Семенко Михайль – Шукачам щастя
Ви, що шукаєте щастя
І ви, що вбачаєте у ньому привид.
Справа в тому, що вам важко розібраться
І тому так багато кривд.
Люди, ви страждаєте,
А який близький і істотний вихід.
То ви мучитесь, що нічого не маєте,
То вам досить крихіт.
Ах, я знаю слово, магічне слово…
Воно ясніше сонця і чорніше тьми.
Люди! Щастя з вами, і як мало для цього мови:
Будьте людьми!
16. II. 1917. Владивосток
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Семенко Михайль – Кохання Як мрію світлу і прекрасну Я образ твій ловлю Як море любить сонце ясне Так я тебе люблю Всю ясність серця що плекаю Віддам тобі тобі Відтак я тьми в душі не маю І не піддамсь злобі. 20. III. 1917. Владивосток...
- Семенко Михайль – “Простяглися тіні тіні вечірні… “ Простяглися тіні тіні вечірні Тіні сонця весняного Тіні захвату світа тонкі і невірні Тіні смутку безвиглядного Линуть гуки вечірні гуки незнані Щастя співанного щастя незмінного Простяглися тіні тіні сонця весняні Пасма смутку вечірнього....
- Семенко Михайль – Осіннє Хутко осінь хутко лист Мов сумно-жовтий серпантин Обсипле темну цю алею Де вперш бажанням зайнялись Як вперше він Прийшов за нею. Чому так пізно ти сама Може запитуєш у сонця Але тепла уже нема І слабне промінь сонця Я не забуду перший день Що душі наші непомітно Незримим ланцюгом з’єднав Тепер я владар всіх пісень […]...
- Семенко Михайль – Павзи Після кількох днів щастя Якому не міг дати назви – Знов почуваю радість муки радість злощастя. Трамвай досяг мене ніби нічого, Ніби усе по-старому, ніби Нічого не сталось, в собі хороню я слова Ще не сказані мною і в погляді серця Мого я ховаю всі павзи. А тепер сиджу дома Й не можу в думках […]...
- Семенко Михайль – Місто над бухтою Я палаю захватом, я чекаю вечора Я мрію про щастя я мріяв і вчора Я лину до тропіків Я багну холодного глетчера Я хочу прилащитись до зимного моря Хочу буть диким як вітер над скелями Хочу буть скелею щоб серця граніт Розбився об серце, що пахне морелями Блукає в душі де кохання і лід Співаю […]...
- Семенко Михайль – Вагоновод Я з Вами розстанусь і буду десь в Чікаго Чи Мельбурні І там капризна доля може зв’ести нас. Я буду вагоноводом на трамваї, Улиці будуть димні і хмурні – І раптом я зобачу між пасажирів Вас. Ви скинете очима, і я спостережу, як Здригнуться кутики Ваших губ. Ви пригадаєте Владивосток і зробите рух щось Вимовить, […]...
- Семенко Михайль – Протока Берінга Ні, не поїдемо ми з Вами в Америку, Бо будете падати там в істерику, Бо серце моє, найсвятішу муз’ику, – Нерозважному крику Я присвячую зараз. Може, хочете бачити Ви в особі моїй Кубелика? Ах, не можу бути ніким і нічим я, Окрім Семенка. А потім… Панно, я поет скетінг-рінга, Через протоку Берінга – Наш у […]...
- Семенко Михайль – Альбатроси Чи бачив хто, як сліпнуть думи І серце розпадається, надвоє розколене? І коли вирисується воно зі стуми – Це ж жах, коли побачить, що воно – оголене. Чи чув хто, як мріють роси Про життя вічне, ранком, як червоніє схід? Над гатором безшумлять крилаті альбатроси І над душею – привиди страхіть. Заспокоює електрика – Так […]...
- Семенко Михайль – Я умру Я умру. Але вмерти не можуть Мої мрії-думки. В них минуле сторожить Білосніжні замки. Не жалій. Не сумуй… Літнім ранком Сонце душу пригорне мою. Обернуся я в краплю прозорим світанком І забудеш про мрію свою. Щастя – казка, щастя – кохання… Не жалій. Не сумуй… Моє тіло зникне, – Але праною влину я в тебе […]...
