Тарас Шевченко – Марку Вовчку


На пам’ять 24 генваря 1859

Недавно я поза Уралом
Блукав і господа благав,
Щоб наша правда не пропала,
Щоб наше слово не вмирало;

І виблагав. Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка
І обличителя жестоких
Людей неситих. Світе мій!
Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило молодая!
Світи на мене, і огрій,
І оживи моє побите
Убоге серце, неукрите,
Голоднеє. І оживу,
І думу вольную на волю
Із домовини воззову.
І думу вольную… О доле!
Пророче наш! Моя ти доне!
Твоєю думу назову.

1859, февраля 17, СПб



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір найдорожча людина.
Ви зараз читаєте: Тарас Шевченко – Марку Вовчку