Стихія почуттів лірики М. Вороного (“До моря”, “Інфанта”) (2 варіант)
У поетичній антології, яка побачила світ 1908 року, тобто ще за життя М. Вороного, творчість поета була оцінена досить високо. Зокрема упорядник О. Коваленко відзначає еволюцію поезії від романтичної, патріотично-громадянської до тем загально – світового значення, “питаннями філософічними (“Мандрівні елегії”), де до жахливого песимізму й одчаю домішують поважно-велебні акорди пантеїзму”. Далі розкривається, в чому полягала майстерність творчих пошуків Вороного: “Що торкається до форми поезій, то вона в нього бездоганна –
Дійсно, Микола Вороний – один з найвизначніших поетів-нова-торів, сучасник Олександра Олеся, Павла Тичини і Максима Рильського – поет, який зазнав переслідувань царських властей, став жертвою кривавого сталінського режиму. Поезія Вороного – на той час уже зрілого поета – в карбованих ритмах художньо-емоційною мовою вводить читача у глибокий світ людських переживань, розкриває перед нами
Знов стелеться передо мною шлях
Через терни, байраки, дике поле…
Куди ж по всіх зневір’ях та жалях
Знов поженеш, мене, лихая доле?
Ліричний герой “Мандрівних елегій” – вічний подорожний, що як герой апокрифічної оповіді Марко Проклятий, змушений блукати світом. Він не знає, звідки вийшов, не знає, де остаточна мета його подорожі, він не знає, навіщо взагалі вийшов у світ. Невидима сила підкорює його волю, розум, почуття. Вона, ця сила, страшна, як первородний гріх, і герой не може дати точного визначення цій силі.
Можливо, це спогад про втрачений рай. У цій подорожі герой не має ані друга, ані коханої, які б у разі потреби могли підтримати його. Вірною залишається лише подруга самотність. Вона настільки гнітить героя, що він відчуває мертвість своєї душі:
/ мов холодна, темна течія
Вливається і студить мою душу…
Ні радощів, ні щастя, ні кохання,
Одно мені судилося: блукання!
Прощатися з рідним краєм не так вже й важко, оскільки тут він зазнав лише зневагу та відчай. Можливо, десь там далеко на нього очікує правда, справедливість. Сидіти на місці він не може, тому піде шукати у світ “порадоньки”.
Якщо ми звернемося до біографії поета, дізнаємося, що і він сам довгий час не міг знайти собі у цьому світі притулку. Вороний підтримував національно-визвольні прагнення передових кіл українців, але невдовзі прийшла за це розплата. Довгий час він перебував на чужині, а повернувшись в Україну, пройшов всі кола пекла в застінках катівень органів НКВС, у концентраційних таборах.
“Мандрівні елегії”, написані на початку століття, були своєрідною поетичною візією, яка показала майбутнє як самого поета, так і його рідного краю:
Як тяжко жити в ті похмурі дні,
Коли нема де серцю відпочити,
Коли обсядуть думи навісні, –
Голодні, голі, мов циганські діти…
Куди од їх подітися міні?
“Страшно жити!” – страшенний крик роздирає душу героя. Страшно, бо відбуваються насправді жахливі події – чоловік стає звіром.
Проте творчості М. Вороного властиві різні інтонації, не тільки сумні й мінорні. Митець осмислює всі сфери свого буття. Громадська діяльність не приносить йому задоволення, оскільки становище знедолених не змінюється, а страждання проривається сльозами і плачем все голосніше і голосніше. Але він поет, вільний поет. Думку не можна заточити у в’язницю. Спостереження широкого моря наводить на думку, що ця одвічна стихія дуже близька йому за духом. Отже, ліричний герой поезії “До моря” зливається душею з синіми хвилями, потопає у безмежній, безодні.
