Тарас Марищук – Перечитувати її вірші

Related posts:

1. Тарас Марищук – Вона безлімітна у своїй ніжності Вона безлімітна у своїй ніжності, Коли робить мені каву напівоголена, Це особлива нота інтимності, Коли вона красива, навіть втомлена. Вона прекрасна у своїй оголеності – Бо, оголене не тільки тіло, а й душа. Вона прекрасна коли робить мені каву, А я розповідаю їй про те, як люблю – у віршах, А вона додає у каву […]...
2. Тарас Марищук – Спробуй поєднати запах теплої кави з корицею Спробуй поєднати запах теплої кави з корицею Та сигарет з ментолом – І ти його ніколи не забудеш. Так пахло у неї на кухні, Коли я вперше прийшов. Вона у джинсових шортах та футболці, Яка не закривала її плечі, Чекала на мене. Потім готувала каву та говорила. Говорила багато та по суті. Курила, Продовжувала говорити, […]...
3. Тарас Марищук – Я б хотів вивчити тебе Я б хотів вивчити тебе, Як іноземну мову, Але навіть шкільна програма англійської мені не піддалась, Тому навряд чи вдасться: Всі рухи, міміку, слова, Всі погляди, думки, Всі стежки по яких ходила ти, Кожен вигин тіла, всі деталі, Ніяк не запам’ятати. Ти – занадто складна. Я б хотів намалювати тебе, На одній із стін кімнати, […]...
4. Тарас Марищук – Маленька дівчинка Маленька дівчинка, що жила неподалік мого будинку – виросла. Я бачив її завжди коли відчиняв вікно, щоб покурити. Вона то гралась ляльками, то будувала халабуди із покривал. Мила дівчинка, яка була значно розумнішою за своїх ровесниць, Які грались з нею. Знаєте, вона могла стати викладачкою ВУЗу, Кваліфікованим дитячим лікарем Чи була би хореографом та вчила […]...
5. Тарас Марищук – А як це кохати егоїста? – А як це кохати егоїста? Це була дуже темна літня ніч, Прохолода ночі приємно огортала Їхні загорілі тіла Після денної спеки. Вони лежали у гамаку, Вона дихала йому в шию та міцно тримала за руку, Він дивився кудись вгору та думав зовсім не про неї. – А як це кохати егоїста? Раптом запитав хлопець, […]...
6. Тарас Марищук – Вона співала мені про вулицю Вона співала мені про вулицю, Про якісь божевільні ідеї, пусті бібліотеки, Освітлені проспекти, Про день, який скоро настане, Та вулицю, яка зранку забуде про нас. – Поспішай, до ранку так мало часу. Шепотом говорила мені на вухо та бігла. Співала так, що я вірив їй більше ніж Вакарчуку, Коли той казав, що “Все буде добре”. […]...
7. Я просто тебе кохаю Кожному для щастя потрібно щось своє. А мені потрібний лише ти, але назавжди. Я хочу кожного ранку прокидатись від твоїх ніжних поцілунків та палких обійм.. Я хочу кожного ранку пити з тобою вліжку каву.. Спочатку живитися твоїми дотиками, а потім припивати їх гіркою кавою. Я хочу щодня тримати тебе за руку. Знаєш, так просто йти […]...
8. Тарас Марищук – Зовсім скоро вона вийде із бару Зовсім скоро вона вийде із бару Та йтиме освітленими вулицями нічного Нью-Йорка, Ламаною англійською Пояснюватиме поліцейському, що вона не проститутка А українська журналістка, яка приїхала, Щоб написати репортаж про культурне життя Штатів Для одного із українських журналів. Це буде потім. Наразі вона допиває пляшку найдешевшого коньяку Із поетом-американцем, який розказує їй що все “вері гуд” […]...
9. Тарас Марищук – Вона писала мені електронні листи Вона писала мені електронні листи, З маленької кімнати, Що на затишній вулиці провінційного міста, Про зимову сесію та захист “магістерки”. А що я міг їй відписувати? – із табелем “трієчника” та Творчим безладом у кімнаті, десь на околиці обласного центру. Вона писала про свої мрії, про країни куди подорожувала, А я був тільки у всіх […]...
10. Тарас Марищук – Побажати їй “щастя” було так незграбно Побажати їй “щастя” було так незграбно, Що я ліг на холодну підлогу оголеною спиною Та перечитував попередні повідомлення, Де вона писала, що їй від чоловіків нічого не потрібно, Що й чоловіки не особливо треба. Задав собі запитання для чого ж тоді був я? Відповідь очевидна, як моя неграмотність у віршах, – Вона любила мене. Не […]...
