Семенко Михайль – Бабусині іменини
Минулими роками, на бабусині іменини,
Було в цій хаті без ліку гостей.
Як колись ждали,
Як прибирались до сеї днини,
І скільки подавалось печених індиків
І гусей.
В тіні абажура – скільки померлих тінів –
Родичів, знайомих, нарочито званих.
Повна хата розмов і гомону
У теплім тремтінні,
Тепер – свідки останні –
Старі дідівські дивани.
Образи, вигуки,
Милі старосвітські інтимності.
Тихо, тихо, мов в усі.
Боже, всьому минулому –
Подай твої святі милості!
Сьогодні – іменини моєї бабусі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Семенко Михайль – Я іду Я іду по шляху незнакомому, Перегортаю вічності сторінки. Бо і сам не відомий нікому я, Бо не чекаю й сам я на свідки. Я – нічий. Я – ніхто. Мене не знає історія. Мій девіз – несталість і несподіваність. Хочете? Я заримую зараз: істерія. Я остроїв поезію в стрій, Ні разу не надіваний....
- Семенко Михайль – Газетяр День ідейного краму Новин, крові і хмар Дай телеграму, Газетяре! Захвати, пориви й вигуки. Декларації, наради. Смішні комічні крики І настрій радий. Преклоніть, схиліть хоругви У час найтихших свят, Ах, не підводьте голови – Ще гармати не сплять! 6-19. VII. 1917. Владивосток...
- Семенко Михайль – Пожовклі зшитки Скільки, скільки пожовклих зшитків, Скільки пожовклих мрій! Дорогі, рівненькі рядочки – Серця мого відбитки, Юнацькі благословіння Неіснуючій Сестрі. З червоними краями, в цератових палітурках, Вони містять душі гострий розвиток. Ви, мої сторінки, серце моє – в замках… Перший і останній зшиток....
- Семенко Михайль – Цирк Ніч сьогодні прозора й ніжна. В кімнаті сиджу. Оркестра з цирку. Вигуки гарцівниці блакитносніжної. Я перенесусь у цирк на хвильку. Не чути більше дива грізного – Тореадора – переможця крику. Ах як люблю бездонність блиску різного І цю просту солдатську грім-музику. Я повний вигуків і захвату дослізного. Як це весело – Гладити кобилячу пику. Я […]...
- Семенко Михайль – Обожеволені коси Вона зворушена, осинєплямлена – Зі схвильованим носом. Скільки тонів і рисок, як душа обламлена І обожеволені коси. Скільки блисків у погляді мій зір подибле, Коли ніж до пульсу діткнеться. Час рану загоїть, час з очей блиски зсипле – Звичайний профіль зостанеться. 27. VI. 1917. Владивосток...
- Семенко Михайль – Серце рветься Лягає сум і серце б’ється, Згадаю як літа старі. Пусти – і зразу понесеться, Куди – не знаю, а мерщій В глибоке небо серце рветься, В широкий молиться простір. 10. XI. 1910. Київ...
- Семенко Михайль – Море Я сьогодні був коло моря Купався й почуваю що прохолонув. От не хватало ще горя – А чому ж здорові Цехмистрюк і Рибаков? Година була безнадійно похмура. Вітер з Японії, море брикалось бурун’ами. Чомусь уявлялось, як розбивають мури І подобалось, як море кепкувало над нами. Ходили ходили втрьох по жовтому шосе – Скільки тут каміння […]...
- Михайль Семенко – Океан Я не знаю – є Що ще більш таємне Як це співуче слово – Океан. Скільки людей-героїв В твої простори впивалося – Скільки надій ламалося Крізь туман. Скільки народів твоїми водами – Крізь піну невірних хвиль – Змагалося з бурями й непогодами Проклинало могутній Штиль. Скільки губів безгучно зціпилось В бажанні непевних ран І проклинало […]...
- Семенко Михайль – Бажання (“Мені багнесь заплющити очі… “) Мені багнесь заплющити очі Щоб тихо і мовчки страждати Не мислить не бачить не чути Тільки страждати страждати Тільки страждати і думать про неї І думать про неї Про вії про тіні Про яснь її очей прищурених в пестощах очей У вечір пестливий і темний Коли завмирає природа У ночі безмісячні темні самотні осінні Замислені […]...