Здається, що та подорож, здійснена у “Мандрівних елегіях”, нарешті закінчилася. Він віднайшов у собі ту силу, яка здатна відродити до життя – це натхнення і творчість:
Як ти чарівливе, як ти бунтівниче
Така ж і душа у співця;
Тому і до тебе вона так прихильна,
Що пут і кайданів не зносить і, вільна,
Бурхає, як ти, без кінця
Усвідомивши свою роль, своє призначення у бурхливому світі, поет звертається до рідної землі. Він її син, йому боляче дивитися на біль та страждання свого народу. Його творчість стане тим євшан-зіллям, яке допоможе віднайти правильну путь. Тому вона наповнена образами рідної землі: осокорами, що будять в серденьку тужливі, любі спомини; Дніпро, коли дивився в ясні очі коханої; соловейко, який сповіщає про прихід весни. Кожен з нас завдяки його слову, що несе пахощі рідної землі, звернеться до своїх першоджерел!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Стихія почуттів лірики М. Вороного (“До моря”, “Інфанта”) (1 варіант) Поет, перекладач, театрознавець, режисер та публіцист Микола Вороний – один з першорядних українських митців, який розширив творчі обрії рідної культури. Поетичне слово Вороного органічно вписується в художні здобутки загальноєвропейського значення кінця XIX – початку XX століття. Щоб визначити найближчі до Вороного течії в світовій поезії, слід згадати три: французьких поетів, насамперед “парнасців”, творчість яких він […]...
- Стихія почуттів лірики М. Вороного I. М. Вороний – один із першорядних українських митців. (Поет, перекладач, театрознавець, режисер та публіцист Микола Вороний розширив творчі обрії рідної культури. Його поетичне слово ввібрало найкращі здобутки світової літератури: французьких поетів-“парнасців”, творчість яких він активно пропагував, російських символістів і акмеїстів, польських поетів з “Молодої Польщі”.) II. Суть лірики М. Вороного. (Поет бачить красу всюди: […]...
- Природа як фон почуттів ліричного героя в поезіях А. Малишка (1 варіант) Різноманітні за мотивами вірші Андрія Малишка стали відомими й популярними ще за життя поета. Його твори читали солдатам перед боєм у часи війни 1941-1945 років, рядки з поезій звучали в будинках мирних жителів, у шкільних кабінетах, були покладені на музику й ставали піснями… І перше, що привертає увагу читача під час прочитання поетичних збірок Андрія […]...
- “Висока честь: прийняти смерть за любий рідний край” (життя і творчість Миколи Вороного) Про життя видатного українського поета відомо небагато, адже він не залишив нам своїх спогадів, автобіографії. Збереглося лише декілька листів та 32 сторінки в учнівському зошиті, які Микола Вороний написав про себе на прохання О. І. Білецького. І та розповідь є чи не єдиним джерелом, з якого можна дізнатися про поета. Батько Вороного походив із селян, […]...
- Значення творчості Д. Павличка у розвитку української лірики (1 варіант) Син простого хлібороба і лісоруба, гуцула із Карпатських гір, Дмитро Павличко взяв з собою в українську літературу частку свого верховинського краю, став співцем рідної мови і чарівного кохання, підняв у своїй творчості проблеми поневолення і занедбання України. Він народився у бідняцькій селянській родині, яка, наперекір усім незгодам, зуміла дати хлопцеві освіту, і навчила його справедливості, […]...
- Проблема історичної пам’яті народу в поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Микола Вороний – своєрідна, складна і суперечлива постать в історії української літератури початку XX століття. Поет, перекладач, артист, режисер та історик українського театру, мистецтвознавець, Він був багатогранною творчою особистістю. Поетична спадщина Вороного виразно відбиває суспільні, естетичні погляди поета, який гаряче любив свою Україну. У циклі “З хвиль боротьби” поет щиро вболіває за долю рідного краю […]...
- Природа як фон почуттів ліричного героя в поезіях А. Малишка (2 варіант) Поезія А. Малишка в уяві кожного українця асоціюється з піснею, адже він писав пісні – жанр, який мав чимало прихильників, особливо якщо це ліричні пісні. Мудрі, ніжні, мелодійні вірші зворушують серце й уяву. Таємницю зачарованих мелодій-віршів А. Малишка Олесь Гончар пояснював так: “Народнопісенна основа в його творчості не стилізація, то його власне поетичне мислення, органічна […]...
