Таня-Марія Литвинюк – Ми поза сезонами
Ми поза сезонами осінь співає соло
Ховаємо руки в кишенях неначе золото
Неначе на пальцях мозолі думки дозовано
Зіниці розширені волосся електризоване
Дзвінок телефону здається ми поза межами
Ми поза мережами кількість вхідних обмежена
У стоптаних мештах півночі по місту вештались
Кидаєм під ноги пожертви і тіні зрештою
Обличчя шарфами вітрами губами долонями
Повітря торкається скронь як холодна зброя
Здіймаємо брови угору ледь-ледь здивовано
Поламані німби на віях на плечах промені
Сторонні довкола по колу відколи ходимо
Під шум автостради все добре прохід дозволено
Ковтаємо звуки і відзвуки кроків ловимо
Ми поза сезонами осінь співає стомлено
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Таня-Марія Литвинюк – Що ти знаєш про неї? Що ти знаєш про неї? Ім’я і невпевнені рухи? Їй щоночі сняться моря – і болять у тобі океани. Чорно-біла любов її – клавіші фортепіано. А сама вона схожа на зиму, душа її – грудень. Що ти знаєш про неї? Погляд лякливого звіра? Вся свобода її – сховатися в слові “назовсім”. А у неї до […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Гріх тобі скаржитись Гріх тобі скаржитись – переживи і живи. Перев’яжи собі римами рани і внутрішні драми. Наворожи собі тишу нічними містами. Знай собі ціну – не опускай голови. Біль тобі шоковий, шок тобі больовий. Крила твої ламані-переламані. Йди по асфальту. Не витрачай висоти. Жоден із них не вартий твоєї пам’яті. Літо на вулиці – небо тобі на […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Так стається Так стається, що їй випадає палити мости. Бог у неї спеку і сталь помістив, І коли бракне кисню, Вона згадує мамине: “донечко, перерости” – Повертатися пізно. Їй здається, що тісно і нікуди далі рости, Що життя – божевільня або монастир, Що немає ні віри, ні сенсу, ні сил, Тільки тризна. Вона звикла ділитися на голоси: […]...
- Таня-Марія Литвинюк – І у цій безкінечній тисняві І у цій безкінечній тисняві короткозорості Подаруй мені Господи легкості і прозорості Так щоб контури тільки і більше причин для радості Так щоб зовсім ніколи мені не боятися сірості Вбережи мене Боже від заздрості і від злості Заплітай мені рими у вірші і сни у волосся Подаруй мені Боже жменьку своєї милості Так щоб все […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Руки мої порцеляна Руки мої порцеляна скільки нам років Господи Скільки потрібно любовей і губ до найближчої пристані Скільки доріг хоч приблизно молитв і гордості Треба пройти чи відчути вітрів і пристрастей Вулиці міста не чують не бачать Господи Сірий асфальт кращий друг і ніхто не зайвий Тіло моє на мотузках – аж плечі згорбились В небо моє […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Світ так вибрав і вирішив Світ так вибрав і вирішив – жити тобі в цей час. Ворожити на мир і війну, на обійми-набої. Світ дорослий і мудрий, він знається в цих речах. Береженого Бог береже. Бережи свого Бога. Світ так вибрав і вирішив – рухатись по кривій: Хоронити хоробрих, писати “хороші новини”… Пробачай, доки зможеш. Люби, доки поруч живі. І […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Хтось тебе по шматочках виймав Хтось тебе по шматочках виймав-не виймав, але вийняв – І більше не любиться. І тепер тобі ночі не пишуться, дні не римуються. І не сила, не слабкість, а втома тобі по хребту. Бо хотілось не тиші, не тилу, не тіла, а захисту. Хтось до тебе мовчав-не мовчав, але змовчав – І більше не мріється. І […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Так виводиш себе з цього стану зими Те, що ви будували роками, Може бути зруйноване в одну мить – все одно будуйте ( Мати Тереза ) Так виводиш себе з цього стану зими – З викликом, А тобі починається сніг – відрами, А тобі починаються сни – титрами, А тобі починається мир – війнами. А тобі починаються дні – тижнями, А у […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Миру тобі, миру, мій світе Миру тобі, миру, мій світе, милості, Божої милості, милий, людської мудрості. Хай із долонь твоїх зв’язаних птахи вилетять. Хай із грудей твоїх ранених квіти виростуть. Миру тобі, миру, мій світлий, милості, Змучений мій, сили тобі, мужності. Хай твої ріки наші гріхи вихрестять, Хай твої води стануть нової міцності. Миру тобі, миру, мій світе, милості. Музики, […]...
