Соломія Волошин – Як часто

Related posts:

1. Соломія Волошин – Обійми Так добре у твоїх обіймах заснути, Турботу і силу водночас відчути. Заплющити очі і бачити сни, В яких я – царівна, а лицар мій – ти. Так добре у твоїх обіймах проснутись, Цілунок твій ніжний за вушком відчути. Розплющити очі і зрозуміти, Що ти – найдорожчий для мене у світі...
2. Соломія Волошин – Зізнання Тобі – моє справжнє і щире кохання, Присвячую вірш, який веться “Зізнання” Зізнання у тому, як сильно кохаю, У тому, що в серці спокою не маю. Коли тебе бачу, то розум втрачаю, Коли ти далеко, сама не своя я. І що з цим робити, я досі не знаю, Це все називається словом “кохаю”....
3. Соломія Волошин – Відверта Поговорити я з тобою хочу, Та відвертаю я щоразу очі, Так дивно я чомусь ніяковію, Ну що ж тут вдієш? Поради мудрі можна роздавати, Але не легко в чужій шкурі побувати. Ті почуття нікому не збагнути, Допоки їх самому не відчути....
4. Соломія Волошин – Зустріч Зустрілись ми в зимовий час, Так дивно доля звела нас. Тоді ми не могли ще уявити, Як можемо взаємно ми любити. Зустрілись душі наші, не тіла, Бо були в нас лиш чисті почуття, Такі, що зводять з розуму на вік І відкривають нам незнаний світ...
5. Соломія Волошин – Біля тебе поряд Заснути біля тебе поряд хочу, Щоночі на одинці, заплющуючи очі, Я згадую ті перші літні дні, Коли у цілім світі ми були одні. Турботу й ласку твою я ніколи не забуду І хочу вірити я в чудо, Що прийде ніч і ти прийдеш, На світу край мене вкрадеш...
6. Соломія Волошин – Таке відчуваю я вперше в житті Тобі я так хочу сказати люблю, Та дивлюсь у очі і знову мовчу, Бо це почуття, я у серці ношу І словом його, я не опишу. Так добре у твоїх обіймах мені. І часом здається, що це уві сні, Цілунки твої і ніжні й п”янкі, А інколи з перцем такі запальні. Коли я з тобою, […]...
7. Соломія Волошин – І кожен день чекаю я тебе Увагу хлопців легко здобуваю, Запрошення від них я відхиляю, Бо серце і думки мої заповнюєш лиш ти. Коли твій образ в думці виринає, То кров пульсує і душа літає. Не знаю, як вдалось тобі зробити Та я не можу їсти, навіть пити. Мрійливий настрій переслідує мене І кожен день чекаю я тебе....
8. Мілена – Про що так часто голос твій мовчить? Про що так часто голос твій мовчить? І де ти є, коли разом зі мною? Чи чуєш ти, про що той стук кричить? Чи знаєш, де блукаю я самою? Чи бачиш біль нестерпний у очах, Який ковтати стало далі важче? Чи ніс би мою мрію на плечах, І не сміявся б, як душа заплаче? Ти […]...
9. Надя Ковалюк – Як часто я задумуюсь над тим Як часто я задумуюсь над тим, Чи є на світі люди незамінні… Якщо немає, то з яких причин Я згадую про тебе щохвилини? Людське життя – найбільше із чудес, Це подарунок, з чорно-білим бАнтом, Та хтось післав любов нам із небес, Щоб на землі її коронувати… Ми бігли стрімголов в її полон І піднімали білий […]...
10. Соломія Володимирівна – Як же тепер без тебе жити? Як же тепер без тебе жити? Душа блукає у пітьмі. Хто зміг кохання пригубити, Не знайде раю в самоті. Куди веде оця дорога? Мені здається, наче йду Все не туди, усе по колу, У безмір смутку і жалю. Хай в тебе є своя неволя, А в мене крихти від надій, Нехай жорстокий гумор долі, Та […]...
11. Часто ніч починається зранку Часто ніч починається зранку, А день починається з ночі. Буває так що до зорі до світанку Не можу закритиь я очі Думки в голові літають. Вони спати не дають. Всі почуття в мені вбивають І підлі ідеї подають. Та я борюся з ним, ще тримаюсь. І не даю себе я підкорить. В минуле більш не […]...