- Проблема історичної пам’яті народу (за поемою М. Вороного “Евшан-зілля”) Кожна людина в світі є представником своєї нації, свого народу, а тому проблема історичної пам’яті народу, Яку порушив М. Вороний у поемі “Євшан-зілля”, актуальна і на початку XX століття, і сьогодні, на початку XXI століття. А я так думаю, що й надалі її патріотичний пафос буде актуально звучати, бо без минулого не буде теперішнього, а […]...
- Значення творчості Д. Павличка у розвитку української лірики (3 варіант) “Поезія – це мова молодих”, – писав колись Дмитро Павличко. І такий погляд на поезію як на поклик саме молодої душі він знову і знову підтверджує своєю творчістю. Його поетичне слово завжди радує читача, відкриває перед ним таємничо-простий світ людських взаємовідносин, почуттів, взагалі життя. Павличкові вдається відбудувати свій власний світ, де завжди є місце для […]...
- Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Ім’я Миколи Вороного назавжди вписане в історію нової української літератури. Він своєю плідною діяльністю розширив обрії поетичної творчості. На жаль, тридцять років твори М. Вороного не видавалися. Видатного майстра поетичного слова віднесли до “новочасної українізованої дрібнобуржуазної інтелігенції”. Був він неповторним, завжди різним: то холодним, як лід, то жагучим, як полум’я. А головне – він перебував […]...
- Значення творчості Д. Павличка у розвитку української лірики (2 варіант) “Про поета ще можна судити не лише по тому, якою мірою причетний він до своєї доби, до свого середовища, а й по тому, які в нього стосунки з іншими епохами, з іншими поетами світу, що обирає він із світового загалу для себе, яких вершин здатний торкнутися своєю душею, своїм словом”, – писав про Дмитра Павличка […]...
- І безпечне, і вигідне життя ханського сина в київському полоні (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) І безпечне, і вигідне життя ханського сина в київському полоні (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) Дух непокори і свободи живе в серці тільки тієї людини, яка усвідомила себе сином рідної землі, рідного краю. І це найсвятіше почування “живить надію, певну віру в ідеали”. Про це святе почуття людини і йдеться в одному з найпатріотичніших творів […]...
- Із-за брами невідомості (огляд творчості М. Вороного) Історія української літератури має два етапи, які ще на сьогодні не вивчені. Перший період – 1900-1917 pp. Він частково висвітлений ; деяких виданнях О. Олеся, Б. Лепкого, Л. Яновської, В. Винниченка, М. Яцкова, М. Філянського та інших. Дещо більше вивчений другий період – 1917-1940 pp. з небувалими в історії катаклізмами, жахливими трагедіями, насильницькими смертями сотень […]...
- Багатство проблематики, поетичної спадщини Миколи Вороного Багатство проблематики, поетичної спадщини Миколи Вороного Він народився одного року з Лесею Українкою – в час, коли українське слово переслідувалося й принижувалося, злочинно замовчувалося й переслідувалося. На душу українця – горду й вільнолюбиву – було накладено кайдани усвідомлення своєї “вторинності”, меншовартості. Та орлам не страшні пута, вони розбивають їх і сміливо шугають під небесами: Душа […]...
- Символіка інтимної лірики П. Тичини (1 варіант) Павло Тичина – видатний український поет, відомий перш за все як ніжний лірик. Його пейзажні за риси, інтимна поезія, філософське сприйняття світу не можуть не захоплювати, не зачаровувати. Так, читаючи збірку “Сонячні кларнети”, де сконцентровані, здається, усі почуття й переживання автора, ми ніби й самі переносимося в його поетичний світ, наповнений барвами та музикою. Чому, […]...
