Софія Безверха – за тим поворотом видніються піки

Related posts:

1. Тетяна Гапонюк – Яскраве сяйво в обіймах ночі Яскраве сяйво в обіймах ночі, І ми в той час не зімкнули очі, Які зловили те світло фари, Ідемо вулицями, мов примари. Твій ясний погляд тепер тьмяніє, І я любити більше не вмію, Не вмію мріяти і обіцяти, Тепер так мало є що сказати. Немає вітру, тут надто тихо, О ні, не треба нам цього […]...
2. Пробач за все що я зробила Пробач за все що я зробила, За те що тебе я полюбила, Пробач за сором і страждання, За те, що ти моє кохання. Роблю я боляче… Чому сама не знаю, Але кохаю я тебе, кохаю. Повір мені, що можу я змінитись. Повір і в те, що буду я тебе любити. Ти повітря моє, і я […]...
3. Василь Стус – Уже Софія відструменіла Уже Софія відструменіла, Відмерехтіла бузковим гроном. Ти йшла до мене, але не встигла За першим зойком, за першим громом. Немов почвара в пекельнім колі, Довкола ж тіні, довкола кволі. Благословляю твою сваволю, Дорого долі, дорого болю. Сніги і стужа. Вітри й морози. Гудки і крики. Чорні прокльони. Собачий гавкіт. Крик паровоза. І закмашини і заквагони. […]...
4. Василь Стус – де свінула Софія світанкова Де свінула Софія світанкова, Упав каштан, немов морений дуб. О рідна стороно! Бувай здорова, Ти щонайтяжча із моїх загуб. Сухий мороз і не зацвівши в’яне, На яблунях і листя вже нема. Камінний гроб. І ти – мов дерев’яний, Мов чорт, із нього дибишся сторчма. Така журба, що може задушити – Ані тріпнешся. Ось ти, жало […]...
5. Софія Василівна Ковалевські СОФІЯ ВАСИЛІВНА КОВАЛЕВСЬКА (1850-1891 РР.) Софія Василівна Ковалевеька народилась 15 січня 1850 р. в Москві. Батько її – Василь Васильович Крюковський був військовий. Він брав участь у трьох військових походах, був нагороджений найвищими військовими орденами і медалями. У 1858 р. в чині генерала генерала батько вийшов в відставку і переїхав з родиною до свого маєтку […]...
6. Твір на тему: Софія Київська Мені пощастило побувати в Києві, чудовому й багатому на пам’ятники культури місті. Але незабутнє враження справила на мене перлина світової архітектури – Софія Київська. Збудована в XI ст. з ініціативи князя Ярослава Мудрого, вона є втіленням культурної та історичної спадщини народу. Це прямокутна споруда, яку вінчають тринадцять бань, що поступово піднімаються від крайніх малих до […]...
7. Майданська Софія – Пригоди Галки димарівни Віршована казка про пригоди кмітливої галки – мешканки одного з чернівецьких димарів, приправлена колоритним буковинським діалектом. Мамі Одарці присвячую 1 Раз веселий сажотрус Підкрутив свій чорний вус, Взяв мітелку, в’язку дроту Та й поїхав на роботу. В славнім місті Чернівцях Виліз на найвищий дах. Там його чекало царство – Все вороняче лицарство, Ще й котяри-генерали. […]...
8. Твір на тему: Софія Київська (опис пам’яток історії і культури) Київський князь Ярослав правив Руською землею довго та вдало. Тому на Русі та в інших землях його прозвали Мудрим. Свою столицю – Київ – князь прикрасив не гірше від Константинополя. Три кам’яні брами вели до міста. Найкрасивіша з них називалась Золоті ворота, тому що позолочена мідь вкривала їх стулки. Дехто натякав князю на його марнотратство: […]...
9. Герасим’юк Василь – Найтонша ватра не згаса Найтонша ватра не згаса Під небесами, Немов тримає небеса У тьмі над нами Лише вона. Одним одна. Тому й тримає. І є печаль, і є вина, Й злоби немає. Але нема і доброти І вже не буде. Бо ватра ця із темноти Не вскочить в груди. І не розпалить більше нас, Ми с-славно гаснем, Бо […]...
10. Софія Київська – символ духовного надбання українського народу (за романом Павла Загребельного “Диво”) Де шукати витоки духовності? В історії свого роду, в його прадавніх коренях. Десять століть тому було збудовано Софіївський собор у Києві, а його куполи ще й досі радо вітають сонце. Софія Київська – велич українського народу, втілення його мудрості й сили, таланту й слави, символ духовного єднання нації. Величний образ собору, цього незвичайного дива, “що […]...