11. Тарас Марищук – Вибір між мріями особливо складний Вибір між мріями особливо складний. Коли одна за 100 кілометрів, А друга десь зовсім близько. Коли одній я руки вечорами грів, А друга манила своїм блиском. Перша любила, чекала, казала тепло одягатись, Годувала, цілувала, турбувалась, А друга зовсім мене не чекала, У неї таких як я – декілька тисяч. Вона холодно зустрічала, З нею проблеми […]...
12. Тарас Марищук – Місто забрало мене у свої тенета Місто забрало мене у свої тенета, Вулиці, проспекти, сигарети, Тираж дешевої газети, Де інтерв’ю моє, як молодого поета. Чужі квартири, Модні клуби, Чужі руки, Губи, Груди, Звабити мене дешеві спроби, Брехливі зізнання, вимушені діалоги Про прочитані книги, Про мої вірші, монологи, Дешеві лозунги, типу: “Ти такий молодий, а такий талановитий” А я відповідав: “Наливай! Якщо […]...
13. Тарас Марищук – Краплі божевілля переповнили чашу Краплі божевілля переповнили чашу, Проводячи дозвілля віртуально. Нам було на двох дано так мало часу, Що ми вирішили зустрітись негайно. Незважаючи, що було о пів на третю ночі Та інші фактори, Мені в ту ніч були потрібні твої очі, Їх несамовиті кольори. А тобі хотілось бути поряд, Проводити руками по шрамах на тілі, Закохувати мене […]...
14. Тарас Марищук – Вони жили в одному будинку Вони жили в одному будинку. Вона з дитинства. Він винаймав квартиру. В ній він бачив маленьку дівчинку. Вона в ньому – дорослого чоловіка, Якого кохала, і він відповідав щось схоже. Вона зустріла його – Як все до банальності просто. Вона зустріла його зовсім хворого, Чи то п’яного, У той час коли всі думки про нього […]...
15. Тарас Марищук – Без неї ця весна і все, що в мене є Без неї ця весна і все, що в мене є – Невдало підібрані з землі слова, Які губили п’яні чоловіки з околиць Та молоді дівиці, що повертались з клубу, Де цієї ночі кожна з них Втратила водночас І гідність, і цнотливість. Я збираю слова, наче монети, Йдучи, мов собака, слідом за ними. Шльондри, – кричу, […]...
16. Тарас Марищук – З Ісусом Христом на шиї З Ісусом Христом на шиї, Та з пляшкою горілки в руках, З вищою освітою, а ще краще з двома, Лежить собі на узбіччі нікого не чіпа. А у старій квартирі чекає тільки маленьке хворе кошеня, Холостятське життя та купа брудного посуду. А колись там жила його сім’я, Він мав добру державну посаду, Його дружина чекала […]...
17. Тарас Марищук – Боляче втрачати близьких Боляче втрачати близьких, Особливо тих, що були весь час далеко. Боляче втрачати молодих, Бо думав, що буде час про все сказати: Творчі здобутки, емоційні сплески.. Але зараз варто мовчати. Мовчати про біль, про все мовчати. Прийти одного дня на кладовище, І тільки там, на самоті із написом нагробним, Дозволити собі! кричати! Про все що наболіло, […]...
18. Тарас Марищук – Твоїм волоссям можна лікувати Твоїм волоссям можна лікувати відкриті рани, Торкаючись до нього зникає тривога. До твого волосся можна молитись, Молитви діють, якщо вони не до Бога. Твоїм волоссям не насолодитись сповна, Як би я не вдихав його запах. Ним можна надихатись на нові слова І позначати смертельні маршрути на мапах. Твоє волосся, ніжне як шовк, Торкається мого плеча, […]...
19. Єлизавета Замана – обіймав плечі… цілував груди Обіймав плечі Цілував груди Цієї ночі Для нього була всюди. Вдоволений Гарячий ще, та опісля Нею зневолений Із вуст мов пісня Линуло одне: МОЯ… Та, як від вовка оте зайченя Вислизала від нього Кожного дня. Кожного ранку нестримного. Коли поверталась вночі Замріяно дивився В її зелені очі Вона тепер для нього вся. А ранком сніданок […]...
