Шевченко Тарас – Причинна (дуже стисло/скорочено)

Реве та стогне дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.

У таку страшну погоду на берег дніпра виходить дівчина. Вона чекає свого коханого, що пішов у похід разом з іншими козаками. Вона збожеволіла від зілля, яке дала їй ворожка, щоб менше тужила за козаком.
Дівчина – сирота, у неї було тільки одне щастя в житті – її коханий, але, мабуть, і його вона втратила.
Від горя

дівчині починає ввижатися, що з води виходять маленькі діти, дівчата. Вони співають, кружать навколо неї, сміються. дівчина лізе на дерево, до самої верхівки. дивиться униз – там її чекають русалки. Коли дівчина спустилася, русалки залоскотали її.
Дівчина лежить під старим дубом при битій дорозі.
В цей час повертається козак і бачить кохану. Він передчуває щось недобре. Побачивши, що кохана вмерла, “зареготавсь, розігнався – Та в дуб головою”.
Над могилою козака посадили явір та ялину, а над дівочою могилою – червону калину.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Мотив сирітства
є одним з основних мотивів ранньої творчості Т. Шевченка.
У творі присутні типові ознаки романтичного світосприйняття: загибель обох закоханих, божевілля, демонічні істоти, що мають владу над людиною вночі. Крім того, події відбуваються на тлі розбурханої природи.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Благородний лицар дон кіхот герой і дивак.
Ви зараз читаєте: Шевченко Тарас – Причинна (дуже стисло/скорочено)
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.