Таня Гелетюк – Я навіки твоя

Далекі зорі в небі мерехтіли,
Про щось шепталися жита,
Вони стояли під вербою і мовчали,
А поруч тріпотіла пустота.
Вона торсала їх за юні плечі,
Шептала їй нервово: “Йде біда…
Ще не одна із твого ока
Впаде непрохана сльоза.
Не раз, дівчинонько, заплачеш,
Не раз косу ти розплетеш,
Не раз отут, на цьому місці
Сумної тихо заведеш… “

Минали дні, летіли ночі,
Серця тремтіли на вітру.
“Життя без тебе я не знаю,
Тобі заміни не знайду” –
Так говорив слова кохання,
Вона шептала: “Я люблю!
За тебе, милий мій, коханий,
Щоночі Господа молю”
Любов витала білим садом,
Плела вінки із світлих мрій.
Вона по-справжньому кохала
І він мав тисячі надій…
Не бачив він, вона не знала,
Що ранок їх розлучить назавжди,
Що він промовить безнадійно:
“Я повернусь! Ти тільки жди… “
І він пішов у бій кривавий,
А в серці билися слова:
“Тебе ніколи не забуду,
Навіки лишуся твоя!”

… Посивіла дівоча коса,
Сизо-білим покрилась туманом,
І упала остання сльоза
З ока жінки, що жила обманом.
Все стерпіла, любов зберегла
І самотності юність віддала,
Щастя років квітучих своїх
На чекання пусте проміняла.
Серця стукіт затих, зупинилась Земля,
Тільки чути слова: ” Я навіки твоя!..”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Твір тепло отчого дому.
Ви зараз читаєте: Таня Гелетюк – Я навіки твоя