- Семенко Михайль – далекий гудок Як плакала чайка під сонця промінням Як гралось проміння на смілім крилі І тоне повітря у просторі синім Заплутуєсь вітер у жовтім брилі Приємно дивитись на піни каскади На пильність в далекім тумані бризок І знов підчувати скелястість огради Далекий гудок. 27. IV. 1915. Владивосток...
- Семенко Михайль – Сонцекров Без сонця жити я не хочу Стерпіть не можу я холодних ліхтарів Я сонцекров люблю і в крові сонце І знову сонце в кровофарбах малярів А як затулить хмара моє сонце Ще не холоне моя кров тоді Вона горить палає й рве охоче Щоб не коритися ні палу ні воді Вона бере мене і линем […]...
- Семенко Михайль – Умирає хлопчик Я здоровий і обідаю двічі на день. Сонця в мені великі куби. Біль мій ніким не розгаданий, Але я до болю звик. Я заздрю маленькому хлопчикові, Що вмирає у хорих муках. “О! відкіля ці руки нові? Не було ж рук… “ Я здоровий і двічі на день обідаю. Газель умирає у день охмарений. Але я […]...
- Семенко Михайль – Беатриса Хвилювання знайомі Хвилювання старі При таких комічних обставинах Така несподівана ніч Ноги мерзли душа палала Душа розривалась Сестра Беатриса у теплушці Два слова ці моє серце пестили Руки м’яки незнано-рідні Волосся шовк Огневість доторків Ласкаві-ласкаві слова злітали На дні Тій що зникла так хутко Яка почувала в собі частину мого сонця Її еманацію збережу я. […]...
- Семенко Михайль – Настрій Зміяться змії рівнобіжно. Навколить мла. Побіг експрес. За ним я мчу безшумногнівно І чуда жду з брудних небес. Ліхтарить світло. Блещуть змії. Зникають вогники у млі. І сльозять тихо мої вії, Бо мало місця на землі! 31. III. 1914. Київ...
- Семенко Михайль – Річ Я хтів щоб не розуміли люди Щоб з мене завше сміялись Щоб замість привітання бачив тільки Простягнуто-презирливий палець Всі вони такі малі їх так багато Я сам Про них думаєш Думки заполонили Сплелись почування І їх так багато Я сам Тому веселий Журний Очі мої багато бачать Крові нерви всі Дотикаюсь до речей тайну чую […]...
- Семенко Михайль – Ми Чую кроки. Важкі Чую кроки. Тяжкі Чую стони. Он там Чую стони. Не нам Ці зітхання. Любіть Своє, ви його створили Й воно належить вам Чи нам Спокутувати гріх? Це наш сміх. Чуєте наші кроки Кроки молодих ніг? Ми шукаємо собі місця Прудконогі олені І повинні знайти його Там, звідки стони, Де безкровна смерть – […]...
- Семенко Михайль – Четвер Мені сьогодні тоскно – може тому Що дощ іде. Ах невже тільки тому тільки тому? Місця нема ніде. Сьогодні середа – лише завтра побачусь Завтра четвер. Я з нудьгою своєю ношусь не розстанусь Нудьга нудьга відтепер. 17. VIII. 1916. Владивосток...
- Семенко Михайль – Місто (“Осте сте… “) Осте сте Бі бо Бу Візники – люди Трамваї – люди Автомобілібілі Бігорух рухобіги Рухливобіги Berceus* кару Селі Елі Лілі Пути велетні Диму сталь Палять Пах Пахка Пахітоска Дим синій Чорний ди М Пускають Бензин Чаду благать Кохать кахикать Життєдать Життєрух Життєбе- Нзин Авто Трам. 23. V. 1914. Київ...
- Семенко Михайль – Фальшивим тоном Тремтячі тіні в душі моїй І вона. З нею – сум, а не радість німа, Невиразність мрій. Оголений стою на морозі, Конаю. В пів на шосту зустрінутись маю Там, на розі. Вперше була байдужа вчора. Без стону – Люблю – говорила нещирим тоном До зимного моря. Нещирим тоном? Нещирим тоном На запитання! Не можу цього […]...
- Семенко Михайль – Крейцер Після року нудьги я беруся знову за Крейцера У 24 роки знов за старого Крейцера Ах чи ж скоро я покінчу з цим старим Крейцером Ах чи ж почну я знов цього старого Крейцера Щоб знов на ньому й зупинитись. Ми долі мусимо коритись А чому ж друзі мої вже давно розпрощались З Крейцером? Уже […]...
