Таня Левадко – безімненності байдужих днів

Related posts:

1. Таня Гелетюк – Осінь Холодна ніч, холодний ранок, Холодна кава на сніданок. Пусті думки, пусті надії, Розбиті знову тихі мрії. Чому? За що? душа кричала. Зірвались сльози, заридала… Шуміло листя і кружляло, Літало, падало, вмирало, Танцюючи прощальний вальс, Танцюючи в останній раз. Пішов дощик, стояв туман Зірвався вітер-ураган. Він рвався в дім, кричав, шумів, Хоча й даремно – розумів… […]...
2. Анастасія Кравець – Лимони днів у спразі лимонадів Лимони днів у спразі лимонадів. Ізотеричні промайнуть думки. Самотніть душ на схилах зорепадів. Напівпорожні відчуттів склянки. Розірвана крикливістю мовчання, Приручена до рук Твоїх душа. Знесилена в емоціях чекання Лиш присмак уст, як спогад, утіша!....
3. Дмитро Павличко – “Ще днів моїх багато за горою… “ Ще днів моїх багато за горою, За зорями в небесній глибині. Все, що було, згубилось уві сні, Лиш те, що буде, володіє мною. Опалене жагою весняною, Чуття будущини живе в мені. В моєму серці, наче в стремені, Нога часу з острогою тугою. Та є на світі лагідна рука, Яка в мої думки і сподівання Вливається, […]...
4. Таня Гелетюк – Якщо любов – здолає все! Не говоріть багато зайвих слів – За вас усе розкажуть очі, Прошепчуть лагідні слова П’янкі і темні ночі. Вас повінчає теплий шум Біля прибою річки, І буде свідком лиш любов І сяйво зірки-свічки. Не говоріть і не кляніться На все є воля Божа! Благословення доля дасть І в горі допоможе… І хай заплутаються сни, Хай […]...
5. Таня Гелетюк – Запутались сніжинки у моїм волоссі срібнім Запутались сніжинки у моїм волоссі срібнім, Як в тенетах долі путаюся я… Я підніму очі в невблаганне небо Чуєш, сонне диво, чуєш, я жива! І летять сніжинки, падають додолу, Залишають білий на асфальті слід, Так зникає швидко марево зимове Під невпинним рухом дорогих коліс. Я протягну руки, зніму рукавички І побачу на долонях крапельки водички […]...
6. Таня Гелетюк – Зима Срібний ліс, і замерзла ріка, І сріблинки від інею білі – Це морозна і сніжна зима Принесла у наш край заметілі. Спить берізка, укутавшись міцно У пухнасті зимові сніги. Вона, сонна, легенько стріпнулась, Щоб не втратить своєї краси. Зимнє сонечко світить привітно, Щиро хоче зігріти усіх, А десь там, у саду на горбочку, Чути радісний-радісний […]...
7. Таня Крисюк – Закохана в осінь Закохана в осінь, залюблена в весну. Самотня навіки, хоча й не одна. Ти знаєш, так хочеться інколи жити, Щоб пити лиш ранки прозорі до дна. Шукати скарби у очах перехожих, Писати листи невідомо кому, В надії, що жоден із них вже ніколи… Ніколи не втрапить у руки йому. Хворіти красою і марити літом, Гуляти босоніж […]...
8. Таня Бенещук – Пусті слова, зруйновані надії Пусті слова, зруйновані надії… Мій тихий сум, як плач гірського кришталю. Він випнув геть, усі мої крилаті мрії, Він випнув радість без жалю. Мій гіркий плач мов клекіт журавлиний, Зірвався з уст у прірви чорноту. Бджолиним роєм, що безмежно дивний, Він ніс мене й мою одвічною журбу. Здавалося летіли дні, світали ночі, Та час стояв […]...
9. Таня Бенещук – Така жорстока та водночас ніжна Така жорстока та водночас ніжна. Така весела і сумна… Уся в надії й безнадійна, Блукає світом десь моя загублена душа. Ти загубив її серед страждання. Пішов залишивши на самоті. Дізнались серця струни, що таке розчарування, Бо біль зіграв на них свої мелодії сумні. Тепер з душею й мрія мов жебрачка, Ошукана блукає в вигнані. Була […]...
10. Таня Гелетюк – Вовчиця В мертвій тиші, в забутім краю, У тайзі непривітній, жорстокій, Пролунало тривожне “а-у-у-у… “ І зірвалось на ноті високій. Блідий місяць, немов побліднішав, Розгубившись, розсипав зірки, Й, щоб не чути благального крику, Заховався за берег ріки. То вовчиця свій голос подала… Все на небо дивилась сумна, Відтепер серед лісу глухого Вона буде навіки одна… Її […]...