- Символіка інтимної лірики П. Тичини (2 варіант) Відомий факт, що поезія П. Тичини неоднорідна за своїм художнім значенням і художньою красою. Рання поезія П. Тичини становить великий інтерес із погляду стильових ознак і свідчить про нахили поета до символізму як одного з найбільш яскравих в українській літературі модерністських стилів. П. Тичина зумів піднести українську поезію на рівень світової, виражаючи в оригінальних мистецьких […]...
- Проблема вірності людини рідному краю, відданості своїй нації у поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Талановитий український поет, перекладач, критик та історик вітчизняної літератури, пропагандист української культури Микола Вороний довгий час був невідомий нам, бо його ім’я і творчість були заборонені. А поет лише намагався вивести українську літературу на європейський рівень. Для поезії М. Вороного характерні глибокі філософські роздуми, патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ, рідну Україну. У […]...
- Історична пам’ять народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” (1871-1938) Народився на Дніпропетровщині в ремісничий родині. Освіту здобував у ремісничих училищах, звідки був виключений за революційну діяльність. Був під наглядом поліції, не мав права навчатися у вищих навчальних закладах Росії. Продовжив навчання у Віденському та Львівському університетах. Деякий час був режисером в українському театрі “Руська бесіда”, актором у трупах М. Кропивницького, П. Саксаганського. З […]...
- Безсмертя щирих почуттів головних героїв повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” (2 варіант) У повісті “Тіні забутих предків” М. Коцюбинський ставить ряд гострих питань філософського складу: істинна краса, сенс людського буття, потенціальні можливості народу-творця, морального життя як природного стану людини. Отже, це книжка не тільки для розваги. За зовнішніми окрасами (історією щирого кохання, мальовничими карпатськими пейзажами) прочитується глибинний філософський зміст. Трагедійна нота раз по раз зринає в тексті. […]...
- “Слово, що живить надію й певну віру в ідеали” (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) Микола Вороний написав поему “Євшан-зілля” в останній рік XIX століття. Минуло понад сто років, а твір і досі залишається актуальним для українців. Задум написати поему з’явився у Миколи Вороного відразу ж після того, як він прочитав у давньоруському літописі історію про полоненого сина половецького хана, який жив у розкошах і майже забув рідний край. Давнє […]...
- Безсмертя щирих почуттів головних героїв повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” (1 варіант) Кохання… Велике, світле, щире, самовіддане, сповнене краси, чару… але із самого початку приречене… Мало хто з письменників-чоловіків зміг змалювати це найпотаємніше почуття з такою силою. Доля Івана і Марічки – головних персонажів повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” – їхнє велике, світле почуття, що розквітає в органічному зв’язку з неповторною карпатською природою,, оповитою самобутніми гуцульськими […]...
- Краса і щирість почуттів в інтимній ліриці Василя Симоненка Краса і щирість почуттів в інтимній ліриці Василя Симоненка. Василь Симоненко прожив 28 років. Та він назавжди увійшов у історію рідної культури своїм болем за долю України, тривогами за Всесвіт, ліричним звучанням своїх інтимних творів, у яких зворушує краса і щирість почуттів. І хоч інтимні мотиви В. Симоненка переважно тісно поєднані з пейзажними, соціальними, громадянськими, […]...
- Вірші П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри – шедеври світової лірики Вірші П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри – шедеври світової лірики Якщо говорити про українську лірику XX століття, то в першу чергу треба згадати трьох наших славних земляків, поетів світового масштабу – Павла Тичину, Максима Рильського, Володимира Сосюру. їхню творчість не можна поєднувати чи зіставляти, адже вони абсолютно оригінальні, не схожі між собою. Та їх […]...
- “Життя з думками про Україну… ” (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) Де ж того євшану взяти, Того зілля-привороту, Що на певний шлях направить, – Шлях у край свій повороту?! М. Вороний Журавлями розліталися по всьому світові українці. Що змушувало їх залишати рідну землю? Чого шукали вони в чужих країнах? Багатостраждальна історія нашого народу. Ми не повинні забувати тяжких її сторінок. Страшно навіть через століття ступати болючими […]...