- Семенко Михайль – Поезійка про себе Чому я веселий коли знаходжу слово Закоханий в павзи я люблю павз дивну мову Я захвату лірик поет буйних павз Між віршем і віршем Я мрійник фантаст ще більше ще більше Я страждання поет і радості після страджання Я муки поет і захвату після смертельної муки Я ніжний мов очі м’який як коханки Шовкові війниці […]...
- Семенко Михайль – К другу-стихотворцу Пане Вороний! Коли Ви перестанете Вже ходити у вибиваних штанях? Це дивно, але невже Ви не почуваєте, Що літом просвіщаєтесь на санях? І нам (як Вам) осточортіли зорі-очі, Й очі вже давно пора кинути озорювать, Та й панночки до зор вже не такі охочі – Невже Ви відмовляєтесь палкі серця покорювать? Пане Вороний! Пора вже […]...
- Семенко Михайль – Мій привіт В екстазі чарівнім я голос свій знайду Голос борця І з прапором своїм у люди з ним піду Співати буду я й кричать поки впаду Натхненний без кінця. І пройде люд по мні шість сотень ніби штук Й без голови Лежати буду там безрухо і без мук Не підніму я більш в благаннях лютих рук […]...
- Семенко Михайль – Зорі реклам Кохання не любить щирості – Кохання любить гру. В нім – безліч мук і крихта милості, А зрештою від нього я умру. Хто казав, що для кохання йдуть на ешафоти? Хто казав, що кохання – то єднання душ? Ах, не нагадуйте і не підходьте до мене доти, Заким я не зміцнію і не скажу: не […]...
- Семенко Михайль – два ножі Схрестилися над нами два ножі Спустилася імла повільна Владає сила невідома і свавільна І місяць вже тому як ми чужі. Самотний знову я. Сумний навіки. Без шляху. Без мети. Розавить десь авто. Я ніби гімназист благаю серцю ліки І плачу, як раніш, що не зустрівсь ніхто. 5. II. 1917. Владивосток...
- Семенко Михайль – Куховарня Мені обридають рими Хочеться спостерігати рухи слів Щоб за ними тяглась моя думка Музика самособойне плелась Переганяю рух життя Люди мене не ображають Крізь пальці дивлюсь Здаються вони завше Як забагнеться. Мені обридли рими Цілком іншої музики Веселіш і безглуздіш було Багнесь також вимовляти щось Ніхто не чув Язик утворює вперше Помовчу трохи щоб знову […]...
- Семенко Михайль – Осіння симфонія Осінні скрипки в саду оркестру симфонії То кохання моє, моє кохання – захопленість Люди озброєні мрії озброєні мови озброєні А у мене тільки затопленість Тільки затопленість І знову безмовність І знов безумовність умовність Мої почування одламки Ескізні одламки зліпки Душорозірваний стерлась Розтанула сольність Кохання моє – в осіннім саду Осінні скрипки. 27. VIII. 1916. Владивосток...
- Семенко Михайль – Запрошення (“Ви знаєте?..”) Ви знаєте? Прекрасний краєвид з гори Батиєвої. Ви, певне, не були там ніколи? Не гуляли по сніго-білому полю? Ми вас запрошуємо – Наберіться бажання сміливого І приходьте до нас. У нас тут доволі Весело. Звичайно, до нас не заходять автомобілі – Але почуваємо ми себе зовсім добре, справді. Ах, як тут гарно! Як тут симпатично […]...
- Семенко Михайль – Наша пляма Щорана я роблю моціон І зустрічаю неодмінно. А надвечір – ми біля бухти незмінно І на нас дивиться Оріон. Тоді стає вогко і якось незатишно. Щока до щоки за теплом нагинається. Наша пляма з фоном зростається І не камінь тільки тому, що дише. Мови тихість і доторку м’якість. Далі надходе час розстання. Бухта спить. далеко […]...
- Семенко Михайль – Русокосою оточила В моїй душі – Уїтмен і Стріндберг. Русокосою оточила. Я взнав, що вона любить буйність і вітер – Жить мені взнав, далі несила, несила. Очі мої Знов опромінює сутінь фоном безбарвним. Завтра. Не буду я завтра бачить її. Може так хочу. Може так треба. Бо в грудні я бавлюся травнем. На душу свою я насунув […]...
