Тарас Марищук – Без неї ця весна і все, що в мене є

Без неї ця весна і все, що в мене є –
Невдало підібрані з землі слова,
Які губили п’яні чоловіки з околиць
Та молоді дівиці, що повертались з клубу,
Де цієї ночі кожна з них
Втратила водночас
І гідність, і цнотливість.

Я збираю слова, наче монети,
Йдучи, мов собака, слідом за ними.
Шльондри, – кричу, – імпотенти,
Не кидайтесь словами – вони вбивають.

Я лажу цим містом – втомлений та п’яний,
Ніким невпізнаний та зовсім нецікавий.
Немає у мене нічого від квітня,
Окрім вина та віршів,
Відколи від мене пішла чорнява жінка,
Яка понад усе мене кохала.

Без неї опустіли ці вулиці
Та зневірились свідки Єгови,
Потухли ліхтарі і світлофори,
До влади прийшли інші злодії.

Без жінки, що покинула мене,
Як покидають палаючі будинки,
Тремтять мої руки,
Ніби зараз тридцять другий,
І я, молодий юнак,
Приречений загинути у страшенних муках
Без неї
Без неї
Без неї.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Вид лірики твору одчиняйте двері.
Ви зараз читаєте: Тарас Марищук – Без неї ця весна і все, що в мене є