Солов’їні далі, далі солов’їні… – Сосюра Володимир
Солов’їні далі, далі солов’їні…
Знов весна розквітла на моїй Вкраїні.
На гіллі рясному цвіт, немов сніжинки.
Знову серце б’ється молодо і дзвінко.
Я іду до гаю. Краю, ти мій краю,
Кращого за тебе я в житті не знаю!
Кращого не знаю, далі мої сині,
Як весну стрічати на моїй Вкраїні.
У росі фіалки, ріки у тумані…
В серці сяють очі, рідні і кохані…
В птичім щебетанні все кругом проснулось,
І до мене знову молодість вернулась.
Я іду до гаю, і в блакить безкраю
Серце моє лине й птицею співає
Про весну чудесну на моїй Вкраїні…
Солов’їні далі, далі солов’їні!
1961
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Картини рідної Донеччини у творах “Вода десь точить білий камінь”, “Солов’їні далі, далі солов’їні” (3 варіант) Володимир Сосюра був надзвичайно ніжною людиною, що дуже тонко відчуває красу рідного краю. Любов його до української землі, а також до своєї батьківщини, милої серцю Донеччини, відбилася в багатьох творах поета. Чутливий до змін у природі рідної землі письменник пише: Солов’їні далі, далі солов’їні Знов весна розквітла на моїй Вкраїні. Любов до Вітчизни переповнює душу […]...
- Краса поетичних образів у віршах В. Сосюри Коли я читаю вірші В. Сосюри, моє серце сповнює невимовно прекрасне відчуття. Чарівні образи один за одним виникають в уяві, дивують своєю ніжністю, поетичністю. Вражає своїм ліризмом образ України навесні, сповнює душу ніжністю і любов’ю. “На гіллі рясному цвіт немов сніжинки”, “у росі фіалки”, “ріки у тумані” – усі ці деталі створюють прекрасну картину весняного […]...
- Художнє вираження В. Сосюрою любові до рідного краю у вірші “Солов’їні далі, далі солов’їні… “ Художнє вираження В. Сосюрою любові до рідного краю у вірші “Солов’їні далі, далі солов’їні… “ Український письменник Михайло Стельмах так сказав про Володимира Сосюру: “Володимир Сосюра – це глибинно бентежний березень і замріяно прозорий вересень української поезії. Як не можна уявити весни без березневої безпосередності, а осені без вересневої щедрості, так не можна уявити нашої […]...
- Люблю весну, та хто її не любить… – Сосюра Володимир Люблю весну, та хто її не любить, Коли життя цвіте, як пишний сад. І, мов у сні, шепочуть листя губи, І квіти шлють солодкий аромат. Люблю весну, коли плюскочуть ріки, Коли рида од щастя соловей І заглядає сонце під повіки У тишині задуманих алей… Люблю, коли блукає місяць в травах, Хатини білить променем своїм І […]...
- Володимир Сосюра – Я Вас любив, а Ви ніколи Я Вас любив, а Ви ніколи Мене любити не могли, І от погасло сонця коло, Й мої троянди одцвіли. Немов підрізані ножем, Як і моя надія світла, О, як вони тяглись до світла Крізь тьму з благанням і плачем! Але не вбить любов чудесну, Що так сіяла в їх сльозах… Вони умерли, щоб воскреснуть В […]...
- Леся Українка – “далі, далі від душного міста!” Далі, далі від душного міста! Серце прагне буять на просторі! Бачу здалека, – хвиля іскриста Грає вільно по синьому морі. Тож сповнилось мені те бажання, – Подались ми на море хутенько, І по хвилях морських погуляння Почала ми в неділю раненько. А у тую неділеньку рано Сине море чудово так грає, Його сонечко пестить кохано, […]...
- Володимир Сосюра – Я люблю, коли в листя зелене Я люблю, коли в листя зелене Дерева одягає весна, І під вітром хитаються клени, І співає в квітках далина. Ще задумані далі безкраї Зачаровують душу мою, Коли жито в полях достигає І зозуля кує у гаю. І так гарно під небом глибоким На дніпрову дивитись блакить, Як під вітру задуманим кроком Жовте листя в садах […]...
- Володимир Сосюра – Марія Задуманий вітер над городом віє, Ідуть перехожі невпинним прибоєм, І я поміж ними йду, повний тобою, Горять ліхтарі, мов шепочуть: “Маріє!..” І солодко серце стискає і мліє, Мов сон мені дивний, невиданий сниться… І хочеться в небо злетіти, мов птиця, Де блимають зорі далекі: “Маріє!..” І пісня в душі наростає і спіє, Мов вирватись хоче […]...
