Тема збереження історичної пам’яті в поемі “Євшан-зілля”
Для кожної людини надзвичайно важливо знати й відчувати, що вона не сама в цьому світі, що в неї є рідні, що на неї завжди чекають і їй є куди повернутися. Де б ми не були, які б дива не бачили, але справжній затишок можна знайти лише вдома, у рідній країні. Тільки тут радість буде справжньою, а горе розділять близькі по духу й крові люди. Любов до рідного краю є необхідною складовою гармонійної особистості, щасливої людини. Саме тому ця проблема надзвичайно гостро постає у зламні періоди розвитку людства, тому до неї неодноразово зверталися й звертаються
Темі збереження історичної пам’яті, шанування своєї землі, Батьківщини присвятив поему “Євшан-зілля” Микола Вороний. Узявши за сюжетну основу легенду з Галицько-Волинського літопису про те, як князь Володимир Мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана, М. Вороний створив цілком оригінальний художній твір.
Володимир Мономах залишив хлопця на чужині, в Києві. За гарну вроду хлопця оточили розкошами й увагою, тому він швидко забув рідний край і батька. Але старий хан журився й плакав за своєю дитиною, не спав, не їв і, врешті, спорядив до Києва гудця, який мав пробудити
М. Вороний не просто переказує сюжет легенди, поет творчо переосмислює літописний текст і надає твору особливо ліричного й водночас драматичного звучання. Старий посланець, розуміючи, що його намагання марні, тяжко хилить голову на груди, адже “Там, де пустка замість серця, Порятунку вже не буде!..” І лише застосування магічного євшан-зілля змушують хлопця згадати, хто він є, яке його коріння, де його Батьківщина. За літописом, юнак, заплакавши, мовив: “Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути”. Саме ці слова винесені в епіграф поеми. М. Вороний наголошує, що в оповіді про половецького хлопця є надзвичайно важливе пророкування для всіх майбутніх поколінь усіх народів. Таке попередження, на жаль, виявилося не зайвим і для українців, із яких багато хто відцурався й забув свій край. Скільки розсіяно по світу таких синів половецького хана, що за матеріальними благами загубили віру в духовне, але ж багато і в самій Україні!
У заключних акордах поеми митець звертається вже безпосередньо до України, доля якої бути матір’ю синів, що не шанують, цураються свого роду. Марними є співи кобзарів, “що співали-віщували заповіти благородні”. Ніщо не може змусити народ поважати себе.
Отже, виходить, що “тієї сили, Духу, що зрива на ноги, В нас нема, і манівцями Ми блукаєм без дороги!..” Ті, хто в душі стали манкуртами, не можуть прокинутися й згадати себе.
Риторичним постає питання автора про те, де ж узяти того євшану, “того зілля-привороту, Що на певний шлях направить, – Шлях у край свій повороту?!” Таке ж питання можна було би поставити й до багатьох зараз, і дуже хочеться, щоб ми не чекали якогось дивного казкового євшан-зілля, а знайшли в собі сили й бажання бути гідними своєї землі, шанувати себе.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Проблема історичної пам’яті в поемі “Євшан-зілля” Поему “Євшан-зілля” написав талановитий письменник Микола Вороний. Для його поезії характерні глибокі філософські роздуми, гаряче бажання щастя рідному народу. У поемі “Євшан-зілля” автор розкриває проблему вірності людини рідному краєві, своєму народові. На мою думку, це найголовніше, бо треба любити, поважати і ніколи не забувати рідний край. У своїй поемі М. Вороний звертається до людей, які […]...
- Проблема історичної пам’яті народу в поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Микола Вороний – своєрідна, складна і суперечлива постать в історії української літератури початку XX століття. Поет, перекладач, артист, режисер та історик українського театру, мистецтвознавець, Він був багатогранною творчою особистістю. Поетична спадщина Вороного виразно відбиває суспільні, естетичні погляди поета, який гаряче любив свою Україну. У циклі “З хвиль боротьби” поет щиро вболіває за долю рідного краю […]...
- Проблеми історичної пам’яті народу в поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Навчи мене, навчи, о Чигирине! Колодязь твій глибокий не змілів. Усе святе, усе неповториме, Усе чекає невимовних слів… Л. Костенко Народ живий, доки живе його історична пам’ять. Це незаперечна істина, яка примушувала не одне покоління українських письменників знову і знову повертатися до славних чи ганебних сторінок минувшини. Щоб з мовчазної згоди своїх байдужих дітей не […]...
- Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Ім’я Миколи Вороного назавжди вписане в історію нової української літератури. Він своєю плідною діяльністю розширив обрії поетичної творчості. На жаль, тридцять років твори М. Вороного не видавалися. Видатного майстра поетичного слова віднесли до “новочасної українізованої дрібнобуржуазної інтелігенції”. Був він неповторним, завжди різним: то холодним, як лід, то жагучим, як полум’я. А головне – він перебував […]...
- Проблема вірності людини рідному краю, відданості своїй нації у поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Талановитий український поет, перекладач, критик та історик вітчизняної літератури, пропагандист української культури Микола Вороний довгий час був невідомий нам, бо його ім’я і творчість були заборонені. А поет лише намагався вивести українську літературу на європейський рівень. Для поезії М. Вороного характерні глибокі філософські роздуми, патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ, рідну Україну. У […]...
- Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” “Євшан-зілля” – це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у достатку. Все було б гаразд, але на Батьківщині половця залишився батько, що дуже тужив за сином і хотів […]...
- Історична пам’ять народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” (1871-1938) Народився на Дніпропетровщині в ремісничий родині. Освіту здобував у ремісничих училищах, звідки був виключений за революційну діяльність. Був під наглядом поліції, не мав права навчатися у вищих навчальних закладах Росії. Продовжив навчання у Віденському та Львівському університетах. Деякий час був режисером в українському театрі “Руська бесіда”, актором у трупах М. Кропивницького, П. Саксаганського. З […]...
- “У рідному краю і бур’янець пахне” (за поемою “Євшан-зілля”) (1 варіант) Творчість визначного поета М. Вороного має велике значення для розвитку української літератури. Він вводить в літературу нові жанрові форми. Для його творів характерна емоційність розвитку художньої дії, імпровізація. Часто патріотична лірика М. Вороного переплітається з традицією баладової пісенності. Такою є поема “Євшан-зілля”, яка була написана 1899 року. Джерелом твору був Галицько-Волинський літопис за Іпатіївським списком. […]...
- Євшан-зілля – символ рідкого краю (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) І виріс я па чужині, І сивію в чужому краї.. Тарас Шевченко Поема Миколи Вороного “Євшан-зілля” розповідає про ту частину історії України, що стосується княжої доби. Описана в ній доля юнака-половця, який потрапив у полон і забув свою Батьківщину. Така біда, як полон, неволя, необхідність жити в чужому краї, не обходила українців. У воєнних походах […]...
- Як розбудити приспані почуття? (Твір-роздум за поєною М. Вороного “Євшан-зілля”) М. Вороний у поемі “Євшан-зілля” звернувся до давнього літопису. І зазвучала літописна оповідь по-новому. Ось половецький хан тужить за своїм сином і розмовляє з вітром. Його син живе у Києві у княжих палатах. Він купається у розкошах і давно забув про своє попереднє життя. Забув юнак про батька і неньку, про рідний степ і про […]...
- “У рідному краю і бур’янець пахне” (за поемою “Євшан-зілля”) (2 варіант) У наші дні повертаються із забуття імена багатьох прославлених українців, які за часів Сталіна й застою були несправедливо звинувачені у націоналізмі. Серед них – талановитий поет, історик, перекладач, патріот Микола Вороний. “Україно! Мамо люба!” – звертається поет до Вітчизни. Він, як справжній син своєї землі, любить і Україну, і її народ, у якого намагалися вкрасти […]...
- Микола Вороний – Євшан-зілля (СКОРОЧЕНО) Микола Вороний Євшан-зілля (СКОРОЧЕНО У давніх літописах є одне оповідання, яке не блищить красою слів, не вихваляє героїв. Але є в ньому щось таке пророче, є дає надію, віру в ідеали тим, котрі край свій рідний занедбали. У Києві жив у неволі син половецького хана. Князь Володимир Мономах узяв його під час походу, тримав при […]...
- Духмяна трава полину – символ українських степів (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) Про духмяний полин (у народі його називають “євшан-зілля”) я знаю не лише з книжок. Колись давно, як розповідала моя бабуся, його було багато у південних степах України і особливо на Херсонщині. Тепер духмяний полин рідко знайдеш. Залишився він хіба що на схилах дніпровських круч та у незайманих балках. Моя бабуся живе у мальовничому селі над […]...
