Тарас Шевченко – Якось-то йдучи уночі

Якось-то йдучи уночі
Понад Невою… та, йдучи,
Міркую сам-таки з собою:
“Якби-то,- думаю,- якби
Не похилилися раби…
То не стояло б над Невою
Оцих осквернених палат!
Була б сестра, і був би брат,
А то… нема тепер нічого…
Ні бога навіть, ні півбога.
Псарі з псарятами царять,
А ми, дотепні доїжджачі,
Хортів годуємо та плачем”.
Отак-то я собі вночі,
Понад Невою ідучи,
Гарненько думав. І не бачу,
Що з того боку, мов із ями,
Очима лупа кошеня –
А то два ліхтаря горять
Коло апостольської брами.
Я схаменувся, осінивсь
Святим хрестом і тричі плюнув
Та й знову думать заходивсь
Про те ж таки, що й перше думав.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

П'єса 97 дуже скорочено читати.
Ви зараз читаєте: Тарас Шевченко – Якось-то йдучи уночі