Таня Бенещук – Ти мій. душею, серцем і рукою
Ти мій. душею, серцем і рукою.
Ти мій. Любов і ненависть моя.
Собі зізналась надто пізно,
А ти зрадів, що й досі думкою твоя.
Мої вірші, мені ж мечами стали,
Вони мій сміх безмежним сумом нарекли.
Пробач, що ядовито так в’їдались.
Пробач, що щастя не несли.
“Ти все сказав! Я все почула… “
Важкі слова щитами сходили в мені,
Та доля методично розділила,
Тепер я “під конем”,ти ж верхи “на коні”.
Я не піду просити у ворожок чари,
І не стрічатиму, то схід, то захід в самоті.
Дарую те, чого так щиро став бажати,
Даю я волю… давно вже вільному тобі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Таня Бенещук – За тобою вже більше не плачу Я сьогодні насмілюсь сказати, Що тебе розлюбила давно. Не боюсь “їй” у руки віддати, Все життя, що між нами було. Хай бере усього без остатку, Хай радіє, що серце ущент. Відпускаю та мушу на згадку, Нагадати любові момент. Ти у долі моєї сторінка, Ти не ворог тепер і не друг. Не залишиться навіть відтінку, Коли […]...
- Таня Бенещук – У кожного свій шлях, своя не впинна доля У кожного свій шлях, своя не впинна доля. У кожного свій хрест на смертному плечі. Комусь кайдани, відчай… Комусь воля, Комусь душа, як золото. Комусь – дрімучії ліси. Когось в чоло холодними губами, Цілує доля з диким скреготом зубів. Когось зігріє ніжним подихом весняним, Когось зламає на роздоріжжі всіх світів....
- Таня Бенещук – Така жорстока та водночас ніжна Така жорстока та водночас ніжна. Така весела і сумна… Уся в надії й безнадійна, Блукає світом десь моя загублена душа. Ти загубив її серед страждання. Пішов залишивши на самоті. Дізнались серця струни, що таке розчарування, Бо біль зіграв на них свої мелодії сумні. Тепер з душею й мрія мов жебрачка, Ошукана блукає в вигнані. Була […]...
- Таня Бенещук – Ти знаєш, що таке самотність? Ти знаєш, що таке самотність? Ти відчував хоч раз любов?! Неначе я зірвалась у безодню… А в жилах замерзає кров. Ти куштував на смак солоні сльози? Можливо скажеш де їм край?! Бо вже не помічаю в травах роси, Як дні за днями… І їх мені не жаль. Ти бачив, як на друзки серце? Ти уявляєш, […]...
- Таня Бенещук – Вже сивина у скронях і чоло змарніле Вже сивина у скронях і чоло змарніле. Вже маєш руки ти не молоді. Можливо з досвіду підкажеш батьку, Де щастя відшукать твоїй донці? Звідкіль чекати мені вітру? За вдачею горами чи дубовим шляхом йти? Шукаючи у світі правду, В своєму серці віру зберегти? Дивись не плачу, тату… Я сильна! І тримаюсь, як ти мене вчив. […]...
- Таня Бенещук – Лягло перо в надії у зізнаннях Лягло перо в надії у зізнаннях, Душа зітхнула від жалю. Я не сказала слів тобі прощальних, Ти так і не сказав мені “люблю”. В конвертах білих, летять до тебе сльози, Ранковими туманами біжить моя журба. Слова в рядки скупі, важким камінням впали, Немов холодная, могильная плита. Останній раз пишу за не один десяток років, Останній […]...
- Пробач мене Побач!!!!!! Пробач мене Пробач, що увійшла в твоє життя, Пробач, що було так нежданно. Пробач мені ті почуття Пробач, що їх віддала лиш для тебе Пробач, що у думках я маю лиш тебе Пробач, що не забуду Пробач мене, моє життя, Пробач за все що було! Пробач і мрії ті мої Пробач, хоч нездійсненні. Пробач, […]...
- Іван Франко – “Зближаєсь час, і з серцем, б’ючим в груди… “ Зближаєсь час, і з серцем, б’ючим в груди, Я вирвуся, щоб бачити тебе, Порвати пута фальші і облуди, Що тисне нас і по душі скребе, Пробить стіну, котрою людська злість Нас, друже мій сердечний, розділила, Не знаючи, що в наших серцях сила, Котрої ржа упідлення не з’їсть. Зближаєсь час, і, радісно тремтячи, В твої обійми […]...
- Юлія Кириленко – Пробач Пробач, та я, мабуть, не долюбила… Пробач, та я, мабуть, не долюблю… В мені розтала іскри тої сила, Що слала пісню вітру-скрипалю. Пробач, та я, мабуть, не залишусь, Пробач, та я, мабуть, піти повинна. Ти осушив до дна із серця муст, І опустошив всі мої судини. Пробач, та доля, мабуть, оступилась, Пробач, що я тебе […]...
