Спондей

Related posts:

1. Микола Вінграновський – Гоголю В Холодній Балці ніч відьмача, Чорти в зеленому чаду, І на вогні стегно теляче Чортам обслинює губу. В Холодній Балці Сіра Відьма З винових ходить королів. Ця Сіра Відьма ще свобідна, І носик їй свобідно впрів. В Холодній Балці над лиманом Нирки пірнають в золоте. І Сіра Відьма крупним планом Собі коханнячко плете. Вона плете […]...
2. Каталектика Каталектика (грецьк. kataliktik – усічення, скорочення, від katalego – припиняю, закінчую) – розділ метрики, де висвітлюються ритмічні закінчення віршового рядка – клаузули, які розмежовують його з наступним. Сучасні віршознавці визначають своєрідність клаузул за місцем наголосу (окситонна, парокситонна, дактилічна, гіпердактилічна), враховуючи останній наголошений склад та ненаголошені, розташовані за дайм. К., характеризуючись зменшенням останньої стопи у віршовому […]...
3. Стопа Стопа – найкоротший відрізок певного віршового метра, сконцентрованого у групі складів з відносно незмінним наголосом (ритмічним акцентом). С. сприймається як одиниця виміру та визначення віршового ритму. В українській силабо-тоніці, на відміну від античної версифікації, де за основу С, пойменованої подієм, бралося поєднання довгих (арсис) та коротких (тезис) складів, вона спирається на природне мовне чергування наголошених […]...
4. Твір на тему: Старенька (випадок з життя) Одного дня ми з сім’єю проводили вихідний день на пляжі. Діти купалися в морі і будували замки на піску. Раптом вдалині показалася маленька старенька, її сиве волосся розвівалося на вітрі, одяг був брудним і обірваним. Вона щось бурмотіла про себе, підбираючи з піску якісь предмети і перекладаючи їх у сумку. Батьки покликали дітей і веліли […]...
5. Триметр Триметр (грецьк. trimetros – тримірний), або Триподія (грецьк. tripodes – розмір на три стопи) – тристопний вірш двоскладового чи трискладового розміру. Приміром, у віршовому рядку з амфібрахійним розміром на три стопи: “По небу не хмари, а клоччя… “ (В. Ярошенко)....
6. Філософічність лірики Олега Ольжича Філософічність лірики Олега Ольжича Поезія борця за волю України Олега Ольжича надзвичайно лаконічна й динамічна. Здається, що філософським роздумам над проблемами буття в них немає місця. Проте, читаючи кожен твір поета, замислюєшся над його глибоким змістом, і те, що залишилось недосказаним чи завуальованим, розкривається за допомогою уяви, показуючи прірву почуттів і думок, якими переймався Олег […]...
7. Античне віршування Античне віршування (лат. antiquum – стародавній) – різновид квантитативного віршування, що склався в еллінську та римську добу. Характеризується чергуванням довгих та коротких складів, бо в античних мовах різнилися довгі та короткі звуки. Стопа нагадувала музичний такт, зумовлюючи не. читання, а наспівування віршованого тексту. Найпростішим елементом ритмотворення вважалася мора як одиниця довготи: короткий склад дорівнював одній […]...
8. Бармак Бармак (тюрк, палець) – тюркський силабічний різновид віршування, що грунтується на рівній кількості складів у кожному віршовому рядку, незалежно від ритмічного акценту. За кількістю складів у рядку розрізняється Б. п’ятискладний, шестискладний тощо, аж до п’ятнадцяти-складного. Б. поширений у фольклорі тюркських народів, а також і в пoeзії: А. Тажібаєв, Г. Гулям, А. Тукай, М. джаліль, А. […]...
9. Сергій Жадан – Перші дні листопада Перші дні листопада. Вона спить у порожній кімнаті, в чужому ліжку. А він думає: чуже місто, чужа кімната – Як я її тут залишу? Третя по обіді. Суха осінь. Посиджу, доки вона спить, заговорюючи постійно. Світло таке легке. Вона четвертий день у дорозі. Хай їй хоча би тут буде спокійно. Якщо буде потрібно – Поправлятиму […]...
10. Сфрагіда Сфрагіда (грецьк. sphrаgis – карб, печатка) – згадка автором свого імені чи прізвища у віршовому творі. Відома з античної доби (“Так сказав Фокілід”), але перетворена на обов’язковий атрибут у класичних арабських та тюркомовних літературах (“Пам’ятай, Махтумкулі, / Що ти гість на цій землі”). Прийом С. використовують й українські поети: Антонин був хрущем і жив колись […]...
