Руданський Степан – Полотно

Кричить баба, репетує,
Пукає в вікно,
А москаль припав до плоту,
Тягне полотно.
Стягнув собі. “Прощай, бабка!
Злом не поминай!”
Стара баба у погоню:
“Служба, почекай!”
Москалеві то й байдуже,
Баба вже й клене:
“Нехай тебе, препоганий,
Куля не мине!”
“Пусть себе, – москаль говорить,
Баба паареть,
Вить добраво чаловека
Пуля не вазьметь… “
“Та богдай же тебе господь
Щастям обминув,
Богдай же ти, препоганий,
Дзвона не почув!”
“Что мне, бабка, тваи звоны,
Эка не видал?..
Кабы я лишь ва паходе
Барабан слыхал!”
“Богдай же ти світа-сонця
Більше не видав!
Богдай же ти зозуленьки
Більше не чував!..”
“Что мне слушать, как зазуля
Вашая поеть,
Меня в матушке Рассеи
Й одуд закуеть!..”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Сосна лесі українки аналіз.
Ви зараз читаєте: Руданський Степан – Полотно
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.