- Таня Гелетюк – Осінь Холодна ніч, холодний ранок, Холодна кава на сніданок. Пусті думки, пусті надії, Розбиті знову тихі мрії. Чому? За що? душа кричала. Зірвались сльози, заридала… Шуміло листя і кружляло, Літало, падало, вмирало, Танцюючи прощальний вальс, Танцюючи в останній раз. Пішов дощик, стояв туман Зірвався вітер-ураган. Він рвався в дім, кричав, шумів, Хоча й даремно – розумів… […]...
- Таня Гелетюк – Моя залежність Ти моя невипита отрута, Що повільно всмоктується в кров, Ти моя кінечна вбивча доза Щохвилини необхідна… знов і знов… Ти моя залежність для спасіння, Ти умова гарантуюча життя, Ти така близька мені людина, Запізніле долі каяття… Ти моя невичерпана ніжність, Ти спонтанна мрія ледь жива, Ти холодна закодована надія, Що вмирає довше, ніж слова…...
- Таня Гелетюк – Я напишу тобі листа Я напишу тобі листа, Як жовте листя ляже долі, Як роси стануть холодніш І зашумлять тополі… Я напишу тобі листа, Як тиха осінь залютує І річка важко зажурчить, А вітер засумує. Як стане місяць серед неба – Укриють землю чари… І десь на Північ попливуть Прозоро-жовті хмари. Тоді я сяду край вікна, Візьму перо у […]...
- Маркіян Шашкевич – Поза тихий за дунай Поза тихий за дунай, Де мій сокіл пробував, Лети, гадко, в чужий край, Де го туга обгортає. Неси душу там мою, Легкокрилий вітроньку, Руську пісню неси му, Щиру брата пісоньку. Тужно, тужно там тобі, Милий брате рідненький, Но по студеній зимі Вітрець дихне тепленький. Серед луга край води Зацвіла калина; Будь веселий, щаслив ти, То […]...
- Іван Андрусяк – Надія Якщо нам усе це вдасться здійснити І всі ці сонця які ми плекали У вазонахкамерних бесід І келійних думок Таки зійдуть над обрієм І нам не треба буде самим говорити Що ми геніальні Бо це про нас скажуть інші І німби Барвисті німби … ех що тут гадати Хлопці якщо нам усе це вдасться Ну […]...
- Анна Багряна – Цей поцілунок – поза святістю Цей поцілунок – поза святістю. І ми – багаті, Бо змогли В багатті щастя запалати Посеред сірої імли. Цей поцілунок – мов дарунок, Мов нагорода за… гріхи. Але чомусь гуде фрасунок У гирлі гордої ріки. Передчуття заупокою. І непокоїть плин води. Ти – за водою, я – з тобою Пливу, не знаючи, куди. Перепливаю всі […]...
- Єлизавета Замана – ця осінь зустріла нас холодом Ця осінь зустріла нас холодом, А ми так мріємо про бабине літо… Зігрівай мене своїм подихом І нам разом буде на диво тепло. Я хочу цю осінь у твоїх обіймах І щоб ти читав мої вірші у кожну ніч тиху Давай, як у наших улюблених Фільмах – ловити зорі на моєму даху Така холодна осінь […]...
- Таня Крисюк – Ніч танцювала ніжне танго під вікном Ніч танцювала ніжне танго під вікном, Шуміло листя білотілої берези, І ароматна кава зваблювала дух, А він стояв. Гарячий, нетверезий. Немов закляк. Немов закам’янів. А серце вже ледь билось, розривалось. Погас прожектор і упав актор. Все закінчилось хутко розпочавшись… Він був із нею чесним до кінця, Він не фальшивив. Часто посміхався. Він просто був. Йдучи […]...
- Микола Руденко – Поетові-лауреатові Як ми втішалися малі, Коли в роки давноминулі Борець заїжджий брав з землі І рвав угору мідні кулі! Що той борець вдававсь до гри, Не помічав ніхто в народі – Бо на плечах росли бугри, Неначе гарбузи в городі. Та згодом взнали: кулі ті (Ми вдень продерлись за лаштунки) Були всередині пусті І навіть дзеленчали […]...
- Таня Гелетюк – Уламки слів Розсипались слова уламками каміння, Янтарним блиском засліпивши ніч. Прозорі сни наповнились жахами, Колючим дротом гордих протирічь. Лились солоним градом білі роси Із ледь жевріючих очей, Втікало сонне літо на вокзали Шляхами втоптаних алей. Гриміли дні, мінялись краєвиди, Чекання висмоктало кров, Слова розсипались врізнобіч, А з ними – й суть пустих розмов....
