Руданський Степан – Місяць

Нічка тиха, зорі світять,
А мороз крепить;
Циган сина до місяця
Лицем становить.

“Отак, сину мій Романе!
Отак, дурню, стій
Та з пазухи вийми руки,
До місяця грій!..”

Стоїть бідне циганятко,
Холод каменить,
А старий пішов до хати
Людей туманить.

Витуманив кусок сала,
Хліба бохунець,
Вийшов з хати та до сина –
Син як камінець.

“Ой місяцю! – циган каже.
Жаль твої краси!
Ти лиш світиш, а не грієш,
Дармо хліб їси”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Остап вишня біографія вікіпедія.
Ви зараз читаєте: Руданський Степан – Місяць