- Картини рідної Донеччини у творах “Вода десь точить білий камінь”, “Солов’їні далі, далі солов’їні” (1 варіант) Володимир Миколайович Сосюра народився в місті Дебальцево на Донбасі в 1898 році. У його творах знайшли поетичне відображення і героїчний подвиг народу, який в боях відстояв честь і незалежність Батьківщини, і натхненна праця людини, і особисте її життя, радощі і болі. У часи, коли немало поетів захоплювались масштабністю і космізмом зображення дійсності, Сосюра пише з […]...
- Леся Українка – “далі, все далі! он латані ниви… “ Далі, все далі! он латані ниви, Наче плахти, навкруги розляглись; Потім укрили все хмари ті сиві Душного диму, з очей скрився ліс, Гори веселі й зелені долини Згинули раптом, як любії сни; Ще за годину, і ще за хвилину Будуть далеко, далеко вони!.. Щастя колишнього хвилі злотисті Час так швидкий пожира, мов огонь, – Гинуть […]...
- Володимир Сосюра – Моя онученька (Збірка) 1960 рік, Київ, видавництво “дитвидав” ДЛЯ ТЕБЕ ЗОРІ СЯЮТЬ Для тебе зорі сяють, Онученько моя, І в радості, без краю Квітками сад буя. І сонце сяйвом грає, Куди не подивлюсь. Свої пісні складає Для тебе твій дідусь. ОРИСЯ КОШИКА ВЗЯЛА Орися кошика взяла В маленькі рученята, І на базар вона пішла До другої кімнати. А […]...
- Володимир Сосюра – Сталін Твоє ім’я, як сурми срібний звук, В борні за день завжди ти перед нами. Тебе до зір знесли мільйони рук, Щоб ти сіяв, як прапор, над віками. Ти нас ведеш, як вів колись давно До перемог, скоривши час і далі. Коли серця мільйонів злить в одно – Твоє це серце буде, рідний Сталін! Шумлять міста, […]...
- Володимир Сосюра – У синім безгомінні У синім безгомінні Задуми скрізь печать. Мелодії осінні В душі моїй звучать. А листя веремія Несе свою печаль. На чорному коні я В блакитну лину даль. Кінь жовті трави хрума, А путь – немов змія. Цей кінь – моя задума, Цей кінь – журба моя....
- Васильки скорочено – Сосюра Володимир Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій, і гаї синіють ген на видноколі, і синіє щастя у душі моїй. Одсіяють роки, мов хмарки над нами, і ось так же в полі будуть двоє йти, але нас не буде. Може, ми квітками, може, васильками станем – я і ти. Так […]...
- Учитель – Сосюра Володимир Учитель мій! Як ми тебе любили, Як слухали тебе в полоні юних мрій! У пам’яті моїй тримає років сила Твій тихий карий зір і кашель твій сухий. Ти нас повів закохано і сміло В незнаний світ, чудесних повний чар. В твоїх словах, що ми в серцях лишили, Пізнали ми любові й дружби жар. Закони вод, […]...
- Володимир Сосюра – Васильки Васильки у полі, васильки у полі, І у тебе, мила, васильки з-під вій, І гаї синіють ген на видноколі, І синіє щасті у душі моїй. Одсіяють роки, мов хмарки над нами, І ось так же в полі будуть двоє йти, Але нас не буде. Може, ми квітками, Може, васильками станем – я і ти. Так […]...
- Володимир Сосюра – Марії Якби помножити любов усіх людей, Ту, що була, що є й що потім буде, То буде ніч. Моя ж любов – як день, Не знають ще чуття такого люди. Якби зібрати з неба всі зірки І всі сонця з усіх небес на світі, – Моя любов горітиме яркіш За всі сонця, на тисячі століттів. Якби […]...
- Володимир Сосюра – Біографія (СКОРОЧЕНО) Володимир Сосюра (1898-1965) Народився на станції Дебальцеве 6 січня 1898р. У 1909-1911 роках працював на содовому заводі міста Верхнього в бондарському цеху, телефоністом, чорноробом. З 1911 до 1918 рік навчався в двокласному міністерському училищі м. Верхнього, трикласному нижчому сільськогосподарському училищі на станції Яма Північно-Донецької залізницi, маркшейдерському бюро Донецького содового заводу. Брав участь в Українській революції, […]...
- Володимир Сосюра – Васильки (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Володимир Сосюра Васильки (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій, і гаї синіють ген на видноколі, і синіє щастя у душі моїй. Одсіяють роки, мов хмарки над нами, і ось так же в полі будуть двоє йти, але нас не буде. Може, ми […]...
