Щира розповідь про власне дитинство (за повістю “Блакитна дитина”)
Коли я побачив назву повісті Анатолія Дімарова “Блакитна дитина”, то трохи здивувався. Дійсно, хіба може дитина бути блакитного кольору? “Мабуть, фантастика”, – подумалося мені. Але насправді виявилося, що цей твір – чесна, відверта, щира, весела розповідь дорослої людини про своє дитинство. Коли син письменника приходить додому із двійкою чи зауваженнями вчителя в щоденнику, то бабуся та мати, дорікаючи йому, з “виховною метою” розповідають, яким слухняним та розумним ріс батько хлопчика. Блакитна дитина – це ангел,
Розповідь починається з метафоричної притчі про чарівний місток пам’яті. Місточок провисав над безоднею, і по один бік жила людина, а по другий було все, що потрібно їй для життя. І жити б людині вічно, коли б місточок не вужчав з кожним днем. Стурбована, щоразу набирала людина все більше припасів. Але чим важчою ставала її ноша, тим вужчим – місточок. Автор говорить, що він також стоїть над такою “прірвою”, а по той бік – прожиті роки: “І доки не щез місточок моєї пам’яті, буду ходити по ньому, хоча б він став такий вузенький, як лезо ножа”. Але невблаганний час віддаляє автора від нього ж самого, коли він був хлопчаком… Отже, із теплотою Анатолій Дімаров перекидає місток із дорослого життя в дитинство, яке припало на важкі воєнні та післявоєнні роки. Переходить через місточок і знову опиняється в дитинстві – з молодою мамою, молодшим братом, друзями.
Статків у родини не було. Мама – вчитель, зарплатня невелика, але в приміщенні є етажерка з книжками та зошитами. Толя любить читати, учитель математики навіть поставив йому двійку через те, що хлопець читав на уроці “Тараса Бульбу”, уявляючи себе лицарем. Навесні хлопці, не зважаючи на небезпеку, катаються на кригах, майже всі літні канікули проводять на річці – купаються, ловлять рибу та раків. Автор навіть висловлює цікаву, на мій погляд, думку про те, що люди, які виросли на берегах таких чистих і веселих річок, не можуть бути злими й похмурими. А ще діти катаються на конях, ганяють по лісу, роблять набіги на чужі городи та садки!
Мене вразив епізод, коли Толя з приятелем Ваньком, вирішивши налякати дівчат, бере до рота жабеня. Але, злякавшись завуча, випадково ковтає жабку. Ночами хлопчик прислухався: чи не стрибає вона у нього в животі. І сміх, і гріх, як то кажуть!
З теплотою герой розповідає про своїх учителів: Павла Степановича, Віктора Михайловича, Галину Іванівну. Останнім двом хлопці-бешкетники навіть допомогли одружитися: обкидали зіпсованими яйцями залицяльника вчительки, і та була змушена йти на виставу з Віктором Михайловичем. Через місяць вчителі побралися. Але з найбільшою любов’ю Анатолій Дімаров згадує свою люблячу матір. Між дітьми та мамою склалися довірливі, щирі стосунки. Вона, на відміну від односельців, ніколи не лає та не б’є своїх синів. Із гордістю Толя каже: “Моя мати найкраща в світі!”
Отже, Толя – не блакитна дитина, не янгол. Це звичайний хлопець, у шкільному житті якого було багато пригод – веселих і не дуже. Звісно, що Анатолій Дімаров, пам’ятаючи, яким він вбув у віці свого сина, краще розуміє власну дитину. Адже за розвагами та бешкетами він помічав у житті важливі речі й цінував їх: уміння мріяти, товаришувати, відповідальність за молодших і слабших, прагнення до добра й справедливості, тонке відчуття краси природи, почуття гумору.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Правда про янгола, “блакитну дитину” (за твором А. Дімарова “Блакитна дитина”) Дуже часто батьки, щоб виховати нас чемними, добрими та порядними, ставлять у приклад зразкову поведінку інших або самих себе. Роблять вони це з найщиріших міркувань, іноді не замислюючись, що їхнє янголятко не зможе захистити себе в якихось складних ситуаціях. А. Дімаров спробував написати правду про свої дитячі роки, показати, що він не був “блакитною дитиною”. […]...