11. Ольжич Олег – Сестра, а другому – мати Сестра, а другому – мати. Містечко – як сіра твань. Товаришу мій, брате, Горіння одних бажань! Не бійтесь, напне до болю Ваш шлях, як струна, прямий Кремінно-тверда воля Того, що є зв’язковий. Містечко – як сіра змора, А потім – його нема. Лише свистіння простору, Безумність лету сама. Не стримать, не захитати. Рука і дух […]...
12. Мілена – Про що так часто голос твій мовчить? Про що так часто голос твій мовчить? І де ти є, коли разом зі мною? Чи чуєш ти, про що той стук кричить? Чи знаєш, де блукаю я самою? Чи бачиш біль нестерпний у очах, Який ковтати стало далі важче? Чи ніс би мою мрію на плечах, І не сміявся б, як душа заплаче? Ти […]...
13. Двоскладові розміри Двоскладові розміри – віршові розміри у силабо-тонічній системі, в яких ненаголошені склади чергуються з наголошеними у парному (ямб) та непарному (хорей) аспекті, витворюючи двоскладові групи (стопи). Оскільки в українській мові ненаголошені склади переважають над наголошеними, особливість ритму д. р. полягає в заміні наголошених ненаголошеними. В античному віршуванні д. р. витворюють сполучення довгого складу з коротким […]...
14. Дактилічна клаузула Дактилічна клаузула (грецьк. dactylos – палець і clausula – закінчення) – закінчення віршованого рядка, слова в якому мають наголос на третьому складі від його краю, збігається з дактилічною стопою, характерна для деяких поетів, зокрема для І. Багряного: “Гей, нема, нема. Тут страшна зима, / Мла, відчай і сон над оселями”, “Ой, летять два соколи з […]...
15. Константа Константа (лат. constans – постійний) – останній ритмічний наголос віршового рядка, характеризується не тільки звуком, а й інтонаційним підкресленням, що притягує до себе останній перед цезурою наголос піввірша. Як постійна величина серед змінних, К., коли закінчується ритмічна фраза, до якої провадиться підрахунок складів у віршовому рядку, вживається часто з постійною ритмічною паузою та римою. Тому […]...
16. Микола Вінграновський – Пришерхла тиша – сіра миша Пришерхла тиша – сіра миша – У жовто-білих комишах, І попелясте від кошар Вівці копитце землю пише. Пришерхла тиша – сіра миша – У жовто-білих комишах, І сизий цап – іранський шах – Пришерхлу тишу тихо лиже. На сірім мурі чорний кіт Крізь білі вуса парко диха, За ним лиман синіє стиха – Синіє осені […]...
17. Каменотес – Малишко Андрій Чи юга, чи день в проміннях косих, Чи зоря пливе вечірнім плесом, Сорок літ робив на хмарочосах, Сорок літ – усе каменотесом. У Чікаго шліфував граніти, У Нью-Йорку – “білдінга” підводив, Мертвий камінь був як самоцвіти 3 рук його, Америці на подив. А збери снагу його і змогу, Що лягла у камінь понадміру, Тим камінням […]...
18. Павло Мовчан – Золотий гребінець з Чортомлицького кургану Білі ребра дерев, чорнота стовбуриста, І пробоїни в кронах, щоб срібло цідить, – Натекло холодів, аж повітря прокисло, Лиш під віями в тебе осіла блакить. Хоч повіки примкнеш, але зір не спроможен Відтворити в тобі той малюнок лункий, Де у золоті трав воїн коней триножить, І грифон золотий золотіє віки… Кинь у степ гребінець – […]...
19. Андрій Малишко – Каменотес АНДРІЙ МАЛИШКО КАМЕНОТЕС Чи юга, чи день в проміннях косих, Чи зоря пливе вечірнім плесом, Сорок літ робив на хмарочосах, Сорок літ – усе каменотесом. У Чікаго шліфував граніти, У Нью-Йорку – “білдінга” підводив, Мертвий камінь був як самоцвіти 3 рук його, Америці на подив. А збери снагу його і змогу, Що лягла у камінь […]...
20. Амфімакр Амфімакр (грецьк. amphimakrds – між довгими складами), або Кретик (грецьк. kretikos – критська стопа) – стопа античного віршування з п’яти мор, що складається з довгих та коротких складів (- -∪). В українській силаботоніці подеколи А. умовно називають стопу дактиля з додатковим наголосом на третьому складі або анапеста з додатковим наголосом на першому складі. Так, у […]...
