Таня Бенещук – Взуття. Квиток. В дверях валіза

Related posts:

1. Таня Бенещук – Гадюкою в’ється на серці журба Гадюкою в’ється на серці журба, Печаль все міцніше стискає в обіймах. З тобою так “вільно”, без тебе – “тюрма”, За обрій надію відніс чорний ворон на крилах. Минають рокИ… З гіркОю самотністю я Щоночі лягаю у постіль. Потрібно терпіти та сили триматись нема, В своєму ж житті, мов непрохана гостя. Для тебе було все як […]...
2. Таня Бенещук – Ты для мены глоток надежды Ты для мены глоток надежды, Глоток заботы, теплоты. Ты тот, кого так не любила прежде, Ты воплощение моей мечты. Бывает мне порой с тобою трудно, Но позови и я перед тобою. Я улыбнусь любя, совсем не гордо, Я за тебе, родной мой, в омут с головой. Люблю тебя. Твои черты. Люблю глаза чернее ночи. Люблю […]...
3. Таня Бенещук – Ты знай, что я все также жду тебя Ты знай, что я все также жду тебя, С одиночеством горьким провожая закаты. Я как прежде безумно и нежно любя, Разбиваю разлуки стальные ограды. Я прошла б за тобой сто дорог, Все ошибки твои приняла бы наградой. Ты мой мир, моя жизнь… Ты мой Бог, Но не выдам души моей тайны. Все оставим с тобою […]...
4. Таня Бенещук – Притих, бо випливли в твоїх словах образи? Притих, бо випливли в твоїх словах образи? Чекаєш, що ж я випалю у слід? Та докорів не кину більше в груди, Не висуну претензій голосних. Нехай Земля злітає хоч з орбіти! З календаря життя зриває дні. А я мовчатиму. Чи варто щось казати? Останній раз з тобою я на самоті. Не повернув. Але чекав на […]...
5. Таня Бенещук – Така жорстока та водночас ніжна Така жорстока та водночас ніжна. Така весела і сумна… Уся в надії й безнадійна, Блукає світом десь моя загублена душа. Ти загубив її серед страждання. Пішов залишивши на самоті. Дізнались серця струни, що таке розчарування, Бо біль зіграв на них свої мелодії сумні. Тепер з душею й мрія мов жебрачка, Ошукана блукає в вигнані. Була […]...
6. Таня Бенещук – Колишньому чоловіку… (Ч. І. А.) Ти розбив моє серце і мрії, Наче вітер об камінь хвилю морську. Розіп’яв без жалю щиру душу й надію… Ще насміливсь спитати чи тебе я люблю?! Ти ж кохання без краплі поваги, То під ноги кидав, то здіймав до зірок. І терпіння сталеві канати, Лоскотав довжелезні роки-все казав: “Це життєвий урок”. Ти згадаєш мене. Ще […]...
7. Таня Бенещук – Ну, что ты смотришь на меня? Ну, что ты смотришь на меня? И для чего в глазах застыли слезы? Ты думал, вечность, буду ждать тебя?! Свободен вновь. Зачем теперь вопросы? А помнишь с сотой просьбой я… Без капли гордости к твоим ногам упала? Теряла разум… Не понимала бытия… Не снизашел из пьедестала. Сейчас же на одном духу твердишь: “Все осознал!” Готов […]...
8. Таня Бенещук – Ти мій. душею, серцем і рукою Ти мій. душею, серцем і рукою. Ти мій. Любов і ненависть моя. Собі зізналась надто пізно, А ти зрадів, що й досі думкою твоя. Мої вірші, мені ж мечами стали, Вони мій сміх безмежним сумом нарекли. Пробач, що ядовито так в’їдались. Пробач, що щастя не несли. “Ти все сказав! Я все почула… “ Важкі слова […]...
9. Таня Бенещук – За тобою вже більше не плачу Я сьогодні насмілюсь сказати, Що тебе розлюбила давно. Не боюсь “їй” у руки віддати, Все життя, що між нами було. Хай бере усього без остатку, Хай радіє, що серце ущент. Відпускаю та мушу на згадку, Нагадати любові момент. Ти у долі моєї сторінка, Ти не ворог тепер і не друг. Не залишиться навіть відтінку, Коли […]...
10. Таня Бенещук – Уйти к другому? Без проблем! Уйти к другому? Без проблем! Забыть тебя? Ведь нет заботы легче… Ты знаешь сам, Что я горда тебя не меньше. Ты думаешь, что согрешил? Что ты меня, как куклу ниточкою тянешь? Не раз ты без вины прощение просил, Так чье же сердце разбиваешь?! К твоим ногам не пала я, Безмолвною рабынею не стала. А ты […]...