- Без верби і калини нема України (за твором М. Вороного “Євшан-зілля”) Без верби і калини нема України (за твором М. Вороного “Євшан-зілля”) І. Микола Вороний – творець поетичних шедеврів. (М. Вороний – неперевершений майстер слова, автор глибоко патріотичних творів. “Навіть за умов тотальних царських заборон і переслідувань українського слова, – слушно зауважує Г. Вервес, – Вороний створив… непересічні речі, які й зараз можемо сміливо віднести до […]...
- Євшан-зілля (інша версія) скорочено – Вороний Микола У давніх літописах є одне оповідання, яке не блищить красою слів, не вихваляє героїв. Але є в ньому щось таке пророче, є дає надію, віру в ідеали тим, котрі край свій рідний занедбали. У Києві жив у неволі син половецького хана. Князь Володимир Мономах узяв його під час походу, тримав при дворі, оточив розкошами й […]...
- “У рідному краю і бур’янець пахне” (за поемою “Євшан-зілля”) (3 варіант) Різні люди ставляться до Батьківщини по-різному. “Поганому синові батьківщина не в моду”, – кажуть у народі про людей, які зневажають Вітчизну, насміхаються з неї. Але, на щастя, живуть в Україні й такі люди, яким “у рідному краю і бур’янець пахне”. Якби таких серед нас було більше і якби вдалося байдужим розкрити очі й серця назустріч […]...
- І безпечне, і вигідне життя ханського сина в київському полоні (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) І безпечне, і вигідне життя ханського сина в київському полоні (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) Дух непокори і свободи живе в серці тільки тієї людини, яка усвідомила себе сином рідної землі, рідного краю. І це найсвятіше почування “живить надію, певну віру в ідеали”. Про це святе почуття людини і йдеться в одному з найпатріотичніших творів […]...
- “Слово, що живить надію й певну віру в ідеали” (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) Микола Вороний написав поему “Євшан-зілля” в останній рік XIX століття. Минуло понад сто років, а твір і досі залишається актуальним для українців. Задум написати поему з’явився у Миколи Вороного відразу ж після того, як він прочитав у давньоруському літописі історію про полоненого сина половецького хана, який жив у розкошах і майже забув рідний край. Давнє […]...
- Проблема історичної пам’яті народу (за поемою М. Вороного “Евшан-зілля”) Кожна людина в світі є представником своєї нації, свого народу, а тому проблема історичної пам’яті народу, Яку порушив М. Вороний у поемі “Євшан-зілля”, актуальна і на початку XX століття, і сьогодні, на початку XXI століття. А я так думаю, що й надалі її патріотичний пафос буде актуально звучати, бо без минулого не буде теперішнього, а […]...
- “Життя з думками про Україну… ” (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) Де ж того євшану взяти, Того зілля-привороту, Що на певний шлях направить, – Шлях у край свій повороту?! М. Вороний Журавлями розліталися по всьому світові українці. Що змушувало їх залишати рідну землю? Чого шукали вони в чужих країнах? Багатостраждальна історія нашого народу. Ми не повинні забувати тяжких її сторінок. Страшно навіть через століття ступати болючими […]...
- Євшан-зілля (скорочено) – Вороний Микола 1871 – 1938 Поема Да лучче єсть на своей земле костю лечи, ине ли на чюже славну бьіти. (Літопис, за Іпатським списком) У наших давніх літописах є одне оповідання, яке не блищить красою, не вихвалює героїв, але зворушує серце. У ньому таїться якесь пророкування, що підтримує надію й віру в ідеали тих, “котрі вже край […]...
- “У рідному краю і бур’янець пахне” (за поемою “Євшан-зілля”) (IV варіант) Ім’я Миколи Вороного назавжди вписане в історію нової української літератури. Він своєю плідною діяльністю розширив обрії поетичної творчості. На жаль, тридцять років твори М. Вороного не видавалися. Видатного майстра поетичного слова віднесли до “новочасної українізованої дрібнобуржуазної інтелігенції”. Був він неповторним, завжди різним: то холодним, як лід, то жагучим, як полум’я. А головне – він перебував […]...
