Семенко Михайль – Аскольд
Цілий день в піднесенім настрої
В штучних рухах на блідім обличчю
Цілий день хтось плакав що не має зброї
Не докличусь
На Аскольд хочу вічно-далекий вічно-самотний
Слухати зойки на диких щовбах
… В штучних рухах на блідім обличчю…
Чекай на мене – я покличу…
… Аскольд…
Аскольд…
Аскольд…
Тане
Тане в тумані
Самотний острів.
20. XII. 1916
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Аскольд і Дір – захисники давньоруських земель (за поезією “Аскольд і Дір” з книги “Княжа Україна”) Хто ми? Звідки прийшли на цю землю? Яке наше минуле? Що чекає у майбутньому? Ці питання виникають у кожної людини, яка пізнає світ. Вперше замислитися над історією рідної Батьківщини мене примусила “Повість минулих літ”, там я вперше зустрілася з іменами напівлегендарних князів Аскольдом і Діром. Олександр Олесь у поезії “Аскольд і Дір” з книги “Княжа […]...
- Семенко Михайль – два ножі Схрестилися над нами два ножі Спустилася імла повільна Владає сила невідома і свавільна І місяць вже тому як ми чужі. Самотний знову я. Сумний навіки. Без шляху. Без мети. Розавить десь авто. Я ніби гімназист благаю серцю ліки І плачу, як раніш, що не зустрівсь ніхто. 5. II. 1917. Владивосток...
- Олександр Олесь – Аскольд і Дір АСКОЛЬД І ДІР Славна в Рюрика дружина, Всім далась вона взнаки, А Аскольд і Дір – найперші, Найславніші вояки. Нудно їм сидіти дома Без походів, без боїв, І вони прохають князя, Щоб на волю їх пустив. Князь подумав і дозволив. Попрощалися вони І з такими ж вояками Посідали на човни. І по Волхову угору В […]...
- Семенко Михайль – В театр Хутко йти в театр і заправляти скрипку Мовчати цілий вечір між натовпу З колегою Ах я буду цілий вечір уявляти катеринку Ах я буду почувати себе цілий вечір Калікою. 20. IX. 1916...
- Семенко Михайль – Місто (“Блимно і крапно… “) Блимно і крапно Блиск лініями Тремтіння фігурами Сунуть Лізуть Повзуть Пересовуються Симетричність Німих пересовувань Обганяннями Міняться в рухах Безшумними серіями Міняться силуетами Таємничими вогниками Вирізують окреслами Вигнутими тінями Засліплюються рисами Диференційована геометрія Химерних кутів і будов....
- Семенко Михайль – Ідоли Мої неіснуючі ідоли Образи моїх мрій Як комічно ми снідали Який чудний на вас стрій Ви назвали острів Шукав не знайшов на мапі Який сміх гострий При нічній лампі!...
- Семенко Михайль – Подорож Я ходив з нею, далеко були ми – Обходили немало поля і попали в ліс. Скільки прани – бо не були ми злими – Я звідти в кімнату приніс! Сьогодні сиджу. Не вабить синій сніг. У дзеркалі дививсь на риси. Не бачив сад моїх сьогоднішніх ніг. Цілий день пробув і самотньо згризся....
- Семенко Михайль – Наша пляма Щорана я роблю моціон І зустрічаю неодмінно. А надвечір – ми біля бухти незмінно І на нас дивиться Оріон. Тоді стає вогко і якось незатишно. Щока до щоки за теплом нагинається. Наша пляма з фоном зростається І не камінь тільки тому, що дише. Мови тихість і доторку м’якість. Далі надходе час розстання. Бухта спить. далеко […]...
- Семенко Михайль – Було біля моря весело Було біля моря весело, Цокотіли камінці. Так легко гнулись весла У міцній руці. Дратись на скелю струмлену У вогкий чагарн’ик. Вдивлятись у даль отруєну, Де острів зник. Почуватись маленьким хлопчиком, Бігать, радість, мов у сні. Жити б так і ночі і Дні! 6. VII. 1917. Владивосток...