- Біографія Марка Вороного Марко ВОРОНИЙ Вороний Марко Миколайович (псевдонім Антіох) народився 5 березня 1904 року в сім’ї поета М. К. Вороного. Писати почав у 16 літ, навчаючись у Чернігівській гімназії. Був студентом Київського музично-драматичного інституту імені М. Лисенка та Київського інституту народної освіти. Друкуватися в журналах почав у 20-х роках. Автор збірок віршів для дітей “Будівельники”, “Коники”, “Носоріг”, […]...
- Патріотичні мотиви у творчості М. Вороного Микола Кіндратович Вороний (1871-1938), як і М. Зеров, належить до видатних діячів української культури, об’єднаних трагічним поняттям “розстріляне відродження”. Обидва були всебічно обдарованими людьми, на їхнє формування значний вплив справив великий Франко. М. Вороного з Франком єднала не лише співпраця, а й щира дружба. М. Зеров і М. Вороний в особистому житті теж були не […]...
- Життєпис Миколи Вороного Микола ВОРОНИЙ Вороний Микола Кіндратович (літ. псевдоніми – Арлекін, Віщий Олег, Микольчик, Сіріус та ін.) народився 24 листопада 1871 року на Катеринославщині в сім’ї ремісника. Навчався в Харківському і Ростовському реальних училищах, згодом – у гімназії в Ростові-на-Дону. Ще гімназистом почав писати вірші, захопився творчістю Т. Шевченка, театром М. Кропивницького, політичною літературою. Потрапив у поле […]...
- Якого роду ми діти? (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) Все на світі можна вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Василь Симоненко Хто ми? Звідки? Якого роду діти? На ці питання віками шукали відповіді наші предки. Так вже склалося, що тернистим виявився шлях українського народу до усвідомлення своєї національної приналежності. Досі не всі сторінки власної історії знаємо, як належить. Ще не всі з нас […]...
- Основні мотиви лірики Б.-І. Антонича Мої пісні – над рікою часу калиновий міст, Я – закоханий в життя прочанин. Б.-І. Антонич Творча спадщина Богдана-Ігоря Антонича є свідченням того, що великий талант обов’язково зреалізує свої можливості за короткий час і проб’ється через перепони на дорогу передових думок часу, той шлях, який поєднує серце художника і серце його народу. Перша збірка віршів […]...
- Щирість вираження патріотичних почуттів ліричного героя у вірші В. Підпалого “Тиха елегія” Щирість вираження патріотичних почуттів ліричного героя У вірші В. Підпалого “Тиха елегія” Коли читаєш вірш Володимира Підпалого “Тиха елегія”, здається, що вустами ліричного героя промовляє твоя стривожена душа. Ми часто чуємо це горде слово – “патріотизм”. Воно лине з високих трибун, начертане на гаслах демонстрантів, ним сповнені численні газетні статті. Але ось раптом натрапиш на […]...
- Краса пейзажної лірики П. Тичини (“Де тополя росте… “, “Гаї шумлять… “) Поет Павло Григорович Тичина був надзвичайно талановитою і обдарованою людиною: прекрасно малював, мав чудовий голос, грав на багатьох музичних інструментах. І поетом він був незвичайним, самобутнім. Уже перша збірка поета “Сонячні кларнети” одразу здобула визнання читачів. Це збірка пейзажних малюнків-акварелей, це гімн землі, що звучить світло й урочисто. До цієї збірки увійшов і вірш “Гаї […]...
- Громадянські мотиви лірики Дмитра Павличка Громадянські мотиви лірики Дмитра Павличка Дмитро Павличко відомий як поет, перекладач, кіносценарист, критик, громадський і державний діяч. Письменнику вдалося творчо засвоїти традиції класичної української літератури, використати фольклорні образи і мотиви, поєднати громадський пафос з філософськими роздумами про вічні цінності. Д. В. Павличко є організатором Народного Руху і Демократичної партії України, а зараз він – натхненник […]...
