Станси

Related posts:

1. Микола Вінграновський – Станси 1 Люблю я думать. Я люблю Очима тишу цілувати, Коли, як в тихому гаю, В душі урочисто і свято. І грона кращих почуттів, Налитих мужністю й стражданням, Нести в твій дім і сподіванням Поїти серце в забутті. 2 Степліло літечко… степліли Веселі дні веселих літ – І світ піймав мене… Зраділий, Я обізвався серцем в […]...
2. Павло Мовчан – Станси 1. Ще досить простору між сосон зсутенілих І тиші гострої, щоб зранить сонне тіло. Ще неба досить, щоб його зчорнить, Ще так далеко та осудна мить, Що все тобі здається геть можливим: Минеться сум, і будеш ти щасливим, Запахне м’ята, чебрик зацвіте, І ти перо ще знайдеш золоте… 2. Крайнебо тут під самою стопою, І […]...
3. Дмитро Павличко – “Зостаньсь на цілу ніч!… “ Зостаньсь на цілу ніч! І я зоставсь до ранку… Над раном сонця ждав, І відхиляв фіранку Для перших променів, Та сонце не зійшло, Стояла ніч навкруг, Чорніло неба тло… І я сказав: “Це ти, Моя кохана доле, Зробила так, щоб ніч Не скінчилась ніколи, Та пожалій мене, Дай мені трохи сонця, Як ждеш, аби я […]...
4. Чубач Ганна – Біографія Ганна Танасівна Чубач (6 січня 1941, Плоске Мурованокуриловецького району Вінницької області) – українська поетеса. Заслужений діяч мистецтв України. Член Національної спілки письменників України (від 1971 року). 1968 року закінчила Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова, 1973 року – Вищі літературні курси при Літературному інституті імені Максима Горького в Москві. Працювала в редакціях газети “Літературна Україна” […]...
5. Твір на тему: Світанок (твір-опис природи) Я дуже люблю зустрічати перші спалахи пробудження нового дня. Задовго до сходу сонце сповіщає про свій прихід. Воно забарвлює своїми променями нічний небосхил, гасить зорі. Я люблю зустрічати сонце, гру і трепіт ранкових спалахів його променів. Спочатку на обрії з’являється багряно-червона смуга. Потім вона стає оранжевою, рожевою, а далі сонцем наповнювалося все навколо. І ніби […]...
6. Таня Гелетюк – У моїх зап’ястях невпинно пульсує гаряча любов У моїх зап’ястях невпинно пульсує гаряча любов, Біле тіло втопає у світлі рожевого ранку. Я хотіла тобі заспівати мелодію білих лугів, Але пісню свою загубила в прозорім серпанку… Розцвіла б у твоєму безмежнім саду Полохливою ніжною квіткою. Ти вдихав би мене кожний день, кожну мить, А я б просто була невидимкою. А, можливо, я б […]...
7. Надя Ковалюк – Не треба більше спогадів… Мовчи! Не треба більше спогадів… Мовчи! Хай за плечима стогне й плаче вітер, Допомогти не може він нічим, Що в нашому саду вмирають квіти. Не воруши той день, коли ти йшов, В думках перебираючи причини. У тім, що вічна пам’ять, не любов, Повір, на цій землі ніхто не винен. Ти ще у снах повернешся колись На […]...
8. Життєпис Олеся Бердника БЕРДНИК Олександр (Олесь) народився 27 листопада 1926 р. в с. Вавилово Херсонської (зараз – Миколаївська) обл. в родині коваля. 1943-45 рр. – участь в бойових діях. 1947-49 рр. – навчання у театральній студії при театрі ім. Івана Франка (м. Київ). 1949 -55 рр. – ув’язнення по статті № 58 КК СРСР (“Антиреволюційна агітація та пропаганда”). […]...
9. Кодизована мова Кодизована мова – засекречена мова певної соціальної групи (див.: Слово, Жаргон). Так, співочі братства XVII-XVIII ст., які строго регламентували діяльність кобзарів та лірників, мали свій статут, касу, корогву та особливу, “лебійську”, мову. У художній літературі К. м. має вигляд анаграми, глосолалії тощо, за нею простежується фольклорна традиція (замовляння, дитячі лічилки і т. п.), магія культового […]...
10. Олесь Бердник – Біографія Олександр Павлович (Олесь) Бердник (27 листопада 1926, офіційно 25 грудня 1927 – 18 березня 2003) – український письменник-фантаст, автор понад 20 романів і повістей. Член-засновник У Країнської Гельсінської групи (УГГ). Бердник Олександр (Олесь) народився 27 листопада 1926 р. в с. Вавилово Херсонської (зараз – Миколаївська) обл. в родині коваля. 1943-45 рр. – участь в бойових […]...