11. Треба мовчати Коли немає що сказати Треба мовчати Дивитись у їхні очі І німо кричати Бо коли немає що сказати Треба співати Вірші писати І ще Ця весна така дивна Дивно Дивно І ще Це життя Хтось театром назвав це не помилка Не він один Головні ролі грав Не знав Дивно Вони чекають Знову Снів Днів Нових […]...
12. Надія Ковалюк – Я так хочу забути тебе Я так хочу забути тебе, Бо здається, що далі – вже прірва. Відчуваю, що годі уже, Але пам’ять – така непокірна. Надто важко тепер підвестись, (Я фатально спіткнулась об тебе). Наче зірці, що падає ниць – Не сягнути повторно до неба. А на п’яти вже ніч наступа, Скоро сон мене вкриє вуаллю… Напоїш ти мене […]...
13. Твір на тему: Пам’ятки історії та архітектури. Софія Київська (Твір-опис) Україна неймовірно багата на пам’ятки, які належать до прадавніх часів. Ці пам’ятки є свідками формування української нації. Наші обдаровані предки споруджували їх, щоб утілити народні мистецькі ідеали. Наприклад, у XI столітті за ініціативою Ярослава Мудрого було споруджено головний храм Київської Русі – Софійський собор. Саме тут відбувалися урочистості, пов’язані з посадженням князів на Київський престол […]...
14. Твір на тему: Великі українці. Софія Ротару (Твір-біографічний опис) Софія Ротару (повне ім’я – Софія Михайлівна Євдокименко-Ротару, молдаванською – Sofia Rotaru ) – російська, українська і молдавська співачка, музикант, танцівниця, музичний продюсер, кіно-продюсер, акторка, ділова жінка. Відома голосом альто, стала першою поп-співачкою, яка співала речитативом. Користується суспільним визнанням. Кар’єра Софії Ротару ознаменована міжнародним успіхом на музичній сцені, а також численними розбіжностями, причиною котрих стало […]...
15. Петро Радейко – Як завжди, ми з тобою розминемось Як завжди, ми з тобою розминемось, А зустрічі – поривчасті такі… Прийдеш ще ти, знов обернешся кимось Й за руку поведеш над рівчаки, Зійдуть намули, завирує гирло, А в пащі зголоднілої ріки Затоне сум, І радість, що завмерла, У плюскіт дум Одплине на віки…...
16. Максим Рильський – Хто храми для богів Хто храми для богів, багатіям чертоги Будує з мармуру, в горорізьбу фронтон Ясний оздоблює чи в лініях колон Задовольняє смак, вибагливий і строгий, – А я під буками, де сходяться дороги, Простоту радісну узявши за закон, Хатинку виліпив, – і, наче довгий сон, Життя моє тече розмірено-убоге. Та не скупую я ніколи для гостей: Усе, […]...
17. Олек Ніколассон – Уявляєш? Уявляєш? Травень, година шоста, і призахідне сонце гладить вікна, А автобус котить собі на захід, несучи тебе до рідного міста. Ти ніколи в ньому не будеш гостем, твоє місто – вічне, і ти в нім – вічний; Ти ніколи там не відчуєш страху. І тебе повітря в обійми стисне. І тебе вітатимуть всі будівлі, кожна […]...
18. Повір І знову сум на обличчі твоєму, Як завжди перечитуєш застарілу поему. Наодинці з тугою й печаллю, Нема ні крихти в них жалю. Від спогадів минулого льються сльози, Висохли у вазі квітки мімози. Не висохли в тобі надія і віра, Ніколи не загине у людях й довіра. Повір у себе й розправ крила І зразу знайдеться […]...
19. Любов Багацька – На сонці немає плям Коханий, На сонці немає плям. Повір. Ти маєш у це вірити. І хоч ти здогадуєшся, Що вони насправді є, Та не шукай їх. Просто вір, що їх немає. Коханий, ми бездоганні. Я ідеальна Ти досконалий. Ми звичайно думаємо потайки, Що це не так. Але віримо у свою досконалість. Не треба шукати плям на сонці І […]...
20. Андієвська Емма – Уривки з “Бумба” Бумба тримає небо в зубах, І мисливці не бачать тигра. Бумба тримає ріку за вухом, І бізони не знаходять водоймищ. Бумба ходить в погляді мисливців, Бумба ходить в храпі бізонів, Бумба ходить в стегнах закоханих. У Бумби губи – два неба, У Бумби хода – свічки, Які світять померлим. Коли Бумба чаклує, Спіть лише на […]...
