Сергій Жадан – Ніби і не знав її

Ніби і не знав її.
Всю ніч
Сніг летить – розмірено і вбивчо,
І дерева дивляться в обличчя,
Не відводячи своїх облич.

Ніби вилітаючи з країв,
Де було захолодно й затісно,
Входить поночі в порожнє місто,
Кинуте надвечір без боїв.

І вона говорить:
“Не дивись”.
І тримаєш марну обіцянку.
І розплющиш очі на світанку,
І побачиш. Вперше. Як колись.

Все як вперше – плетиво слідів,
Теплий галас на подвір’ї школи.
Ніби і не знав її ніколи.
Ніби і не бачив цих снігів.

Ніби ночі точені ножі
Не тримав, затиснувши, в долонях.
Сніг до ранку ляже на кордонах.
Сніг окреслить межі й рубежі.

Ніби він з її найбільших див –
Сніг, що захлинається і дише.
Ніби і не знав її раніше,
Не тримав,
Не бачив,
Не любив.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Сергій Жадан – Ніби і не знав її