- Семенко Михайль – Рухи слів Мій товариш забіг – Я сам. Яке сумне моє гавкання. Шкода себе. Чорніє, плямиться земля – Сніг тане. При місяці мерехтить щось, В душу залазить, каплеться. 7 вздовж і 3 вшир шибок – У вікні моїм. Але я ще не бачив його, Були ночі сині. Увечері, як лампа світиться – Сиджу за столом. Перебігають, переставляються, […]...
- Семенко Михайль – Моє кохання Я завтра з нею знову побачуся Завтра побачуся Не багну більше ні думок ні настроїв З нею коханкою з нею сестрою Завтра побачуся Учора було якесь дивне побачення Дивне розстання Знов не скінчив знову є щось не зазначене Мов не кохання Але ж кохаю я – так Чому б ходив замислений І смутно затривожений? Останні […]...
- Семенко Михайль – Репліка Хочеться казки. Хочеться тиші. Галаси, сурми виснажили мозок. Серце – серце моє ледве дише, Ніби йому дали 100 різок. Хочеться далі. Ну хоч в Австралію. Виберу на мапі найсамотніший острів. Перекину з собою віків вакханалію І мої поезії гострі. Червоні плями на зеленому фоні. Чую, бути мені цікавим епіком! … Нащо, нащо схопили ви на […]...
- Семенко Михайль – до побачення Черв’як зневір’я гризе і душить. Минули дні коли я вірив. Може цей демон мене задушить, Може мене розважать Сускегана чи Гвадалквівір. Ішов назустріч молодому життю. Прощайте, прощайте щирості дні. Коли захочу – востаннє заблищу І звук моїх поез ущухне в далині. Смуток. Не розважить ніхто. А день такий теплий, День так привітно всміхається. Вона сьогодні […]...
- Семенко Михайль – Парикмахер Сьогодні вдень мені було так нудно, Ніби докупи зійшлись Олесь, Вороний і Чупринка. Почувалося дощово і по-осінньому облудно – В душі цілий день Парикмахер на гітарі бринькав. Іноді думав про неї й робив ескізи листа – Що не гадався їй надісланим бути. Згадав кілька французьких фраз забутих, Разів зо два поглянув на образ Христа. Наспівував […]...
- Семенко Михайль – Мій будинок Не жалкуй, що мій будинок звалений,- Не турбуйся про звіт. Бо не я сам – спалений, Зі мною падає цілий світ. І нехай він мертвим лічиться, І нехай міниться без снаги. Настрій мій розметерліниться, Повний ваги....
- Семенко Михайль – Зима Сніг спадає і скрізь так біло Ніби тіло Лебідки білосніжної Прозорий вітер з біловіт На цілий світ Скидає плями дивовижні. Усе іскриться все кружляє І ясно сяє Блакитним вихором в душі І сипле порох з неба зорями Морозами Шумлять крижані комиші. 2. XII. 1913. Київ...
- Семенко Михайль – Умирає хлопчик Я здоровий і обідаю двічі на день. Сонця в мені великі куби. Біль мій ніким не розгаданий, Але я до болю звик. Я заздрю маленькому хлопчикові, Що вмирає у хорих муках. “О! відкіля ці руки нові? Не було ж рук… “ Я здоровий і двічі на день обідаю. Газель умирає у день охмарений. Але я […]...
- Семенко Михайль – Атлантіда Вабить мене в краї незнані далекі В царство ледяних шпилів і червоної міди Через плечі віків озирнулась до мене Ревекка Душу пестять образи Атлантіди Ваблять мене підземні печери гроти Оази пустель безлюдних Екваторіальний промінь злотний Мій дух остудить. 1914. Київ...
- Семенко Михайль – Гора Жовтих Лілій Скажи – ти не забула гору Жовтих Лілій І до болю зелену полонину? Коли перебули найпоетичнішу з ідилій І клялись кохати до загину? Сонце, сонце, небо, бухти, бухточки, далі – Ми ж цілий світ у той мент осягнули! І квіти – великі, жовті, безумні – збирали, І все минуле, і все майбутнє – забули, забули. […]...
