Степан Руданський – Вовки

Related posts:

1. Руданський Степан – Аршин Іде Мошко через ліс, Аж вовк вибігає; Мошко скочив на пеньок, Аршин підіймає. І аршином навісний До вовка цілиться – Аж тут – трах! – із-за корчів Бахнула рушниця. Бідний Мошко як стояв, Так і затрусився Та із пеньку сторчака В рів і покотився. От ті вовка потягли, Покинули жида… Але якось у рові Одійшла […]...
2. Руданський Степан – Циганський похорон У цигана вмерла мати, Нічого діяти!.. Іде циган до батюшки, Просить поховати. “А як хочеш поховати? Може, по-циганськи?” “Ні, батюшка, прошу таки Вже по-християнськи!” “Та то буде рублів десять Тебе коштувати!” “О, нічого то, панотче! В нас дорожча мати!” Поховав піп циганиху, За гроші питає… Аж тут йому сороківку Циган витягає. “Сороківку? – піп питає. […]...
3. Руданський Степан – Масло Вивіз Лейба горщик масла В місто продавати Та й пішов собі на ринок Купця відпитати. А чоловік коло воза Чекає, чекає. Далі випив півкватирки, Масло добуває… Добув масла, достав хліба, Засів та й балує. Де побачить христянина – Просить та й годує. З’їли масло добрі люди, Що тоді робити?.. Б’є він горщик коло воза, А […]...
4. Степан Руданський – Три питання Р а б и н: “Чого півень, як співає, Очі закриває?” М о ш к о: “Того, девне, що напам’ять Свою пісню знає”. Р а б и н: “Чого колись по драбині Ангели злізали?” М о ш к о: “Бо ще були молодії, Мало пір’я мали”. Р а б и н: “Чого море так солоне, […]...
5. Руданський Степан – Гей, бики! Та гей, бики! Чого ж ви стали? Чи поле страшно заросло? Чи лемеша іржа поїла? Чи затупилось чересло? Вперед, бики! Бадилля зсохло, Самі валяться будяки, А чересло, леміш новії… Чого ж ви стали? Гей, бики! Та гей, бики! Ломіть бадилля, Ломіть його, валіть на прах; Нехай не буде того зілля На наших батьківських полях! А […]...
6. Руданський Степан – Гей-гей, воли! Чого ж ви стали? Гей-гей, воли! Чого ж ви стали? Чи дуже поле заросло, Чи лемеша іржа поїла, Чи затупилось чересло? Бадилля зсохло, вже й валиться, Леміш я добре насталив, А чересло моє новеє… Чого ж ви стали? Гей, воли! Гей-гей, воли! Чи зсохло поле? Чи плуг у землю не іде? Чи дерев’яная полиця Тяжкої скиби не зведе? Земля […]...
7. Руданський Степан – Преслів’я Спив до дна я прикрий келих За здоров’я долі, І з похмілля моє серце Розривають болі. Нащо ж, мила, мої думи, Нащо твої чари, Коли з ними враз по серцю Бродять чорні хмари? Правда, мило мені було, Як ти обіймала І опущене покрів’я З думки підіймала І на розум накидала, – Правда, мило було!.. Моє […]...
8. Руданський Степан – два рабини Два рабини на коршомці Зашабашували, Одправили борухати, За стіл посідали. На кождому лапсардаки, Шапка шабашкова, Сидять собі коло столу, Жоден – ані слова. Аж приходить чоловік наш, Кварту набирає. “А хто то в вас, орендарю?” – Шинкаря питає. “І то рабин, і то рабин!” – Шинкар обізвався. “Чому ж вони не говорять?” – Чоловік спитався. […]...
9. Степан Руданський – Хмельницький і пани Стали колись Хмельницького Ляхи підмовляти, Щоби нашу Україну З Польщею з’єднати. А Хмельницький їм говорить: “Сядьте, добрі люди! Послухайте мої байки, Чи правдива буде?.. Ото був собі господар, Мав їдного сина, І любив він його щиро – Сказано, дитина… Любив його, як дитину, Годив, як паняті; Але в того чоловіка Був і вуж при хаті. […]...
10. Руданський Степан – до чого ти здатний Вдався батькові синок, Та такий ледащо, Що робити, хоч убий, Не буде нізащо. В поле нікгди ні ноги, З школи утікає. Лежить тільки, як бугай, Яйця вигріває. Що не бився з ним старий, Не дав собі ради. На остаток всіх кумів Зводить до поради. Розказує їм біду, Сина закликає І останній раз його Із жалю […]...
