Смішне і страшне в оповіданні Антона Чехова “Хамелеон”

Смішне починається у цьому оповіданні відразу: серед літа, у спеку, поліцейський наглядач Очумелов крокує містом, базаром, у шинелі, за ним – городовий з решетом конфіскованого агрусу. Все це викликає у нас зримі образи: безлюдне місто, що вимерло від спеки, пусті магазини, двері яких схожі на голодні пащі.
Пожвавлення настає з появою ще однієї дійової особи – з’являється майстер Хрюкін у ситцевій накрохмаленій сорочці та розстебнутій жилетці. Так одяг відразу розповідає про своїх господарів – шинель одягнуто у спеку, дешева сорочка

з ситцю, але накрохмалена, щоб “показать” себе.
Його кусає собака, і Хрюкін радіє можливості отримати з невідомого власника компенсацію. Особливий гумористичний ефект викликає суперечність у мові Хрюкіна: то він стверджує, що “нині всі рівні”, але одразу, буквально не переводячи подиху, з погрозою повідомляє: “у мене у самого брат у жандармах”. Те, що відбувається на площі, є випробуванням для Очумелова: треба прийняти рішення про собаку, який покусав Хрюкіна. А він до такого “екзамену” не готовий, все залежить від того, чий цей собака. Від цього залежить його мова і навіть самопочуття:
йому то холодно, то жарко. Чехов із гумором підкреслює це епізодами з шинеллю: саме від її надягання чи скидання залежать чергові зміни настрою та поведінки. До того ж, він не сам надягає чи знімає свою шинель, а з допомогою городового. Очумелов постає перед нами як якийсь монумент, а його шинель – як мантія у царя, яку придворні то знімають, то надягають. То він грізно кричить на собаку, який викликає у нас жаль. Але ситуація змінюється, коли стає відомо, хто є хазяїном собаки. Дізнавшись, що пес є генеральським, Очумелов на очах у всіх присутніх наче зменшується на зріст, а обличчя “заливається усмішкою ніжності”. Нам і смішно, і страшно, бо Очумелов відчуває себе переможцем, йому вдалося викрутитися. Та й натовп сміється над Хрюкіним, над постраждалим, якого зробили винним, а не над представником влади – хамелеоном. Це символ цілої епохи, позначеної рисами зрадництва, брехні, двоєдушності. Отже, хамелеонами у цьому оповіданні виявляються всі персонажі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Аналіз поеми катерина.
Ви зараз читаєте: Смішне і страшне в оповіданні Антона Чехова “Хамелеон”
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.