21. Антропоморфізм Антропоморфізм (грецьк. antropos – людина та morphe – форма) – різновид персоніфікації, коли-предмет художнього зображення вподібнюеться людині: В соняшника були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці. І купався коло млина, і лежав у піску. І стріляв горобців з рогатки. […]...
22. Лейма Лейма (грецьк. leimma – надлишок, частка) – особлива павза у віршовому рядку, у віршознавстві позначається значком V. В античній версифікації дозволялася лише між словами. В сьогочасній поезії Л. означає ритмічну павзу, зумовлену опусканням ненаголошених складів (одного чи двох) у стопі (див.: Анакруза): “Я терпів свою душу. Страх. Бруд” (В. Герасим’юк). У цьому анапестичному розмірі два […]...
23. Юрій Тарнавський – A Spiritual Голос: Людина є з піску, О, з піску і з води, Він сотворив її, Бо йому було сумно Серед зелених дерев І червоних птиць Хор: Він сотворив людину З піску і з води, Бо йому було сумно Серед червоних птиць Голос: Людина є сама Між землею і небом, Як голос бубна є вночі, Бо вгорі […]...
24. Юрій Андрухович – Звичайно, що ріка тяжіє тільки вниз Звичайно, що ріка тяжіє тільки вниз, Повільна і в’язка, немов рослинний слиз, Коли твоя рука багром тримає спис. І дивишся в ріку, і бачиш не рибин, Не мушлі на піску, що світяться з глибин, Не лілію тяжку і ясну, мов ясмин. А бачиш, мов у сні, своє лице в ріці – Самотність у човні, з […]...
25. Павло Мовчан – “дзвенющу радість спито з квітів… “ Дзвенющу радість спито з квітів, І звук піхмарний обірвавсь, І круглість, в яблуці відкрита, Розмилась запахом нараз. Душа добрішою ставала У повній паводі плодів, І віддих запаху поволі, Як стовпчик диму, холодів. І доброхітно бігли хмари, Підвладні подихам жури, І красномовніше канари З очима промінь говорив. А поряд втишені джерельця Штовхали чітко густь води. І […]...
26. Альтернований ритм Альтернований ритм (лат. alternare – змінюватись, чергуватись) – чергування ямбів чи хореїв з пірихіями у віршовому рядку залежно від своєрідності акцентології української мови, коли один наголос на середньому складі об’єднує відразу три, а не два, як того вимагає віршовий розмір. Прикладом А. р. може бути “Сонячний етюд” І. драча, написаний п’ятистопним ямбом: Де котиться між […]...
27. Ритміка Ритміка (грецьк. rhythmikos – мірний, рівномірний) – вчення про ритм. Цей термін у віршознавстві вживається у двох значеннях: лад ритму певного віршового твору чи сукупності творів; розділ віршознавства, спрямований на вивчення Р. у різних системах версифікації (розміри, рими, строфи тощо). дослідження Р. розпочалися ще задовго до н. е., породивши чимало наукових напрямів, відмінних за філософськими […]...
28. Ліна Костенко – Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич. Було в ній каміння – як сто бегемотячих спин. А той цибатий, на клуні, звався лелечич. А те запахуще – любидра, канупер і кмин. Чомусь пам’ятаю – вночі ревли бегемоти. Виходили з річки і дуже чомусь ревли. І падали груші, і звались вони бергамоти. Воли ремигали, і звались вони […]...
29. Епаналепсис Епаналепсис (грецьк. epanalepsis – повторення) – інтонаційно-звукова та лексико-композиційна фігура поетичної мови, що утворюється повторенням у наступному віршовому рядку, переважно на його початку, слів, фраз або їх частин, якими закінчувався попередній рядок. Різновид градації. У такий спосіб наступний рядок вірша ніби підхоплює зміст і звучання попереднього, інтонаційно стикується з ним, що й формує відповідно ритмо-мелодійну […]...
30. Акцентний вірш Акцентний вірш (лат. accentus – наголос) – вірш, ритміка якого заснована на підставі відносного врівноваження кількості наголосів, тобто на однаковій кількості наголосів у віршовому рядку при різній кількості ненаголошених. складів у межах рядків та між наголосами в середині рядків. Число складів у рядку та ненаголошених складів – довільне. Коливання кількості наголосів в рядках зумовлене межами […]...