11. Степан Руданський – Ксьондзів наймит Ксьондз і пані покойова На мшу поспішають, На відході до покою Слугу закликають. І тут пані йому каже, Щоб набіл забрати І конечне до обіду На ринку продати. А ксьондз його посилає З квитком до давида Та узяти око м’яса Каже йому в жида. Пішов слуга до давида – Не скурав нічого, Виніс набіл продавати […]...
12. Степан Руданський – Невинний Мошко “Куди, Мошку, так ідеш?” “На війну виходжу!” “А чого ж то пізно так?” “Ще два-три положу!” “А як тебе часом хто Схоче положити?” “А кому ж я винен що? За що ж мене бити?”...
13. Степан Руданський – допиталась Прийшов мужик із празника, Празник добре вдався: Посиніла кругом шия, І чуб підійнявся. Прийшов в хату – ані слова… На лаві сідає. Аж підходить молодиця, Мужа оглядає: “А чого то в тебе шия Вкрита синяками?” “Та то, мабуть, од вишнівки, Що пив із попами!” “А хто ж тобі, чоловіче, Чуба мав намняти?” А той з […]...
14. Степан Руданський – Рана Перегнулась молодиця, Шмаття віджимає, А хлопчина під запаску Ззаду заглядає. Заглядає – що за рана? Та й питає мами: “А від чого то в вас рана Помежи ногами?” “Та то ми з батьком колись, – каже, – Билися обоє. Сокирою батько вдарив Та й розтяв надвоє”. “А розумний тато були!.. Добру міру знали! Бо сокирою, […]...
15. Руданський Степан – Співомовки (Збірка) 1992 рік, видавництво “Веселка” ПРЕСЛІВ’Я Вір не вір, а не кажи: “Брешеш” I Народився я на світ, Як їдного рання Моя ненька забагла Шпаків на снідання. А я, хлопець-молодець, Пожалував мами, Серед лісу відпитав Дупло зі шпаками. В дупло руку – не йде, Голови не впхаю, Сюди-туди край дупла – Та й сам улізаю. Ходжу […]...
16. Степан Руданський – Сховалась По ордані 1, як звичайне У людей буває, Ходить батюшка з кропилом Хати окропляє. І, звичайне, як батюшка, – Чого ж тут боятись? Але одна молодиця – Ні, таки ховатись… Ставить діти на припічку, Каже їм казати, Що матері нема вдома, На ярмарку мати. Сама живо під постелю, Ноги підгинає. Аж приходить і батюшка, “В […]...
17. Руданський Степан – Павло Полуботок* Полуботку-Полуботку, Наказний гетьмане! А хто ж тобі гетьманськую Булаву дістане? Полуботку-Полуботку, Голубе-соколю! А як же ж ти підіймешся За козацьку волю? Полуботку-Полуботку, Рідная дитино! А як же ж ти ізійдешся З вражим Вельяміном? 2 Не питайте, хто Павлові Булаву добуде, Є у нього Україна, Є у нього люди. І пішли вже Семен Рубець І Василь […]...
18. Степан Руданський – Сама учить Біжить дівка; в руках курка, Сито під пахвою. Аж дивиться – спочиває Козак під вербою. Розпалилася дівчина, Гвалтом чогось хоче: То підійде, то загляне Козакові в очі. То пуститься утікати, То знов підступає. “Та чого ж ти утікаєш?” – Козак промовляє, “Який змисний!.. Утікаєш!.. Еге!.. Не втікати?! Я вже бачу, що ти хочеш! Бодай не […]...
19. Руданський Степан – Гуменний Їздив дідич за границю, Назад повертає – От гуменний на границі Пана і вітає. Поклонився, привітався. “А що там, Іване?” А гуменний йому каже: “Та все гаразд, пане. Одно тілько… ” – “А що тілько?” Дідич обізвався. “Та то, пане, що ваш ножик Складаний зламався”. “Ну! Зламався, так зламався, Що там споминати. Певне, хлопці мали […]...
20. Руданський Степан – Козаче-голубче “Козаче-голубче, Соколику мій! Дай білу рученьку, Зо мною постій! Най надивлюся, Слізьми заллюся, Заким з дороги Тебе діждуся!” “дівчино-рибчино, Не плач, не ридай! За мною, молодим, Ручок не ламай: Як не загину, Я не покину, Я не покину Любу дівчину”. “Ой доню Явдоню, Зіллячко моє! Чого ж так змарніло Личенько твоє?” “Ой мати-мати! Тяжко вмирати, […]...