20. Андрій Любка – Я дімедролю. Читаю вірші Я дімедролю. Читаю вірші. Багато бухаю. Багато сплю. Залізаю у сон, наче у нішу. Я матюкаюсь. Але не курю. Я деградую. І пишу вірші. Багато бухаю. Багато сплю. Вилізаю зі сну, наче із ніші. Люблю кайфувати в вечірню пору. Я декламую незграбні вірші. Багато бухаю. Багато сплю. Знаєш, часи стали зліші. Знаєш, начхати мені на […]...
21. Мої вірші Я свою душу оголяю, Свої вірші я вам пишу. Та про кохання я не знаю, Лиш ці рядки я залишу. Вони залишаться навіки. Не зможуть з серця утекти. Але вливаються як ріки. І будуть вічно там текти. Оцінок ваших не боюся! Хоча насмішок не стерплю. А коли так – то засміюся. Й на стежку щастя […]...
22. Ірина Ярко – Сьогодні заварила чорну каву! Сьогодні заварила чорну каву, Але навіщо? Нащо це мені? Не хочу я впиватися лукаво, Коли горять і блимають вогні. Сьогодні заварила чорну каву, З корицею, приємну до зірок, Тепер сиджу, дивлюсь на оту страву, Зробивши цей омріяний ковток. Сьогодні заварила чорну каву, Зі свіжим, біло-ніжним молоком, І уявила “квітень” коло ставу, Який рахує впевнено “дурдом”. […]...
23. Марина Падалко – ти з серця мого вириваєш повільно вірші Ти з серця мого вириваєш повільно вірші Шматок за шматком Щоб біль був якнайгострішим Ти з серця мого вириваєш вірші методично В нього нігті вганяєш Ніби пінцет хірургічний Ти з серця мого вірші вириваєш по слову Інфаркт за інфарктом Некроз за некрозом Знову Атор: Марина Падалко...
24. Любомир Винник – Її не цікавлять вірші Її не цікавлять вірші, мною для неї написані… Та й взагалі менш за все вона любить поезію Її наділили, знаєте, зовсім не тими рисами… Не мріє вона про Париж, Лондон, Афіни, Венецію. Її дратують пісні, що співаю їй під балконом… Їй – противний мій голос, огидна – моя гітара… Вона боїться, що скину в болото […]...
25. Мої вірші – поезія кохання Мої вірші – поезія кохання, Поезія землі, життя, людей. І часом вони сповнені страждання, А часом божевільніших ідей. Не рідко вони мають світлі ноти, Не рідко пишуться вони, немов пісні, Хоч часом і звучать, як анекдоти, Та часто лиш ліричні і сумні… Вірші – слова, які з душі летять, Які так глибоко занурені у серці, […]...
26. Ольга Анцибор – Я хочу тобі вірші почитати Я хочу тобі вірші почитати, Щоб ти послухав, серденько моє. І про любов свою тобі сказати, Та все щось заважає, не дає. Можливо гордість, може небажання, А може страх, що висмієш мене. Вже зовсім сил немає на чекання, А муза все вперед мене жене. Диктує вірш, пронизаний коханням, Нашіптує слова: – люблю, люблю. І тіло […]...
27. Якби вірші мої уміли воскрешати Якби я знав, як врятувать життя, Якби вірші мої уміли воскрешати. Хоча б ненависні людські серця, Мене можна було б поважати. Якби душу, як вірші, Зарифмував всі негаразди, Їх на листку змили б доші, І я б лапав з небес смарагди. Якби з рядками не згорали, Як згорають почуття в душі. Тоді люди би не […]...
28. Герасим’юк Василь – Я вірші пишу Я вірші пишу Вночі в Прокураві, Я вірші пишу В татовій хаті, Доки сидять Під стіною на лаві Мої предки Вбиті й потяті. Доки сидять, Не зронивши ні слова, Доки сидять, Незворушні, незрушні, Моя душа, Як труна смерекова, Приймає прах, Вивільняючи душі. А звідки той прах, Давно зітлілий? А звідки ті душі, Давно відлетілі? І […]...
29. Надя Ковалюк – Читай вірші, переглядай альбоми Читай вірші, переглядай альбоми. Заглянь у душу до самого дна. Але не повертайся вже ніколи. Між нами – стіни, довгі, як життя. До мене замуровано всі двері, А ти спали залишені мости І той вогонь, що не горів, а жеврів Останньою сльозою загаси. Це прощавання стане порятунком Для наших душ, для наших двох сердець. Повернення […]...