- Поетична розповідь про дитинство (за повістю “Гуси-лебеді летять”) Повість М. Стельмаха вся виросла на глибокій народній основі, самий її характер пов’язаний з рідною природою, з піснею і казкою. Юрій Лукін Іноді я замислююсь над тим, що, ставши дорослим, обов’язково буду згадувати своє дитинство. А раптом стану відомим письменником чи режисером? Чи є у моєму житті щось цікаве, про що можна розповісти через 20, […]...
- Блакитна дитина (скорочено) – дімаров Анатолій Коли мій син приносить зі школи незадовільну оцінку, дружина трагедійно запитує в нього, що він там знову накоїв. Син видушує із себе, що вони з хлопцями каталися один на одному й наскочили на вчительку, а та злякалася й побігла. Мені цікаво, як швидко побігла вчителька, але я гашу свою цікавість і суворо кажу, що так […]...
- Добра дитина – батькам сад, лиха дитина – горе Цього року наша родина вітала із золотим весіллям моїх прадідуся з прабабусею. На цих урочистостях я вперше почув прислів’я “Добра дитина – батькам сад, лиха дитина – горе”. І вперше повною мірою відчув, спостерігаючи за розчуленим подружжям, яке це щастя – виростити дітей гідними людьми, пишатися їхніми досягненнями. Коли віншували ювілярів, часто шанобливо називали імена […]...
- Дитинство, опалене війною (за повістю Г. Тютюнника “Климко”) Війна несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. Та як почувалися діти і підлітки, багато з яких залишилися без піклування старших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небезпекою? На собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і Григір Тютюнник. Пізніше, ставши письменником, він […]...
- Повоєнні дитинство та юність (За повістю Г. Тютюнника “Вогник далеко в степу”) Повість “Вогник далеко в степу” – це художньо відтворена сторінка життя самого автора, пам’ять його серця. Цією повістю Григір Тютюнник щиро віддав своїм одноліткам моральний борг. Перед читачем постають правдиві неприкрашені картини повоєнної дійсності з усіма їх труднощами й непоказним героїзмом. Автор намагається показати, що життя наших однолітків майже півстоліття тому було важким, проте сповненим […]...
- Микола Вороний – Блакитна Панна (Характеристика твору) Характеристика твору Миколи Вороного “Блакитна Панна” Поезія “Блакитна панна” – взірець пейзажної лірики. Поет М. Вороний оспівав весну як блакитну панну. Поряд зі звичними, традиційними у фольклорі та в літературі засобами виразності (весна запашна, чарівна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує біблійну урочисту лексику (“Осанна!”), метафори (“в душі моїй, в сяйві мрій в’ються хмелем […]...
- Аналіз вірша Миколи Вороного “Блакитна Панна” Микола Вороний Поезія “Блакитна панна” – взірець пейзажної лірики. Поет М. Вороний оспівав весну як блакитну панну. Поряд зі звичними, традиційними у фольклорі та в літературі засобами виразності (весна запашна, чарівна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує біблійну урочисту лексику (“Осанна!”), метафори (“в душі моїй, в сяйві мрій в’ються хмелем арабески”), мистецькі терміни (арабески, […]...
- Критика “Блакитна Панна” Вороний Витончену форму та яскраві тропи має вірш Миколи Вороного ” Блакитна Панна ” ( 1912 р. ), який відкриває цикл поезій “Гротески” . Провідні мотиви твору – возвеличення краси природи та єдність її з мистецтвом. Блакитна Панна – це образ Весни у “серпанках та блаватах”, якій уся земля виспівує: “Осанна!” Цей образ тривожить душу ліричного […]...
- Микола Вороний – Блакитна Панна (АНАЛІЗ) Аналіз твору Миколи Вороного “Блакитна Панна” 1912 р. Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : пейзажна. Провідні мотиви : возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом. Віршовий розмір : хорей. Про вірш : вірш має витончену форму, яскраві тропи. Провідні мотиви твору – возвеличення краси природи і єдність її з […]...
- Порівняльна характеристика Федька і Толі (за оповіданням В. Винниченка “Федько-халамидник”) 1. Моє враження та враження моїх товаришів від кінцівки оповідання (потрясіння: Толя пішов гратися з чижиком, в той час як на цвинтарі ховали Федька). 2. Головні герої оповідання (Федько-халамидник, син бідного робітника друкарні, і Толя, дитина з багатої сім’ї). 3. Характерні риси Федька та Толі (Федько – чесний, ніколи не брехав, любив бійки, заважав хлопцям […]...
