Семенко Михайль – Місто (“Блимно і крапно… “)
Блимно і крапно
Блиск лініями
Тремтіння фігурами
Сунуть
Лізуть
Повзуть
Пересовуються
Симетричність
Німих пересовувань
Обганяннями
Міняться в рухах
Безшумними серіями
Міняться силуетами
Таємничими вогниками
Вирізують окреслами
Вигнутими тінями
Засліплюються рисами
Диференційована геометрія
Химерних кутів і будов.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Михайль Семенко – яскравий представник футуризму в українській літературі Я покажу вам безліч світів – Оригінальних і капризних. Михайль Семенко. “Запрошення” Футуризм, що зародився на початку XX століття в Італії, знайшов своїх послідовників і в українській літературі (Михайль Семенко, Гео Шкурупій, Микола Бажан). Лідером футуристів можна вважати Михайля Семенка, який теоретично обгрунтував ідейно-естетичні основи новонародженого українського футуризму. Заявивши про спалення свого “Кобзаря”, Семенко ніби […]...
- Аналіз вірша “Місто” Семенко М. Семенко протягом усього свого творчого життя експериментував із формою вірша, шукав власну інтонацію, невимушену й наближену до розмовної, розробляв і опрацьовував нові мотиви, зокрема еротичні та урбаністичні. Вірш “Місто” має яскраво виражений урбаністичний характер. Вид лірики: вірш-медитація. Жанр: ліричний вірш. Провідний мотив. У вірші “Місто” автор, використавши прийоми й засоби футуризму, не тільки відтворив […]...
- Семенко Михайль – Аскольд Цілий день в піднесенім настрої В штучних рухах на блідім обличчю Цілий день хтось плакав що не має зброї Не докличусь На Аскольд хочу вічно-далекий вічно-самотний Слухати зойки на диких щовбах … В штучних рухах на блідім обличчю… Чекай на мене – я покличу… … Аскольд… Аскольд… Аскольд… Тане Тане в тумані Самотний острів. 20. […]...
- Семенко Михайль – Місто над бухтою Я палаю захватом, я чекаю вечора Я мрію про щастя я мріяв і вчора Я лину до тропіків Я багну холодного глетчера Я хочу прилащитись до зимного моря Хочу буть диким як вітер над скелями Хочу буть скелею щоб серця граніт Розбився об серце, що пахне морелями Блукає в душі де кохання і лід Співаю […]...
- Семенко Михайль – Місто (“Осте сте… “) Осте сте Бі бо Бу Візники – люди Трамваї – люди Автомобілібілі Бігорух рухобіги Рухливобіги Berceus* кару Селі Елі Лілі Пути велетні Диму сталь Палять Пах Пахка Пахітоска Дим синій Чорний ди М Пускають Бензин Чаду благать Кохать кахикать Життєдать Життєрух Життєбе- Нзин Авто Трам. 23. V. 1914. Київ...
- Семенко Михайль – Місто (“Вдихаю я тонку отруту… “) Вдихаю я тонку отруту Садів гамірливо-бензинних. Люблю розпачливість забуту Незнайомої Зіни, Ажурний капелюх незнайомої Зіни. З шостого поверху дивлюсь на стіни – В надвечірній час, коли дими мережчаті. Люблю міста мініатюрні сонатини, Без свідків за орхідеями стежачи....
- Семенко Михайль – Пейзаж Вечір охоплює далі неясні Гори окутує в сині серпанки Тони прозорі сухі і безстрасні Плинучий в сутінь спів колисанки. Над річкою легіт торкається скла В далині погасають вечірні пісні У тінях химерних у пасмах тепла Горять на рибалках самотні вогні. 5. X. 1917. Сучан...
- Семенко Михайль – Моє кохання Я завтра з нею знову побачуся Завтра побачуся Не багну більше ні думок ні настроїв З нею коханкою з нею сестрою Завтра побачуся Учора було якесь дивне побачення Дивне розстання Знов не скінчив знову є щось не зазначене Мов не кохання Але ж кохаю я – так Чому б ходив замислений І смутно затривожений? Останні […]...