12. Павло Мовчан – “За солодом у роті часто… “ За солодом у роті часто Ятриться гостро гіркота, Зі світлом ходить тінь довгаста – Знімає полум’я з гнота. Позмінно: надбаність – утрата, Постійний борг, мінливий ти… Скупий на слово, хоч багатий На правду – аби борг сплатить. Бо взяв ти стільки у Вітчизни, Так спрагло пив з її джерел, Що позичку і борг свій визнай. […]...
13. Кость Москалець – Я часто думаю Я часто думаю, чому ти так самотня, – Одна з найкрасивіших доль у світі; Ці сірі очі, пильні, сумовиті, – Чому ви не знаходите нікого, крім дзеркал, А в дзеркалах – себе і суть свою подвійну, Ледь-ледь прикриту флером абсолюту, Росою часу, Інеєм чекання, Терпінням дзвону – як іще, О, як іще мені тебе назвати? […]...
14. Сергiй Червонозорянський – Под звездным небом, часто невпопад Под звездным небом, Часто невпопад, Приходят мысли чередой, И я представить снова рад, Тот сад, где ты была со мной. Искрится снег, пьянящий смех, Твой голосок родной, Узор роскошный на стекле, Стук сердца, как прибой… Нас разделяет не стекло, Разъела наледь соль, Немало времени прошло, Утихла, в общем, боль. Звенит пронзительно капель, Несносен солнца свет, […]...
15. Оксана Боровець – Жінка печальна ходить за мною часто Жінка печальна ходить за мною часто. Коли я оплачую світло чи воду в крані, Вона наближається майже впритул до каси, Каже приречено черзі: “Чи є тут крайній?” Жінки цієї чорні вологі очі, Русе волосся, витончені зап’ястя. Зайде в “Ашан” сьогодні і скаже: “Хочу Жити без знижок… ” І додає: “… на щастя”. Завтра на пошті […]...
16. Леся Українка – “Часто кажуть: “ясні зорі… “ Часто кажуть: “ясні зорі, То найкраще в цілім світі”. Чи гадає хто при тому, Що за світом є ще кращі? Уночі у сонних мріях Летимо ми геть од світу, Хто летить в безодню чорну, Хто в сріблясті емпіреї, Хто хаос непевний бачить, Хто з зірками водить коло, А як тільки сонце гляне, І хаос, і […]...
17. Іван Франко – Гриць Турчин Муштруйся, рекруте-небоже, Слізьми оружжя обливай! Хились, корись, а тільки, брате, Оружжя з рук не випускай! Учись владати ним, учися Стріляти цільно і в лице Безстрашно смерті заглядати: Важкого бою час іде. Прийдесь за правду твердо стати Хлоп в хлопа і плече в плече, Прийдесь на ворога стріляти, І кров рікою потече. На віковічную неволю, Пониження […]...
18. Соломія Синиця – Скажи, ти думаєш про мене Скажи, ти думаєш про мене У мовчазних обіймах тиші, Коли тьмяніє світло денне, І вітер місяця колише? Коли світанок на порозі Іскриться сонячним промінням, Берези іній плетуть в коси, А ти… Чий образ ти лелієш? Хто привидом у сни крадеться, Дурманить розум, мов з похмілля? Кого ховаєш в себе в серці? Ім’я чиє у твого […]...
19. Соломія Синиця – Не дай мені тебе забути Не дай мені тебе забути У круговерті сірих днів, В цю осінь, памороззю скуту, Не дай остинути мені. Не стань стіною із печалі На моїй звивистій дорозі, Почуй в холодному мовчанні Душі спустошеної прозу. Зітри із пам’яті прощання Приправлене гірким полином, Дістань утрачене “кохаю” Із серця темної глиб`ини. Прийди, налий життя теплом, Хай буря поміж […]...
20. Соломія Володимирівна – Знов хмари смутку наді мною Знов хмари смутку наді мною Падуть на груди крапельками сліз.. Душа вмивається солоною росою, А серце тане, мов гарячий віск… Я так молилась, щоб з тобою Нас понад зорі вітер ніс, Щоб ніжний паросток любові В твоєму серденьку проріс. Та чи молилась не так ревно, Чи надто вірила в дива? Невже усе було даремно? Невже […]...
21. Зустріч А іноді ми зустрічаємо людей, Таких, що на вірші нас надихають, Купаючись у тисячах ідей, І двері у світ горя зачиняють. Буває, зустрічаємо і злих, І нас вони з собою тянуть, Відмовитись від принципів своїх, І жити з серцем, наче олов’яним. Частенько зустрічаємо нудних, Що дні свої не дуже відрізняють. І тонуть в днях рутинних […]...
