Світлана Костюк – На спітнілому склі

Related posts:

1. Світлана Костюк – Ми знали і розуміли, що всі ми – смертники Ми знали і розуміли, що всі ми – смертники… Ще більше скажу, що страшно насправді на смерть іти… Під кулями снайпера впасти, але не зламатися, Бо скільки, скажіть, вже можна всього боятися… Святі небеса назустріч пливли херувимами… І Ангели в першій колоні у крок із загиблими… Хтось скаже опісля, що всіх нас, мовляв, підставили, А […]...
2. Світлана Костюк – Пихатий генерале, як живеш? Пихатий генерале, як живеш? Я вчителька, що того хлопця вчила, В якого свіжовирита могила, В яку ти і сльозинки не проллєш… Бо що для тебе сльози матерів, Хлоп`ята, що ішли “живцем на міни”… Тих броників хватало половини Аби ти свій мільйончик заробив… Жорстокий генерале, як ти міг На нари запроторити хлоп`яток. Що п`ятий місяць вчились […]...
3. Світлана Костюк – О Боже мій, а я ще й не жила О Боже мій, а я ще й не жила, А я ж лише “зализувала” крила, Які недоля прикра обпекла, Які неправда чорна обпалила… А я лише у царстві тіней злих Шукала світла, щоб донести людям. І цвітом опадав з грудей моїх Жертовний вірш, немов якийсь приблуда… А я себе палила кожен день (Коли болить життя […]...
4. Павло Мовчан – Відбиток на склі В постійнім пульсуванні сонця, У риб’ячому струмуванні, В крихкій кульбаб’ячій коронці Є відповідь на всі питання Про час, про рух, про дозрівання. У світлоносну хвилю літа Я покладавсь на ласку світу І вже не думав про суття Свого життя, бо майбуття Було, мов сонце у зеніті… Схиляв коліна перед маком, І жаливу я цілував, І […]...
5. Твір на тему: Український живопис на склі Чи бачили ви коли-небудь ікони на склі? Які дзвінкі барви, ніжні, прозорі! Такі ікони не були призначені для церкви – в ній були інші ікони, на дошках, оздоблені басмою. Ікони на склі простіші, легші – вони були чудовою частиною інтер’єру української хати. Перші зразки такого живопису сягають часів Візантії та Риму. У XVIII столітті це […]...
6. Віталія Костюк – Мій коханий, мій любий, милий Мій коханий, мій любий, милий… Моє серце для тебе б’ється, Моє серце для тебе сміється З усієї своєї сили. Десь там коваль щастя кує. Десь там маляр долю малює. Я люблю лиш тому, що ти є. Лиш тому, що ти десь існуєш. І не владні ні відстань, ні час… Почуття ж бо не має меж! […]...
7. Світлана Чабан – А на моїй землі іде війна А на моїй землі іде війна, Стріляють танки і ревуть гармати. Сповита горем, в чорному вбранні, Сльозами вмилась не одна вже мати. Найкращі з кращих падають від куль, Грудьми своїми землю прикривають. Сумним набатом в селах і містах, Звучать слова: ” Герої не вмирають!” Вони живуть навіки у серцях І в пам’яті народу України. І […]...
8. Світлана дідух-Романенко – Я стану твоєю країною Я стану твоєю країною… Мої вигини будуть долинами, Мої перса вивищуватимуться пагорбами, Губи мої народять живе джерело, А з очей починатиметься блакить неба. Волосся заколоситься пшеничними нивами, Тонкі пальці стиснуть землю корінням лісів, А ноги прокладуть русло річкам. Я стану твоєю країною… А ти самим життям у ній…...
9. Світлана Кошель – Більше нічого, що може мене зруйнувати Більше нічого, що може мене зруйнувати, Знищити та відродити в наступний похід. Ніби свобода лиш там, де поламані грати. Ніби лиш там, де є захід – дорога на схід. День мій прийде і подарує вчорашній Присмак покусаних вуст і солоних ідей. Я у високій, прозорій, довершеній башті. Більше нічого. Нікого. Нізвідки. Ніде....
10. Віталія Костюк – ми шукали кав’ярню вузькими вулицями Ми шукали кав’ярню вузькими вулицями. Ти тримав мою руку до болю міцно. І мурашки ішли по хребту до потилиці.. І здавалося, це триватиме вічно. Цілувались нестямно. обіймались нестримно. Ми тікали від часу, людей і себе. Хай звучить це банально і якось мейнстрімно, Та тобі шепотіла:”кохаю тебе”. І не було кав’ярень на жодній із вулиць. І […]...