- Семенко Михайль – Ми Чую кроки. Важкі Чую кроки. Тяжкі Чую стони. Он там Чую стони. Не нам Ці зітхання. Любіть Своє, ви його створили Й воно належить вам Чи нам Спокутувати гріх? Це наш сміх. Чуєте наші кроки Кроки молодих ніг? Ми шукаємо собі місця Прудконогі олені І повинні знайти його Там, звідки стони, Де безкровна смерть – […]...
- Семенко Михайль – Я сам Ви розумієте? – Я не можу спать. Ви знаєте? – Я ночі не сплю! Мій мозок – символічний автомат. Я пишу грамоту королю. Місто стихне погасаючим сном,- Я звертаюсь до незнаних – вас, Останній трамвай продзвенить за вікном, Тоді надходе передзначений час. І заколишеться тінь силуетом міцним, І забушують повстання в гарячій голові. Я даю […]...
- Семенко Михайль – Річ Я хтів щоб не розуміли люди Щоб з мене завше сміялись Щоб замість привітання бачив тільки Простягнуто-презирливий палець Всі вони такі малі їх так багато Я сам Про них думаєш Думки заполонили Сплелись почування І їх так багато Я сам Тому веселий Журний Очі мої багато бачать Крові нерви всі Дотикаюсь до речей тайну чую […]...
- Семенко Михайль – Я іду Я іду по шляху незнакомому, Перегортаю вічності сторінки. Бо і сам не відомий нікому я, Бо не чекаю й сам я на свідки. Я – нічий. Я – ніхто. Мене не знає історія. Мій девіз – несталість і несподіваність. Хочете? Я заримую зараз: істерія. Я остроїв поезію в стрій, Ні разу не надіваний....
- Семенко Михайль – Сон Вона живе і досі невже і я живу Я бачив її коси фіалки рву. Десь у рові зеленім і її рука Лежить у мене на плечі легка легка Сонний туман випростувавсь навколо А в далині десь місто спить З відкритими очима Навколо все поснуло застигло захололо І ми самі без човна і не з ними […]...
- Семенко Михайль – 1. V. 914-го Сьогодні перше число мая Перше мая Веселий день молодої весни. Всі сквери й парки залюднені вдень А ввечері відчиняться сади. Я чую вибухи фейєрверків І звідкісь плинуть мідяні звуки. Але я сиджу дома Нікуди не піду сьогодні Сьогодні перше число мая Веселий день молодої весни Молодої весни. 1. V. 1914. Київ...
- Семенко Михайль – Ніч Ніч. Ніч. Ніч. Стукотить у скронях. Порожньо в долонях. В серці – ще сумніш. В очах Жах. Ніч. Ніч. Ніч. 27. VI. 1917. Владивосток...
- Семенко Михайль – Смерть Мамо. Страждає твій син Мамо. Погибає він Мамо. Так хутко загин Мамо. Жалібний дзвін. Од жінки маю життя. Загину од жінки теж. Мамо. Спалило чуття. Я коло смерті меж Жінко. Хрест з рамена скинь Жінко. Вирви зі стін Мамо. Конає твій син Мамо. Жалібний дзвін. 17. I. 1917. Владивосток...
- Семенко Михайль – Моє піднесення Хутко-хутко в мене виростуть крила І покину я позичені вітрила Ах як це гарно і як чудово Я почуваю як росте сила як міцніє сила Мене усього сила вхопила і відродила Я народжуюсь на світ знову. Скоріш обминути скоріш усіх обігнати Щоб усе перечути і на світі усе перезнати Бо не чую вже тіла і […]...
- Семенко Михайль – П’єро кохає Я мовчу До тихих затонів своєї душі прислухаюсь Про те що мовчу не признаюсь не признаюсь Я смутний Я смутний Я смутний Бо щось душу стиска мов кошмар навісний Я веселий Бо в смутку є пелюст невмерлий Я не хочу буть листом осінньо-зотлілим Не хочу про зиму зітхать восени Хочу бути смілим І жду весни […]...
