Степан Руданський – Піп на ярмарку

Related posts:

1. Руданський Степан – Циганський похорон У цигана вмерла мати, Нічого діяти!.. Іде циган до батюшки, Просить поховати. “А як хочеш поховати? Може, по-циганськи?” “Ні, батюшка, прошу таки Вже по-християнськи!” “Та то буде рублів десять Тебе коштувати!” “О, нічого то, панотче! В нас дорожча мати!” Поховав піп циганиху, За гроші питає… Аж тут йому сороківку Циган витягає. “Сороківку? – піп питає. […]...
2. Степан Руданський – Сховалась По ордані 1, як звичайне У людей буває, Ходить батюшка з кропилом Хати окропляє. І, звичайне, як батюшка, – Чого ж тут боятись? Але одна молодиця – Ні, таки ховатись… Ставить діти на припічку, Каже їм казати, Що матері нема вдома, На ярмарку мати. Сама живо під постелю, Ноги підгинає. Аж приходить і батюшка, “В […]...
3. Руданський Степан – Козацька міра Зайшов козак до коршомки. “Здоров, орендарю! А налий-но мені,- каже,- Горілачі чару!” Налив Мошко одну чару, Козак вихиляє. Вихиляє, не ковтає, Іще підставляє. Налив другу, козак хилить, Разом дві ковтає Та й жидові коло шинку Трояка кидає. Підійняв жид, подивився… “Гирсти, як то буде?! В мене кожну по три гроші Пили добрі люди!” “Мовчи, жиде […]...
4. Руданський Степан – Що рабин робить Випив мужик півкватирки, Хлібом заїдає. А жид ходить коло шинку, Борухи співає. “Чи є, Мошку, у вас рабин?” – Став мужик питати. А жид: “Гирсти! А чому ж нам Рабина не мати?” “А розумний у вас рабин?” Жид аж вийшов з себе: “Та вже ж,- каже,- розумніший, Мужику, за тебе!..” “А що ж рабин у […]...
5. Руданський Степан – Куций Ходить піп коло крамниці Та й чогось питає. Аж до нього такий хитрий Жидок підбігає: “добродзею, добродзею!” – Просить почекати Та й новому ножикові Ім’я яке дати. А той, довго не гадавши, Казав ножик дати, Зламав його та й каже: “Куцим будеш звати!..”...
6. Степан Руданський – Чорт Приглянувся ксьондз-добродій До чужої жінки. Що день божий посилає Фіги та родзинки… Посилає, все питає, Коли згода буде. Коли її чоловіка Удома не буде… Але жінка не з тих жінок: Подарунки брала, А ксьондзові усе-таки Слова не давала… Далі видить – треба дати, Нічого робити! Тілько собі замишляє Ксьондза підголити… Каже мужу. Муж навмисне Зрання […]...
7. Степан Руданський – Хомут Возив мужик на ярмарок Жидів цілу фуру… Назад йому довелося Везти одну Суру… Як на збитки мужикові Сура уродлива!.. Молоденька і тлустенька, Сама чорнобрива… Підсів мужик до жидівки, Жарти починає. А жидівка, псяча віра, Чортом поглядяє. Відсувається небога… Нічого діяти!.. “Почекай же, псяча віро, Сама мусиш дати!..” Їде собі помаленьку: Чорний ліс синіє!.. Ще далеко […]...
8. Руданський Степан – Ой чому ти не літаєш Ой чому ти не літаєш, Орле сивокрилий? Ой чому ти не гуляєш, Хлопче чорнобривий? Ой рад би я політати – Туман налягає; Ой рад и я погуляти – Туга не пускає. Нема щастя ні за мною, Ні передо мною, Тілько туга за тугою, Журба за журбою! Ходжу, нуджу середо дня І посеред ночі, І ніколи […]...
9. Руданський Степан – Масло Вивіз Лейба горщик масла В місто продавати Та й пішов собі на ринок Купця відпитати. А чоловік коло воза Чекає, чекає. Далі випив півкватирки, Масло добуває… Добув масла, достав хліба, Засів та й балує. Де побачить христянина – Просить та й годує. З’їли масло добрі люди, Що тоді робити?.. Б’є він горщик коло воза, А […]...
10. Руданський Степан – Животина “де то, доню, животина Так?..” “Та то, мамо, коло тина Дяк… Все, бувало, грає, грає Та й… Все, бувало, примовляє: “дай!..” Раз підсунув, було, ручку В то… А я кажу: “дай обручку, То… “ А він каже: “На обручку, Дай!” Я пустила його ручку Та й… “...