11. Броніслав Грищук – Райцентрівський кайф Глухий готель, німа кімната, Брусочок сиру на столі, І пляшка, щойно розпочата, І дощик при віконнім склі. Нема з тобою, слава Богу, Ні того, хто тебе хвалив, Ні того, хто тебе обмовив За те, що ти з ним хліб ділив. Нема кому зронити слово, Кого чекать, до кого йти. Терпке вино, сирок солоний, Нічний метелик […]...
12. Григорій Костюк (Вашингтон, США) Увійти в поетичний світ поета справа не легка. Не легка навіть для людини, що все своє життя читає і любить поезію. Надто це ском-плі-кована, складна, непостійна в формах і вередлива в настроях галузь людської творчої психіки. Поезії надають великого значення в пізнанні людини, в формуванні людської свідомости і самопізнання. Леонід Первомайський, недавно відійшлий від нас […]...
13. На магістралі історії. Українська література за п’ятдесят років (1917-1967) Григорій Костюк Григорій Костюк НА МАГІСТРАЛІ ІСТОРІЇ Українська література за п’ятдесят років (1917-1967) У темні й тяжкі часи революційного передгроззя, в доленосні роки першої світової війни, коли, за словами В. Винниченка, наступила була “ніби повна смерть нації”, Олександер Олесь, сповнений великого гніву й розпачу, писав: Над нами ніч безрадісна осіння. Ми горнемось, ховаємось, тремтим… А десь в […]...
14. Вірш Василя Голобородька – Без імені Викрали моє ім’я (не штани ж – можна і без нього жити!) І тепер мене звуть Той, у кого ім’я викрадено. Я вмію сіяти і мурувати білі стіни, І коли я посію, то всі дізнаються, що сіяв той, У кого ім’я викрадено, А на білих стінах я завжди пишу : Стіну вибудував той, у кого […]...
15. Сергій Жадан – Тому що ніколи тебе не вирвеш Тому що ніколи тебе не вирвеш, Ніколи не забереш, Тому що вся твоя свобода Складається з меж, Тому що в тебе немає Жодного вантажу, Тому що ти ніколи не слухаєш, Оскільки знаєш і так, Що я скажу, Тому що в цій мові не лишилось Жодних нормальних слів, Тому що синтаксис, Який нас рятував, Давно застарів, […]...
16. Оксана Лятуринська – Щастя згублені ключі Щастя згублені ключі. Якби їх знайти хутчій! Пошукати в лісі, в полі, Запитать, зустрівшись, долі: “Ти горою, доле, йшла, Чи мої ключі знайшла З золотими обідками? Щоб пізнати, що ті самі, Там намітку під кісник Накарбовано з весни. Чом я пояс попустила? Не інакше – вража сила. Чом цяцькований обруч Не тулила обіруч?” Посміхнеться оком […]...
17. Німі монологи Чи то до себе я звертаюсь? Чи до когось? Чи почує мене хто, Чесно я собі зізнаюсь? До чийогось серця, Слово донесу, Мені принесли сум, А я радість Віднесу. Закрию у коморі всі нещастя! А ви б хотіли щастя? Щоб воно, лізло вам в вікно, Й щоб його, багато так було, Щоб не знали де […]...
18. Павло Мовчан – “І вітер ламкий, наче крига, кришився… “ І вітер ламкий, наче крига, кришився, Зникало з блакиті пташок клинописся, На біле біліше лягало, мов тінь, Кришилася крейда на полотні – На білій стіні писалось обличчя, Писався життєпис вапном мальовничо, Вчорашнє вставало на повен свій зріст, І вчинки писались на ньому навкіс. Писалось весьдення священним писанням, Срібліла дзеркально сторінка остання: На неї хтось дихав, […]...
19. Наталя Гуркіна – Мороз-чарівник Коли всі засинають, Мороз для нас на склі Видмухує малюнки Великі і малі. На них є зайченята, Червоні снігурі, Сріблясті диво-баби Великі снігові… А вранці, на світанку, Як сонечко блисне, Із криги візерунок На шибці оживе....
20. Катерина Бабкіна – Кожного ранку вона прочиняє вікно Кожного ранку вона прочиняє вікно і тихенько кличе. Голос її пробуджує водоспади й лавини, Десь унизу перехожі піднімають обличчя, І роздивляються в небі зграї пташині, З надією, як і ти роздивляєшся цю жінку зі спини – Зморшок по шкірі її непевний тонкий рисунок, Асиметрію тіла невиразну, м’яку, природню, Ніби парад сузірь чорних родимок візерунок – […]...