21. Проходять дні Проходять дні І проходять ночі Зникла усмішка Заплакані очі Немає тебе В житті лиш сльози Весна і літо Зимові морози Проходять тижні Дні і години Чому так важко Без коханої людини Нереально забути Ті слова і карі очі Проходять дні Проходять ночі Квіти в саду Без тебе зів’яли Про долю мою вони незнали Чому так […]...
22. Соломія Синиця – Скажи, ти думаєш про мене Скажи, ти думаєш про мене У мовчазних обіймах тиші, Коли тьмяніє світло денне, І вітер місяця колише? Коли світанок на порозі Іскриться сонячним промінням, Берези іній плетуть в коси, А ти… Чий образ ти лелієш? Хто привидом у сни крадеться, Дурманить розум, мов з похмілля? Кого ховаєш в себе в серці? Ім’я чиє у твого […]...
23. Алла Жабокрик – Ввечері, коли жахливо хочеться дихати Ввечері, коли жахливо хочеться дихати На повні груди, а холод виламує кістки, Я часом чую, як за твоїми вікнами падає дощ, А на кухні закипає чайник. Просто відстань – це лише цифри. Просто кохання – це лише згадка. Просто жити. просто доводиться жити. Без. тебе. І прислухатися до того, Як чашка наповнюється гарячим трав’янистим чаєм. […]...
24. Вірш Василя Голобородька – Сліпі падають до ями своїх очей Сліпі падають до ями своїх очей. Малярі малюють на полотні рямці, По них малюють іще рямці, За ними мертвого коня у білому полі. Шириться презирство до приручених тварин : Діти ловлять білих звіряток за хвостика І випивають з них молоко. Стіни ростуть, І я вже не дотягнуся Покласти випалого із гнізда ластів’ятка....
25. Олек Ніколассон – Битва при дар-даеллі І зібрались війська попід мурами, Попід мурами дар даеллі, І, здавалось, солдати – зажурені, Хоч вони ще із ночі в хмелі… Кожен знав: битва буде останньою. Кожен знав, та сміливо ішов, І не вірив, що ранок застане їх І що вітер овіє їх знов. Вранці ріг заспівав, табір будячи, Закликаючи в битву іти. “Аби виспатись, […]...
26. Валентина Капшук – Багато в нас речей є безкоштовні Багато в нас речей є безкоштовні, Такі як квітів аромат чи захід сонця, Як зорі стеляться чи місяць повний, Смак кави, ясний промінь у віконце.. Багато що не можна порівняти, Чи виміряти в цифрах, часом, милях, Безмежне небо, щирий сміх, дістати.. До хмарочосу суті музики, по хвилях. Багато що не можна розказати, Не вистачить всіх […]...
27. Юрій Андрухович – Коло Місто немов сузір’я. Як часто, блукаючи, йшли ми На світло домів, від яких Не лишилося й каменя!.. І хто нам повірить, що йшли ми на світло? Як часто шукали ми гирло, І міст, і причал В опівнічних пустинях дворів, Та хто нам повірить, що річка була тут? Тільки крізь нас переходять міста У непам’ять. Ми […]...
28. Антонич Богдан-Ігор – до холодних зір Накрита неба бурим дахом, Мов бронза, ніч тьмяніє й стигне. Як вбиті в ніч горючі цвяхи, Холонуть зорі в сині криги. Насуплений, їдкий, запеклий Заслониш очі лунатичні, Бо твоє серце – чорне пекло, Середньовічне і містичне. Тремти в цей вечір забобонний, Мов астролог, дивися в зорі! Хай всіх, хай всіх, як ти, бездомних Пригорне ніч, […]...
29. Надя Ковалюк – Сказав він: “Тебе я покину” Сказав він: “Тебе я покину”. Вона йому тихо: “Іди”… І сльози малої дитини Спинити його не змогли. В душі – розцвітали троянди У черзі до нових розваг… Але не знайшлося відради У інших жіночих руках… Простити вона не зуміла, Коли він прийшов на поріг. Чи здатні слова запізнілі Спокутати юності гріх… Немає чужої провини В […]...
30. Василь Стус – I поблизу – радянський сад I поблизу – радянський сад, Будова й роздуми в маруді Про довгу чергу самозрад. Я кочегарю в халабуді. Ставок тьмяніє, наче ніч, Розлита й вигускла до ртуті. Так добираються до суті Душі? доходять протиріч Із розумом? Iдуть на шпиль Тремкого молодого горя? Як вечір душу розпросторив. Як сяє антрацитний біль Із темряви. Немов відьмак – […]...