30. Герасим’юк Василь – Удосвіта – вірші Удосвіта – вірші. Слова молоді, Хоча й непривітні. І ти прошепочеш отак, як тоді: В сімнадцять, у квітні. І знову запахнуть, і знов зазвучать Твої розповиті. Кому ще потрібна така благодать У сивім столітті? Немов не набридла ця пісня стара В старому сторіччі, Коли настає благодатна пора І душі калічить....
31. Ольга Анцибор – Вірші Подруга мене якось запитала Де в мене здібності такі взялись? І чи раніше я вже щось писала, Чи несподівано ці вірші полились? Мені й самій цього не зрозуміти, Я думаю про це з недавніх пір. А вірші йдуть і ніде їм подітись, Вони самі лягають на папір. Вони летять, наче пташки до неба, Вони пливуть, […]...
32. Ольга Анцибор – Вірші як птахи Коли життя висить на волосині, По-іншому ти дивишся на світ. І прагнення в душі твоїй єдині – Залишити в житті помітний слід. Нащадкам заповісти всі надбання, Любов їм передати до краси. Навчити дружбу берегти, кохання, Радіти кожній крапельці роси. Що ж я вам лишу, діти мої милі? Багатства я в житті не нажила, Лише вірші, […]...
33. Дмитро Павличко – “Коли мені не допоможуть вірші… “ Коли мені не допоможуть вірші, То вже не допоможуть лікарі. У сни свої благословенні й віщі Я відійду самотньо на зорі. Тоді прийди, кохана, кроком тіні, Та серця ти за тим собі не рви, Що все життя віддав я Україні, Тобі ж – пучок могильної трави. Я знаю, мила, це несправедливо, Та поділить інакше я […]...
34. Катерина Кочетова – Знав би ти, що всі вірші про тебе Знав би ти, що всі вірші про тебе, Знав би, як я згадую ті дні, Як вдивляюсь кожен вечір в небо, А в очах лиш відблиски сумні. Знав би, як утратив барви світ, Коли мить прийшла обійм прощання. Розцвіте, мов яблуневий цвіт, У серцях омріяне кохання. Знав би, як у снах мене тривожиш І стираєш […]...
35. Аналіз вірші Ліни Костенко “Страшні слова… “ Роздуми Ліни Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва висловлені у вірші “Страшні слова, коли вони мовчать… ” (саме цим твором завершується збірка “Неповторність”). Авторка звіряється: слова – ніби живі згустки, що ввібрали в себе радощі й болі багатьох людей, які їх промовляли. Чутлива душа поета усе це вловлює, тому з […]...
36. Ви всі приречені – я вам писала вірші Ви всі приречені – я вам писала вірші. Як схиблена, шукала рими найглибші. Мені в вас не вистачало трикрапок і ком, Загубилася тераз між рядками цілком… А втім, ви лягали тінями на папері. Стукали гучно у замкнені двері. Вривалися в мою свідомість нахабно, Зривали одяг і дивилися звабно…...
37. Уславлення справжніх людських рис у вірші Р. Бернса “Чесна бідність” Видатний шотландський поет Роберт Берне народився у сім’ї селянина-бідняка. Він добре знав, як живеться бідним, тому й писав про це. Поет мав змогу порівнювати життя бідних та життя багатих. У вірші “Чесна бідність” Берне показує, що гідність, розум, благородство не надаються людині разом з титулом та багатством. Скоріше, навпаки: чим бідніша людина, тим кращі людські […]...
38. Юлія Алейнікова – Вип’ємо кави востаннє Вип’ємо кави востаннє. Дивися мені у очі. У нас такі різні бажання… Тепер ти мене не хочеш. Боявся завжди обпектися, А я полюбляю гаряче. Добре, що ми розійшлися. Бачиш, ніхто не плаче. Пий свою каву без цукру, Я буду пити солодку. Дай на прощання руку. Передчуваю свободу....
39. Я б хотіла писати вірші Я б хотіла писати вірші, Щоб сказати тобі у сні, Як я сильно тебе кохаю І як сумно без тебе мені. Я не вірю, що ти чекаєш Вісточку з неба в вікні, Але все ж я тебе кохаю, Я б хотіла вернутись в ті дні. Тут немає високого пафосу І майстерної гри у словах, Тут-надія […]...
40. Не для тебе мої вірші Не для тебе мої вірші. Не для тебе ці слова. Я не можу себе мучить більше, Бо болить моя голова. Я думав за тобою сховатись, Щоб забуть свого кохання очі. Та більш не можу я вбиватись, Бо її я знову хочу. Не тебе я хочу проваджати. Не тебе я хочу цілувать. Більш не можу я […]...