- Таня Бенещук – Ну, что ты смотришь на меня? Ну, что ты смотришь на меня? И для чего в глазах застыли слезы? Ты думал, вечность, буду ждать тебя?! Свободен вновь. Зачем теперь вопросы? А помнишь с сотой просьбой я… Без капли гордости к твоим ногам упала? Теряла разум… Не понимала бытия… Не снизашел из пьедестала. Сейчас же на одном духу твердишь: “Все осознал!” Готов […]...
- Таня Бенещук – Колишньому чоловіку… (Ч. І. А.) Ти розбив моє серце і мрії, Наче вітер об камінь хвилю морську. Розіп’яв без жалю щиру душу й надію… Ще насміливсь спитати чи тебе я люблю?! Ти ж кохання без краплі поваги, То під ноги кидав, то здіймав до зірок. І терпіння сталеві канати, Лоскотав довжелезні роки-все казав: “Це життєвий урок”. Ти згадаєш мене. Ще […]...
- Таня Бенещук – Ты знай, что я все также жду тебя Ты знай, что я все также жду тебя, С одиночеством горьким провожая закаты. Я как прежде безумно и нежно любя, Разбиваю разлуки стальные ограды. Я прошла б за тобой сто дорог, Все ошибки твои приняла бы наградой. Ты мой мир, моя жизнь… Ты мой Бог, Но не выдам души моей тайны. Все оставим с тобою […]...
- Таня Бенещук – Уйти к другому? Без проблем! Уйти к другому? Без проблем! Забыть тебя? Ведь нет заботы легче… Ты знаешь сам, Что я горда тебя не меньше. Ты думаешь, что согрешил? Что ты меня, как куклу ниточкою тянешь? Не раз ты без вины прощение просил, Так чье же сердце разбиваешь?! К твоим ногам не пала я, Безмолвною рабынею не стала. А ты […]...
- Таня Бенещук – Спрошу тебя, не ответишь Спрошу тебя, не ответишь… Кричу, но как всегда молчишь. А на асфальте дождь рисует силуэты, Где ты все дальше от меня бежишь. Я разбиваю руки и целую небо, Сказать молю, когда вернешься ты. Но небо отвечает мне не смело: “Он не вернется, унес с собою он твои мечты”. Унес мечты, любовь, разбил мне сердце. Забрал […]...
- Таня Бенещук – Судьбы злодейские замашки Судьбы злодейские замашки, Известны нам с былых времен. Сбивает с ног, срывает маски, То усмиряет жизнь, то бьет ключом. В ее руках мы как марионетки, Играем роль от циркача до палача. Она сегодня дарит радость, пишет сказки, А завтра боль испита до пьяна. И в этом ей уж нету равных, Судьба не тетка, не родня. […]...
- Таня Бенещук – Любить оказывается тяжило Любить оказывается тяжило. Любить оказывается больно. Когда не его рука ласкает плече, Когда не твое он целует колено. Души в ней не чает… А ты? Ты одна… Сидишь перед окнами в кресле. Ведь знаешь воздвигнута “были” стена, И эта стена дольше жизни. Не можешь уснуть по ночам. Все шепчешь подушке секреты. Сбилась со счету безрадостным […]...
- Таня Бенещук – Ты сердце ложью напоил Ты сердце ложью напоил, А равнодушием вогнал мне гвозди в спину. Ты говорил, что никогда так раньше не любил, И я поверив воскресила веру, и надежду. Теперь над пропастью брожу я как слепая… Над городом парю я мыслью по-ночам. Ведь ты когда в меня любовь вдыхая, Вдохнул привязанность к твоим плечам. Спокойным будь. Судить тебя […]...
- Таня Бенещук – Ты для мены глоток надежды Ты для мены глоток надежды, Глоток заботы, теплоты. Ты тот, кого так не любила прежде, Ты воплощение моей мечты. Бывает мне порой с тобою трудно, Но позови и я перед тобою. Я улыбнусь любя, совсем не гордо, Я за тебе, родной мой, в омут с головой. Люблю тебя. Твои черты. Люблю глаза чернее ночи. Люблю […]...
- Таня Бенещук – Гадюкою в’ється на серці журба Гадюкою в’ється на серці журба, Печаль все міцніше стискає в обіймах. З тобою так “вільно”, без тебе – “тюрма”, За обрій надію відніс чорний ворон на крилах. Минають рокИ… З гіркОю самотністю я Щоночі лягаю у постіль. Потрібно терпіти та сили триматись нема, В своєму ж житті, мов непрохана гостя. Для тебе було все як […]...
