Семенко Михайль – Гріхопадіння

Related posts:

1. Семенко Михайль – На могилі Розалії Я залишив писульку на могилі Розалії, Душі пелюсток, Я завтра піду, щоб збирати конвалії – Найсумніший цвіток. Щоб збирати конвалії – серця самотного Білі квітки, Серця забитого, серця скорботного Кавалки. Може надія там знов зажевріється В рожевих блисках, Може знов серце самотне зогріється В веселки бризках. Уранці піду на могилу Розалії, Буде писулька її у […]...
2. Семенко Михайль – Місто над бухтою Я палаю захватом, я чекаю вечора Я мрію про щастя я мріяв і вчора Я лину до тропіків Я багну холодного глетчера Я хочу прилащитись до зимного моря Хочу буть диким як вітер над скелями Хочу буть скелею щоб серця граніт Розбився об серце, що пахне морелями Блукає в душі де кохання і лід Співаю […]...
3. Семенко Михайль – П’єро кохає Я мовчу До тихих затонів своєї душі прислухаюсь Про те що мовчу не признаюсь не признаюсь Я смутний Я смутний Я смутний Бо щось душу стиска мов кошмар навісний Я веселий Бо в смутку є пелюст невмерлий Я не хочу буть листом осінньо-зотлілим Не хочу про зиму зітхать восени Хочу бути смілим І жду весни […]...
4. Семенко Михайль – Я хочу Я хочу кожний день Все слів нових Нових нових пісень Ідей нових Я хочу кожний час Новожиття Горіть палать в екстазі Почуття Нових нових пісень І тем нових Я хочу кожний день Років нових! 12. II. 1914. Київ...
5. Семенко Михайль – Зовсім охорений Я незадоволений і розчарований. Скажу простіш – цілком нудний я. Життям беззмістовним доконче зморений, Цілком зануджений, зовсім охорений, – Хочу додому я, хочу в Київ… 30. VI. 1916. Владивосток...
6. Семенко Михайль – Сонцекров Без сонця жити я не хочу Стерпіть не можу я холодних ліхтарів Я сонцекров люблю і в крові сонце І знову сонце в кровофарбах малярів А як затулить хмара моє сонце Ще не холоне моя кров тоді Вона горить палає й рве охоче Щоб не коритися ні палу ні воді Вона бере мене і линем […]...
7. Семенко Михайль – Натхнення Я знов почув, як хвилі неспокійні Натхнення ніжного у серці прокотились, До струн пісень моїх покірно прихилились, І кобзи віщої почув я згуки ніжні. Могутні крила з піснею ростуть І сили неземні за хмари підіймають. Куди вони ще серце моє звуть, Поранене – ще знов навіщо рвуть, На шлях який мене передзначають? 17. XII. 1911. […]...
8. Семенко Михайль – Обезженщенна пустеля Дивлюсь на гори із вікна На простір дикий ції пустки І пригадалася вона Забилось серце хутко-хутко Згадались тіні теплий присмерк І світло милої кімнати І серця бої серця тиски Умовностей невільні грати Не знаю може ждеш і досі І мнеш зів’ялі вже троянди Троянди уплітаєш в коси Троянди палиш в серця гарті І я в […]...
9. Семенко Михайль – Сьогодні Я сьогодні курю і курю папіроси Я сьогодні смутний Я сьогодні смутний я сьогодні Смертельно смутний Бо люблю її коси Вечір притих зачарований місяцем сонним Де самотить наш парк Я сьогодні не там ах я хочу у парк Хочу бути розмовним Але буду мовчать поки прийде четвер Кілька стоскнених день Бо не можу ж я […]...
10. Семенко Михайль – Улиця Сьогодні знов піду на її вулицю Буду чекать і мріять колисанок Сьогодні ніч безкрила зорі туляться І такий бездумно-ласкавий світанок Сьогодні знов піду на її вулицю Зараз я вже стриманий і не такий безладний Багато думав я і зважував дрібниць Губозміцнивсь рішучий став і владний Лиш був би я поменше згадний І мав би серце […]...