- Вірність Батьківщині (за поемою Миколи Вороного “Євшан-зілля”) Багато є легенд українського народу: про історичне минуле, про славетні подвиги… І багато українських письменників також писали твори на цю тему. Наприклад, у Миколи Вороного є поема “Євшан-зілля”. Це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у […]...
- Микола Вороний – Євшан-зілля МИКОЛА ВОРОНИЙ ЄВШАН-ЗІЛЛЯ (Поема) До лучче єсть на своей земли костю лечи, ине ли на чюже славну быти. (Літопис, за Іпатським списком) В давніх літописах наших Єсть одно оповідання, Що зворушує у серці Найсвятіші почування. Не блищить воно красою Слів гучних і мальовничих, Не вихвалює героїв Та їх вчинків войовничих. Ні, про інше щось говорить […]...
- Якого роду ми діти? (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) Все на світі можна вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Василь Симоненко Хто ми? Звідки? Якого роду діти? На ці питання віками шукали відповіді наші предки. Так вже склалося, що тернистим виявився шлях українського народу до усвідомлення своєї національної приналежності. Досі не всі сторінки власної історії знаємо, як належить. Ще не всі з нас […]...
- Тема незнищеності історичної памяті народу в романі “Диво”, органічне поєднання різних часових та соціальних шарів Реферат Тема: Тема незнищеності історичної памяті народу в романі “Диво”, органічне поєднання різних часових та соціальних шарів. Як твердять літературознавці, “Диво” можна вважати першою частиною триптиху про Київську Русь, до якого входять ще “Первоміст” та “Смерть у Києві”. Підкреслимо: триптиху, а не трилогії, оскільки трилогія повязана задумом, сюжетом, персонажами, а триптих лише ідейним змістом. Серед […]...
- Літописна основа сюжету поеми М. Вороного “Евшан-зілля” Микола Вороний – талановитий поет і критик, історик і перекладач. Та працювати на повну силу він не міг через переслідування, звинувачення в контрреволюційній діяльності, арешти. А вся провина полягала в тому, що поет дуже любив свій край, український народ, уболівав за Його долю. Цікавився М. Вороний історією України, знайомився з літописами, працював з архівними документами. […]...
- Євшан-зілля – Вороний Микола (Поема) До лучче єсть на своей земли Костю лечи, Ине ли на чюже славну быти. (Літопис, за Іпатським списком) В давніх літописах наших Єсть одно оповідання, Що зворушує у серці Найсвятіші почування. Не блищить воно красою Слів гучних і мальовничих, Не вихвалює героїв Та їх вчинків войовничих. Ні, про інше щось говорить Те старе оповідання. […]...
- Євшан-зілля (дуже стисло/скорочено) – Вороний Микола Да луче єсть в своєй землі костью лечі, Інелі на чуже славну биті. Літопис по Іпатському списку В давніх літописах наших Єсь одно оповідання, Що зворушує у серці Найсвятіші почування. Не блищить воно красою Слів гучних і мальовничих, Не вихвалює героїв І їх вчинків войовничих, Ні, про інше щось говорить Те старе оповідання… Між рядками […]...
- Тема збереження рідної мови в творчості М. Рильського Рідний, рідна, рідне – корень народу і роду. Рідна матуся і рідний тато, рідна земля і рідна Україна, рідна мова. Поки живе мова – доти живе й народ. Але чому так трапляється, що діти відрікаються від рідної мови? Чому забувають те, що набуто віками? Це болюче питання завжди хвилювало кращих майстрів українського слова: Лесю Українку, […]...
- Тема історичної та національної пам’яті в романі “Собор” Олеся Гончара Тема історичної та національної пам’яті в романі “Собор” Олеся Гончара. “Собор” (1968) вирізняється в доробку письменника пекучістю поставлених проблем ї своєрідним їх мистецьким втіленням. У центрі твору Олесь Гончар поставив долю конкретної, тобто української, нації та долю духовного начала у житті суспільства. Як колись Шевченко прагнув пробудити сумління земляків спалахами поетичної мислі, так Олесь Гончар […]...