11. Таня Бенещук – Спрошу тебя, не ответишь Спрошу тебя, не ответишь… Кричу, но как всегда молчишь. А на асфальте дождь рисует силуэты, Где ты все дальше от меня бежишь. Я разбиваю руки и целую небо, Сказать молю, когда вернешься ты. Но небо отвечает мне не смело: “Он не вернется, унес с собою он твои мечты”. Унес мечты, любовь, разбил мне сердце. Забрал […]...
12. Таня Бенещук – Судьбы злодейские замашки Судьбы злодейские замашки, Известны нам с былых времен. Сбивает с ног, срывает маски, То усмиряет жизнь, то бьет ключом. В ее руках мы как марионетки, Играем роль от циркача до палача. Она сегодня дарит радость, пишет сказки, А завтра боль испита до пьяна. И в этом ей уж нету равных, Судьба не тетка, не родня. […]...
13. Таня Бенещук – Любить оказывается тяжило Любить оказывается тяжило. Любить оказывается больно. Когда не его рука ласкает плече, Когда не твое он целует колено. Души в ней не чает… А ты? Ты одна… Сидишь перед окнами в кресле. Ведь знаешь воздвигнута “были” стена, И эта стена дольше жизни. Не можешь уснуть по ночам. Все шепчешь подушке секреты. Сбилась со счету безрадостным […]...
14. Таня Бенещук – Ты сердце ложью напоил Ты сердце ложью напоил, А равнодушием вогнал мне гвозди в спину. Ты говорил, что никогда так раньше не любил, И я поверив воскресила веру, и надежду. Теперь над пропастью брожу я как слепая… Над городом парю я мыслью по-ночам. Ведь ты когда в меня любовь вдыхая, Вдохнул привязанность к твоим плечам. Спокойным будь. Судить тебя […]...
15. Таня Бенещук – Ти знаєш, що таке самотність? Ти знаєш, що таке самотність? Ти відчував хоч раз любов?! Неначе я зірвалась у безодню… А в жилах замерзає кров. Ти куштував на смак солоні сльози? Можливо скажеш де їм край?! Бо вже не помічаю в травах роси, Як дні за днями… І їх мені не жаль. Ти бачив, як на друзки серце? Ти уявляєш, […]...
16. Таня Бенещук – Народ зневірений, обкрадений, безсилий Народ зневірений, обкрадений, безсилий, Народ дідів моїх, моїх братів. Якби він знав, що дух козацький буде зламаний, Душив ще б у колисці він своїх синів. Як можуть ті, що п’ють, їдять та сяють золотом, Спокійно жити на землі? Невже не бачать злиднів, чвар та голоду, Невже не чують плачу матерів? Нам обіцянки, лестощі, нам медом, […]...
17. Таня Бенещук – Вже сивина у скронях і чоло змарніле Вже сивина у скронях і чоло змарніле. Вже маєш руки ти не молоді. Можливо з досвіду підкажеш батьку, Де щастя відшукать твоїй донці? Звідкіль чекати мені вітру? За вдачею горами чи дубовим шляхом йти? Шукаючи у світі правду, В своєму серці віру зберегти? Дивись не плачу, тату… Я сильна! І тримаюсь, як ти мене вчив. […]...
18. Таня Бенещук – В тобі моє життя, моя любов, моя надія В тобі моє життя, моя любов, моя надія. Тобі вірші мої, мої пісні, мої слова. Тобі лише дарую радість, серце, віру… Ти оберіг, опора… молодість моя. Моя любов крізь роки днів не заржавіла, Моя любов міцнішала, цвіла. Цвіла трояндою, як не здійсненна мрія, Ось поруч ти… в руці рука… Я “дякую” кажу тобі і Богу, […]...
19. Таня Бенещук – Пусті слова, зруйновані надії Пусті слова, зруйновані надії… Мій тихий сум, як плач гірського кришталю. Він випнув геть, усі мої крилаті мрії, Він випнув радість без жалю. Мій гіркий плач мов клекіт журавлиний, Зірвався з уст у прірви чорноту. Бджолиним роєм, що безмежно дивний, Він ніс мене й мою одвічною журбу. Здавалося летіли дні, світали ночі, Та час стояв […]...
20. Таня Бенещук – Лягло перо в надії у зізнаннях Лягло перо в надії у зізнаннях, Душа зітхнула від жалю. Я не сказала слів тобі прощальних, Ти так і не сказав мені “люблю”. В конвертах білих, летять до тебе сльози, Ранковими туманами біжить моя журба. Слова в рядки скупі, важким камінням впали, Немов холодная, могильная плита. Останній раз пишу за не один десяток років, Останній […]...