- Семенко Михайль – Беатриса Хвилювання знайомі Хвилювання старі При таких комічних обставинах Така несподівана ніч Ноги мерзли душа палала Душа розривалась Сестра Беатриса у теплушці Два слова ці моє серце пестили Руки м’яки незнано-рідні Волосся шовк Огневість доторків Ласкаві-ласкаві слова злітали На дні Тій що зникла так хутко Яка почувала в собі частину мого сонця Її еманацію збережу я. […]...
- Семенко Михайль – Ідоли Мої неіснуючі ідоли Образи моїх мрій Як комічно ми снідали Який чудний на вас стрій Ви назвали острів Шукав не знайшов на мапі Який сміх гострий При нічній лампі!...
- Семенко Михайль – діти Аполлона Лютий. Лютий. Лютий. Одинадцяте число. Мертвяк закутий Невиправданим злом. Доживає останні дні Крижене лихо. В диханні білий сніг Порошить стиха. В саванах білих, білих Плазують з усіх сторін. В кутках мізерять несміливо Діти Аполлона....
- Семенко Михайль – Настрій Зміяться змії рівнобіжно. Навколить мла. Побіг експрес. За ним я мчу безшумногнівно І чуда жду з брудних небес. Ліхтарить світло. Блещуть змії. Зникають вогники у млі. І сльозять тихо мої вії, Бо мало місця на землі! 31. III. 1914. Київ...
- Семенко Михайль – Спіраль аналогій Звідки насунулись незнані наваленості На шляхи шукань безупинних? Виринають хорості гнітять придавленості Переплутують час хуткоплинний. Тихо шепоче гомонить присмеркаючи Засмучена і безпорадна тривожність. Так розпливається в пітьмі умираючи Спіраль аналогій і наївна тотожність....
- Семенко Михайль – дві піраміди Біля моря дві піраміди Ми в долину їдемо Де прозорий Сучан. – Глянь! Ніч. Плями чужі. Живої душі Не знайдеш, скільки серце не жде… Де ж Бліді верби й крейдяність хат? Морок зітхає. 30. IX. 1917. Владивосток...
- Семенко Михайль – Праця Батько рубає верболіз Я стягаю до тину. Тричі одніс – З-під шапки полився піт. І так працював без упину, Заскородив стежку. Скільки послав на долину Дерзких рапід! Гарну провів я мережку Між вишень в садку. Смуток замерз В кутку....
- Семенко Михайль – Померлих образи Мене спокушають померлих образи Я люблю всіх суворих Я люблю вас що зникли в поросі Ви в моїх тугах хорих Кісткам я даю загублені форми Одягаю в прозорий стрій Я люблю вас воскреслих хорами Підкресленостями мрій....
- Семенко Михайль – Подорож Я ходив з нею, далеко були ми – Обходили немало поля і попали в ліс. Скільки прани – бо не були ми злими – Я звідти в кімнату приніс! Сьогодні сиджу. Не вабить синій сніг. У дзеркалі дививсь на риси. Не бачив сад моїх сьогоднішніх ніг. Цілий день пробув і самотньо згризся....
- Семенко Михайль – Етюд Вулиця мокра морок ліхтар Відблиски світла випадок кут Ковнір піднявши рухається цар Ходить ходою бризкає жмут Зрідка візник торохтить нудливо Зник знову тихо краплить Мариться ліжко знемога злива Серце мовчить Автомобіль в нім заснулий сідок Парасолька повія вітер проникує Зроблю ще крок Скрикує. 15. IX. 1914. Київ...
- Семенко Михайль – Кондуктор Багнеться бути Кондуктором на товаровому потязі В похмуру ніч Темну ніч Осінню дощову Сидіти на тормозі У кожусі Зігнувшись і скупчившись Дивитись у прірву рухливу. Про дні що минули Що в серці зосталися Ясними плямами Про образи згадні Заснулі у грудях навіки Навіки Мріять Мріять Вдивляючись в сутінь. 3. X. 1916. Владивосток...