11. Кортокий життєпис Михайла Чабанівського ЧАБАНІВСЬКИЙ Михайло Іванович (1910-1973) (справжнє прізвище – ЦИБА)Народився Михайло Іванович 5 вересня 1910 року в селі Лигівка Костянтиноградського повіту Полтавської губернії (тепер Сахновщинського району Харківської області). Друкуватися Чабанівський почав 1931 року. Творчу діяльність його перервала Велика Вітчизняна війна. участь у бойових діях він нагороджений орденом Вітчизняної війнї 2-го ступеня, орденом Червоної Зірки та багатьма медалями. […]...
12. Павло Мовчан – Пам’яті Василя Шукшина З землі повстале в землю повертає, Та дух кріпить надія вікова: Безсмертні всі, і згину нам немає, Немає, друже, бо живі слова. Нам легко так у будь-яку хвилину Тебе відчуть і небом, і зелом, І кожна нами пережита днина Твоїм значиться молодим крилом. Єдині ми. Землею і водою, Зелиною і яблуком в саду, Єдині ми […]...
13. Юрій Андрухович – Забуття Гак, наче брама – то вхід. Є міста, до яких неможливо Зайти через браму. Є міста, до яких неможливо Зайти. І приносять великий ключ, і шукають, Куди б устромити, але Брам немає, сторожа зітерлась На порох. Сім вітрів розкошують На площах і в залах. Навсібіч передмістя відкриті, сторожа Виростає зелена й пругка. “Замарстинів, Кульпарків, Клепарів”, […]...
14. Май 1935 року – Маланюк Євген Ждали всі зеленого розмаю, Леготу плодючого тепла, Ти ж дихнув, смертельно-білий маю, І земля снігами загула. Мерзне квіття дитячо невинне. Заклякають соки в деревах. Ярий гін крижана смерть прилине, Все скує смертельно-білий жах. Заридає поминальним співом, Спеленає в похоронний сніг, І весна – земна пречиста діва – Нежива у сніговій труні. Та крізь хугу вдарить […]...
15. Будуєм дім небесний (Іван Пазин) Будую дім небесний, Для вас мої сини. Він світлий є і чесний Не з цегли чи сосни. А з променів ранкових Моїх сердечних слів Дім з чистої любові Будую для синів. Це не палац чи замок Де вікна без тепла Нехай він буде Храмом, Щоб доля в вас цвіла. Щоб мали все, що треба Для […]...
16. Зима Олександр – Біографія Олександр Вікторович Зима народився 8 березня 1937 року в селі Рибальче, що на Херсонщині. Навчався в середній школі міста Гола Пристань. Службу в Радянській Армії проходив на далекому Сході. Після демобілізації працював робітником у цілинному радгоспі села Мар’ївка Північно-Казахстанської області. Перші замальовки, вірші, кореспонденції з’являються ще в шкільні роки. Бажання навчитися писати привело Олександра Зиму […]...
17. Антонич Богдан-Ігор – На шляху (скорочено) Обплетений вітрами ранок Шугне, мов циганя, з води І на піску кричить з нестями, Обсмалений і молодий. Ріка зміяста з дном співучим, Хвилясто хльостають вітри, І день ховає місяць в кручу, Мов у кишеню гріш старий. Клюють ліщину співом коси, Дзвенить, мов мідь, широкий шлях. Іде розсміяний і босий Хлопчина з сонцем на плечах. Критика, […]...
18. Життєпис Валерія Марченка Валерій Марченко (1947 – 1984) Марченко Валерій Веніамінович – український літературознавець, публіцист, перекладач. Онук М. І. Марченка. Народився 16 вересня 1947 року в Києві. Закінчив 1970 року Київський університет. У 1967 – 1970 рр. стажувався в Азербайджанському університеті (Баку). Працював у редакції газети “Літературна Україна”. Зазнав політичних репресій за так звану антирадянську діяльність: двічі був […]...
19. Олександр Олесь – Айстри Опівночі айстри в саду розцвіли… Умились росою, вінки одягли, І стали рожевого ранку чекать, І в райдугу барвів життя убирать… І марили айстри в розкішнім півсні Про трави шовкові, про сонячні дні, – І в мріях ввижалась їм казка ясна, Де квіти не в’януть, де вічна весна… Так марили айстри в саду восени, Так марили […]...