11. Семенко Михайль – Жалібну сукню У тінях смерку полохливих, Збираючись на концерт, В кімнатці синій мрій бурхливих У дзеркалі зобачив смерть. Злетів із серця посміх білий. Зайшов я необачно й рано. І голос твій – такий несмілий: Ах, я не вбрана. Коли прийду колись я вдруге І сміливо у двері стукну,- Ти зодягни, на фоні туги, Жалібну сукню....
12. Семенко Михайль – Русокосою оточила В моїй душі – Уїтмен і Стріндберг. Русокосою оточила. Я взнав, що вона любить буйність і вітер – Жить мені взнав, далі несила, несила. Очі мої Знов опромінює сутінь фоном безбарвним. Завтра. Не буду я завтра бачить її. Може так хочу. Може так треба. Бо в грудні я бавлюся травнем. На душу свою я насунув […]...
13. Семенко Михайль – Завтра Годі. Ви бачили жовтий плакат? Все пережите лишається насподі, Запалюється Завтра без жалів і страт. Всім, хто покається, чи можна вибачити? Лише той живе, хто любить рух. Силу неможливо вивчити. Матерія – то є дух. Прекрасний безумець – хто летить по рельсах За експресом прудко, мов сталевий птах – І не визнає влади туги і […]...
14. Семенко Михайль – Хлопчик Молодий я і багато взяв, Світ і життя збагнув зарано. Душа моя ще просить ласки, Я ще дитина – і коли дорослим став? Я прагну друга, як колись, Коли був наївним ідеалістом, І хочу, щоб мене хтось зрозумів. Я ще хлопчик, і моя мрія – панна. Я непрактичний, І мене лякає женщина. Я – несталий, […]...
15. Семенко Михайль – Я сам Ви розумієте? – Я не можу спать. Ви знаєте? – Я ночі не сплю! Мій мозок – символічний автомат. Я пишу грамоту королю. Місто стихне погасаючим сном,- Я звертаюсь до незнаних – вас, Останній трамвай продзвенить за вікном, Тоді надходе передзначений час. І заколишеться тінь силуетом міцним, І забушують повстання в гарячій голові. Я даю […]...
16. Семенко Михайль – Кохання Як мрію світлу і прекрасну Я образ твій ловлю Як море любить сонце ясне Так я тебе люблю Всю ясність серця що плекаю Віддам тобі тобі Відтак я тьми в душі не маю І не піддамсь злобі. 20. III. 1917. Владивосток...
17. Семенко Михайль – Умирає хлопчик Я здоровий і обідаю двічі на день. Сонця в мені великі куби. Біль мій ніким не розгаданий, Але я до болю звик. Я заздрю маленькому хлопчикові, Що вмирає у хорих муках. “О! відкіля ці руки нові? Не було ж рук… “ Я здоровий і двічі на день обідаю. Газель умирає у день охмарений. Але я […]...
18. Семенко Михайль – Серця штори Що тобі каже не мапі море? Яка самотна у присмерк постать! Вирисуються у пітьмі твори – Тоді поїдем у гості. До рідних скель через степи і гори, Через Азію по веселій лінії. А тепер… Затули серця штори, Не буди туги осінньої....
19. Семенко Михайль – Молоді авіатори Я вітаю вас, молоді авіатори, І тепло стискую руки. Зсунувся штучний екватор, В мого порога виріс бамбук. Я освітлюю блиском серця бензинного Шум пропелера й шкіряне кепі. Руште все огороджене незмінно – Інтернаціональте степ! 1918. Кибинці – Київ...
20. Семенко Михайль – Голос мая І я, і Ви – почули голос мая, Щось затремтіло – там, біля серця. Мчимо в хвилях мототрамвая. Почнемо інтермеццо. Ми в дарниці. Так гарно. Мило. Пахучососни. Гуляємо. десь плеще. Груди затопило… Ви: “Що се ще?” Ми поверталися. Ні слова. Кепсько. Безмовно йшли. Прощались біля ліфта. І зникли Ви. І зник кудись Семенко. … дома […]...