21. Таня Бенещук – Плыла земля вращая небо каруселью Плыла земля вращая небо каруселью. Под темною вуалью скатились слезы на лицо. Когда с другой гулял по переулку, В ладонях пряча обручальное кольцо. Бежав я в ночь, сбивала ноги… Пришла же к Богу на крыльцо. Ты растерял все мысли кроме бешенной тревоги, Когда в пустом дому меня ты не нашел…...
22. Таня Бенещук – давай убей меня! Затронь словами сердце Давай убей меня! Затронь словами сердце. Не бойся, мне не больно… Я же “сталь”. Добей и будь собой доволен, Ведь я же “бывшая”, а бывших нам не жаль. Натягивай своею ложью нервы, Ори, что не в ладах я с головой… Со мной заговорили даже стены, Уставшие терпеть глухую боль. Была желанною, а стала просто “некто”… […]...
23. Таня Бенещук – У кожного свій шлях, своя не впинна доля У кожного свій шлях, своя не впинна доля. У кожного свій хрест на смертному плечі. Комусь кайдани, відчай… Комусь воля, Комусь душа, як золото. Комусь – дрімучії ліси. Когось в чоло холодними губами, Цілує доля з диким скреготом зубів. Когось зігріє ніжним подихом весняним, Когось зламає на роздоріжжі всіх світів....
24. Таня Бенещук – Привіт, колишній мій. Привіт Привіт, колишній мій. Привіт, З календаря подій вже зірвано немало… Скажи чи згадуєш осінній шепіт мрій, Як до нитОк, кохання, душу пробирало? Чи згадуєш незграбний вальс, Танцюючого з вітром листя? Всі перехожі: хто під парасолю, хто у плащ, А ти збирав цілунки хмар з могО обличчя. Чи пам’ятаєш щедрість рук, Що ніжність й ласку дарували? […]...
25. Таня Гелетюк – Невже все мало закінчитись саме так? Рожеві пелюстки тобою подарованих троянд Сьогодні рівно в шостій ранку тихо облетіли… Ми довго намагались склеїти любов, Ми намагались та в душі того не хтіли. Я відчуваю присмак солі на твоїх руках, Ти чуєш, мої очі також, любий, плачуть. Я змерзла, небо нами випите до дна… І ці граки… про що вони так гірко крячуть? […]...
26. Таня-Марія Литвинюк – І у цій безкінечній тисняві І у цій безкінечній тисняві короткозорості Подаруй мені Господи легкості і прозорості Так щоб контури тільки і більше причин для радості Так щоб зовсім ніколи мені не боятися сірості Вбережи мене Боже від заздрості і від злості Заплітай мені рими у вірші і сни у волосся Подаруй мені Боже жменьку своєї милості Так щоб все […]...
27. Таня Гелетюк – Я маковим зернятком проросту Я маковим зернятком проросту, Проб’юсь тоненьким пагінцем на волю, І розцвіту в занедбанім саду Серед колючих квітів, саджених тобою. Біля шипшини, що піднялась вверх, Я заквітую вбогою красою, Я застелю червоним полотном… Увесь твій біль я заберу з собою. Покірно упаду до гордих твоїх ніг, Схилю похилену і зморщену голівку, Нехай запише наша пам’ять усе […]...
28. Іван Андрусяк – взуття душі Взуття душі – ночівля чинбаря (віддерти слово відмочити горло) А відьмою на босий чин бояр І день іде і ніч іде і голо (не вісімнадцять) знаком терезів Розбити небо вирячене в тебе Це недоосінь мила ці антени Я ображав але не зобразив Не стер на пальцях липову кору Голів ребристих вицвілих притонів Продовжую зривати давню […]...
29. Дмитро Павличко – “У дверях на летовищі стояла… “ У дверях на летовищі стояла, Перевіряла авіаквитки, Аеродинамічні ноги мала, Литки в польоті, наче літаки. Вони летіли під спідничку – вгору, Поблискуючи золотом панчіх, Вогнем торкались до мойого зору, І непощадно кликали на гріх. Здалось, що там палає поміж ними (де людський зір боїться підійти) Рудий вогонь із крилами рудими, Мов янгол у глибинах темноти. […]...
30. Максим Рильський – Ключ у дверях задзвенів Ключ у дверях задзвенів. Самота, працьовита й спокійна, Світить лампаду мою і розкладає папір. Вбога герань на вікні велетенським росте баобабом, По присмерковій стіні дивний пливе корабель. Ніби крізь воду вчуваються крики чужинців-матросів, Вітер прозорий мене вогким торкає крилом, Розвеселяє вітрила, гаптовані шовком гарячим, І навіва з островів дух невідомих рослин....