- Семенко Михайль – Вона Вона мене оболесила, вона мене занадсонила – Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона навіки серце моє розореолила! Ах, невже, невже тут мені кінець і загин! 21. X. 1916. Владивосток __________________________________ Маються на увазі елегійні, ліричні мотиви українського поета О. Олеся (1878-1944) і російського поета С. Надсона (1862-1887)...
- Семенко Михайль – Вигнанець В свято – день, розірваний надвоє. День з маленькою павзкою. Ранок, що молодість нашу нагадує, Вечір, що видається казкою. Це наш щосвятковий пр’ограм. А як дощ – зіходимось в бібліотеці. Які жваві наші речі, І в легенях пахне громом. Двічі перевозив через бухту хінець. Цілував перса, сонце зливалось з віддихом. Збирали, пестили квіти зблідлі. А […]...
- Семенко Михайль – Поклик віків Зве мене до сталевих окреслів І бетонних мостів, До ланцюжних перил і камінних барикад, Прийме мене в свою пащу беззлобний, Байдужий гнів, І стане доля безсило круг – спаяний – Розмикать. І чорні димарі розмалювали небо Пекельним змістом, Принадним лісом підкреслюють краєвид. Ритмічні птиці, Розсипаючи сліпучу сталь над містом, Бажають ефір, позбавлений метафізики, Розломить. Звуть […]...
- Семенко Михайль – Павзи Після кількох днів щастя Якому не міг дати назви – Знов почуваю радість муки радість злощастя. Трамвай досяг мене ніби нічого, Ніби усе по-старому, ніби Нічого не сталось, в собі хороню я слова Ще не сказані мною і в погляді серця Мого я ховаю всі павзи. А тепер сиджу дома Й не можу в думках […]...
- Семенко Михайль – 1. V. 914-го Сьогодні перше число мая Перше мая Веселий день молодої весни. Всі сквери й парки залюднені вдень А ввечері відчиняться сади. Я чую вибухи фейєрверків І звідкісь плинуть мідяні звуки. Але я сиджу дома Нікуди не піду сьогодні Сьогодні перше число мая Веселий день молодої весни Молодої весни. 1. V. 1914. Київ...
- Семенко Михайль – Я хочу Я хочу кожний день Все слів нових Нових нових пісень Ідей нових Я хочу кожний час Новожиття Горіть палать в екстазі Почуття Нових нових пісень І тем нових Я хочу кожний день Років нових! 12. II. 1914. Київ...
- Семенко Михайль – Метелик Я мов метелик я білий білий Як він химерний як він несмілий Літаю біло у білім сяйві Лечу для лету летить у рай він У бистрих зняттях у м’яких скоках Він день живе лиш він день лиш дише Все існування в несмілих торках У крилах білість так ясно пише Лечу для лету летить у рай […]...
- Семенко Михайль – Запитання (“Чи чуєш ти мене… “) Чи чуєш ти мене Обагнена Ти зникла не оглянулась… Чи бачиш ти мене Я твій Ховаюсь в туманах Чи скотиться з війниці Сльоза Коли за горою зникну? 2. XI. 1916. Владивосток __________________________________ Обагнена – неологізм автора від улюбленого його слова “багнути”....
- Семенко Михайль – Річ Я хтів щоб не розуміли люди Щоб з мене завше сміялись Щоб замість привітання бачив тільки Простягнуто-презирливий палець Всі вони такі малі їх так багато Я сам Про них думаєш Думки заполонили Сплелись почування І їх так багато Я сам Тому веселий Журний Очі мої багато бачать Крові нерви всі Дотикаюсь до речей тайну чую […]...
- Семенко Михайль – Сон Вона живе і досі невже і я живу Я бачив її коси фіалки рву. Десь у рові зеленім і її рука Лежить у мене на плечі легка легка Сонний туман випростувавсь навколо А в далині десь місто спить З відкритими очима Навколо все поснуло застигло захололо І ми самі без човна і не з ними […]...
- Семенко Михайль – Сьогодні Я сьогодні курю і курю папіроси Я сьогодні смутний Я сьогодні смутний я сьогодні Смертельно смутний Бо люблю її коси Вечір притих зачарований місяцем сонним Де самотить наш парк Я сьогодні не там ах я хочу у парк Хочу бути розмовним Але буду мовчать поки прийде четвер Кілька стоскнених день Бо не можу ж я […]...