11. Таня Бенещук – Лягло перо в надії у зізнаннях Лягло перо в надії у зізнаннях, Душа зітхнула від жалю. Я не сказала слів тобі прощальних, Ти так і не сказав мені “люблю”. В конвертах білих, летять до тебе сльози, Ранковими туманами біжить моя журба. Слова в рядки скупі, важким камінням впали, Немов холодная, могильная плита. Останній раз пишу за не один десяток років, Останній […]...
12. Таня Гелетюк – Іду Іду алеєю по шурхотливім листі, Іду в туманну далечінь… Стоїть калина у червоному намисті, А я дивлюся в неба голубінь. І знову ти мені ввижаєшся, В мої думки, до мене повертаєшся. І ніби простягаєш руки, І ніби вже не хоч розлуки. Та чайка в небі прокричала, Щоб тебе я не чекала, Що треба все забути, […]...
13. Таня Гелетюк – Така його доля Пам’яті А. Я. Чумака, який поїхав на заробітки п’ятнадцять років тому і досі не подає про себе жодної звістки, якого так і не дочекались батьки, відійшовши у вічність, присвячую Народила мати сина, Переповивала. Подивилась, посміхнулась Та й заколисала. Колисаючи співала, І линули мрії, Тихі, добрі сподівання, Радісні надії: – Стихни в полі, хуртовино, Вітре, лягай […]...
14. Таня Бенещук – Судьбы злодейские замашки Судьбы злодейские замашки, Известны нам с былых времен. Сбивает с ног, срывает маски, То усмиряет жизнь, то бьет ключом. В ее руках мы как марионетки, Играем роль от циркача до палача. Она сегодня дарит радость, пишет сказки, А завтра боль испита до пьяна. И в этом ей уж нету равных, Судьба не тетка, не родня. […]...
15. Таня Гелетюк – Вона відчувє Біла постать над чорною прірвою… Темні хвилі морської води Виринають і знову зникають Ледь торкнувшись блідої ноги. А вона непорушна стоїть, Прорізаючи простір очима… Зачекалась вона тих вітрил Як свободи якась одержима. Вона знає, вона відчуває… В середині все просто горить, Ще хвилина, ще долі секунда Як же серце її стукотить. Бриз солоний поплутав думки, […]...
16. Семенко Михайль – діти Аполлона Лютий. Лютий. Лютий. Одинадцяте число. Мертвяк закутий Невиправданим злом. Доживає останні дні Крижене лихо. В диханні білий сніг Порошить стиха. В саванах білих, білих Плазують з усіх сторін. В кутках мізерять несміливо Діти Аполлона....
17. Олесь Гончар – Скільки днів уже Скільки днів уже, скільки ночей Доводиться нам не спати. Під нами, як Ноїв ковчег, Дриготять і гудуть Карпати....
18. Таня Бенещук – Взуття. Квиток. В дверях валіза Взуття. Квиток. В дверях валіза. В руках гарячий чай, а на плечах манто. Тобою кинута без сенсу фраза… У відповідь: “Не озирайся, йди. Вже страх пройшов”. І зникнеш ти. А я піду кімнатами бродити, Вдихаючи без міри нікотин. Самотньо так… Та треба далі жити, Бо є вагомих декілька причин. Тобою маю ще так важко відболіти, […]...
19. Мені під час травневих днів… – Рюдель джауфре Мені під час травневих днів Приємний щебіт віддалік, Зринає в пам’яті без слів Моє кохання віддалік. Навік я неспокійний став, І не ростуть квітки між трав, Як зимно у душі мені. Я щастя у житті зустрів В моїм коханні віддалік. Немає в світі кращих днів Ні поблизу, ні віддалік! Коли б я лиш надію мав, […]...
20. Герасим’юк Василь – дев’ять днів, а потому сорок Дев’ять днів, а потому сорок, А на рік З верхів як з небес Ізійшов божевільний отрок І крисаню Поклав На хрест. І ніхто з нас її не скинув. Щось гуло із надгробних трав. Хтось ледве чутно мовив: “дитино… “ І нічого більш не сказав. Вже наш рід – як ота крисаня: З голови мутної – […]...
21. Сашка Токар – Ми гасили руками небо Ми гасили руками небо, Притушували пальцями зірки, Прицмокували, і говорили одне-одному Ніколи не буде “назавжди”, розумієш, “назавжди” – воно, Воно як долонями по воді – Ти відчуваєш, а вода – ні. Зірки мерехтіли, я говорила: – у небі – свічки. А ти: – ні, то лампочки, Або максимум лампадки, Такі безмежно гливкі, і зовсім не […]...