- Володимир Сосюра – Люблю України коханої небо Люблю України коханої небо, Що буде, люблю, й що було. Живи, моє серце, живи не для себе, Для себе ж бо ти й не жило. Щасливії люди, щасливих багато. Живуть для живого живі. Тому я й повинен про щастя співати, Коли навіть серце в крові!.. 1950...
- Володимир Сосюра – Бабине літо Літо бабине, бабине літо… Серце чує осінні путі… Хтось заплутав зажурені віти В павутиння нитки золоті. Листя слухає вітру зітхання І згортає свої прапори. На покірну красу умирання Сонце дивиться сумно згори… В’януть, в’януть вуста пурпурові… Але радість і в осені є! В золоте павутиння любові Ти заплутала серце моє. 1956...
- Володимир Сосюра – Катрусі на спомин КАТРУСІ НА СПОМИН Я знов побачив Вас, біляву і веселу, з привітним усміхом на радісних устах. А осінь за вікном жовтаве листя стеле і в вирій одліта за птахом дальній птах. Я той же як колись. Душа моя зелена; а за вікном летить і пада жовтий лист. Я знову Вас зустрів, Ви граєте Шопена; і […]...
- Як я люблю тебе, мій краю вугляний… – Сосюра Володимир Як я люблю тебе, мій краю вугляний, Твій кожний камінець, твою билину кожну, Де я пішов на бій за щастя вдаль тривожну, Що снилося мені в заграві заводській… Коли доводиться в краях твоїх бувати, Од щастя плачу я, і плачу, і сміюсь… Щоб сили для пісень джерельної набрати, Я серцем до землі донецької тулюсь. Ті […]...
- Ганна Йванівна – Сосюра Володимир Я пам’ятаю вчительку мою, Просту, і скромну, і завжди спокійну. Вона любила школярів сім’ю, Як ми її, задуману і мрійну. Як мати, Ганна Иванівна була, Вона із нас не лаяла нікого. Завжди усмішка лагідна цвіла Їй на вустах. Турботи і тривоги Вона сприймала в спокої своїм Так мужньо й твердо. Наче рідний дім, Для нас […]...
- Володимир Сосюра – Іду я стежкою дзвінкою Іду я стежкою дзвінкою, Так вільно й молодо мені, І Марс горить переді мною В непереборній вишині. Над далиною голубою Віків гармонії печать, І наче крила за спиною В просторах світових шумлять. Я хочу піснею ясною Прославить радість на землі, Щоб юні повною луною Вона цвіла у днів далі. Повітря медом лине в груди, І […]...
- Хто в рідному краї тепло здобуває… – Сосюра Володимир Хто в рідному краї тепло здобуває З пластів у підземнім бою, Хто в полі ростить все нові урожаї, Той любить Вітчизну свою. Хто молодість нашу і світ ясновидий Леліє у ріднім краю, Хто ворога серцем усім ненавидить, Той любить Вітчизну свою. Тому вона рідна, тому вона мила Й миліша за інші краї. Як мати, вона […]...
- Володимир Сосюра – Сад САД В огні нестримної навали рубали, різали наш сад… А ми дивилися назад і за минулим сумували… Руками власними тюрму творили ми собі одвічну… О будьте прокляті,- кому назад повернуте обличчя! Кати нас брали на штики за слово, правдою повите… Ви ж розумієте?! Віки не знали ми, чиї ми діти!.. Хтось застромив у серце шило […]...
- Володимир Сосюра – Як не любить той край Як не любить той край, де вперше ти побачив Солодкий дивний світ, що ми звемо життям, Де вперше став ходить і квіткою неначе В його теплі зростав і усміхавсь квіткам! Як не любить той край, що дав тобі і силу, І гострий зір очей, і розум молодий, І далі, що тобі красу свою одкрили, І […]...
- Володимир Сосюра – Я знаю силу слова Я знаю силу слова – Воно гостріш штика І швидше навіть кулі, Не тільки літака. Воно проміння швидше, В нім – думка й почуття. Воно іде в народи Для вічного життя. Коли це слово – зброя, Як день, що не схолов, Коли живуть у ньому Ненависть і любов. Воно влуча як куля, Ця зброя золота, […]...
- Гей, рум’яні мої небокраї… – Сосюра Володимир Гей, рум’яні мої небокраї, Ви, міста, гомінливі кругом! По країні весна пролітає І шумить журавлиним крилом. Пролітає над полем, над гаєм, Сипле квіти з ясного чола. Їй у відповідь серце співає, Стільки в ньому і світла, й тепла! Вся вона, як усмішка дитини, Як усмішка дитини у сні… І пливуть, як веселки, години, І вітання, […]...