- Семенко Михайль – Сосни Є щось журливе в колиханні сосен У дзвоннім шепоті похмурих верховіть Блакитить небо в душу шле привіт А на душі у мене ніч а на душі у мене осінь Вслухаюсь в плескіт я у музику дерев Що в небо простяглись так струнно Вони вбирають все локомотиву рев І божий глас відгукують безшумно Є щось журливе […]...
- Семенко Михайль – Поезії згуби 1. З перерізаним горлом І захололим осміхом губ Стояв І куди рушити не знав. Всі оганьблені й розчаровані Всі зневірені – Друзі мої. 2. Хто? Я жду. Приходь сильний. Кохана – Не треба щирості. Я роздавлений. 3. Ах Вона потрібна й необхідна Моя розгубленість. Ліхтар осліп Од світла. 4. Світ не винен Що немає на […]...
- Семенко Михайль – Хлопчик Молодий я і багато взяв, Світ і життя збагнув зарано. Душа моя ще просить ласки, Я ще дитина – і коли дорослим став? Я прагну друга, як колись, Коли був наївним ідеалістом, І хочу, щоб мене хтось зрозумів. Я ще хлопчик, і моя мрія – панна. Я непрактичний, І мене лякає женщина. Я – несталий, […]...
- Семенко Михайль – Моє піднесення Хутко-хутко в мене виростуть крила І покину я позичені вітрила Ах як це гарно і як чудово Я почуваю як росте сила як міцніє сила Мене усього сила вхопила і відродила Я народжуюсь на світ знову. Скоріш обминути скоріш усіх обігнати Щоб усе перечути і на світі усе перезнати Бо не чую вже тіла і […]...
- Семенко Михайль – Сірий вихор Сірий вихор пронісся над моїми будовами – Сірий вихор мої будови звалюючи. Пройнявсь містично він огненними словами – Пройнявсь огненними словами, тугу спалюючи. Блиснув опівночі пожарами беззразковими. Гудів і тріскав, цілу ніч не змовкаючи. Язиками і пасмами червоними випадковими Мене за душу, мене за багрову душу торкаючи....
- Семенко Михайль – Газетяр День ідейного краму Новин, крові і хмар Дай телеграму, Газетяре! Захвати, пориви й вигуки. Декларації, наради. Смішні комічні крики І настрій радий. Преклоніть, схиліть хоругви У час найтихших свят, Ах, не підводьте голови – Ще гармати не сплять! 6-19. VII. 1917. Владивосток...
- Семенко Михайль – Відблиски З самого ранку з дня капали сльози Переплакав день лише надвечір Заспокоївся кинув хникати і хлюпати погрози Хусткою втирає очі й походжає по скверу Трамвай веселий блискає в темних калюжах. Привітно дивляться на вулицю ілюзіонні фойе. Чому ж ти тужиш, Серце моє? 23. IV. 1917. Владивосток...
- Семенко Михайль – Я іду Я іду по шляху незнакомому, Перегортаю вічності сторінки. Бо і сам не відомий нікому я, Бо не чекаю й сам я на свідки. Я – нічий. Я – ніхто. Мене не знає історія. Мій девіз – несталість і несподіваність. Хочете? Я заримую зараз: істерія. Я остроїв поезію в стрій, Ні разу не надіваний....
- Семенко Михайль – Мій спектр Мій спектр має зелену сіру жовту фарби Я проходив трьома вулицями Увечері знайду коли рух одумається Свої всі скарби. Годі скулиться і лежать зневірено – Треба вийти у шумний сад. Хто винен що мене тягне назад І все так вправно перевірено!...
- Семенко Михайль – Осіннє Хутко осінь хутко лист Мов сумно-жовтий серпантин Обсипле темну цю алею Де вперш бажанням зайнялись Як вперше він Прийшов за нею. Чому так пізно ти сама Може запитуєш у сонця Але тепла уже нема І слабне промінь сонця Я не забуду перший день Що душі наші непомітно Незримим ланцюгом з’єднав Тепер я владар всіх пісень […]...
Федько халамидник тема добра та зла.