20. Семенко Михайль – Горизонт Запах моря, запах солоний – Гіркий і гострий аромат баговіння. Я звалений сонцем, я цілком зламаний, В зорі безладність і сліпь від безтіння. Море, море – поклич закоханого, Блакиттю, галькою розваж у тузі! Прийми свого сина несполоханого, Рідного скелям і бірюзовій медузі. Приласти сяйвом, одбитим сонцем, Зведи над зором блакитний зонт. Я зроблюсь гірким і […]...
21. Василь Стус – Я марно вчив граматику кохання Я марно вчив граматику кохання, граматику гріховних губ твоїх, – ти утікала і ховала сміх межи зубів затиснений захланних. Біліли стегна в хижих шелюгах. Нескорена вовчиця зголодніла по диких лозах шматувала тіло, аж червонів багульник у ногах. О покотьоло губ, і рук, і ніг, о вовча хіть і острахи ягнятка! Аж ось вона, аж ось […]...
22. Микола Луків – Половина саду квітне Половина саду квітне, Половина в’яне. Серед яблунь стану квітнем, Огорни, тумане. Може, вийде опівночі, Де колись ходила, – Чорні брови, карі очі, – Не забута, мила. Може, стане, ніжно гляне: – Я твоя, єдина. – Половина саду в’яне, Квітне половина....
23. Пісня про Київ (лірична) – Малишко Андрій Білі каштани, Світлі огні, Де б не бував я, – Любі мені. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду. Гори високі, Синь дніпрова, Молодість наша Вічно жива. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду Ми покохались Там, де дуби, В київськім небі Два голуби Кружать, здіймають Крилоньки […]...
24. Антонич Богдан-Ігор – Поворот Вернувся я, де вільхи й риби, Де м’ята, іви, де квітчасті стіни; І знов цілую чорні скиби, Припавши перед сонцем на коліна. Ой, похилилось надо мною, Як мати понад сином, полум’яне. І знов мене земля напоїть, Мов квіт росою, поцілунком тьмяним. І чорні скиби, й сині плавні, На плоті хмари, наче плахти, висять. Тут я […]...
25. Юрій Смолич – Біографія Юрій Корні́йович Смолич ( 25 червня (8 липня) 1900, Умань – † 26 серпня 1976, Київ) – український письменник, журналіст, театральний критик. Діяч УНР. Редактор журналів “Сільський театр” (1926-1929), “УЖ” (1928-1929), “Червоний шлях” (1935), “Літературний журнал” (1936-1937), “Україна” (1943-1950). Таємний інформатор репресивних органів СРСР (НКВД-МГБ-КГБ) Юрій Корнійович Смолич народився 7 липня 1900 року у м. […]...
26. Короткий життєпис Ганни Чубача Ганна Чубач Чубач Ганна Танасівна народилася 6 січня 1941 року в с. Плоске на Вінниччині. Закінчила Український поліграфічний інститут ім. Івана Федорова (1968) та Вищі літературні курси при Літінституті ім. Максима Горького (1973). Працювала в редакціях газети “Літературна Україна” та журналу “Дніпро”. Авторка збірок “Журавка” (1970), “Жниця” (1974), “Ожинові береги” (1977), “Заповіти землі” (1978), “Срібна […]...
27. Андрій Малишко – Пісня про Київ АНДРІЙ МАЛИШКО ПІСНЯ ПРО КИЇВ (Лірична) Білі каштани, Світлі огні, Де б не бував я, – Любі мені. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду. Гори високі, Синь дніпрова, Молодість наша Вічно жива. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду Ми покохались Там, де дуби, В київськім […]...
28. Олена Теліга – Літо Топчуть ноги радісно і струнко Сонні трави на вузькій межі. В день такий віддатись поцілункам! В день такий цілим надхненням жить! П’яним сонцем тіло налилося, Тане й гнеться в ньому, мов свіча, – І тремтить схвильоване колосся, Прихилившись до мого плеча. В сотах мозку золотом прозорим Мед думок розтоплених лежить. А душа вклоняється просторам І […]...
29. Микола Руденко – Якщо твої товариші Якщо твої товариші Не ділять дум твоїх віднині, – Не дай торкнутися душі Рукам, що зраджують святині. Хай твердить той, хто втрати в зір, Що ти, мовляв, ідеш не в ногу. Якщо ти віриш – значить, вір, Шукай в земному неземного. Серед хвальби і хизувань, Де кожен прищ – суддя верховний, Нехай сліпа міщанська твань […]...
30. Аліна Звіздецька – ця душа не жила на землі Ця душа не жила на землі Мов комета під сонцем зависла Всі їй сенси були замалі Як взуття із якого виросла Непритомна але жива Поміж снів і міцної чорної Забирала себе сама Із притулку для не потворної Кожен день заплітав думки Як волосся у чорну кОсу Вона справжня лиш де рядки Відпускають по вітру босу...