21. Семенко Михайль – Аскольд Цілий день в піднесенім настрої В штучних рухах на блідім обличчю Цілий день хтось плакав що не має зброї Не докличусь На Аскольд хочу вічно-далекий вічно-самотний Слухати зойки на диких щовбах … В штучних рухах на блідім обличчю… Чекай на мене – я покличу… … Аскольд… Аскольд… Аскольд… Тане Тане в тумані Самотний острів. 20. […]...
22. Семенко Михайль – К другу-стихотворцу Пане Вороний! Коли Ви перестанете Вже ходити у вибиваних штанях? Це дивно, але невже Ви не почуваєте, Що літом просвіщаєтесь на санях? І нам (як Вам) осточортіли зорі-очі, Й очі вже давно пора кинути озорювать, Та й панночки до зор вже не такі охочі – Невже Ви відмовляєтесь палкі серця покорювать? Пане Вороний! Пора вже […]...
23. Семенко Михайль – Вигнанець В свято – день, розірваний надвоє. День з маленькою павзкою. Ранок, що молодість нашу нагадує, Вечір, що видається казкою. Це наш щосвятковий пр’ограм. А як дощ – зіходимось в бібліотеці. Які жваві наші речі, І в легенях пахне громом. Двічі перевозив через бухту хінець. Цілував перса, сонце зливалось з віддихом. Збирали, пестили квіти зблідлі. А […]...
24. Семенко Михайль – Пожовклі зшитки Скільки, скільки пожовклих зшитків, Скільки пожовклих мрій! Дорогі, рівненькі рядочки – Серця мого відбитки, Юнацькі благословіння Неіснуючій Сестрі. З червоними краями, в цератових палітурках, Вони містять душі гострий розвиток. Ви, мої сторінки, серце моє – в замках… Перший і останній зшиток....
25. Семенко Михайль – Авіатор Люблю мідяні звуки оркестри Зачуваю здалека Сурми ревуть Кларнети розмовляють Юрма шумує Задерши капелюха За пілотом стежить На панн дивлюсь Уст Усміхи струять весело Усміхи очей хвилюють Гомін Сміхострумки Душа в сонячних струнах Опій і кров Клекоче пестить м’яко Юрма Юрма Гомінка Безжурна Щасливим бути як юрма Немає ні до чого діла Мертвопетлює авіатор в […]...
26. Семенко Михайль – Моє піднесення Хутко-хутко в мене виростуть крила І покину я позичені вітрила Ах як це гарно і як чудово Я почуваю як росте сила як міцніє сила Мене усього сила вхопила і відродила Я народжуюсь на світ знову. Скоріш обминути скоріш усіх обігнати Щоб усе перечути і на світі усе перезнати Бо не чую вже тіла і […]...
27. Семенко Михайль – Моє кохання Я завтра з нею знову побачуся Завтра побачуся Не багну більше ні думок ні настроїв З нею коханкою з нею сестрою Завтра побачуся Учора було якесь дивне побачення Дивне розстання Знов не скінчив знову є щось не зазначене Мов не кохання Але ж кохаю я – так Чому б ходив замислений І смутно затривожений? Останні […]...
28. Семенко Михайль – Атавіза Морок. Ніч. І блисне сонце, Зникне сну кошмар. Почуваю, що не сон це, Що в мені – пожар. Викличу я співи серця, Оживуть кущі. Ранок. Вранці сміле скерцо Скине обручі. Сиві прадіди забуті В грудях встануть враз. Встануть безвістю закуті, Вже в останній раз. Співи матері, почуті В колисковім сні – Всі слова перезабуті Забринять […]...
29. Семенко Михайль – Павзи Після кількох днів щастя Якому не міг дати назви – Знов почуваю радість муки радість злощастя. Трамвай досяг мене ніби нічого, Ніби усе по-старому, ніби Нічого не сталось, в собі хороню я слова Ще не сказані мною і в погляді серця Мого я ховаю всі павзи. А тепер сиджу дома Й не можу в думках […]...