21. Степан Руданський – Три царі Циган, русин, третій лях Про те говорили, Якби царство хто їм дав, Що б вони робили. Циган каже: “Якби так Моє царство було, То такого б вже царя На світі не було. Я б по шию в салі жив, В сало б одягався, Сало б їв, на салі спав, Салом укривався”. “Ну, не диво такий […]...
22. Руданський Степан – Мініх Ходить сокіл коло моря, Крила розпускає; Ходить Мініх коло двору Та й думу гадає. Він гадає, промовляє В лихую годину: “Ой Біроне ти, Біроне, Розпревражий сину; Ой Біроне ти, Біроне, Розпревражий сину, Добув же ти за любощі Цілу Курівщину. Добув же ти за любощі Цілу курівщину, Та за славу й я добуду Цілу Україну!” І […]...
23. Руданський Степан – Моя смерть Прийшла смерть моя, Легке точиться… Ти мори, маро, Коли хочеться. Я віддам землі Всі кісткі мої, А на світ пушу Лиш щілки мої! Не умруть вони: Кожна щілочка Полетить жива, Як та пчілочка; Полетить жива І покотиться, В сотні, тисячі Переплодиться. І я знов живий Світ оглядую, Смерті першої Не пригадую. Прийде друга смерть – […]...
24. Степан Руданський – Хомут Возив мужик на ярмарок Жидів цілу фуру… Назад йому довелося Везти одну Суру… Як на збитки мужикові Сура уродлива!.. Молоденька і тлустенька, Сама чорнобрива… Підсів мужик до жидівки, Жарти починає. А жидівка, псяча віра, Чортом поглядяє. Відсувається небога… Нічого діяти!.. “Почекай же, псяча віро, Сама мусиш дати!..” Їде собі помаленьку: Чорний ліс синіє!.. Ще далеко […]...
25. Степан Руданський – Най хоть по-християнській Стоїть москаль на квартирі, Зиму пробуває… Служить щиро господині, Та й сам не дрімає… Лиш господар куди з хати При лихій годині, Москалина помаленьку – Та до господині… А псяюха господиня Хороша, як ружа. Отак дала б москалеві, Та боїться мужа… Раз мудрує москалина, Раком нагинає… Бере свою шинелину, На ню накидає… Крешить собі її […]...
26. Руданський Степан – Голубонько-дівчинонько Голубонько-дівчинонько, Зіронько моя! Не питайся, моя мила, Чого смутен я! Живо-живо того смутку І ти не минеш!.. Отоді ти, моя мила, Мене спом’янеш… Голубонько-дівчинонько, Мій рожевий цвіт! Ти весела, світом рада, Тобі милий світ!.. Живо-живо світом знудиш, Тяженько здихнеш… Отоді ти, моя мила, Мене спом’янеш!.. Гудуть пчоли коло тебе, Ти, як лист, дрижиш… Ти їх […]...
27. Руданський Степан – Рабин і запорожець Читав рабин свої книги Двадцять і сім років, Перечитав всіх талмудів І усіх пророків… Читав двадцять і сім років, Ні з ким ані слова!.. З ним не сміла говорити Й сама рабинова. І чи то він свою мову За той час забувся, Чи з великої науки З розуму схибнувся, А як вийшов уже на світ […]...
28. Руданський Степан – Животина “де то, доню, животина Так?..” “Та то, мамо, коло тина Дяк… Все, бувало, грає, грає Та й… Все, бувало, примовляє: “дай!..” Раз підсунув, було, ручку В то… А я кажу: “дай обручку, То… “ А він каже: “На обручку, Дай!” Я пустила його ручку Та й… “...
29. Степан Руданський – Пекельна смола Раз на мові ксьондз казав: “Не впивайтесь, люди! На тім світі вам смола Замість вина буде!” Ото якийсь і захтів Смоли скуштувати, Каже собі два бички За денежку дати. Випив один – не біда, Другий випиває… Посмакував неборак, Далі промовляє: “Та гірка вона, гірка! А все ж не тужити: Як втягнеться чоловік, То й то […]...
30. Степан Руданський – Чужая дитина не то що рідна Ой не тая, мій синоньку, Година настала, Щоб чужая дитинонька За рідную стала. Народна пісня Журилися муж з жоною, Що дітей не мали; Далі взяли та й під старість Сироту прийняли. Росте тая сиротина, Так їм помагає! Але старий, як чужому, Все не довіряє. Та вже, мабуть, недаремне Примовляють люди, Що дитинонька чужая За рідну […]...