21. Надя Ковалюк – Цілує вітер травам довгі коси Цілує вітер травам довгі коси, Збираючи їх вранішню росу… Невдячна доля… Кожному підносить За все рахунок і свою ціну. Буває важко в собі біль носити, Зав’язуючи в вузлик почуття… Я йшла до тебе, як по лезу бритви, Як журавель до рідного гнізда. Я не вагалась, хоч боліло в тілі І каркали ворони звідусіль. Босоніж по […]...
22. В неї червона ниточка на зап’ясті – Катерина Бабкіна В неї червона ниточка на зап’ясті, Блиск для губ на смак як сухе вино І стільки дрібниць в кишенях, і всі на щастя. Якщо вночі вікно залишити навстіж – Вересень прийде і всядеться в це вікно. Якщо вночі залипати надовго з другом, Якщо писати пальцем ім’я на склі І витирати, спадає якась напруга. Ранок виходить […]...
23. Алла Вишня – Настояний чай ромашково-м’ятний Настояний чай ромашково-м’ятний Зігріє холодне обличчя ранку, Ти на любов, мабуть, просто не здатний, Мені ж до любові, як до світанку. Я закриваю очі всьому місту, Співаю ночами й пишу пісні, Совісті тепло, спокійно і чисто, Я розмовляла із нею у сні. Сценарій розкреслено і розтоптано, Горять язиками абзаци й листи, Між нами давно уже […]...
24. Наталя Пасічник – яких ще слів якого алкоголю Яких ще слів якого алкоголю Тобі не вистачатиме для щастя Аби сьогодні ніби мимоволі Прийняти це безсоння як причастя Аби в пітьмі засяяли сильніше Твоє обличчя і обличчя повні І ніч здалася зітканою з тиші – Ні вітру в голові ні шуму зовні Щоб ліжка порожнеча до останку Заповнила твою осінню душу Заснути біля третьої […]...
25. Герасим’юк Василь – Зимувала у стайні між овець білих Зимувала у стайні між овець білих, Серед білих і сивих. І носила отаву і на хвою стелила, Над ягням голосила. А сніжок задихався, На грудях дихав, Вилітав із отави. А зима була люта, А вона була тиха На краю Прокурави. Я нічого не знаю, не розумію Серед білих і сивих. Я утік з того краю, […]...
26. Павло Мовчан – Ти – простір В безкровному дзеркалі зір виявляє безглуздя: У посмішці губи зневажливу лінію гнуть,- Невже ж є тобою ота заплощинна облуда, Що в паузах серця на шкло видиха каламуть? Шкляніє обличчя, вбираючи сонячні скалки, Повітряна хвиля поволі морщинить чоло. Скажи, чи довірливий світ дається Усім на поталу, Чи наші відбитки спотворює зморщене шкло? Бач – простір скорочений: […]...
27. Іра Сас – Була в кожного з вас гульвіса Була в кожного з вас гульвіса- Неморальна примхлива баба, Що знімала сама завісу, Віддавалась твереза й п’яна. Була в кожного з вас тямуща, Неприступна мала дитина. В книгах своїх шукала щастя І уроки слухняно вчила. Була й дивна смішна дівиця, Що незграбно-шалено жила. Майструвала криві полиці Й малювала на спинах крила. І вдавалося кожну вхопити- […]...
28. Олена довганюк – Я так за тобою сумую Я так за тобою сумую Із кожного дня в кожну мить, Радію, як голос твій чую І щастя крізь сльози блищить. Я так за тобою сумую! Ти – сонце моє, моє небо, Без тебе я просто існую І сенсу немає без тебе. Я так за тобою сумую Навіть в миті, коли обіймаю. І довгі години […]...
29. Анна Лужанська – Подаруй мені крила, мамо! Подаруй мені крила, мамо! – Обірвали їх… та й, навІки. Мені важко… тобі так само… У волоссі зів’яли квіти. Це від того, що камінь в грудях, Що про мене не пам’ятає… Це про того, кого не буде, Хто давно вже не зігріває. Це єдиний, кого не хочу, Кого просто я не бажаю, Бо згадавши безсонні […]...
30. Тіна Карабанович – Хто ж владарює над світом Хто ж владарює над світом- Правда й брехня… Маячня… Самовнушання, панти Срібло… мої листи… Печать на обличчі для гри. Ти тільки не продайся Так дешево… Ти тільки не здавайся Так просто… А знаєш, що маю я? Дар ділити на два. Бачити сни… З правдою жити І вільним серцем Волю любити…...