- Семенко Михайль – Я (“Я – жертва погасаючого світу… “) Я – жертва погасаючого світу. Я – поранений звір. Можливо, що прибув на аероліті І кинув довкола зневажливий зір. Дух мій В захопленні можливостей футурних, І в крові – безліч архаїчних атавіз. Я – в пестінні хмарок пурпурних, Я – скрізь. Я ховаю в собі всі горіння й інстинкти, Я – синтеза поетів і мрій. […]...
- Семенко Михайль – Я іду Я іду по шляху незнакомому, Перегортаю вічності сторінки. Бо і сам не відомий нікому я, Бо не чекаю й сам я на свідки. Я – нічий. Я – ніхто. Мене не знає історія. Мій девіз – несталість і несподіваність. Хочете? Я заримую зараз: істерія. Я остроїв поезію в стрій, Ні разу не надіваний....
- Семенко Михайль – Я сам Ви розумієте? – Я не можу спать. Ви знаєте? – Я ночі не сплю! Мій мозок – символічний автомат. Я пишу грамоту королю. Місто стихне погасаючим сном,- Я звертаюсь до незнаних – вас, Останній трамвай продзвенить за вікном, Тоді надходе передзначений час. І заколишеться тінь силуетом міцним, І забушують повстання в гарячій голові. Я даю […]...
- Семенко Михайль – Сон Вона живе і досі невже і я живу Я бачив її коси фіалки рву. Десь у рові зеленім і її рука Лежить у мене на плечі легка легка Сонний туман випростувавсь навколо А в далині десь місто спить З відкритими очима Навколо все поснуло застигло захололо І ми самі без човна і не з ними […]...
- Семенко Михайль – 1. V. 914-го Сьогодні перше число мая Перше мая Веселий день молодої весни. Всі сквери й парки залюднені вдень А ввечері відчиняться сади. Я чую вибухи фейєрверків І звідкісь плинуть мідяні звуки. Але я сиджу дома Нікуди не піду сьогодні Сьогодні перше число мая Веселий день молодої весни Молодої весни. 1. V. 1914. Київ...
- Семенко Михайль – Ніч Ніч. Ніч. Ніч. Стукотить у скронях. Порожньо в долонях. В серці – ще сумніш. В очах Жах. Ніч. Ніч. Ніч. 27. VI. 1917. Владивосток...
- Твір на тему: Що таке щастя? (1 варіант) Щастя… Коли промовляєш це слово, то кожний з нас думає про щось своє. Для когось це просто поспілкуватись. Для інших нема нічого кращого, ніж виїхати на природу. Є й такі, для яких щастя – з’їсти щось смачне, подивитись “телик”. Я довго думала, а що є щастя для мене? Тепер я знаю! Це бути поруч із […]...
- Семенко Михайль – Море Я сьогодні був коло моря Купався й почуваю що прохолонув. От не хватало ще горя – А чому ж здорові Цехмистрюк і Рибаков? Година була безнадійно похмура. Вітер з Японії, море брикалось бурун’ами. Чомусь уявлялось, як розбивають мури І подобалось, як море кепкувало над нами. Ходили ходили втрьох по жовтому шосе – Скільки тут каміння […]...
- Семенко Михайль – Лелеки Мені дуже подобається У білій залі слухати Шопена. G-moll баладний настрій в мене І серце з серцем сміється грається А в антракті боязкі розмови. Теми вишукані і близькі-далекі. Але серце серце схопить напівслові І між люстр лунає дві душі-лелеки. 1. V. 1915. Владивосток...
- Семенко Михайль – Заклик Не будьте, не будьте такими затурбованими – На Хрещатику ніччю немає хмар. Не робіть, не робіть обличчя зосередкованими, Викиньте кишеньковий словар. Засвітіть в чорну ніч електрику безжурну, Уявіть, що навколо – храм. Полюбіть, полюбіть зруйнованість мурну – Більше немає, немає драм. Увільніться обачно від похмурості банної, Здеріть голову до аеропланних препон. Не визнавайте мудрості І […]...
Роль античного міфу у п'єсі пігмаліон.