Таня-Марія Литвинюк – Так стається

Так стається, що їй випадає палити мости.
Бог у неї спеку і сталь помістив,
І коли бракне кисню,
Вона згадує мамине: “донечко, перерости” –
Повертатися пізно.

Їй здається, що тісно і нікуди далі рости,
Що життя – божевільня або монастир,
Що немає ні віри, ні сенсу, ні сил,
Тільки тризна.

Вона звикла ділитися на голоси:
Розуміти важливе, шукати у всьому плюси,
І казати, що небо над нею висить
Завжди чисте.

Та коли в ній стрічаються Батько і Син,
Вона просить, щоб Батько її захистив,
Щоб простив винуватцям – і він їм, здається, простив,
Як навмисно.

Вона вірить, що все було з тими і з тим,
Бо дорога – це часом палити мости
Й розсипати намисто…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір на тему дружба.
Ви зараз читаєте: Таня-Марія Литвинюк – Так стається
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.