11. Руданський Степан – Пан і Іван у дорозі Ізійшлися пан з Іваном, По світі мандрують… Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кождому через плечі Висить по торбині… Лиш пан таки у чемерці, Іван – у свитині… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж пан собі задумує Хлопа ошукати… Та й говорить до Івана: “Знаєш, що, Іване? Годилося б попоїсти!..” “То що ж? Їжмо, […]...
12. Руданський Степан – Мініх Ходить сокіл коло моря, Крила розпускає; Ходить Мініх коло двору Та й думу гадає. Він гадає, промовляє В лихую годину: “Ой Біроне ти, Біроне, Розпревражий сину; Ой Біроне ти, Біроне, Розпревражий сину, Добув же ти за любощі Цілу Курівщину. Добув же ти за любощі Цілу курівщину, Та за славу й я добуду Цілу Україну!” І […]...
13. Руданський Степан – Барабанщик [separator headline=”h2″ title=” Руданський Степан – Барабанщик “ Не кидає цам господар Ні жінки, ні хати, А тут москаль перехожий Аж гвалт пої..ти. І вхитрився ж так, шельма, Настругав цеглини. Розтер пороху чимало, Взяв білої глини. Давай пуцьку малювати! На два пальці – в чорне, На чотири пальці – в біле, А на три в […]...
14. Степан Руданський – Аби душа чиста Два злодії опівночі Костьол обкрадають; Обшарили всі скарбони, Святих обдирають. І забрали, які були, Гроші під замками. Далі один на олтарик Пнеться з постолами. “Та що ж бо ти, брате, робиш? – Став другий казати.- Як-то можна святе місце Постолом валяти?” А той каже: “Мовчи, брате! Ми тут перед богом – Аби душа чиста була, […]...
15. Степан Руданський – Що кого болить Плачуть діти коло тіла! “Мати ж наша, мати! А хто ж тепер нас без тебе Буде годувати? Хто нас буде голубити, Доглядати вдома?” Мужик стоїть, підіперся, Хлипає, сірома!.. “З ким же татко будуть спати?..” Він аж похилився: “Але ж, але ж, мої дітки!..” – І слізьми залився…...
16. Степан Руданський – Чи далеко до неба “Що п’ять верстов – то й коршомка, Нічого й лічити, Бо п’ять верстов як проїдеш, Треба й відпочити. Ото їдуть із ярмарку Двоє господарів, У каждого віз порядний, Воликів по парі. Їдуть собі помаленьку, Грошенята мають, Полягали на соломі – Та й думу гадають. Далі їден пробудився З глибокої думи, Повернувся на соломі. “Чи спиш,- […]...
17. Руданський Степан – Ой вийду я у садочок Ой вийду я у садочок – В садочку калина, Край калини шовком шиє Любая дівчина. Подивлюся на калину – Вона розпукає! Подивлюся на дівчину – Дівча обіймає. Тая ж сама калинонька, Та вже завинулась; Тая ж сама дівчинонька, Та вже відвернулась. Завинулась калинонька Та й не розпукає; Відвернулась дівчинонька Та й не поглядає. Ой вийду […]...
18. Степан Руданський – Той, що над нами Стоїть козак коло груші Дівку підмовляє. А дівчина, як калина, Полум’ям палає. Зчервоніло повне личко, Відскочили груди… Отак дала б, та боїться, Що то послі буде. “А що, – каже, – як я буду Дитиноньку мати? Хто пригорне сиротину, Буде доглядати?” Козак жваво обіймає Дівчину руками. “Не журись, дівчино, – каже, – А той, що […]...
19. Степан Руданський – Пущі Відвів воли попів наймит, Оком не стикає… Лежить, бідний коло груби… Все за них гадає… А піп лежить з попадею Та собі жартує. То за цицьку помацає, То і поцілує… Далі бере сорочину, Вгору задирає… Кладе руку нижче пупа, Вовну розгортає… Розгортає густу вовну… “Ото, – каже, – гущі!.. Ото ліса несходимі!.. Та темнії пуші!..” […]...
20. Степан Руданський – Мошкова пісня Колись Мошко улюбився У нашу дівчину. То, бувало, все співає В лихую годину: “Світить місяць, світить, І сонця не треба,- Він не впаде з неба, Бо добре держиться. Ой там край дунаю Голуби літають,- Най собі літають, Бо я їх не спійму. Сів заєць на дубі, Оріха кусає… Бо він виглядав Милої коханки. Сів заєць […]...