- Аналіз “Блакитна Панна” Вороний ” Блакитна Панна ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Блакитна Панна”: пейзажна лірика. Жанр “Блакитна Панна”: Вірш. Мотиви “Блакитна Панна”: возвеличення краси природи та єдність її з мистецтвом. Віршовий розмір “Блакитна Панна”: хорей. Художні особливості: “Блакитна Панна” рясніє асонансами й алітераціями, […]...
- Павло Тичина – По хліб шла дитина – трояндно! По хліб шла дитина – трояндно! : тікайте! стріляють, ідуть. Розкинуло ручки – трояндно… Ні Бога, ні чорта – на бурю! : гей, стійте! знайдем і в церквах. Знялось гайвороння – на бурю… 1917...
- Олеся Крисько – В твоїх обіймах плачу, мов дитина В твоїх обіймах плачу, мов дитина, Не стримуючи сліз і почуттів. Я не кажу нічого про провину, Та розумієш ти мене без слів. Збігають сльози по щоках, Невпинно їх втираєш… О, як полегшуєш мій біль, Напевне й сам не знаєш!...
- Блакитна Панна – Вороний Микола Має крилами Весна Запашна, Лине вся в прозорих шатах, У серпанках і блаватах… Сяє усміхом примар З-поза хмар, Попелястих, пелехатих. Ось вона вже крізь блакить Майорить, Довгождана, нездоланна… Ось вона – Блакитна Панна!.. Гори, гай, луги, поля – Вся земля Їй виспівує: “Осанна!” А вона, як мрія сну Чарівна, Сяє вродою святою, Неземною чистотою, Сміючись […]...
- Дитинство Михайлика (за творами Михайла Стельмаха) “Гуси-лебеді летять… ” і “Щедрий вечір” – це дві повісті, в яких Михайло Панасович Стельмах описав своє дитинство, шкільні роки. Ці твори письменник присвятив своїм батькам – Ганні Іванівні та Панасу Дем’яновичу. Книги письменник написав, коли йому було вже п’ятдесят чотири роки. З любов’ю і зажурою згадує він своє життя, дитинство, батьків, односельчан, рідне село. […]...
- Степан Руданський – Чужая дитина не то що рідна Ой не тая, мій синоньку, Година настала, Щоб чужая дитинонька За рідную стала. Народна пісня Журилися муж з жоною, Що дітей не мали; Далі взяли та й під старість Сироту прийняли. Росте тая сиротина, Так їм помагає! Але старий, як чужому, Все не довіряє. Та вже, мабуть, недаремне Примовляють люди, Що дитинонька чужая За рідну […]...
- Коротко про “Блакитна панна” (1912) Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : пейзажна. Провідні мотиви : возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом. Віршовий розмір : хорей. Про вірш : вірш має витончену форму, яскраві тропи. Провідні мотиви твору – возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом. Блакитна панна – це образ Весни […]...
- Твір на тему: Щасливе дитинство. Яке воно? (стаття дискусійного характеру публіцистичного стилю) Концертна зала переповнена. Лунають оплески, яскраве освітлення, ведучі в гарному вбранні. Лунають теплі красиві слова. Номер за номером – калейдоскоп танців, пісень, циркових номерів. Веселощі на сцені – через край. А хто ж у залі? Глядачі – діти-сироти та діти-напівсироти, а також діти з неблагополучних родин. Оченята блищать, руки плескають у захопленні, адже концерт – […]...
- Григорій Квітка-Основ’яненко – Щира Любов Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко Щира Любов Елисавете Николаевне Смирнитской от щирой любови посвящает Основьяненко Що то є любов? Багато про неї і пишуть у книжках, і розказують, та бачиться мені, що усе щось не так. Потурати хлопцям, молодим парубкам, що вони розказують і про яку вони любов кажуть! Оттак, аби б тільки. Поговорив з дівчиною – […]...
- Власне драма – визначення Власне драма – драматичний твір, в основу якого покладено гострий життєвий конфлікт, але напружена боротьба та складні переживання персонажів не ведуть до трагічної розв’язки. У драмі можливі елементи трагічного й комічного, проте вони не домінують. “Серйозна й зворушлива драма посідає середину між героїчною трагедією та веселою комедією”. Трагедія і комедія показують життя дещо однобічно, бо […]...