31. Павло Коробчук – Повне взуття піску Повне Взуття піску, повні легені диму. Згадуєш про ту жінку добру добру годину. Горло у вірша таке, ніби кричиш їй в спину, В кожен хребець вчорашній, в зародок, у дитину. Скільки ми так втрачали? Скільки ми так кричали? Кришталик звузився в пам’ять на спільному досі причалі. Спогади осідають, ніби листочки у чаї. Тримаю це море […]...
32. Богдан Рапп – дежавю Той день – провалля у безодню, Твій плач, я ливнем сльози ллю, Дай Бог щоб знов – цю мить холодну, – Я не відчув у дежавю. Тоді позбулись ми спокою, Липневий вітер, дощ і грім, Ми бігли з парку мов на волю – Хоч був для нас як другий дім. Нестерпна спека – ми замерзли, […]...
33. Таня Крисюк – Закохана в осінь Закохана в осінь, залюблена в весну. Самотня навіки, хоча й не одна. Ти знаєш, так хочеться інколи жити, Щоб пити лиш ранки прозорі до дна. Шукати скарби у очах перехожих, Писати листи невідомо кому, В надії, що жоден із них вже ніколи… Ніколи не втрапить у руки йому. Хворіти красою і марити літом, Гуляти босоніж […]...
34. Таня Гелетюк – Провал Увінчався твій успіх провалом, Потух лівий прожектор – кінець! Ти стоїш за кулісами долі Й поправляєш колючий вінець. Ти так прагнув овацій і слави, А навіщо, напевно, й не знав… Ти шукав нове місце під сонцем, А натомість утратив, що мав!...
35. Іноді ..іноді, Неймовірно хочеться, щоб ти до мене прийшов, Нехай навіть просто на чай. Ось так випадково, не попередивши, ненароком. Базікав про те, як нове щастя знайшов. Просив: “ну не перебивай”. І мені залишається тільки мовчати, дивлячись як остигає твійчай. І начебто ситі спілкуванням сповна, Але знову слова, пропозиції невпопад, Ти не знаєш, Але після цих […]...
36. Таня Гелетюк – Піщана любов Хтось варить на кухні ароматну каву, приправяючи моїм улюбленим роком, Заслуханим до дірок на касеті бездонної пам’яті, А хочеш, я буду твоєю сліпою Лолітою В темно-синьому рваному платті? А хочеш, ми будем гуляти холодними літніми ранками, Блукати забутими темними переходами, І будемо підніматись на верхівку пустого будиночку Старими хиткими сходами?… Обійми мене міцно, усім собою, […]...
37. Таня Гелетюк – Мамі Зацвіла калина білим цвітом, Зацвіла весна в моїм краю І уже із ранку тишу будять Трелі соловейка у гаю. Одягнулася земля в шатро зелене І бузком запахло звідусіль, Бо легенький вітерець розвіяв Ароматів білу заметіль. Я іду дорогою додому, Рідна хата вже видніється мені І сумна матусина усмішка, І ласкаві руки золоті… Очі мами сповнені […]...
38. Ольга Анцибор – Чари синіх твоїх очей Чари синіх твоїх очей, Як недуга з мене виходять, І жалі безсонних ночей, Іншу жертву собі знаходять. Я не бачу тебе давно, Я із снів тебе проганяю, Хоч дивлюся в темне вікно, Та давно тебе не чекаю. Ти не прийдеш, бо вже зима, Снігом білим стежки покрила, І кохання давно нема, Ти зламав йому білі […]...
39. Надя Ковалюк – Хороший мій… Недавно ще коханий Хороший мій… Недавно ще коханий… Із волошковим полем у очах. Колись твій образ срібними нитками Вплітався в моє серце по ночах. Далекий мій… Приніс ти стільки болю, Що вистачить на декілька життів. Та не була б застужена тобою – Ніколи не писала б я віршів. У них – мої надії розіп”яті, Які відчутні в кожному […]...
40. Таня Сітрі – Я так боюся твоєї тиші Я так боюся твоєї тиші, Я так боюся німих віталень, І дощ зі снігом зовсі̀м невтішно Ведуть мене до порожніх спалень. Розм’якло небо, мов паперове, Стандартні теми, холодні руки – Я так боюся, що це надовго! Зникає світло… Стихають звуки… Весняні будні в брудну клітинку: Списались траси в задовгі строки, Та несуттєво – вірші без […]...