- Таня Бенещук – Пусті слова, зруйновані надії Пусті слова, зруйновані надії… Мій тихий сум, як плач гірського кришталю. Він випнув геть, усі мої крилаті мрії, Він випнув радість без жалю. Мій гіркий плач мов клекіт журавлиний, Зірвався з уст у прірви чорноту. Бджолиним роєм, що безмежно дивний, Він ніс мене й мою одвічною журбу. Здавалося летіли дні, світали ночі, Та час стояв […]...
- Таня Бенещук – В тобі моє життя, моя любов, моя надія В тобі моє життя, моя любов, моя надія. Тобі вірші мої, мої пісні, мої слова. Тобі лише дарую радість, серце, віру… Ти оберіг, опора… молодість моя. Моя любов крізь роки днів не заржавіла, Моя любов міцнішала, цвіла. Цвіла трояндою, як не здійсненна мрія, Ось поруч ти… в руці рука… Я “дякую” кажу тобі і Богу, […]...
- Таня Бенещук – Народ зневірений, обкрадений, безсилий Народ зневірений, обкрадений, безсилий, Народ дідів моїх, моїх братів. Якби він знав, що дух козацький буде зламаний, Душив ще б у колисці він своїх синів. Як можуть ті, що п’ють, їдять та сяють золотом, Спокійно жити на землі? Невже не бачать злиднів, чвар та голоду, Невже не чують плачу матерів? Нам обіцянки, лестощі, нам медом, […]...
- Таня Бенещук – Взуття. Квиток. В дверях валіза Взуття. Квиток. В дверях валіза. В руках гарячий чай, а на плечах манто. Тобою кинута без сенсу фраза… У відповідь: “Не озирайся, йди. Вже страх пройшов”. І зникнеш ти. А я піду кімнатами бродити, Вдихаючи без міри нікотин. Самотньо так… Та треба далі жити, Бо є вагомих декілька причин. Тобою маю ще так важко відболіти, […]...
- Таня Бенещук – Плыла земля вращая небо каруселью Плыла земля вращая небо каруселью. Под темною вуалью скатились слезы на лицо. Когда с другой гулял по переулку, В ладонях пряча обручальное кольцо. Бежав я в ночь, сбивала ноги… Пришла же к Богу на крыльцо. Ты растерял все мысли кроме бешенной тревоги, Когда в пустом дому меня ты не нашел…...
- Таня Бенещук – Притих, бо випливли в твоїх словах образи? Притих, бо випливли в твоїх словах образи? Чекаєш, що ж я випалю у слід? Та докорів не кину більше в груди, Не висуну претензій голосних. Нехай Земля злітає хоч з орбіти! З календаря життя зриває дні. А я мовчатиму. Чи варто щось казати? Останній раз з тобою я на самоті. Не повернув. Але чекав на […]...
- Таня Бенещук – Привіт, колишній мій. Привіт Привіт, колишній мій. Привіт, З календаря подій вже зірвано немало… Скажи чи згадуєш осінній шепіт мрій, Як до нитОк, кохання, душу пробирало? Чи згадуєш незграбний вальс, Танцюючого з вітром листя? Всі перехожі: хто під парасолю, хто у плащ, А ти збирав цілунки хмар з могО обличчя. Чи пам’ятаєш щедрість рук, Що ніжність й ласку дарували? […]...
- Таня Бенещук – давай убей меня! Затронь словами сердце Давай убей меня! Затронь словами сердце. Не бойся, мне не больно… Я же “сталь”. Добей и будь собой доволен, Ведь я же “бывшая”, а бывших нам не жаль. Натягивай своею ложью нервы, Ори, что не в ладах я с головой… Со мной заговорили даже стены, Уставшие терпеть глухую боль. Была желанною, а стала просто “некто”… […]...
- Руслан данилюк – Пробач мене за все Пробач мене за все, можливо й не одразу, До біса гордість, я прошу, Пробач! За скупість слів, за всі образи, За нерішучість кроків, надлишок невдач. Пробач за сни в яких я в котре, За те, що я насправді не такий як є, За те, що часто очі мої мокрі, Коли я згадую ім’я твоє. Пробач […]...
- Дмитро Павличко – “Зніми мені легенькою рукою… “ Зніми мені легенькою рукою Сніжинку із брови, а з серця – лід Поважності, печалі, супокою, Всього, що я надбав за стільки літ. Ні, не знімай, бо в серці ворухнеться Краси твоєї молоде жало; Ту кригу я приклав, як ніж, до серця, Аби не так боліло і пекло....
- Олена Теліга – Махнуть рукою! Розiллять вино! * Махнуть рукою! Розiллять вино! Хай крикне хтось – хай буде завiрюха, – Ах, як я хочу вiднайти вiкно У сiрiм мурi одностайних рухiв! А в тiм вiкнi нехай замерехтить Чиєсь обличчя – вперте i смiливе, Щоб знов життя – надовго чи на мить – Розколихалось хвилею припливу. Щоб погляд чийсь, мов трунок дорогий, Переплеснувся […]...
