Секундну правду вловлюю в думках

Спитаюся тебе, чи ще болить,
Що нас разом життя не поєднало?
Чи образ мій у згадках майорить,
І чи мене тобі в житті замало?
Чи диво я, якому зрадив час,
Чи дивовижна зрада ідеалу?
Чи мій дзвінок нагадує про нас,
Чи нас по різних казках розігнали?
Секундну правду вловлюю в думках:
Та хто ж я, щоб тепер тебе питати.
Не та, що засинала на плечах,
Лиш та, кого хотілося кохати.
Мечем надій розсік і гнів, і страх.
Солодкий щем цілунку – тільки мрія.
Так, вже не я іду до тебе в снах,
Лише ім’я приємно душу гріє.

Ви зараз читаєте: Секундну правду вловлюю в думках