22. “Как часто пестрою толпою окружен” (анализ стихотворения М. Ю. Лермонтова) “Как часто пестрою толпою окружен… ” – одно из самых значительнейших стихотворений Лермонтова, по своему обличительному пафосу близкое к “Смерти поэта”. Творческая история стихотворения доныне являлась предметом неутихающих споров исследователями. Стихотворение имеет эпиграф “1 е января”, указывающий на его связь с новогодним балом. По традиционной версии П. Висковатого, это был маскарад в Дворянском собрании, где […]...
23. Ольга Анцибор – Біль Душа порожня, вихололо серце, І порожнечу цю заповнив біль – Такий пекучий і такий нестерпний, Він рану розтинає звідусіль. А рана так болить і кровоточить, Терпіти біль цей вже немає сил, Неначе чорний птах біду пророчить, Крильми він вогник в серці загасив. Відкину ці пророцтва – розігнуся, Розправлю плечі, руки підійму, З нещасної в щасливу […]...
24. “Смех часто бывает великим посредником в деле отличия истины от лжи… ” (В. Г. Белинский) (по рассказам М. Зощенко) Михаил Зощенко, старик и юморист, вошел в литературу в начале 20-х годов, в эпоху сложную и драматическую, полную социальных перемен и нововведений. Уже первые произведения молодого писателя свидетельствовали о том, что сатирический цех пополнился мастером, ни на кого не похожим, с особым взглядом на мир, системой общественных и человеческих отношений, культурой, моралью, и наконец, со […]...
25. “Смех часто бывает великим посредником в деле отличения истины от лжи” (В. Белинский) (по роману И. Ильфа и Е. Петрова “Золотой теленок”) “Золотой теленок” – второй сатирический роман Ильфа и Петрова. С романом “Двенадцать стульев” его связывает главный герой – Остап Бендер. Кроме того, действие “Золотого теленка” разворачивается в те же годы – конец 20-х годов, а в основе сюжета – та же погоня за богатством, только в окружении других героев и персонажей, и такие же неотразимые, […]...
26. Павло Мовчан – “Рядами горіли жертовні огні… “ Рядами горіли жертовні огні, І тіло моє поміж ними хиталось: Я вищим життям проживав уві сні, Де слів не було – тільки рухи читались… У рухах двоївся, аж одяг тріщав, Немов непотрібні сповитки, – Я душу свою на вогні очищав, Лушпиння відвіював швидко… І корчилась в танці розпалена плоть, І біль пропікав, наче жевріла тріска. […]...
27. “Муза Некрасова… очень часто, смешивая благородные чувства с грубостью манер, нравится самою своею неизысканностью” (А. В. Дружинин) Нет в тебе поэзии свободной, Мой суровый, неуклюжий стих! Нет в тебе творящего искусства… Но кипит в тебе живая кровь, Торжествует мстительное чувство, Догорая теплится любовь… Н. А. Некрасов Николай Алексеевич Некрасов вошел в литературу прежде всего как “певец свободы”, Поэт и Гражданин, посвятивший свою лиру родному народу, его жизни, его судьбе. Подводя итоги своего […]...
28. Віталій Іващенко – Мені щемить на серці – мчать літа Мені щемить на серці – мчать літа, І з кожним днем все швидше, Швидше, швидше, Душа тривожним сумом оброста, Кохання мрія безголосо кличе. Буває, серед тисячі очей Побачу раптом наче рідні очі. Я простягнути руку й серце хочу, Розкрити душу, що жива іще. В ній стільки мрій, бажання і тепла, В ній стільки ласки зібрано […]...
29. Тетяна Гапонюк – Кохання вб’є тебе, дитино Кохання вб’є тебе, дитино. Яскравим сяйвом восени Ти посміхнешся без причини Прийшли, здалось, прекрасні дні. Та все ніяк не відпускає Той біль у грудях, так болить Як він тебе не помічає І коли поруч Він стоїть. Сьогодні він для тебе відчай І сум і сльози і печаль Та в той же час для тебе вічний […]...
30. Павло Мовчан – Болить На відстані все неподільне і чисте… Золотоноша-хмара точить мед. Вже стало склом окапинясте листя І порохом сльозиться пташки лет. На відстані село площиниться поволі, І клопоти його тобі давно чужі, Як гребінець, який ти загубив у полі: Прожитий день давно по денце спорожнів. У сонячне дупло рій золотий всотався… На відстані ти сам ніби приснивсь […]...