22. Таня-Марія Литвинюк – Ми поза сезонами Ми поза сезонами осінь співає соло Ховаємо руки в кишенях неначе золото Неначе на пальцях мозолі думки дозовано Зіниці розширені волосся електризоване Дзвінок телефону здається ми поза межами Ми поза мережами кількість вхідних обмежена У стоптаних мештах півночі по місту вештались Кидаєм під ноги пожертви і тіні зрештою Обличчя шарфами вітрами губами долонями Повітря торкається […]...
23. Таня Гелетюк – Я заговорю бистрі води А з перлин зберу любов, Сплету шовковими нитками. І візерунки золоті Повишиваю вмілими стібками. На білім-білім полотні Засяє ясно вмите сонце, І зацвіте у полі мак Й лілеї в мами під віконцем. Запахне рута і полин, Терпка калина запалає, І при вечірній при зорі Десь журно коник заспіває. Упадуть зорі у сади В пахучі жовті […]...
24. Павло Мовчан – “Скільки перемито різних днів… “ Cкільки перемито різних днів, Як надовго затяглось шукання! Вже переступив за межі слів, Де почавсь майдан мовчання. Істино, єдина, озов дай, Вилущися словом із мовчання, З вуст старечих, з молодих гадань; Свічкою спахни в німе смеркання, Ластівкою прилети з гнізда. Чую: голос мій в розвихренні шаленім Так мене розпачливо шука, Що, спіткнувшись, реченням зеленим Вибуха […]...
25. Павло Мовчан – “З поля днів, уві сні, що наснився давно… “ З поля днів, уві сні, що наснився давно, У халявах приносила мати зерно, І, роззувшись, струсивши його на рядно, По зернинці, мов дні, рахувала: – до Петрівки б дожити… – Й дивилась в вікно, Ніби Бога свого виглядала… Літописцю, снописцю, розгаднику днів, Мені гірко жилось у минулому сні: Цілу ніч до світанку я жорна крутив, […]...
26. Таня Гелетюк – У моїх зап’ястях невпинно пульсує гаряча любов У моїх зап’ястях невпинно пульсує гаряча любов, Біле тіло втопає у світлі рожевого ранку. Я хотіла тобі заспівати мелодію білих лугів, Але пісню свою загубила в прозорім серпанку… Розцвіла б у твоєму безмежнім саду Полохливою ніжною квіткою. Ти вдихав би мене кожний день, кожну мить, А я б просто була невидимкою. А, можливо, я б […]...
27. Яна Мельник – Вдихаю ранком свіжість літніх днів Вдихаю ранком свіжість літніх днів, Сьогодні й завтра вже не буде втоми І розжену я страх семи вітрів Аби лиш тільки затишно у дома… Відчую ніжність дотиком дощу Й розбавлю фарби мрій, що не збулися І серед галасу я пошепки шепчу: “На все життя у серці зупинися… “ І тихий вечір сонно споглядає На наш […]...
28. Павло Мовчан – “Незайманосте днів, зцілющосте майбутня… “ Незайманосте днів, зцілющосте майбутня, Розпорошусь і я, мов грудочка землі… Якщо хтось буде жить, то буду й я присутній Краплиною в струмку, сажинкою в золі… Пелюстки снігові запорошили ганок – То небо відцвіло чи пізній покрівець? Але життя таке, мов розпочався ранок, Торкається повік нервовий промінець. І про який кінець, і про яку погибель Хто […]...
29. Таня-Марія Литвинюк – Руки мої порцеляна Руки мої порцеляна скільки нам років Господи Скільки потрібно любовей і губ до найближчої пристані Скільки доріг хоч приблизно молитв і гордості Треба пройти чи відчути вітрів і пристрастей Вулиці міста не чують не бачать Господи Сірий асфальт кращий друг і ніхто не зайвий Тіло моє на мотузках – аж плечі згорбились В небо моє […]...
30. Таня Гелетюк – Невже все мало закінчитись саме так? Рожеві пелюстки тобою подарованих троянд Сьогодні рівно в шостій ранку тихо облетіли… Ми довго намагались склеїти любов, Ми намагались та в душі того не хтіли. Я відчуваю присмак солі на твоїх руках, Ти чуєш, мої очі також, любий, плачуть. Я змерзла, небо нами випите до дна… І ці граки… про що вони так гірко крячуть? […]...