31. Руданський Степан – Ікра Сидить москаль коло лави, Порох насипає. Аж підходить стара баба. “А що то?” – питає. “А что ж? Икра салдацкая, Став москаль брехати. – Вить с энтаво у нас, бабка, Выходют салдаты!..” “Почекай же, бісів сину, – Стара собі каже, – В мене живо ікра ваша У печі поляже!” І йно лихе москалину З хати […]...
32. Степан Руданський – Аби душа чиста Два злодії опівночі Костьол обкрадають; Обшарили всі скарбони, Святих обдирають. І забрали, які були, Гроші під замками. Далі один на олтарик Пнеться з постолами. “Та що ж бо ти, брате, робиш? – Став другий казати.- Як-то можна святе місце Постолом валяти?” А той каже: “Мовчи, брате! Ми тут перед богом – Аби душа чиста була, […]...
33. Степан Руданський – Сам поїду! Що заслабне, було, жид І рабина просить, Рабин тілько з-за дверей Палицю виносить Та й пахолка свого шле З нею до слабого… От пахолок курував Жида не їдного. Аж раз якось довелось Слабу курувати; От пахолок і прийшов, Щоб палицю взяти. А той каже: “Хто слабий? Чи жид, чи жидівка?” “Не жид,- каже,- а їдна […]...
34. Степан Руданський – Чи далеко до Києва Питаються якось хлопця Подорожні люди: “Чи багато верстов, сину, До Києва буде?” “А не знаю, – хлопець каже, – Було вісімнадцять, Тепер менше, либонь, стало, Здається, сімнадцять!” “Що ж то, сину, за пригода Така прилучилась?” “Та пригода не пригода – Верства повалилась!”...
35. Руданський Степан – Іще вчора ізвечора Іще вчора ізвечора По заході сонця Поглядав я на улицю Край свого віконця. Поглядав я на улицю – Бучно було всюди, І мигали мимо вікон Знакомії люди. І сьогодні іще до дня До моєї хати Збиралися товариші Тугу розважати. Розважали, розмовляли, Щиро обіймались, Виливали душу в душу І не оглядались. Півгодини до машини, Як мала […]...
36. Степан Руданський – Чи далеко до неба “Що п’ять верстов – то й коршомка, Нічого й лічити, Бо п’ять верстов як проїдеш, Треба й відпочити. Ото їдуть із ярмарку Двоє господарів, У каждого віз порядний, Воликів по парі. Їдуть собі помаленьку, Грошенята мають, Полягали на соломі – Та й думу гадають. Далі їден пробудився З глибокої думи, Повернувся на соломі. “Чи спиш,- […]...
37. Руданський Степан – Полюби мене Лисий я, волосся спало, Решта білая, як сніг, Недалеко моя яма, Та я в яму ще не ліг; Що збіліло – замалюю Ще й нового накуплю – Полюби мене, дівчино, То-то я тебе люблю! Небагато в мене мізку, Та і пусто в голові, Та я змалку оженився На багатій удові; І я собі узяв гроші, […]...
38. Степан Руданський – Понизив П’є-гуляє у неділю На коршомці Гарасим; З Гарасимом п’є-гуляє І сусід його Трохим. А обидва стрільці жваві. От перечка і пішла… Далі Трохим розходився, Підійнявся з-за стола: “То ти кажеш, що ти луччий? Що ти гаспидний стрілець? Збий же мені з чуба шапку – Тоді будеш молодець!” “Кажеш, може, що не зіб’ю?” “А ти кажеш, […]...
39. Руданський Степан – Павло Апостол* Україно-Україно, Що ти за то дала, Що старого Апостола Гетьманом обрала? 2 Україно-Україно, Що ти заплатила, Що до себе та Петрика 3 Ти так прихилила? Україно-Україно, Що то з москалями, Що посланці повертають До тебе з дарами? 4 І за ними Лизогуб нас, Чарниш, Жураковський? І чим же так прихилився До них цар московський? Не […]...
40. Руданський Степан – Світить місяць серед неба Світить місяць серед неба, Зіроньки кругом, І всі люди сном заснули, Опівнічним сном!.. Один я лиш не дрімаю, Край вікна стою; І тобі, дівча, співаю Про тугу свою!.. Чи спиш, мила, чи дрімаєш? Любка, пробудись! Пробудися і в віконце Виглянь-подивись!.. Най погляну на ті личка, Що палахкотять, На ті очі, чорні очі, Що вогнем горять!.. […]...