31. Юрій Іздрик – дощ над озером Дощ над озером (.) означає для риб Лиш дорогу до неба, сусіднього з раєм, Але зграї сріблясті пірнають углиб І вмирають беззвучно. А ми не вмираєм. Ми ховаєм в кишенях тютюн про запас, Номери телефонів, ключі, амулети Від зрад, але зради весь час Переслідують нас. Пролітають комети, У вологій траві прослизають вужі, Саламандри мандрують, повзуть […]...
32. Любов не перша й не остання Не карбуй у пам’яті листи, Бо любов не перша й не остання. Наодинці двоє. Я і ти. Подумки не висловиш бажання. Не питай, чи винен завше час, І чому так боляче й замало, Дякуй за любов, за все, за нас, – Серед багатьох тебе впізнала. Не питай, ще скільки так вмирать, Скільки ще горіти і […]...
33. Кацай Олексій – Всмоктала чорна ряска зорепад Всмоктала чорна ряска зорепад Хапа парсеки ротом безупинно В акваріумі трьох координат Мій зореліт Як без води рибина У склі безодні Погляд вже померх У порожнечу Згусло безгоміння І темно навкруги і ні шешерх Лиш нескінченність зорі нишком глима І ось тоді я мікрофон зібгав Здолав його змертвілість найстрашнішу Вкрутивши вірші В непорушну тишу Й […]...
34. Роман Скиба – А що не писав – вибачай, моя пташко А що не писав – вибачай, моя пташко. Мені було важко. Мені було важко. Вузькі коридори, приглушені кроки. Хвилини, мов тижні, і тижні, мов роки. Змарніли слова і злягли сподіванки. На склі пороками осіли світанки. Хотілося жити, хотілося вити. І ніч мою тисли бетонові плити. А ти ворожила на білу дорогу, Чи в доброму Львові […]...
35. Ольга Анцибор – Лист від руки Скрізь інтернет, високі технології, Не час листи писати від руки. Та в цих листах свій час і хронологія, Людина проглядає між рядків. У цих листах людська душа присутня, Вона живе в них, тепла і палка, В них відчувається людини щира сутність, Тверда і життєдайна ось така. Енергія в них б’є, чи сльози ллються, Чи мова […]...
36. Ірина Саковець – Екранізація готичного роману Екранізація готичного роману: Похмурі кадри вечора на склі, Із ладу вийшли всі небесні крани – І небо розчинилося в землі. Шукай мене під повнею із міді, У повені з півоній і троянд, Хоч я і не одна з могутніх відьом, Та й ти не опівнічний зорекрад… Шукай мене в густій облозі терну, Я озиваюсь лиш […]...
37. Дмитро Загул – Авіапісня Пливіть, полумінні пілоти, В повітрі – плинному склі – До сонця до зальоти З півсонної землі! Линьте з леготом-вітром, Своєвільні лицарі мрій, – Розвійте прозорим повітрям Попіл серця старий! На вас майбутні надії, – На вас, герої висот, В кожному серці зоріє Ваш понадземний льот. Шикуються сили ворожі За тином колючих дротів… Будьте всі насторожі! […]...
38. Юлька Гриценко – Лист у жовтень Ти пишеш листям по асфальті Слова до спалених пісень. Кричиш про дощ на перших шпальтах, І плачеш крапкою в есе. Твоє ім’я на смак солодке Палає вогником в очах. В тобі заграли щастя нотки, Бо ти не відчай, не печаль! Хапаєш теплими руками Листи у жовтень золоті. А я синоніми шукаю, Моїх до тебе почуттів. […]...
39. Павло Мовчан – Вечір… Ніч Далечінь від світла тиха, Спокій з півночі тече… Кущ ліщини ледве дихав – Кидав краплі на плече… Я стояв лицем на південь, Очі в темряві купав. Слухав: Віз Чумацький їде – Сіль по небу розсипа… В очі світло натікає – Душу висвітлить твою… Обертаючи за плечі, Бачу: у очах туман… В мене ніч. А в […]...
40. Не помічаю Чому так пусто у душі, Не помічаю я краси Нового дня й нової долі. Не вистачає так тепла І ласки, ніжності, любові – Кохання! Радості життя, Нового дня й нової долі. Якісь думки сплелись в мені У тісну, дивну павутину І серце каже: потерпи, Ти ще знайдеш свою людину. Чекати… Мука для душі, Для серця […]...