- Таня Гелетюк – Вона відчувє Біла постать над чорною прірвою… Темні хвилі морської води Виринають і знову зникають Ледь торкнувшись блідої ноги. А вона непорушна стоїть, Прорізаючи простір очима… Зачекалась вона тих вітрил Як свободи якась одержима. Вона знає, вона відчуває… В середині все просто горить, Ще хвилина, ще долі секунда Як же серце її стукотить. Бриз солоний поплутав думки, […]...
- Таня Гелетюк – Я собі не належу Я собі не належу… Я належу дощам. І холодним туманом і морозним снігом. Я належу вітрам сивим-сивим як світ, Я цвітіння вишневе, я незірваний цвіт. Я чужа і незламна, я нестримна й жива, Мов та річка холодна, мов та річка стрімка. Я дитина природи, нерозумне дитя. І така безкінечна, як саме небуття… Я примхлива і […]...
- Таня Бенещук – Взуття. Квиток. В дверях валіза Взуття. Квиток. В дверях валіза. В руках гарячий чай, а на плечах манто. Тобою кинута без сенсу фраза… У відповідь: “Не озирайся, йди. Вже страх пройшов”. І зникнеш ти. А я піду кімнатами бродити, Вдихаючи без міри нікотин. Самотньо так… Та треба далі жити, Бо є вагомих декілька причин. Тобою маю ще так важко відболіти, […]...
- Таня Гелетюк – Кричали чайки Кричали чайки у пустій душі, Крильми хотіли вікна одчинити, Їх вабив теплий білий океан Й таке страшне холодне слово “жити”. Їх вабив простір неба ледь блідий Вони хотіли, мріяли літати, Ковтати першу вранішню росу І не мовчати, тільки не мовчати. Бо найстрашніше, то німі слова, Вони як діти, що не народились, Але ж вони жили, […]...
- Таня Крисюк – Закохана в осінь Закохана в осінь, залюблена в весну. Самотня навіки, хоча й не одна. Ти знаєш, так хочеться інколи жити, Щоб пити лиш ранки прозорі до дна. Шукати скарби у очах перехожих, Писати листи невідомо кому, В надії, що жоден із них вже ніколи… Ніколи не втрапить у руки йому. Хворіти красою і марити літом, Гуляти босоніж […]...
- Таня Бенещук – Ти знаєш, що таке самотність? Ти знаєш, що таке самотність? Ти відчував хоч раз любов?! Неначе я зірвалась у безодню… А в жилах замерзає кров. Ти куштував на смак солоні сльози? Можливо скажеш де їм край?! Бо вже не помічаю в травах роси, Як дні за днями… І їх мені не жаль. Ти бачив, як на друзки серце? Ти уявляєш, […]...
- Юлія Кириленко – Палає осінь золотом багряним Палає осінь золотом багряним, Струмує венами калинове вино. Моє тепло ввійшло в меридіани, В моїй душі розбурхане дніпро. Сумує осінь, слізно листям плаче Про те, що зледеніло на устах… Її жахають погляди незрячих, Що янгола не бачать на плечах. Шукає осінь серце небайдуже, Щоб взимку руки холод не скував. Та не знайшла, дощами терпко тужить, […]...
- Таня Гелетюк – Одинокий промінець Догорала свіча на столі, На стіні, миготівши, вогнями, Й, ніби, кликала когось прийти, Все кричала глухими словами… Тіні падали вниз із вікна, Висипались з віконної рами І летіли на сяйво бліде, І навіки у ньому зникали… Миготів промінець одинокий, Миготів серед пустки сумний. Долі падали сльози із воску Й розбивались об вітер дзвінкий. І зникали […]...
- Таня Гелетюк – доля Крик малятка, крик дитини, Крик маленької людини. – Гарна новина у нас, Мамо, донечка у вас. Але мама не радіє, Навіть глянути не сміє. Їй байдуже – донька, син… Вона просить аспірин. – Я хотіла запитати… Як відмову написати… Похапцем зібрала речі, Сумку кинула на плечі. І пішла, не обернулась, Навіть радо посміхнулась. І ні […]...
- Леся Українка – ВІРШІ ПОЗА ЗБІРКАМИ У цьому розділі представлені в хронологічному порядку поезії Лесі Українки, надруковані після 1902 р. у різних виданнях (в основному періодичних) та опубліковані після смерті поетеси за автографами. Переважна більшість неопублікованих за життя Лесі Українки творів друкувалася за автографами протягом 1945 – 1947 pp. і була зібрана, зрештою, у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори. Львів, вид-во […]...
- “У чому сенс життя?” (За твором О. Турянського “Поза межами болю”) Чи має життя сенс? Якщо так, то який саме? Це постійні, чи так звані буттєві питання. Можна на тривалий період забути про них, поринути в побутові, повсякденні проблеми, але життя влаштовано так, щоб зовсім знехтувати, проігнорувати це питання не може навіть найбільш байдужа та духовно спляча людина. Неминучість смерті та її провісників – старіння та […]...
