Сингаївський Микола – З пам’яті років


Клаптик землі коло хати,
І з чорнобривцями сад…
Каже засмучена мати:
Літ не вернути назад.

Осінь моя вже запізня,
Мерзну щораз і в теплі…
Може, залишиться пісня,
Наче душа, на землі.

Може, без мене знадає –
Там, на могильнім горбі,
Як ми жили в цьому краї –
Завжди у праці, в журбі.

Як виживали з весною
На лободі та воді…
Тож і старіли зі мною
Роки мої молоді.

Стала сумнішою мати, –
Згадує давнє, своє…
Клаптик землі коло хати,
Клаптик на цвинтарі є.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Вірш хотіла б я п!с нею стати.
Ви зараз читаєте: Сингаївський Микола – З пам’яті років