- Надя Ковалюк – Сьогодні – мій останній із листів Сьогодні – мій останній із листів: Без докорів, без сліз і звинувачень. ВпізнАєш почерк серця між рядків, Бо всі слова тепер не мають значень… Пробач мене, що в люту заметіль Я зігрівалась спогадом про тебе, Пробач широкі обрії надій, Які собою закривали небо. Пробач, що не твоя і нічия, Що зачиталась на чужій сторінці, Що […]...
- Максим Рильський – Епоху, де б душею відпочить Епоху, де б душею відпочить, З нас кожний має право вибирати, Найдемо тут ми вибору багато Народів, царста, богів, людей, століть. Готичний присмерк, еллінську блакить, Легенд біблійних мідь, вісон і злато – Все можемо на полотні віддати Чи на папір слухняний перелить. Але любить чи не любити те, Що вколо нас і в нас самих […]...
- Петро Радейко – Веду розмову з серцем Веду розмову з серцем, Як мати з дитям в лоні. Воно живе, бо б’ється, Невгасно палить скроні. І думка встелить душу – Я ляжу й подрімаю… Відтоді занедужав, Як я тебе кохаю. Втираю сонно очі, А ти вже перед мене. Знов ясно серед ночі І почуття шалене Урвало струни лірі. Ти вигострила косу, Я більш […]...
- Кричав з пробитим серцем “Слава Україні” Ти мав би пам’ятати, що неволя Стріляла душі наші вже не раз Країна неба та святого поля Не раз хворіла вже на руський сказ Та хтось боровся та палав до болю Кричав з пробитим серцем “Слава Україні” Віддав життя за мимолітну волю Що мріяв так подарувать дитині Хтось падав боляче, але не духом А потім […]...
- Таня Гелетюк – доля Крик малятка, крик дитини, Крик маленької людини. – Гарна новина у нас, Мамо, донечка у вас. Але мама не радіє, Навіть глянути не сміє. Їй байдуже – донька, син… Вона просить аспірин. – Я хотіла запитати… Як відмову написати… Похапцем зібрала речі, Сумку кинула на плечі. І пішла, не обернулась, Навіть радо посміхнулась. І ні […]...
- Анна Багряна – П’янкий бузок над спраглим серцем П’янкий бузок над спраглим серцем, І враз – симфонія дощу. Громами небо озоветься: “Не бійсь: пограюсь – відпущу!”. І все в невидимих магнітах, – Так вперто вабить і гука, Що розбиваються граніти І опускається рука. А у руці – маленька квітка – Бузковий символ юних снів, І ніжні крапельки – мов свідки Того, що сталося […]...
- Таня-Марія Литвинюк – І у цій безкінечній тисняві І у цій безкінечній тисняві короткозорості Подаруй мені Господи легкості і прозорості Так щоб контури тільки і більше причин для радості Так щоб зовсім ніколи мені не боятися сірості Вбережи мене Боже від заздрості і від злості Заплітай мені рими у вірші і сни у волосся Подаруй мені Боже жменьку своєї милості Так щоб все […]...
- Таня Гелетюк – Невже все мало закінчитись саме так? Рожеві пелюстки тобою подарованих троянд Сьогодні рівно в шостій ранку тихо облетіли… Ми довго намагались склеїти любов, Ми намагались та в душі того не хтіли. Я відчуваю присмак солі на твоїх руках, Ти чуєш, мої очі також, любий, плачуть. Я змерзла, небо нами випите до дна… І ці граки… про що вони так гірко крячуть? […]...
- “Він слугував народові своєму, боліючи душею разом з ним” (значення творчості Михайла Коцюбинського) Любов і краса – це ті діаманти, які він відшліфовував із непоказних камінчиків та заховував у вічний скарб нашої національної культури. Володимир Гнатюк Михайло Михайлович Коцюбинський – великий український письменник і громадський діяч, один із найпрогресивніших людей свого часу. Письменник-гуманіст, він посідає одне з чільних, місць в історії української літератури. Його творчість, що припадає на […]...
- Краткое содержание Гец фон Берлихинген с железною рукою – Гете Иоганн Вольфганг Иоганн Вольфганг Гете (Johann Wolfgang von Goethe) 1749-1832 Гец фон Берлихинген с железною рукою (Gotz von Berlichingen mit der eisernen Hand) – Трагедия (1773) Действие драмы происходит в Германии в двадцатые годы XVI в., когда страна была раздроблена на множество независимых феодальных княжеств, находившихся в постоянной вражде друг с другом, номинально же все они входили […]...
Важкі вітри не випили роси.