- Семенко Михайль – Авіатор Люблю мідяні звуки оркестри Зачуваю здалека Сурми ревуть Кларнети розмовляють Юрма шумує Задерши капелюха За пілотом стежить На панн дивлюсь Уст Усміхи струять весело Усміхи очей хвилюють Гомін Сміхострумки Душа в сонячних струнах Опій і кров Клекоче пестить м’яко Юрма Юрма Гомінка Безжурна Щасливим бути як юрма Немає ні до чого діла Мертвопетлює авіатор в […]...
- Семенко Михайль – Три шибки Три шибки у вікні – І як багато дива! Згорнута фільма в мені, Інтегральна перспектива. Мрія в строї гімна, Безецний фарс. О моя земле рідна – Мій далекий Марс!...
- Семенко Михайль – Голос мая І я, і Ви – почули голос мая, Щось затремтіло – там, біля серця. Мчимо в хвилях мототрамвая. Почнемо інтермеццо. Ми в дарниці. Так гарно. Мило. Пахучососни. Гуляємо. десь плеще. Груди затопило… Ви: “Що се ще?” Ми поверталися. Ні слова. Кепсько. Безмовно йшли. Прощались біля ліфта. І зникли Ви. І зник кудись Семенко. … дома […]...
- Семенко Михайль – Осінь між гір Пустіє між гір І щовечірньо осінь ходить над бухтою Зорі холонуть. Звідки звідки ти вітре холодний? Звідки твій шепіт шепіт і свист? Я чую твої ручаї Я бачу твої барви В душі моїй невідомості пісня Пісня суму вітра між гір Над бухтою синьою з хвилею Ночами холодіють зорі Пустіє між гір. 11. VIII. 1915. Владивосток...
- Семенко Михайль – Вагоновод Я з Вами розстанусь і буду десь в Чікаго Чи Мельбурні І там капризна доля може зв’ести нас. Я буду вагоноводом на трамваї, Улиці будуть димні і хмурні – І раптом я зобачу між пасажирів Вас. Ви скинете очима, і я спостережу, як Здригнуться кутики Ваших губ. Ви пригадаєте Владивосток і зробите рух щось Вимовить, […]...
- Семенко Михайль – Картка Мого життя газельну срібність І випадковість Складаю в картки вузьку безмірність І загадковість Моїх гріхів легку безкарність І слів блискучість Знов наповняє безпорадність І днів сліпучість....
- Семенко Михайль – Сьогодні Я сьогодні курю і курю папіроси Я сьогодні смутний Я сьогодні смутний я сьогодні Смертельно смутний Бо люблю її коси Вечір притих зачарований місяцем сонним Де самотить наш парк Я сьогодні не там ах я хочу у парк Хочу бути розмовним Але буду мовчать поки прийде четвер Кілька стоскнених день Бо не можу ж я […]...
- Семенко Михайль – Чекання Пройшло 5 веселих трамваїв. Вас нема. Ах, як зимно на розі чекати в маї, Коли в серці пустка німа. Вийшла панна – на Вас не схожа цілком, В атмосфері конвалій. І довго-довго я стежив зором За блискучим каблучком, І мене мрії заколихали....
- Семенко Михайль – Заснулість Я дивлюся на зелені спини На півтіні півсвітла міжгір На похмурість і димність далекого міста Над бухтою Застиглі військові пароплави Міноноски в тонучих лініях Іноді ховаються в пасмах Заснулість бухти в туманах З-за гір З-за спин широких Могутньою силою повзуть З прекрасного моря дикими берегами. 11. VIII. 1915. Владивосток...
- Семенко Михайль – В театр Хутко йти в театр і заправляти скрипку Мовчати цілий вечір між натовпу З колегою Ах я буду цілий вечір уявляти катеринку Ах я буду почувати себе цілий вечір Калікою. 20. IX. 1916...
- Семенко Михайль – Настрій Зміяться змії рівнобіжно. Навколить мла. Побіг експрес. За ним я мчу безшумногнівно І чуда жду з брудних небес. Ліхтарить світло. Блещуть змії. Зникають вогники у млі. І сльозять тихо мої вії, Бо мало місця на землі! 31. III. 1914. Київ...
