“Срібна доба” російської поезії

I. “Символізація” художнього мислення. (Батьківщиною символізму вважається Франція. До Росії він прийшов наприкінці XIX ст. У процесі художнього мислення речі матеріального світу у свідомості поета перетворювалися на певні “знаки”, а художні образи – на символи. Доторкнутися до цієї символіки означало вирватися за межі земної реальності і дійти до розуміння ідеальної краси, істинного буття. На російських теренах символізм набув самобутнього національного характеру. Від самого початку він зазнав впливу філософського вчення В. Соловйова, яке надало символізму релігійно-містичного характеру.)
II. Російський символізм.
1. “Старші символісти” (декаденти). (Біля витоків російського символізму стояла московська група на чолі з поетом В. Брюсовим. Серед петербурзьких поетів вирізнялися Ф. Сологуб, 3. Гігіпіус, Д. Мережковський та ін. Внесок “старших символістів” – не у створення системи символів. Вони були більше імпресіоністами, бо прагнули передати найтонші відтінки настроїв. А от “молодші” символісти, серед яких були О. Блок, В’яч. Іванов, А. Бєлий, ще більше “розмили”. поняття символу і зробили його багатоплановим. У їхній творчості символи були пов’язані то зі світом “неба”, то з відображенням “тіні” царства небесного. І взагалі, символ передавав умовний знак, образ-натяк на якусь таємничу

сутність. О. Блок був най-видатнішим російським поетом-символістом, який вважав, що саме любов і краса змінять увесь світ. Востаннє символісти на поетичному небосхилі Росії активізувалися у період російських революцій 1917 року. Тоді група “Скіфи”, до якої входили О. Блок, А. Бєлий, С. Єсенін та інші, спробувала поєднати символізм і революцію. Один із результатів цієї спроби – поема О. Блока “Дванадцять”.)
2. Інші течії “срібної доби” російської поезії. (Акмеїзм став альтернативою символізмові і означав прагнення до вершини, до найвищого ступеня поезії. Засновник акмеїзму М. Гумільов. Він неодноразово підкреслював, що поезію слід відвернути від містики символізму і максимально наблизити до реального життя. Навколо Гумільова об’єдналися талановиті російські поети С. Городецький, А. Ахматова, О. Мандельштам, М. Зенкевич, М. Лозинський та інші. Вони виступали за звільнення поезії від символізму, а світ сприймали з його звуками, голосами, фарбами. Ще одним опозиційним напрямом до символізму був футуризм (з латинської мови – майбутнє). Футуристи відкидали будь-які традиції, а інколи і вічні цінності заради розбудови нової небаченої культури за останнім словом науки і техніки. Писали, не визнаючи синтаксису, розділових знаків, навіть пропонували відмінити прикметник і прислівник. Найяскравішими особистостями різних груп футуризму були В. Хлєбников, В. Маяковський, І. Северянін, М. Асеєв, Б. Пастернак та ін.)
ІІІ. “Срібна доба” в історії російської поезії. (Незважаючи на розбіжності у світогляді представників різних напрямів модернізму початку XX ст., російські поети зробили величезний внесок в історію поезії. Вони відобразили у своїх творах той нелегкий період економічного і суспільного розвитку світу першої половини XX ст. За “срібної доби” з’явилися поети, які. і донині користуються серед читачів популярністю.)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: “Срібна доба” російської поезії