21. Руданський Степан – Ікра Сидить москаль коло лави, Порох насипає. Аж підходить стара баба. “А що то?” – питає. “А что ж? Икра салдацкая, Став москаль брехати. – Вить с энтаво у нас, бабка, Выходют салдаты!..” “Почекай же, бісів сину, – Стара собі каже, – В мене живо ікра ваша У печі поляже!” І йно лихе москалину З хати […]...
22. Руданський Степан – два рабини Два рабини на коршомці Зашабашували, Одправили борухати, За стіл посідали. На кождому лапсардаки, Шапка шабашкова, Сидять собі коло столу, Жоден – ані слова. Аж приходить чоловік наш, Кварту набирає. “А хто то в вас, орендарю?” – Шинкаря питає. “І то рабин, і то рабин!” – Шинкар обізвався. “Чому ж вони не говорять?” – Чоловік спитався. […]...
23. Степан Руданський – Чужая дитина не то що рідна Ой не тая, мій синоньку, Година настала, Щоб чужая дитинонька За рідную стала. Народна пісня Журилися муж з жоною, Що дітей не мали; Далі взяли та й під старість Сироту прийняли. Росте тая сиротина, Так їм помагає! Але старий, як чужому, Все не довіряє. Та вже, мабуть, недаремне Примовляють люди, Що дитинонька чужая За рідну […]...
24. Руданський Степан – Полюби мене Лисий я, волосся спало, Решта білая, як сніг, Недалеко моя яма, Та я в яму ще не ліг; Що збіліло – замалюю Ще й нового накуплю – Полюби мене, дівчино, То-то я тебе люблю! Небагато в мене мізку, Та і пусто в голові, Та я змалку оженився На багатій удові; І я собі узяв гроші, […]...
25. Степан Руданський – Ксьондзів наймит Ксьондз і пані покойова На мшу поспішають, На відході до покою Слугу закликають. І тут пані йому каже, Щоб набіл забрати І конечне до обіду На ринку продати. А ксьондз його посилає З квитком до давида Та узяти око м’яса Каже йому в жида. Пішов слуга до давида – Не скурав нічого, Виніс набіл продавати […]...
26. Степан Руданський – Хмельницький і пани Стали колись Хмельницького Ляхи підмовляти, Щоби нашу Україну З Польщею з’єднати. А Хмельницький їм говорить: “Сядьте, добрі люди! Послухайте мої байки, Чи правдива буде?.. Ото був собі господар, Мав їдного сина, І любив він його щиро – Сказано, дитина… Любив його, як дитину, Годив, як паняті; Але в того чоловіка Був і вуж при хаті. […]...
27. Степан Руданський – Крива баба Раз до ксьондза забрела Кривая на ноги І, бідная, на дітей Просила підмоги. А ксьондзові грошей жаль, – Давай її вчити, Як каліці із дітьми В білім світі жити. “Лучче, – каже, – ти навчись Бабити, змовляти, То й на себе, й на дітей Будеш гроші мати!” “де ж навчитись, пане мій? Дайте мені раду!” […]...
28. Руданський Степан – Пан та Іван в дорозі Віршована казка про те, як жадібний пан та простий чоловік мандрували разом, і хто кого ошукав. Ізійшлися пан з Іваном, По світі мандрують… Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кождому через плечі Висить по торбині… Лиш пан таки у чемерці, Іван – у свитині… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж пан собі задумує Хлопа […]...
29. Руданський Степан – Богдай тебе Колись я із тяжкої туги На лаві дубовій лежав, Останній карбованець срібний В пустії калитці держав. Аж тут навинулась дівчина, І я свою тугу забув; Дівчино, моя ти дівчино, Богдай тебе бог не забув! І сів я на лаві дубовій, І сіла дівчина моя, Дівчина мене обійняла, Обняв же дівчину і я. Їден поцілунок гарячий […]...
30. Руданський Степан – Співомовки (Збірка) 1992 рік, видавництво “Веселка” ПРЕСЛІВ’Я Вір не вір, а не кажи: “Брешеш” I Народився я на світ, Як їдного рання Моя ненька забагла Шпаків на снідання. А я, хлопець-молодець, Пожалував мами, Серед лісу відпитав Дупло зі шпаками. В дупло руку – не йде, Голови не впхаю, Сюди-туди край дупла – Та й сам улізаю. Ходжу […]...