31. Богдан Согор – Повір мені Буває часто, що терпіти вже не сила, Твої знущання, сумніви в мені, І мій вогонь ти вже не раз гасила, Та знову, вкотре прошу вір мені.. З тобою щирості моїй немає межі, Без таємниць перед тобою навіть увісніі, Коли до мене ти приходиш в ангельській одежі, Благати я не перестану: Ти повір мені.. Моє кохання […]...
32. Я так мало хочу Я так мало хочу – просто побути один. Окутатись думками самотності на пару годин, Обдумати своє життя, бо щось зі мною не так. Ззовні наче б то спокійний, а в голові бардак. Шукаю якийсь знак, я тут шукаю себе. І з кожним новим днем хочу забути про все. Я зовсім не такий, яким ще був […]...
33. Вірш Миколи Руденка – де люті хуги плутанку снували Де люті хуги плутанку снували, Де світла меншало із кожним днем, Камінні щелепи пережували Нас так, що видалось: не оживем… Ще всюди ніч, тривають наші муки – Та все ж пульсує в скронях свіжа кров: Із моря сліз, розлуки і розпуки Тюрма тебе на світ вернула знов. Я знов живий. Відпало геть змертвіння Душі і […]...
34. Ольга Анцибор – Освідчення Кілометрів багато між нами лягає, А між душами нашими злива рясна. Серце плаче в розлуці, а біль не стихає, Бо не прийде кохання квітуча весна. Ні, не прийде весна, бо попереду осінь, Чорнобривцями й листям багряним п’янить. Але небо дарує нам сонячну просинь І промінчик гарячий на землю летить. Осінь може ще бути тепліша за […]...
35. Алла Жабокрик – до кохання залишилось три листопада До кохання залишилось три листопада, Сто сорок годин та чотири грози. До кохання шість кроків вліво й направо, А потім ще трішечки зовсім пройти. До кохання пробігти ще десять будинків Або навпростець у човні проплисти. Сім чашечок чаю, дві кави і швидко Ще п’ять невеличких ключів віднайти. До кохання вже близько, рукою подати. Якихось ще […]...
36. Катерина Кочетова – Хтось подарує ніжності слова Хтось подарує ніжності слова Та лиш чекатиме світання за світанням, І не помітить те, як час сплива, А я не буду вірити зізнанням. Я відбудую мрії до зірок, Але не потону в світі ілюзій. Достатньо інколи зробити крок, Щоб не тримати серце у напрузі. Хтось у обійми схоче захопити, Але думками буду я далеко, І […]...
37. Анна Багряна – Стрибожа посмішка В безнадійно-сумнім зітханні Посміхається нам Стрибог. Моє найпалкіше кохання – Твій останній в гречку стрибок. Може, завтра мене не стане, І життя – тільки мотлох днів… Ти – безглузде моє кохання В лабіринті бузкових снів. Всі дивуються: чом зітхає? Звідки в юності біль жури? Бо не вірять, що я вмираю З усвідомленням просто гри. І […]...
38. Павло Мовчан – Задавнений голос Рот, закоркований землею, Вже не звелить іти вперед, Прямішають шаблі сталеві, а цвяхи й гудзі металеві Вглибають в землю для прикмет. Хто в час був заганявся стрімко, Хто інші долі обганяв, Давно зламав пшеничні стрілки, Запавшись у минувшість дня. А зверху грейдери, лопати, скло, жужелиця і пісок, Панахає метал крилатий і тиші шар, і синій […]...
39. Ольга Анцибор – доньці Євгенії Я вітаю доню з днем народження, Вірші їй пишу до цього дня. Їй бажаю я стрімкого сходження До вершини слави й визнання. Щоб граніт науки гризла легко, І щоб всюди зіркою була, Щоби для свого козака-легіня Пишною трояндою цвіла. Щоб була веселою, привітною, По життю упевнено ішла, Щоби шлях твій встелений був квітами, А хвороба […]...
40. Катерина Кочетова – Як солодко звучить твоє ім’я Як солодко звучить твоє ім’я, Коли всю ніч зірки його шепочуть, Лишити сну мене, напевно, хочуть. Сьогодні кличе хтось тебе, не я. А, наче небо, ті блакитні очі Хвилюють душу з кожним днем сильніш – Як йти по лезам гострим босоніж, Крається серце біднеє дівоче. Як зветься те незнане відчуття, Коли думками високо літаєш, Чи […]...