Семенко Михайль – Русокосою оточила

В моїй душі –
Уїтмен і Стріндберг.
Русокосою оточила.
Я взнав, що вона любить буйність і вітер –
Жить мені взнав, далі несила, несила.

Очі мої
Знов опромінює сутінь фоном безбарвним.
Завтра. Не буду я завтра бачить її.
Може так хочу. Може так треба.
Бо в грудні я бавлюся травнем.

На душу свою я насунув фіранки.
Тиху лампадку свічу у кутку.
Вечора хочу! А в серці все ранки –
Ранки і ранки в моїм затишку.

Куди я подінусь від улиці звуків?
Куди заховаюсь од сурм і сирен?
В кімнаті – газелі, романси, мазурки, –
І я, і вона – не оден, не оден!

В душі моїй холод. Зневага. Стріндберг.
Усе найсвятіше злилось у канкан.
І зорі, і люди – весь світ в мені вимер,
І я погасаю від танучих ран.

8. XI. 1916. Владивосток

__________________________________
Уітмен Уолт (1819-1892) – американський поет.
Стріндберг Ю.-А. (1849-1912) – шведський письменник.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Чого сьогодні не вистачає українцям твір.
Ви зараз читаєте: Семенко Михайль – Русокосою оточила
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.