй з болота!” Ані з місця його коні! Нічого робити, Давай тоді Antoniego На поміч просити. Підпер хуру та як крикнув: “Święty мій Антоній! Вирятуй хоч ти з болота Мої […]...
- Степан Руданський – Печені яйця Підсунувся на весіллі Козак до дівчини, Давай її підмовляти Дати табачини. Але вона “Не дам, – каже, – Бо казала мати, Що від того, часом, можна Животину мати… “ “Не журися, – козак каже, – Не знатимуть люди: В мене яйця печенії – Дитини не буде!..” “А чи ж правда печенії?” “Печені, їй-Богу!..” “А з […]...
- Степан Руданський – Піп на ярмарку Шиє собі по ярмарку Молодчина жвавий, Підглядає, що в батюшки Гроші у халяві. Та і гроші ж то хороші – Самії дукати. “Будь що буде, – промовляє, – А треба дістати… “ Сюда-туда повернувся – Вже й видумав штуку, Підступає до батюшки – Цмок його у руку. “Батюшечко,- став казати,- Вчиніть мою волю!.. Потрудіться на […]...
- Степан Руданський – Чужая дитина не то що рідна Ой не тая, мій синоньку, Година настала, Щоб чужая дитинонька За рідную стала. Народна пісня Журилися муж з жоною, Що дітей не мали; Далі взяли та й під старість Сироту прийняли. Росте тая сиротина, Так їм помагає! Але старий, як чужому, Все не довіряє. Та вже, мабуть, недаремне Примовляють люди, Що дитинонька чужая За рідну […]...
- Руданський Степан – Барабанщик [separator headline=”h2″ title=” Руданський Степан – Барабанщик “ Не кидає цам господар Ні жінки, ні хати, А тут москаль перехожий Аж гвалт пої..ти. І вхитрився ж так, шельма, Настругав цеглини. Розтер пороху чимало, Взяв білої глини. Давай пуцьку малювати! На два пальці – в чорне, На чотири пальці – в біле, А на три в […]...
- Руданський Степан – Співомовки (Збірка) 1992 рік, видавництво “Веселка” ПРЕСЛІВ’Я Вір не вір, а не кажи: “Брешеш” I Народився я на світ, Як їдного рання Моя ненька забагла Шпаків на снідання. А я, хлопець-молодець, Пожалував мами, Серед лісу відпитав Дупло зі шпаками. В дупло руку – не йде, Голови не впхаю, Сюди-туди край дупла – Та й сам улізаю. Ходжу […]...
- Руданський Степан – Що рабин робить Випив мужик півкватирки, Хлібом заїдає. А жид ходить коло шинку, Борухи співає. “Чи є, Мошку, у вас рабин?” – Став мужик питати. А жид: “Гирсти! А чому ж нам Рабина не мати?” “А розумний у вас рабин?” Жид аж вийшов з себе: “Та вже ж,- каже,- розумніший, Мужику, за тебе!..” “А що ж рабин у […]...
- Степан Руданський – Аби душа чиста Два злодії опівночі Костьол обкрадають; Обшарили всі скарбони, Святих обдирають. І забрали, які були, Гроші під замками. Далі один на олтарик Пнеться з постолами. “Та що ж бо ти, брате, робиш? – Став другий казати.- Як-то можна святе місце Постолом валяти?” А той каже: “Мовчи, брате! Ми тут перед богом – Аби душа чиста була, […]...
- Степан Руданський – Хомут Возив мужик на ярмарок Жидів цілу фуру… Назад йому довелося Везти одну Суру… Як на збитки мужикові Сура уродлива!.. Молоденька і тлустенька, Сама чорнобрива… Підсів мужик до жидівки, Жарти починає. А жидівка, псяча віра, Чортом поглядяє. Відсувається небога… Нічого діяти!.. “Почекай же, псяча віро, Сама мусиш дати!..” Їде собі помаленьку: Чорний ліс синіє!.. Ще далеко […]...
- Степан Руданський – Крива баба Раз до ксьондза забрела Кривая на ноги І, бідная, на дітей Просила підмоги. А ксьондзові грошей жаль, – Давай її вчити, Як каліці із дітьми В білім світі жити. “Лучче, – каже, – ти навчись Бабити, змовляти, То й на себе, й на дітей Будеш гроші мати!” “де ж навчитись, пане мій? Дайте мені раду!” […]...
- Руданський Степан – Преслів’я Спив до дна я прикрий келих За здоров’я долі, І з похмілля моє серце Розривають болі. Нащо ж, мила, мої думи, Нащо твої чари, Коли з ними враз по серцю Бродять чорні хмари? Правда, мило мені було, Як ти обіймала І опущене покрів’я З думки підіймала І на розум накидала, – Правда, мило було!.. Моє […]...
- Руданський Степан – Могила В степах, де гриміла Козацькая сила, Від світу-потопу Лежала могила. Лежала могила, Як тая цариця, Що ї зашептала На сон чарівниця. І стан її пишний Трава покривала, І голову сонну Калина вбирала. І гілля калини Плелося косами, І кетяги красні Спадали биндами. Із лівого боку, Словами ізрита, Лежала край неї Камінная плита. Чи прошлого пам’ять, […]...
- Руданський Степан – Павло Полуботок* Полуботку-Полуботку, Наказний гетьмане! А хто ж тобі гетьманськую Булаву дістане? Полуботку-Полуботку, Голубе-соколю! А як же ж ти підіймешся За козацьку волю? Полуботку-Полуботку, Рідная дитино! А як же ж ти ізійдешся З вражим Вельяміном? 2 Не питайте, хто Павлові Булаву добуде, Є у нього Україна, Є у нього люди. І пішли вже Семен Рубець І Василь […]...
- Руданський Степан – Наука Дочекався я Свого святонька Виряджала в світ Мене матінка. Виряджала в світ Мати рідная І промовила Мені, бідная: “Нехай, сину мій, Ми працюємо. Нехай цілий вік Ми горюємо; Нехай сохну я, Тато горбиться, Ти на світ поглянь, Що там робиться, – Та не всі ж, як ми, В землі риються, – Може, є такі, Що […]...
- Руданський Степан – Бородатий хусит На підсінні в малій хаті Сидить старий хусит, Вопівночі над талмудом Бородою трусить. І, як рабин, зачитався, Читає, читає!.. А з підсіння запорожець В вікно заглядає… Заглядає та гадає, Чим би поживитись; Але в жида всюди голо, Куди подивитись. Тілько сам він бородатий, Борода до пупа, Та книжок його поганих Кругом ціла купа… Замишляє запорожець […]...
- Руданський Степан – Над колискою Спи, дитя моє, ти – життя моє! Спи, дитя моє красне! Поки сонечко не запалиться, Поки місяць не згасне!.. Спи, дитя моє, ти – життя моє! Тілько щастя і долі! Будеш цілий вік, як той чорний віл, У ярмі і неволі! Тілько губонька залепечеться, Слаба ніженька стане, Слаба рученька перехреститься – Твоє горе настане. Не […]...
Походження рідного міста харкова.