- Жанрова і тематична розмаїтість лірики Олександра Олеся Олександр Олесь – один із найталановитіших поетів початку XX століття, уже перша збірка якого засвідчила, що “Україна,- за словами М. Грушевського,- дістала поета-лірика, котрого виглядала з часів Шевченка”. Уже перший друкований вірш, датований 1903 роком, конкретизує витоки тих “срібних акордів, що з серця знялись”: В дитинстві ще… давно, давно колись Я вибіг з хати в […]...
- Мотиви лірики Василя Стуса Мотиви лірики Василя Стуса Тема України проходить майже через усі поезії В. Стуса. Хоч би що він не писав: про свою дружину й сина, про себе й свою самоту, про дроти Мордовії чи сопки Колими, про життя і смерть – завжди і скрізь, названа чи не названа, стоїть за цим постать утраченої Батьківщини. Україна – […]...
- Сміхова стихія повісті “Конотопська відьма” Повість “Конотопська відьма” – не тільки сатира на козацький старшинський устрій, а й твір, тісно пов’язаний із фольклором. Автор в основу твору поклав народне повір’я, майстерно поєднав реальність і фантастику. Факти жорстокої розправи над людьми були зумовлені посухою, голодом. Люди у відчаї “відроджували” такі жорстокі звичаї, як топлення відьом. Якщо підозрювали жінку у відьомстві, то […]...
- Провідні мотиви лірики І. Драча Провідні мотиви лірики І. Драча І. І. Драч і його лірика. (Поезія І. Драча характеризується перш за все нетрадиційністю поетичної форми та стилю. Ліричні твори поета – це своєрідний метафоричний спосіб мислення, оригінальне поєднання форми і змісту, переплетення візуальних, слухових, дотикових форм та недосказаності слів. Все це робить поезію І. Драча неповторною і самобутньою.) 11. […]...
- Літописна основа сюжету поеми М. Вороного “Евшан-зілля” Микола Вороний – талановитий поет і критик, історик і перекладач. Та працювати на повну силу він не міг через переслідування, звинувачення в контрреволюційній діяльності, арешти. А вся провина полягала в тому, що поет дуже любив свій край, український народ, уболівав за Його долю. Цікавився М. Вороний історією України, знайомився з літописами, працював з архівними документами. […]...
- Так ніхто не кохав (художнє вираження інтимних почуттів у ліричних творах Володимира Сосюри) Так ніхто не кохав (художнє вираження інтимних почуттів у ліричних творах Володимира Сосюри) Цього року я вперше пізнав глибину поезії Володимира Сосюри, хоч, зізнаюсь, читав його вірші і раніше. Але це були поодинокі випадки, тому і не запам’ятовувалися ці вірші надовго. Мабуть, усе вимагає саме свого часу, і сьогодні я вже сприймаю Сосюрині рядки як […]...
- Без верби і калини нема України (за твором М. Вороного “Євшан-зілля”) Без верби і калини нема України (за твором М. Вороного “Євшан-зілля”) І. Микола Вороний – творець поетичних шедеврів. (М. Вороний – неперевершений майстер слова, автор глибоко патріотичних творів. “Навіть за умов тотальних царських заборон і переслідувань українського слова, – слушно зауважує Г. Вервес, – Вороний створив… непересічні речі, які й зараз можемо сміливо віднести до […]...
- Світ почуттів і пристрастей у ліричній драмі Івана Франка “Зів’яле листя” Світ почуттів і пристрастей у ліричній драмі Івана Франка “Зів’яле листя” Понад сто років шедевр інтимної лірики Івана Франка, його лірична драма “Зів’яле листя” бентежить серця читачів, обпікає вогнем пристрастей, болем нерозділеного кохання, дарує естетичну насолоду. Коли її читаєш, то майже фізично відчуваєш, через які страждання й випробування пройшов великий Каменяр, що був людиною тонких […]...
Ліризм і гумор у творчості остапа вишні.