30. Семенко Михайль – На Росінанте Я не люблю тиші й суму, Коли плину andante. Я люблю, коли мчить, повна глуму, Моя Росінанте. Не спинить, не спинить ніхто Наш біг експресний. Ми обганяєм і кпим авто – Зими, весни. Залесливо-мерзотно лізе на нас,- Станем в бій, одкаснись від неї – Хай сяє незмінено Ясна дульцінея....
31. Семенко Михайль – Притиснутий Ще нижче поклонись! Ще кланяйсь, кланяйсь! Вони здобутки всі зараз тобі дали – І Ігор, і Бальмонт, і Білий, і Чурляніс – Всі хором і ретельно так гули: Семенко – кланяйсь, кланяйсь! – Ні, не схилюсь, Смерть буде перемогою моєю, Коли я буду сам, А коли ні… 4. I. 1914. Київ...
32. Семенко Михайль – Патагонія Я не умру від смерти – Я умру від життя. Умиратиму – життя буде мерти, Не маятиме стяг. Я молодим, молодим умру – Бо чи стану коли старим? Залиш, залиш траурну гру. Розсип похоронні рими. Я умру, умру в Патагонії дикій, Бо належу огню й землі. Рідні мої, я не чутиму ваших криків, Я – […]...
33. Семенко Михайль – Міркування Коли з’єднаються всі самотні в пари І прибере реальні форми невідомість,- Прогнуться розплавлено асфальтові тротуари – І що ж буде, що буде натомість? Виростуть незримі, затріпотять металеві крила, Розум заперечить, Онаглить покрик – ну вибачайте, ні – І що ж буде, коли в крамниці не вистачить мила І бананові дерева вкриє сніг? Коли сміх захолоне […]...
34. Семенко Михайль – Трамп В моїй душі стільки болів і ран роз’ятрених, Як на Хрещатику електричних ламп. І навіщо для мене стільки вигуків отеатрених, Коли для вас до кінця і завжди я – трамп! І навіщо ваші погляди, і презирство, і рецензії, Коли я очікую на барабан з ваших шкір! Ах, ви ж спостерегли вже, Що я не потребую […]...
35. Семенко Михайль – до побачення Черв’як зневір’я гризе і душить. Минули дні коли я вірив. Може цей демон мене задушить, Може мене розважать Сускегана чи Гвадалквівір. Ішов назустріч молодому життю. Прощайте, прощайте щирості дні. Коли захочу – востаннє заблищу І звук моїх поез ущухне в далині. Смуток. Не розважить ніхто. А день такий теплий, День так привітно всміхається. Вона сьогодні […]...
36. Семенко Михайль – Село без місяця Я не люблю села без місяця. Зимою ночі пусті й страшні. В кімнаті нудно. Я не знаходжу собі місця. Бачу якісь потвори уві сні. Почуваю, що ця запльована річ – Місяць глупий і обезпоезений – Зосередковує всі благання в безтямну ніч. І коли зрештою з’являється – Видається такий заспокоюючий і помпезний. Гарно – так приблизно […]...
37. Семенко Михайль – Альбатроси Чи бачив хто, як сліпнуть думи І серце розпадається, надвоє розколене? І коли вирисується воно зі стуми – Це ж жах, коли побачить, що воно – оголене. Чи чув хто, як мріють роси Про життя вічне, ранком, як червоніє схід? Над гатором безшумлять крилаті альбатроси І над душею – привиди страхіть. Заспокоює електрика – Так […]...
38. Семенко Михайль – Ередіа Це було увечері, коли місто вібрує стумливо. Це було на тім тижні у середу. Вона стояла, дивилась у очі задумливо. Зграйна, як сонет Ередіа. Так, це тоді (було)....
39. Семенко Михайль – два тижні Два тижні як ми мовчимо Два тижні як ми чужі… Чи були ми коли так нестримно злими Скажи, скажи? 25. X. 1916...
40. Семенко Михайль – Чекання Пройшло 5 веселих трамваїв. Вас нема. Ах, як зимно на розі чекати в маї, Коли в серці пустка німа. Вийшла панна – на Вас не схожа цілком, В атмосфері конвалій. І довго-довго я стежив зором За блискучим каблучком, І мене мрії заколихали....