31. Марта Тарнавська – діягноз Зенкові Der Tod ist gross. Wir sind die Seinen Lachenden Munds. Wenn wir uns mitten im Leben meinen, Wagt er zu weinen Mitten in uns. Rainer Maria Rilke: Schlussst? ck. Не вирок це – мале memento mori: Затьмарила хмаринка небосхил, Та простір неба – голуба прозорість, І сонця курс – пополудневий схил. Здаля йде ніч […]...
32. Герасим’юк Василь – Сад Юрієві Приходьку – Що таке рай? – Рай – це гарний сад. (Із підручника Для недільних шкіл) Сьогодні – намов у саду. На голих осінніх деревах Вовтузяться, роблячи рейвах, Куди лише я не піду. А голі дерева мовчать. А листя дощами прибите Додолу. Кругом непроглядь. І смішно, що скрізь верещать, Немовби їх будуть ловити. Самі […]...
33. Антонич Богдан-Ігор – На шляху Обплетений вітрами ранок Шугне, мов циганя з води І на піску кричить з нестями, Обсмалений і молодий. Ріка зміяста з дном співучим, Хвилясто хльостають вітри, І день ховає місяць в кручу, Мов у кишеню гріш старий. Клюють ліщину співом коси, Дзвенить, мов мідь, широкий шлях. Іде розсміяний і босий Хлопчина з сонцем на плечах....
34. Дмитро Павличко – “Не бійся сивини моєї… “ Не бійся сивини моєї – Вона тебе не забруднить – Ця біла, наче цвіт лілеї, Ця, наче небо, синя нить. В ній голова моя зігріта, Неначе в мареві гора. Це подих не зими, а літа, Це дим незримного костра. Там думка палахтить, як рана, Горить віків броня і бронь. Благослови, моя кохана, У скронях схований […]...
35. Павло Глазовий – Помічник Мама ввечері прийшла з поля, із прополки, А назустріч їй біжить стрибунець Миколка. Стерегло город і сад цілий день хлоп’ятко. – Ну, синочку, як діла? – Мамо, все в порядку. Я й циганці допоміг! – Що ж вона робила? – На городі і в саду курочку ловила. А курочка як стрибне! і сховалась в просі. […]...
36. Олесь Гончар – Ранець візьму на плечі Ранець візьму на плечі, В кишеню – паперу лист. Піду, невідомий предтеча, У вітряний чорний свист. Туди, де кедри стали На скелях в гігантський зріст, Піду од нужди, од печалі, Од чорних попалених міст. Піду я в краї невідомі, Піду за блакитні моря, Де в чорному димному громі Білі міста не горять. Невольниче сонце хмуро […]...
37. Семенко Михайль – Осіння симфонія Осінні скрипки в саду оркестру симфонії То кохання моє, моє кохання – захопленість Люди озброєні мрії озброєні мови озброєні А у мене тільки затопленість Тільки затопленість І знову безмовність І знов безумовність умовність Мої почування одламки Ескізні одламки зліпки Душорозірваний стерлась Розтанула сольність Кохання моє – в осіннім саду Осінні скрипки. 27. VIII. 1916. Владивосток...
38. Життєпис Дмитра Міщенка Дмитро Міщенко Дмитро Олексійович Міщенко – український письменник, кандидат філологічних наук з 1955р. Народився 18 листопада 1921р. в с. Степанівка Перша, тепер Приазовського р-ну Запорізької області. Учасник Великої Вітчизняної війни. Закінчив 1951р. Київський університет. Був на видавничий роботі, зокрема 1956-1961 – заступником головного редактора Держлітвидаву України, 1964-1973 – головним редактором видавництва “Радянський письменник” (з 1991 […]...
39. Іван Андрусяк – сплітаються пальці сплітаються очі і голови Сплітаються пальці сплітаються очі і голови На стоптаний пляц виповзають картаті слова А ми залишаємось голими голими голими Ключиця сідниця коліно кулак голова Ховаємо очі за висхлими бляклими плівками Ховаємо в жмені маленьких драглистих синів А ви не приходите згорблений відчаєм лікарю Лиш тихе тремтіння повільно повзе по струні Проколює сонце дротинами променів гострими Понуре […]...
40. Микола Вінграновський – Сестри білять яблуні в саду Сестри білять яблуні в саду. Мати білять хату та у хаті. Біля хати білий батько на канапі Вигріває війни та журбу. Мати білять яблуні в саду. Мати білять хату та у хаті. Біля хати білий батько на канапі… Мати білять яблуні в саду. Мати білять хату. Білять хату… 1963...