- Безрадісне дитинство сироти (за поезіями Т. Шевченка “Якби ви знали, паничі”, “І золото! й дорогої… “) Дитинство… Найкраща пора твого життя. Ти згадуєш батьків, тепло рідної домівки, свої щасливі сни. Спокій огортає твою душу. А яке ж дитинство в сироти? Безрадісне, завжди безрадісне: і зараз, і в далекому минулому. У минулому, хоч яким важким воно було, людина знаходить і згадує ті хвилини, які запам’яталися на все життя. Безрадісне, сирітське дитинство постає […]...
- Вона моє власне диво Вона моє власне диво і я рятуюся нею щоразу Вічно заклопотана і вічно стурбована Чимось більшим аніж горошина під сьомим матрацом Вона моє власне диво Я блукаю нетрями сумнівів… щодо себе… Як(!) ця зараза, ходить поруч із нею? І не тліє, не горить і не піниться біля неї… Моє сонце, мій вогонь, моя ти пательня. […]...
- Малий гайдамака (за уривком “Дитинство Шевченка”) Малий гайдамака (за уривком “Дитинство Шевченка”) Тарас Шевченко – геніальний син українського народу. Крізь усе своє життя він проніс боротьбу проти пригноблення людей, проти знущання, намагався захистити знедолених людей. Почалось це ще з дитинства. Він народився у сім’ї кріпака. Поки родина працює, малий Тарас потроху знайомиться зі світом. Гуляє в полі, у лісі, усе йому […]...
- Твір на тему: Щира краса людини (твір-роздум) Щира краса людини (твір-роздум) Думаю, що багато кому приємно дивитися на симпатичне дівоче обличчя з обкладинки глянсового журналу, на милу дитину, на елегантного чоловіка. Ми милуємося красивими людьми. А Антуан де Сент-Екзюпері у своїй знаменитій казці “Маленький принц” сказав: “Найголовніше – те, чого очима не побачиш”. Що це – “те”? Що є найголовнішим у нас, […]...
- Дитинство Лесі Українки та його вплив на творчість письменниці (за поезіями “Мрії”, “Як дитиною, бувало… “) По-справжньому величним був життєвий і творчий шлях Лесі Українки – видатної української письменниці. На її долю припало багато випробувань, проте жодні не зруйнували її віри у життя, не змінили її прагнень та переконань, не зламали характеру цієї сильної жінки. Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 р. у Новограді-Волинському. Вплив родини на неї, […]...
- Відповідь на контрольне питання До оповідання В. Винниченка “Федько-халамидник” Як ви вважаєте, ким би стали хлопці, коли б виросли? Познайомившись з героями твору, я уявила собі, ким би стали хлопці, коли б виросли. Думаю, що навряд чи змінилися б їх характери і соціальний стан. Розумного, вмілого й спритного Федька я бачу робітником, таким, як і його батько. Звичайно ж, він би не зміг терпіти […]...
- Моє ставлення до Федька і Толі за оповіданням В. Винниченко “Федько-халамидник” Нещодавно ми читали оповідання “Федько-халамидник”, яке написав Володимир Винниченко. Цей твір, а особливо його фінал, справив на мене велике враження. Володимир Винниченко розповідає про двох хлопчиків – Федька, сина бідного робітника, і Толю, дитину заможних батьків. Федько-халамидник був дуже чесним і ніколи не брехав. Вадою хлопчика було те, що він заважав іншим дітям спокійно гратися, […]...
- Леся Українка – Блакитна троянда (дія п’ята) Там же, на курорті. Великий балкон, з нього вид на море і на побережне узгір’я. На балконі, ближче до стіни дому, сидить Оpeст на великому кріслі з коліщатами, біля нього столик з лікарствами, там лежать книжки, газети. Вихід 1 Оpест сам, знебулий, слабий; виражає нетерплячку в лиці і в рухах, то бере з столика газету […]...
- Мої роздуми над повістю “Микола Джеря” Коли я прочитала повість І. С. Нечуя-Левицького “Микола Джеря”, то була вражена важким життям трудящих людей тих часів. Мене обурює та несправедливість, з якою вони постійно стикалися. З самого дитинства людина вже належала панові. Вона мала працювати, за неї треба було сплачувати податки. Коли дитина виростала, то від неї вимагали ще більшого – щоденної важкої […]...
- Серед моря пісень (за оповіданням Степана Васильченка “Дитинство Шевченка”) Українські народні пісні були популярні серед народу в далекому минулому. У них народ розкривав свою душу, розповідав про своє злиденне життя. Звенигородщина – це співучий куток України. Там усі любили співати і слухати пісні. Прийде вечір – всі вулиці в селі гудуть піснями. А ранком за селом чабан виспівує про своє бурлацьке життя: Та нема […]...