- Володимир Сосюра – Я – квітка осіння Я – квітка осіння… дощі мене мочать, Рве вітер мої пелюстки… І сонце на мене світити не хоче, Тумани пливуть од ріки. Була я колись і пахуча, й хороша… Та все це як сік у маю. І ранками сипле холодна пороша На бідну голівку мою. Пороша розтане, як сонце прогляне Із хмар, як надія, на […]...
- Володимир Сосюра – Маленьким хлопчиком додому Маленьким хлопчиком додому У полі йшов я в шумі трав І у гніздечку кам’яному Сорокопудика спіймав. Тримав я міцно пташеня те, Й на мене зорили з руки Його лякливі оченята, Немов чорненькі ягідки. Над ним сіяла синь квітчаста І птиць лунав щасливий спів… Невже навіки волі щастя Він у долоні загубив? І стиснув серце жаль […]...
- Червона зима – Сосюра Володимир I Лисиче над дінцем… де висне дим заводу, Музика у садку та потяг в сім годин… Вас не забуть мені, як рідну Третю Роту… Про вас мої пісні під сивий біг хвилин… На щебінь часто ми до Сущенка ходили, За це платили нам щоденно четвертак. Та по ночах дівчат в половниках любили… О свіжий дух […]...
- Іще не скресла крига на дніпрі… – Сосюра Володимир Іще не скресла крига на дніпрі, А вже весни дихання благовісне В снігах я чую, наче угорі Прозорий крик, крик журавлиний висне. Іще нема конвалій у гаю, І гай мовчить у білому спокої, Та я весни п’янке дихання п’ю З його гілля, що мріє наді мною. Ось я іду, один між багатьма, Такий, як всі. […]...
- Володимир Сосюра – Вже осені кругом передчуття Вже осені кругом передчуття… І павутиння срібно простяглося Між саду віт. Упавши в небуття, Пожовклий лист торкнув моє волосся, Немов шепнув: “Забудь, забудь про все, Як я забув про те, що звем життям ми. Мене холодний вітер понесе І замете печальними снігами, Як і тебе – байдужий вихор літ, І знать ніхто, і знать ніхто […]...
- Вода десь точить білий камінь… – Сосюра Володимир Вода десь точить білий камінь, Кує зозуля у гаю. Де б я не був, а все ж думками Лечу в донеччину свою. Лечу, неначе та лелека, Дивлюся радісно кругом І шахту згадую далеку, Де працював я юнаком. Дінця солодкі, ясні води, Посьолка рідного огні І той садок біля заводу, Де ми гуляли в давні дні. […]...
- Володимир Сосюра – Чи знаєш ти світання в полі Чи знаєш ти світання в полі Або в задуманих садах, Коли од щастя мимоволі Сіяють сльози на очах? Щебечуть птиці, вітер лине, Немов дитинства дальні дні, І кожна квітка і стеблина До тебе тягнуться в півсні. А ти ідеш. На небокраї Яка краса огнів сія! Й разом з природою співає Душа закохана твоя. І тільки […]...
- Коли потяг у даль загуркоче… – Сосюра Володимир Коли потяг у даль загуркоче, Пригадаються знову мені Дзвін гітари у місячні ночі, Поцілунки й жоржини сумні… Шум акацій… Посьолок і гони… Ми на гору йдемо через гать… А внизу пролітають вагони, І колеса у тьмі цокотять… Той садок, і закохані зори, І огні з-під опущених вій- Од проміння і тіней узори На дорозі й […]...
- Володимир Сосюра – Рідна мова Вивчайте, любіть свою мову, Як світлу Вітчизну любіть, Як стягів красу малинову, Як рідного неба блакить. Нехай в твоїм серці любові Не згасне священний вогонь, Як вперше промовлене слово На мові народу свого. Як сонця безсмертного коло, Що кресить у небі путі, Любіть свою мову й ніколи Її не забудьте в житті Ми з нею […]...
- Я пам’ятаю: у забої… – Сосюра Володимир Я пам’ятаю: у забої Рубали вугіль шахтарі, Де каганець боровся з тьмою, Як промінь ранньої зорі. Там, над землею, неба шати, Весняних сповнені окрас. Як важко лежачи рубати Блискучий вугіль раз у раз! Але повіяв на дороги Свободи вітер весняний, І шахтарям на допомогу Прийшли машини у забій. Вони помножили нам сили За щастя в […]...
Диво характеристика твору.