- Семенко Михайль – Атлантіда Вабить мене в краї незнані далекі В царство ледяних шпилів і червоної міди Через плечі віків озирнулась до мене Ревекка Душу пестять образи Атлантіди Ваблять мене підземні печери гроти Оази пустель безлюдних Екваторіальний промінь злотний Мій дух остудить. 1914. Київ...
- Семенко Михайль – Хлопчик Молодий я і багато взяв, Світ і життя збагнув зарано. Душа моя ще просить ласки, Я ще дитина – і коли дорослим став? Я прагну друга, як колись, Коли був наївним ідеалістом, І хочу, щоб мене хтось зрозумів. Я ще хлопчик, і моя мрія – панна. Я непрактичний, І мене лякає женщина. Я – несталий, […]...
- Семенко Михайль – Міський сад Буду ходити у міський сад. Там кабаре і фарс. Люблю, коли в душу просковзує гад – Тоді так багато фраз. Ха. Збоку червона карусель Серед общипаних запльованих кущиків. Хрипить катеринка, скільки п’яних трелів Ніби зграя веселих маленьких цуциків. На веранді струнних квартет. Я – поет. 23. IV. 1917. Владивосток...
- Семенко Михайль – Моє кохання Я завтра з нею знову побачуся Завтра побачуся Не багну більше ні думок ні настроїв З нею коханкою з нею сестрою Завтра побачуся Учора було якесь дивне побачення Дивне розстання Знов не скінчив знову є щось не зазначене Мов не кохання Але ж кохаю я – так Чому б ходив замислений І смутно затривожений? Останні […]...
- Семенко Михайль – “Крила білі, загострені льотно… “ Крила білі, загострені льотно – Крила смілі душі-Розалінди – Оескезені знов безтурботно Перед острахом Сцілли й Харібди. Крила м’якості снів оксамитних, Крила казок осніжених Сканди,- Скільки згибів на схилах блакитних, Які блисні ажурні гірлянди....
- Семенко Михайль – Сніг у саду Місяці жду. Мені без нього лячно. Сніг забіліє в самотнім саду – Серце заб’єсь доброзичливо і вдячно. Пусто і тоскно ніччю в селі. Я тут чужий і настроєний ворожо. Дивлюсь з порога на далекий ліс І хочеться бути замість дуная сторожем. І хто повірить – що я народився тут! Скільки вдень на селі галасів. Який […]...
- Семенко Михайль – Атавіза Морок. Ніч. І блисне сонце, Зникне сну кошмар. Почуваю, що не сон це, Що в мені – пожар. Викличу я співи серця, Оживуть кущі. Ранок. Вранці сміле скерцо Скине обручі. Сиві прадіди забуті В грудях встануть враз. Встануть безвістю закуті, Вже в останній раз. Співи матері, почуті В колисковім сні – Всі слова перезабуті Забринять […]...
- Семенко Михайль – Фантазоцирк Я околений жмутом моїх відчувань. Але я їй скажу, що вони всі – довкола неї. Захід над бухтою. Які засліплюючі киреї – Глянь! Електрика довкола сопки – вдалині, В тумані – фантазоцирк. Ще торік ця аналогія нас смішила. На стіл забравсь прекомічний – Моя панна впустила – Цуцик. Хутко Велике свято. Що тепер робиться дома? […]...
- Семенко Михайль – Серця штори Що тобі каже не мапі море? Яка самотна у присмерк постать! Вирисуються у пітьмі твори – Тоді поїдем у гості. До рідних скель через степи і гори, Через Азію по веселій лінії. А тепер… Затули серця штори, Не буди туги осінньої....
- Семенко Михайль – Осіннє Хутко осінь хутко лист Мов сумно-жовтий серпантин Обсипле темну цю алею Де вперш бажанням зайнялись Як вперше він Прийшов за нею. Чому так пізно ти сама Може запитуєш у сонця Але тепла уже нема І слабне промінь сонця Я не забуду перший день Що душі наші непомітно Незримим ланцюгом з’єднав Тепер я владар всіх пісень […]...