- Семенко Михайль – Про себе Я розчаровуюсь все більше Перед найглибшим чаруванням. Моя уява – це не вірші, Це не пасивне споглядання. Майбутнє – центр думок, настр’оїв, Майбутнє – збіг життя і марень, Пройшов немало гір і зломів, Я їв і галушки, і камінь. Піти у подорож самому? На горизонті безліч хмар. Не довіряю я нікому – І футурист, І […]...
- Семенко Михайль – Краєвид Дивлюсь на бухту я де хінські човнвітрила Рухаються крізь туман м’яко І в оксамиті спокійного безхвилля Окреслюється світ. 2. VI. 1915. Владивосток...
- Семенко Михайль – Антиквар Студіює обездужено Мій антиквар. Чому скрізь бездушно І все марно? Знайденостей безладність І в кінці сором. Бракує істоти владності – Синтези кворум....
- Семенко Михайль – Висвічування Багнесь у безмежності висвічування Від очей женственних перестрінути. Містично-несподівані посвідчування Не хотілось би випадковостями змірювати. Ефірним дротом до глибин пронизаний Я всесвітньо споріднений зі сміливостями. Невже – я схилюся? Непевно згризений Страшними думками-скостенілостями?...
- Семенко Михайль – Улиці Улиці залюднені, трамваї стрійні, З очей таємних шовкові нитки Снуються в душу, де плями мрійні, Де тепло гріють зустрічні думки. Лоскоче груди пропелер шумний, У серці свято, мов смілий скарб Злетів самотно-близький, безстумний, Розцвівсь довкола у безліч фарб. Не розімкну я прозорий ланцюг, Не одділю я фатальних думок – Бо так багато на сонці вранці […]...
- Семенко Михайль – Кіно На задній лаві в кінотеатрі Поцілункувались міцно скрипка й піаніно. Він почув себе ніби на Татрах І розповідав Ванді про петербурзьку Ніну. Вандині очі пильно дивились Зуби блищали і губи манили, – Губи тремтіли, шукали, благали – Безодню огню вони в себе ховали. Лагодить мотор за стіною механік. Електрика освітлює в куті оркестру. Хутко буде […]...
- Семенко Михайль – Хлопчик Молодий я і багато взяв, Світ і життя збагнув зарано. Душа моя ще просить ласки, Я ще дитина – і коли дорослим став? Я прагну друга, як колись, Коли був наївним ідеалістом, І хочу, щоб мене хтось зрозумів. Я ще хлопчик, і моя мрія – панна. Я непрактичний, І мене лякає женщина. Я – несталий, […]...
- Семенко Михайль – Я хочу Я хочу кожний день Все слів нових Нових нових пісень Ідей нових Я хочу кожний час Новожиття Горіть палать в екстазі Почуття Нових нових пісень І тем нових Я хочу кожний день Років нових! 12. II. 1914. Київ...
- Семенко Михайль – димар Димар з червоним обводом Найвище Залізо стовбури кран ланцюги Вода 2 хінських голодранці по парі корзин у них З фісташками Двоє дівчаток у червоненьких спідничках І хуткорухі панни модними пташками А зверху задимлене небо А в глибині по той бік гори В тумані силует димаря ніби ребус А там за горами море. 28. I. 1916. […]...
- Семенко Михайль – Кондуктор Багнеться бути Кондуктором на товаровому потязі В похмуру ніч Темну ніч Осінню дощову Сидіти на тормозі У кожусі Зігнувшись і скупчившись Дивитись у прірву рухливу. Про дні що минули Що в серці зосталися Ясними плямами Про образи згадні Заснулі у грудях навіки Навіки Мріять Мріять Вдивляючись в сутінь. 3. X. 1916. Владивосток...
- Семенко Михайль – два ножі Схрестилися над нами два ножі Спустилася імла повільна Владає сила невідома і свавільна І місяць вже тому як ми чужі. Самотний знову я. Сумний навіки. Без шляху. Без мети. Розавить десь авто. Я ніби гімназист благаю серцю ліки І плачу, як раніш, що не зустрівсь ніхто. 5. II. 1917. Владивосток...
Аналіз поезії плужника.