- Дитинство Тараса (за віршами Т. Г. Шевченка “Мені тринадцятий минало… ” та “На Великдень, на соломі… “) Тяжким і безрадісним було сирітське дитинство великого українського поета Т. Г. Шевченка. Про це ми дізнаємось з багатьох його творів. Один із них – “Мені тринадцятий минало… “. Хлопчик, залишившись сиротою, змушений був пасти чужі ягнята, щоб заробити собі на шматок хліба. Навколишній світ зачаровує його своєю красою, здається добрим, приязним. Забуті всі прикрощі – […]...
- Леся Українка – Блакитна троянда (дія четверта) Хата, які звичайно бувають на російських курортах, як, наприклад, в Ялті; окрім звичайної дачної постанови, на авансцені зліва стоїть chaise longue, ліжка немає; хата, як видно, не спальня, а ніби салон. Праворуч двері в кімнату Люби, на середній стіні двері до виходу, ліворуч теж двері, але вони не одчиняються. Вихід 1 Олімпіада Іванівна сама, стоїть […]...
- Дитинство Тараса за уривками з повісті С. Васильченка “У бур’янах” Тарас Григорович Шевченко – гордість і слава України. Його “Кобзар” – це найблагородніший супутник кожного українця. У повісті “У бур’янах” Степан Васильченко розповідає про родину, виховання та подальшу долю маленького Тараса. Батьки майбутнього Кобзаря працювали на панщині й поверталися додому геть виснаженими. Змалечку Тараса доглядала сестра Катерина. Родина Шевченків жила злиденно. Їхня хата була чи […]...
- Леся Українка – Блакитна троянда (дія третя) Літне мешкання. Праворуч будинок з верандою і садком. На авансцені, теж праворуч, альтанка або трельяж, обернутий до публіки виходом. Ліворуч теж будинок, менший. далі будинки і сільські хатки в садах. В глибині сцени річка з пологим піскуватим берегом. Ранок. Світло яскраве. Перед здійманням завіси чутно pianissimo, гуртовий спів “Пливе човен, води повен”, дедалі іде він […]...
- Леся Українка – Блакитна троянда (дія друга) Та сама хата, що у 1-й дії. Вихід 1 Любов і Орест входять в двері, що праворуч; Любов попереду вбігає швидко в ротонді і в шапочці; в руках у неї червоний абажур. Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Любов Що ж з того, що дрібниця? Та все-таки виграла, а ви ні з чим […]...
- Дитинство Шевченка (скорочено) – Васильченко Степан Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда. То й повість починається, як починаються казки: “За широкими морями, за лісами дрімучими, ще й за горами кам’яними… був колись веселий край, заворожений злими людьми, заневолений двома неволями”. З 28 на 27 лютого старого стилю в селі Моринцях на […]...
- Моє ставлення до Федька і Толі (за оповіданням В. Винниченка “Федько-халамидник”) Знайомлячись із головним героєм оповідання, Федьком, ми спочатку ставимося до нього дещо насторожено. Адже він був справжнім зірвиголовою. Ніколи не давав своїм одноліткам спокійно гратися, завжди дражнив їх, забирав іграшки, навіть доводив до сліз. J за це від своїх батьків отримував доброї прочуханки. Мене ж вражає мужність і чесність Федька. Навіть коли його били, він […]...
- Твір на тему: Розповідь про екскурсію, що найбільше сподобалась (твір-розповідь) Розповідь про екскурсію, що найбільше сподобалась (твір-розповідь) Кримські гори, немов хвилі, виростають на очах туриста під час подорожі по узбережжю Чорного моря. Найвища з них – Ай-Петрі. З Алупки зубці Ай-Петрі видно в усій її красі. Унизу, в міжгір’ї, тече гірська річка, яку місцеві мешканці звуть “Козкою”. Шлях на вершину Ай-Петрі прокладено по дорозі, яка […]...
- Мама, писаний, дитинство… (За віршем І. Калинця “Писанки”) Короткий вірш Ігоря Калинця “Писанки” весь пронизаний сонцем, весною, перед днем свята Великодня. В цей час матері в українських оселях розписують і фарбують яйця. Виводить мама дивним писачком По білому яйці воскові взори. З давніх-давен писанкарки черпали натхнення для своїх узорів зі світу природи, зображуючи квіти, листя, рослини. Такі символи пояснювали оновлення природи, оновлення життя […]...
Написати твір сімя найбільший скарб.