31. Гекзаметр, або Гексаметр Гекзаметр, або Гексаметр (грецьк. hexdmetros – шестимірник) – метричний (квантитатичний) вірш шестистопного дактиля (- ∪ ∪), де в кожній стопі, окрім п’ятої, два коротких склади зможуть замінюватись одним довгим, витворюючи спондей. Остання стопа завжди двоскладова – хорей. Як правило, Г. має одну цезуру (після третього складу третьої стопи, а давньогрецький Г. – і після другого […]...
32. Аналіз вірша “Вишні” Б.-І. Антонича Свідомість автора поезії ” Вишні” сягає глибин часових шарів, доходить до коренів вірувань і появи міфів. Естетично митець орієнтується на психологічне перевтілення, уособлення, уподібнення ліричного героя явищам природи. Тоді світ людини і світ природи зливаються, міф пояснює сьогодення. Між Б.-І. Антоничем та читачами його поезій часто виникали непорозуміння. Виховані на сприйнятті класичного вірша описового характеру […]...
33. Леонінський вірш, або Леонін Леонінський вірш, або Леонін (очевидно, за ім’ям латинського поета Лео, XII cm.) – гекзаметр чи пентаметр, де всупереч традиції античної поезії, яка не відала рими, певні піввірші зазнавали римування, зокрема у Вергілія та Овідія. Л. в. набув поширення у середьовічній латиномовній ліриці, вплинувши пізніше і на українську барокову лірику: “Вільність мають поетове” / “Щодо вимислів […]...
34. Павло Мовчан – Край плеса Темні пасмуги вітру рябили ріку І до берега йшли – очерет хилитався, І ритмічно, як подих, на рівнім піску І твій час, і ти сам відбивався… Одночасно він ймення чиєсь розсипав І піску нагортав у бляшанку. А на тебе дивилася річка сліпа, Ніби чула твою лихоманку. Прохолонув і світ, і підсинена кров, І двобічно листки […]...
35. Ольга Анцибор – душа Кохання палало, кохання горіло, І душу самотню воно мені гріло. Я в небо злітала на крилах прозорих, Світив мені місяць, всміхалися зорі. Я ніжність в очах твоїх бачила, любий. Та раптом розлука, як чорная згуба, Камінням упала, стрілою злетіла, Коханню тендітнії крила побила. Взяла й понесла тебе в дім твій далекий, Ти з нею полинув, […]...
36. Твір на тему: Зустріч у лісі (розповідь на основі власного досвіду) Одного разу я відпочивала в піонерському таборі. В нас була гра “Зіронька”. Настав вечір, і ми вирішили перебути ніч у лісі. Я лягла під деревом, але не змогла заснути. Раптом я помітила, що щось ворушиться у траві. То був маленький голчастий клубок, він перемішався з місця на місце. Це був їжачок. У нього було довгасте […]...
37. Герменевтика Герменевтика (грецьк. hermeneutikos – пояснюю, тлумачу) – у первісному значенні – напрям наукової діяльності, пов’язаний з дослідженням, поясненням, тлумаченням філологічних, а також філософських, історичних і релігійних текстів. У давньогрецькій філології та філософії – з тлумаченням Біблії, екзегезою; у протестантських теологів – з інтерпретацією священних текстів у їх полеміці з католицькими богословами. Г. є допоміжною дисципліною […]...
38. Твір на тему: Море (твір-опис) Море (твір-олис) Море… Я дуже люблю море. Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне. Таємниче, мінливе, неосяжне – воно хвилює душу, не залишає байдужим серце. Одного дня воно тихе й спокійне, наче велике дзеркало, холодне й прозоре. Сонячні промінчики, пронизуючи солону воду, сягають дна, лагідно торкаються золотавого піску та яскравих […]...
39. Павло Мовчан – І сон розгадую вві сні Була подушка голками набита… Чи, може, спав в терновому вінку? І снилося: біжу високим житом, І вустюків в мені, як в гольнику… Я сам не свій… Мов на чужій подушці, Не рухаюсь, зіщулений лежу… І сниться, що біжу по житній смужці, Все толочу нескошену межу. І уві сні сон розгадать силкуюсь, Біль відчуваю в скронях […]...
40. Микола Вінграновський – Стояла баба Стояла баба, руки склала. Старій давно пра-пра-пра-про… Тополя вітром ледь хитала, І воловодився дніпро. На бабу кібчик сів, бо ніде, Почистив з бабою крило І полетів шукать поснідать, Бо, як-не-як, живіт звело. Надулась баба, баба плаче, Губа губу шука і мне, – Чого ти плачеш? Ти не бачиш, Що в кібчика життя мале? І – […]...