- Дмитро Загул – Братам поза межі Флейтою плаче серце до вас, Сопілкою схлипує: Покинуті. Пасерби долі. Любі. Рідні. Безвольні. Зараз не вперше, а в сотий раз Я одкриваю для вас Десятилітні болі мої На рідній чужині… А з ними разом – тисячолітні Страждання мої – болі людини В хащах і пущах землі. До вас, безпорадні, до вас З віковічних тенет Кличе […]...
- Поза межами болю (скорочено) – Турянський Осип Присвята дружині й сину Переднє слово “Я й мої товариші впали жертвою жахливого злочину. Це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства. І судилося нам пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межі людського болю – у країну божевілля і смерті”. Автор […]...
- Павло Мовчан – Гірка Марія Вертаю у себе, як річка з розливу, Прискоривши в руслі життя течію. А був же широким… А був же й щасливим, Коли відчував всю безмежність свою… Ніхто не спиняє мене, не гукає – Ні ясен, ні шпиль, а ні ти на шпилі, Лиш слово високе приховує камінь Та чистий пісок закипа в джерелі. Волочиться слідом […]...
- Таня Гелетюк – де тебе, мамо, шукать? – Мамо, матусечко рідна, Де тебе, люба, шукать? Я тебе хочу побачить, Скільки всього розказать… … Знову шум, знову гам, Знову крики лунають, Там, на кухні в диму, Де про щось розмовляють. На столі попільничка І пляшки від вина… Тут сидить чиясь мама І сидить не одна. Поруч друзі веселі, Вірні й п’яні дружки Розливають […]...
- Загальнолюдські мотиви та гуманістичні цінності в повісті “Поза межами болю” Через сльози і терпіння Шлях веде до просвітління: Хто боровся, скутий тьмою, Тому сонце – мрія мрій. Осип Турянський Стиль повісті Осипа Турянського “Поза межами болю” належить до напрямку класичного експресіонізму в розвитку української літератури початку XX ст., у якому мистецтво тісно пов’язане з реальністю, проте вираження знаходить через дослідження глибинних психологічних і душевних процесів, […]...
- Іван Андрусяк – осінь вечір пора вмирати Осінь вечір пора вмирати Голос кришиться на вітру Сон раптовий як алігатор Підкрадається угору Теплий місяць до ока липне Над повіками нависа Відчувати жага велика Червоніти їдка краса Осінь вечір пора безлика І нікого щоб застеріг Що немає на світі лиха Зрозумілішого за сніг Одержимішого за листя Присоромлене до гілок Правильнішого особисто І вірнішого за […]...
- Марія Матіос – Ох, ця ера – сумна гетера Ох, ця ера – сумна гетера: Робить з тебе вже циркача. Шляк трафляє, бере холєра – І несила (ох же ж!) мовчать. Ох, ці ринки… Все стало дибки. Ох, дивен-ні-і гримлять дива! А я жінка – тонка, як скрипка, – Голос з мене видобувай. Ні, не скрипка. Я сива дримба, Я відлуння печальних скель. Я […]...
- Людмила Григоренко – Осінь Сумні, старі тополі закряхтіли… Сховавши сонце між розлогі віти, Гадали так, що вистачить їм сили Утримати, в обіймах тепле літо… Та вітер хмари кублами збирає, А осінь, притрусивши позолоту, Нагонить літо, мов пташину зграю І з радістю береться за роботу… Чарівна господарочка, майстриня, Достиглі дари з щедрих рук її, Складаються в комірчики і скрині… Горять, […]...
- Олесь Бердник – Поза часом і простором Матері, яка навчила мене любити Мрію “БОЖЕВІЛЬНЕ МАРЕННЯ” … Засідання світової Асамблеї учених наближалися до кінця Мета Асамблеї була незвичайною – знайти шляхи для більш доцільного існування людства, відшукати нові форми соціального, політичного та філософського співіснування. Було багато сказано старих і нових істин. З трибуни Асамблеї лунали і мудрі слова, і тріскуні фрази, і висока […]...
- Іван Андрусяк – в оправі озера неначе В оправі озера неначе В чужій державі риби й риби З обвалу піняться гарячі Нічних істот підшкірні глиби І тінь пророцтва випадкова З ламкої водорості ніби З якоїсь донімої мови Задихано руйнує німби І порскає в нудотний плин Безахисне волосся мозку Яка різниця нащо плив Важливий тільки проріз маски Дірки для ока і для сну […]...
Поема сон скорочено.