31. Руданський Степан – Пан та Іван в дорозі (скорочено) Побратались пан з Іваном, По світі мандрують. Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кожному через плечі Висить по торбині. Лиш пан таки у чемерці (1), Іван у свитині (2)… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж задумав пан поганий Хлопа (3) ошукати (4)… Та й говорить до Івана: “Знаєш що, Іване? То нам варто б […]...
32. Руданський Степан – Голубонько-дівчинонько Голубонько-дівчинонько, Зіронько моя! Не питайся, моя мила, Чого смутен я! Живо-живо того смутку І ти не минеш!.. Отоді ти, моя мила, Мене спом’янеш… Голубонько-дівчинонько, Мій рожевий цвіт! Ти весела, світом рада, Тобі милий світ!.. Живо-живо світом знудиш, Тяженько здихнеш… Отоді ти, моя мила, Мене спом’янеш!.. Гудуть пчоли коло тебе, Ти, як лист, дрижиш… Ти їх […]...
33. Степан Руданський – Камінний святий Раз обходили ляхи Навкруги костьола, Захопили хто що міг, Ходять наокола. Ото мазур і собі, З набожництва свого, Перед себе захопив З каменя святого. І аж крекче, неборак, А святого носить Та щоб живо обійшли, Пана бога просить. А тут, йому не біду, Тілько що ступають, А навколо обійшли – Знову починають. Бачить мазур, що […]...
34. Степан Руданський – Ой питоньки-питоньки Лежить дідич на постелі, Як барило, грубий… Його локай сухощавий Заснув коло груби… Заснув локай коло груби, Води не напився… Як захтілось йому пити – Бідний пробудився… “Ой питоньки, ой питоньки” – Зачав промовляти, Та лінується псяюха За водою встати… Аж тут дідич із постелі: “Роdaj wody, Janie” * Локай раптом ісхватився “Зараз, – каже, […]...
35. Руданський Степан – Тілько-м родилась Тілько-м родилась, злая недоля Стала, сказала без жалю: “Будеш тужити, серце в’ялити, Тебе я тим благословлю!” З тої години щастя уплило, І слід недоля замела, Звалився камінь тяжкий на груди, На серце туге залягла. Де ступнем ступлю, тернина коле, Кров обкипає на ногах; Де оком гляну, сумно та темно, Ніби намітка на очах. Не світить […]...
36. Степан Руданський – Най хоть по-християнській Стоїть москаль на квартирі, Зиму пробуває… Служить щиро господині, Та й сам не дрімає… Лиш господар куди з хати При лихій годині, Москалина помаленьку – Та до господині… А псяюха господиня Хороша, як ружа. Отак дала б москалеві, Та боїться мужа… Раз мудрує москалина, Раком нагинає… Бере свою шинелину, На ню накидає… Крешить собі її […]...
37. Руданський Степан – Рабин і запорожець Читав рабин свої книги Двадцять і сім років, Перечитав всіх талмудів І усіх пророків… Читав двадцять і сім років, Ні з ким ані слова!.. З ним не сміла говорити Й сама рабинова. І чи то він свою мову За той час забувся, Чи з великої науки З розуму схибнувся, А як вийшов уже на світ […]...
38. Руданський Степан – Циган з хроном З копійкою циганчук По ярмарку ходить І купив би, може, що, Та все не знаходить. Усе таке дороге, А в нього копійка, По копійці тільки хрін Продає жидівка. Мнявся бідний циганчук, Далі, що робити? Без гостинця ж не іти, Треба щось купити! До жидівки і побіг, Купив того хрону, За пазуху положив Та й пішов […]...
39. Руданський Степан – Павло Полуботок* Полуботку-Полуботку, Наказний гетьмане! А хто ж тобі гетьманськую Булаву дістане? Полуботку-Полуботку, Голубе-соколю! А як же ж ти підіймешся За козацьку волю? Полуботку-Полуботку, Рідная дитино! А як же ж ти ізійдешся З вражим Вельяміном? 2 Не питайте, хто Павлові Булаву добуде, Є у нього Україна, Є у нього люди. І пішли вже Семен Рубець І Василь […]...
40. Руданський Степан – Могила В степах, де гриміла Козацькая сила, Від світу-потопу Лежала могила. Лежала могила, Як тая цариця, Що ї зашептала На сон чарівниця. І стан її пишний Трава покривала, І голову сонну Калина вбирала. І гілля калини Плелося косами, І кетяги красні Спадали биндами. Із лівого боку, Словами ізрита, Лежала край неї Камінная плита. Чи прошлого пам’ять, […]...