31. Ірина Лахоцька – Крізь призму днів словам надати дотик Крізь призму днів словам надати дотик, Вжививши іскру ніжності й тепла, Щоб не були пусті вони й бува Не спопелили душу, як наркотик. Своїм словам вростити білі крила, Нехай летять в твої блаженні сни, Нехай летять й збуваються вони В синіх морях на піднятих вітрилах. Промінням сонця в чиюсь світлу душу Нехай засвітять, взявши у […]...
32. Вірш – “Єдине” Вдивившись у небо я бачу, як його затягують хмари Вдивившись у світ я бачу, як його затьмарюють гроші і влада Вдивившись у душу не бачу нічого… Лиш мертві надії замотані в сірі безколірні хмари… Це все що я маю, ці мертві надії, ці сірі безколірні хмари… І сум огортає, надії вмирають вже сонце не сяє […]...
33. Таня Гелетюк – де тебе, мамо, шукать? – Мамо, матусечко рідна, Де тебе, люба, шукать? Я тебе хочу побачить, Скільки всього розказать… … Знову шум, знову гам, Знову крики лунають, Там, на кухні в диму, Де про щось розмовляють. На столі попільничка І пляшки від вина… Тут сидить чиясь мама І сидить не одна. Поруч друзі веселі, Вірні й п’яні дружки Розливають […]...
34. Iren Konst – І падають ангели І падають ангели, падають мертві в небо, Чіпляються горлом за гарячу оголену душу. Їм крила врізаються в спину, віддають під ребра, Їм хмари то пестять плечі, то горло душать. Торкаються ангели тиші, блукають раєм. Мовчки слухають Бога і крилами б’ють по спині. Там, куди падають ангели, сонця більше немає; Там тільки холодна зброя й муровані […]...
35. Розважання на 40 днів великого посту 2 Приглянься до Ісуса, коли Він після останньої Вечері відмовив з учнями похвальну пісню і йшов на гору Оливну, щоби там на самоті приготуватися до Своєї муки. Гора Оливна лежить на схід від Єрусалиму. І ти, коли маєш молитися, вишукай собі якийсь спокійний кутик, і там розмовляй з Господом Богом. О, яка ж солодка така молитва […]...
36. Розважання на 40 днів великого посту Передмова Найкориснішим із всіх є розважання про муки Христові, бо воно промовляє до нашої душі найвимовніше і торкається її найсильніше, Святі угодники Божі віддавали розважанню муки Христа Спаса, і звідси походить, що християнська релігії представляє, звичайно, святих з хрестом у руках. Розважаючи про Христові муки, зненавидимо гріх, навчимося всіх чеснот, наберемо сили й мудрості в […]...
37. Іван Франко – N. N. (“Будь здорова, моя мила… “) Будь здорова, моя мила, Я не твій! Розлучила Нас могуча сила. Де поставить кого доля, Там і стій! Моя ж доля – Вітер серед поля. Стогне, віє, рве і свище В грі страшній… Ближче, ближче Наше боєвише… Важко, душно, пітьма груба, Лютий бій… Ось-ось, люба, Жде мя, може, згуба. А як гинуть, то самому! Голос […]...
38. Розважання на 40 днів великого посту 4 ДЕВ’ЯТНАДЦЯТИЙ ДЕНЬ Дружина Пилата захищає Ісуса Христа Зверни увагу, що Ісус Христос мав під час своїх мук дуже багато ворогів, а хоча був найневиннішим, дуже мало мав приятелів і захисників. І ти, любий читачу, певно, в своєму житті нераз переконався, що в нещасті багато з твоїх друзів тебе покинули. Ти вже нераз, може, переконався, що […]...
39. Розважання на 40 днів великого посту 7 Уяви собі Господа Ісуса, коли Він висить на хресті. Хрест – це амвон великого поучителя; слухай Його науки. Сім слів лише сказав Господь Ісус, висячи на хресті, але ті слова є ніби сім параграфів Його постаменту, ніби сім променів Божої мудрості, ніби сім книг, повних для нас науки й втіхи. Злість людська зробила все, на […]...
40. Світлана Чабан – А на моїй землі іде війна А на моїй землі іде війна, Стріляють танки і ревуть гармати. Сповита горем, в чорному вбранні, Сльозами вмилась не одна вже мати. Найкращі з кращих падають від куль, Грудьми своїми землю прикривають. Сумним набатом в селах і містах, Звучать слова: ” Герої не вмирають!” Вони живуть навіки у серцях І в пам’яті народу України. І […]...