31. В неї червона ниточка на зап’ясті – Катерина Бабкіна В неї червона ниточка на зап’ясті, Блиск для губ на смак як сухе вино І стільки дрібниць в кишенях, і всі на щастя. Якщо вночі вікно залишити навстіж – Вересень прийде і всядеться в це вікно. Якщо вночі залипати надовго з другом, Якщо писати пальцем ім’я на склі І витирати, спадає якась напруга. Ранок виходить […]...
32. Юрій Іздрик – Cекунди не мають виміру Секунди не мають виміру – Це тільки удари серця У думки немає вибору – Це тільки проекція смерті У слова немає запаху А є тільки колір і смак Ти можеш мені сказати Чому це насправді так? Ти можеш мені повірити – На дотик а не на слово? Ти знаєш якою мірою Й до чого ми […]...
33. Богдан Согор – Повір мені Буває часто, що терпіти вже не сила, Твої знущання, сумніви в мені, І мій вогонь ти вже не раз гасила, Та знову, вкотре прошу вір мені.. З тобою щирості моїй немає межі, Без таємниць перед тобою навіть увісніі, Коли до мене ти приходиш в ангельській одежі, Благати я не перестану: Ти повір мені.. Моє кохання […]...
34. Твоє життя по-новому засяє Твоє життя по-новому засяє, І щастя усміхнеться на всі сто. Удача буде наче небо те безкрає, І завжди людям робиться добро. Повір у себе і повір у свої сили, Зміни життя почавши із себе. Жили ви так, і далі б були жили, Та нове щастя змінить і тебе. У Новий рік чекають люди чуда, Що […]...
35. Олесь Гончар – Атака Скрегоче залізом округа, Смертю повітря фурчить. Я знаю той ступінь напруги, Коли вже ніщо не страшить. Святе божевілля атаки В тобі поглинає все. Через яри та байраки Незнавана сила несе. Немає ні рідних, ні любих, Нема ні жалю, ні тривог. Байдужим стаєш до згуби, Могутнім стаєш, як Бог. 1942...
36. Катерина Кочетова – Вилікуй мене від надій Вилікуй мене від надій, що не здійснилися, Вилікуй мене від образ, які не йдуть. Поглядом спини чи поклич, щоб не барилися, Дотиком руки, словом, справою поряд будь. Вилікуй мене від людей, що у минулому, Може, це тому час нас разом тримає, Щоби на собі, що у мріях, відчули ми: Тільки від кохання жодних ліків немає…...
37. Олена Теліга – Життя Василеві Куриленкові Зловіщий брязкіт мрій, розбитих на кавалки, І жах ночей, що покривають плач, Ти, зраджений життям, яке любив так палко, Відчуй найглибше, але все пробач. Здається, падав сніг? Здається, буде свято? Заквітли квіти? Зараз чи давно? О, як байдуже все, коли душа зім’ята, Сліпа, безкрила, сунеться на дно… А ти її лови! Тримай! Тягни […]...
38. Павло Мовчан – “Все знаджує мене: повітря забагато… “ Все знаджує мене: повітря забагато – Легені роз’їда, рамена прихиля, Громадно зависа, щоб втиснути, впечатать В повітря весняне, у скаменілий шлях. Земля, немов плита, на ноги знизу тисне, Щохвилі важча плоть, вповільнюється крок, І пада хмара вниз, мов камінь, прямовисно, І входить в кров пісок… Немає способу на захист чи заруку: Дерева, наче мур, оточують […]...
39. Поету Поете, те, що ти напишеш зараз Те, що сьогодні все зазнало крах, Те буде прикладом наслідування завтра. Лиш пам’ятай : все в твоїх руках. Повір мені – це щира правда, Бо той щасливець на Землі, Хто може думи записати У віршованій строфі. Хто підкорив закони рими, Той може світ весь підкорить, І те, що бачить […]...
40. Володимир Кучерявий – Ти там, де сонце сходить уночі Ти там, де сонце сходить уночі, Я тут – де ніч вкладає всіх у ліжко. Пишу Тобі, що зараз на душі І як до щастя залишилось трішки. Ти там, де всі забули про любов, А я у потойбіччі, де кохання… Якби ж я знав до безлічі багато мов, То мова слів була б, повір, остання. […]...