- Семенко Михайль – Я (“Я – жертва погасаючого світу… “) Я – жертва погасаючого світу. Я – поранений звір. Можливо, що прибув на аероліті І кинув довкола зневажливий зір. Дух мій В захопленні можливостей футурних, І в крові – безліч архаїчних атавіз. Я – в пестінні хмарок пурпурних, Я – скрізь. Я ховаю в собі всі горіння й інстинкти, Я – синтеза поетів і мрій. […]...
- Семенко Михайль – Бажання (“Чому не можна перевернути світ?..”) Чому не можна перевернути світ? Щоб поставити все догори ногами? Це було б краще. По-своєму перетворити. А то тільки ходиш, розводячи руками. Але хто мені заперечить перевернути світ? Місяця стягн’уть і дати березової каші, Зорі віддати дітям – хай граються, Барви, що кричать весняно, – служниці Маші. Хай би одягла на себе всі оті розкоші! […]...
- Семенко Михайль – Павзи Після кількох днів щастя Якому не міг дати назви – Знов почуваю радість муки радість злощастя. Трамвай досяг мене ніби нічого, Ніби усе по-старому, ніби Нічого не сталось, в собі хороню я слова Ще не сказані мною і в погляді серця Мого я ховаю всі павзи. А тепер сиджу дома Й не можу в думках […]...
- Семенко Михайль – Річ Я хтів щоб не розуміли люди Щоб з мене завше сміялись Щоб замість привітання бачив тільки Простягнуто-презирливий палець Всі вони такі малі їх так багато Я сам Про них думаєш Думки заполонили Сплелись почування І їх так багато Я сам Тому веселий Журний Очі мої багато бачать Крові нерви всі Дотикаюсь до речей тайну чую […]...
- Семенко Михайль – Я сам Ви розумієте? – Я не можу спать. Ви знаєте? – Я ночі не сплю! Мій мозок – символічний автомат. Я пишу грамоту королю. Місто стихне погасаючим сном,- Я звертаюсь до незнаних – вас, Останній трамвай продзвенить за вікном, Тоді надходе передзначений час. І заколишеться тінь силуетом міцним, І забушують повстання в гарячій голові. Я даю […]...
- Семенко Михайль – Ми Чую кроки. Важкі Чую кроки. Тяжкі Чую стони. Он там Чую стони. Не нам Ці зітхання. Любіть Своє, ви його створили Й воно належить вам Чи нам Спокутувати гріх? Це наш сміх. Чуєте наші кроки Кроки молодих ніг? Ми шукаємо собі місця Прудконогі олені І повинні знайти його Там, звідки стони, Де безкровна смерть – […]...
- Семенко Михайль – Сон Вона живе і досі невже і я живу Я бачив її коси фіалки рву. Десь у рові зеленім і її рука Лежить у мене на плечі легка легка Сонний туман випростувавсь навколо А в далині десь місто спить З відкритими очима Навколо все поснуло застигло захололо І ми самі без човна і не з ними […]...
- Семенко Михайль – 1. V. 914-го Сьогодні перше число мая Перше мая Веселий день молодої весни. Всі сквери й парки залюднені вдень А ввечері відчиняться сади. Я чую вибухи фейєрверків І звідкісь плинуть мідяні звуки. Але я сиджу дома Нікуди не піду сьогодні Сьогодні перше число мая Веселий день молодої весни Молодої весни. 1. V. 1914. Київ...
- Семенко Михайль – Ніч Ніч. Ніч. Ніч. Стукотить у скронях. Порожньо в долонях. В серці – ще сумніш. В очах Жах. Ніч. Ніч. Ніч. 27. VI. 1917. Владивосток...
- Проблема духовного занепаду суспільства в оповіданні Михайла Коцюбинського “Подарунок на іменини” Проблема духовного занепаду суспільства в оповіданні Михайла Коцюбинського “Подарунок на іменини” Я прочитала твір М. Коцюбинського, який вразив мене незвичним загостреним сюжетом. Це оповідання “Подарунок на іменини” – витончена, парадоксальна назва. Околодочний надзиратель Карпо Петрович Зайчик і його дружина Сусана мають єдиного сина Дорю. Батьки були далеко не тонкими натурами: Карпо Петрович усе “скрипів чобітьми”, […]...
Олександр олесь біографія.