- Створення узагальненого портрету та проблеми історичної пам’яті у поемі Анни Ахматової “Реквієм” Створення узагальненого портрету та проблеми історичної пам’яті у поемі Анни Ахматової “Реквієм” Усі часи мають своїх літописців. Добре, якщо їх багато – тоді у читачів їхніх творів виникає можливість поглянути на події з різних боків. А ще краще, коли ці літописці (хай вони навіть не носять цю назву, а вважаються поетами, прозаїками або драматургами) мають […]...
- Тема історичного минулого в поемі “Тарасова ніч” Без історичної пам’яті немає майбутнього. Події минулих часів мають бути взірцем, уроком для сучасного життя, оскільки ми можемо подивитися на них відсторонено, з більшою об’єктивністю, зробити правильні висновки. Саме тому без перебільшення величезне значення відіграють твори на історичну тематику. До минувшини українського народу, його зламних періодів неодноразово звертався Т. Г. Шевченко. Змалюванню великого селянсько-козацького повстання, […]...
- У неділю рано зілля копала – Пісні-балади У НЕДІЛЮ РАНО ЗІЛЛЯ КОПАЛА Ой не ходи, Грицю, на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці, Солому палять і зілля варять, Тебе, Грицуню, здоровля позбавлять. Тамта одная чорнобривая, То чарівниця справедливая! І чарівниця і зілля знає, Тебе, Грицуню, заздрісне кохає! В неділю рано зілля копала, У понеділок пополокала, А у вівторок зілля варила, В середу […]...
- Чарівне зілля Звір живе в тобі друже, Він надає тобі сил Коли приймеш зілля чарівне, І стаєш ти супер героєм. Сміливим і розумним Виразом обличчя Ти рятуєш світ, Заснувши на подушці. Які болісні побічні ефекти Коли прокинешся, Нічого не пам’ятаючи Пригадають товариші, Але ти не бійся Ввечері знову його приймеш, Подорож продовжиться Хоча й інших будеш рятувати. […]...
- Тема материнства в поемі Тараса Шевченка “Наймичка” Одним з найзворушливіших образів у шевченковій творчості, зокрема у великій книзі “Кобзар”, є образ матері. Не можна поминути ті чуйні, ласкаві слова, якими наш безсмертний Шевченко ушанував матір, ту просту селянську жінку, яка своєю щирою ласкою тільки й загоювала страждання дітей серед неволі й злиднів. Сам він у дитинстві тільки й зазнав щастя, доки жива […]...
- М. Вороний – перший декларатор ідей і форм українського символізму М. Вороний – перший декларатор ідей і форм українського символізму Видатний письменник-новатор Микола Вороний у своїх поглядах неоднозначний. Талановитий, неординарний майстер слова, він в українську літературу приніс поетичні шедеври. Микола Вороний був і критиком, і перекладачем, і мистецтвознавцем. Саме він є одним з перших представників літературного напрямку – символізму, бо його поезія – це надзвичайна […]...
- Заклик до збереження мови у вірші В. Самійленка “Українська мова” Володимир Самійленко був справжнім українцем, усією душею відданим своїй країні й своєму народові. Творчість його багатогранна й різноманітна. Діяльність цього видатного митця була спрямована на збереження й збагачення рідної культури. У своєму вірші “Українська мова” поет порівнює мову з коштовним діамантом. У поезії закарбовано драматичні сторінки історії народу, історії рідного слова, приниженого людською байдужістю: І […]...
- Тема історичного минулого у поемі Т. Шевченка “Гайдамаки” Творчість Т. Г. Шевченка (1814-1861) – перлина української літератури, гордість української нації. Від козачка у пана Енгельгардта до учня Петербурзької Академії мистецтв, від неграмотного кріпака до автора знаменитого “Кобзаря” пройшов шлях цей самобутній поет, художник. Через усі його твори проходить мотив волі, протесту проти насильства, кріпосного рабства, мотив національної гідності. Все це було зумовлене усім […]...
- Вічна тема кохання у поемі Гянджеві Нізамі “Лейла і Меджнун” Ця поема є вершиною лірики найславетнішого азербайджанського поета середніх віків – Гянджеві Нізамі. Він, як і інші його сучасники мусульманського східного ренесансу – Хайям, Рудакі, Фірдоусі, був не тільки поетом, а й філософом, астрономом, математиком, фізиком, географом. Ці знання Нізамі використовував у своїй творчості. Поема “Лейла і Меджнун” – гімн чистому і величному коханню, яке […]...
Сочинение на тему моя любимая игрушка.