Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Тернарне римування
Тернарне римування
Тернарне римування (лат. terni – по три) – розташування рим за схемою: аабввб (через два рядки на третій), одна з форм шестивірша (секстини). Яскравим прикладом Т. р, є вірш В. Герасим’юка “Ранкова пастораль”:
Розвиднювалось. Ми пішли косити а
За грунь. А нам навстріч несли трембіти а
Чоловіки з присілка – хтось помер. б
Була ще тиша. Та ранкова тиша, в
Коли трава сама себе колише, в
Бо вітер спить іще у тьмі дерев. б
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Герасим’юк Василь – Ранкова пастораль Розвиднювалось. Ми пішли косити За грунь. А нам навстріч несли трембіти Чоловіки з присілка – хтось помер. Була ще тиша. Та ранкова тиша, Коли трава сама себе колише, Бо вітер спить іще у тьмі дерев. Чи мервою притрушене, чи сиве Поганське передсвітло млисті гриви Лісів наскельних на старих верхах Вичісувало леготом, думками, Тому тінь птаха, […]...
- Схема римування Схема римування – схема розташування рим у віршовій структурі, позначувана літерами української (або латинської) абетки. Поширені в силабо-тонічній системі такі різновиди С р.: суміжне, або парне (аа бб… ), перехресне (абаб), кільцеве, або оповите (абба), тернарне (аабввб), кватернарне (ааабвввб). Трапляються й інші С. р. залежно від строфічної будови (терцет, сонет, секстина, нона, децима, онегінська строфа […]...
- Римування Римування – особливість розташування рим у вірші, інтервал між ними. Трапляються випадки, коли відстань між римованими словами відсутня, якщо вони вживаються або побіч одне одного (“Є незмінна земля, і усе на ній зміна невпинна”. – О. Ольжич), або розмежовані цезурою (“Виходимо босі // і коси ми точим”. – Я. Савченко) чи віршовою паузою, коли вірш […]...
- Перехресне римування Перехресне римування – римування у чотиривірші (катрені), коли перший рядок римується з третім, а другий – з четвертим за схемою: абаб. Приклад П. р. – вірш П. Гірника про Т. Шевченка: Не каявся. Писав у казематах. а Відрікся від щедрот і нагород. б І не зважав на цензорів пихатих – а Яка цензура викреслить народ? […]...
- Оповите, або Кільцеве римування Оповите, або Кільцеве римування – римування у чотирирядковій строфі (катрені), де закінчення першого рядка римується із закінченням четвертого, а другого – з третім за схемою: абба: Рятуйся від пісні, яка повела а Тебе поміж люди у люту годину, – б Під кулю чужинця і чобіт у спину б По теплій золі від села до села. […]...
- Шестивірш Шестивірш – шестирядкова віршова строфа з добре розробленою розмаїтою схемою римування, вживана у формі секстини, зустрічається у вигляді тернарно римованого вірша (тернарне римування): Все дальше, дальше, дальше йдеш, а Землі ногою не торкаєш, б І, наче арфу, так несеш а Проміння місячне – і граєш, б Тугою серце квітам краєш… б І дальше, дальше, дальше […]...
- Мозолевський Борис – Гойдалка А день стояв у просині, Осінніх повен чар. І гойдалка під соснами Злітала вище хмар. Злітала, потім падала, І знову – догори! Край берега опалово Палали явори. І ти за тими злетами Була, як птах, сама. А за осіннім плетивом Вже ткалася зима. Якими йти ще сходами, Навстріч яким вітрам?.. Життя гойдало гойдалку Від радощів […]...
- Дмитро Загул – “Я чую пісню, мов крізь сон… “ Я чую пісню, мов крізь сон Далекий Черемош гуркоче; Мені вчувається щоночі Той шелест листя, шум сосон. І щось тій пісні в унісон Так ніжно в серці зашепоче… Я чую пісню – мов крізь сон Далекий Черемош гуркоче. То спів засмучених флояр, То стогін журної трембіти, – Зашелестять шовкові цвіти І з серця скотиться тягар. […]...
- Леся Українка – Пісні з кладовища Я на старім кладовищі лежала, Тиша могильна круг мене співала, Тиша могильна співала: “Засни! Щастя – то сни!” Спати? Ох, спить у колисці дитина, Спить у могилі померла людина, Хто ж непомерлий в могилі лежить, Той хіба спить?.. * На кладовищі ми про щастя говорили, І падали слова, і душу крили, Мов палим цвітом, щирії […]...
- Григорій Чубай – Я трава прадавня дика трава Я трава прадавня дика трава До билиночки вирвана до стеблиночки Витоптана і врешті гудроном гарячим Напоєна і здавалось назавжди Під ним похована Та сьогодні вранці я потрощила Ваші асфальти Росту Ось я вже вам по пояс Ось я вже вам по шию Ось я вже вам по очі І дивлюся ув очі віщо Ось я […]...
- Юрій Андрухович – Що хочеш ти? Спокою під крилом Що хочеш ти? Спокою під крилом Оцього даху, що гримів, як бубни, Коли кохання, рятівне і згубне, Вривалось, ніби вітер, напролом, І ми кружляли!.. передзвони рук, Тугих і чистих, наче мокрі весла, Будили нас, і ніжні рукомесла Витворювали промінь, пісню, звук. А нині ми завмерли, як зима. І ти така, немов ідеш сама Кудись, де […]...
- Марта Тарнавська – Над синім океаном Над синім океаном Зустрінемося рано, Як вийде сонце на обрій. Послухаєм, як море Із берегом говорить, Чи день віщує нам добрий? Чи чуєш: немов хтось кличе. Чи чуєш: чайки кигичуть. Чи чуєш, як шепче вітер? Чи чуєш, як пахне літо? Чи чуєш, як шум колише? Чи чуєш, як дзвонить тиша? Чи чуєш удар прибою? Чи […]...
- Ольга Анцибор – доля Ніч темна за вікном і тиша, тиша, Природа спить, земля легенько дише, А я з вікна цю тишу споглядаю І спогади в душі перебираю. Враз ожили вони і ятрять душу, Я перебрати їх до ранку мушу. Дзвенять у серці пам’яті дзвіночки, А на щоках два зрадливі струмочки. Доріг я безліч по життю сходила, Десь ненароком […]...
- Дмитро Павличко – “Цього не видно з найвищої вежі… “ Цього не видно з найвищої вежі, А тільки з окопу старого Чи з ями під гаражем Можна побачити, що небеса – Це тиша твоєї душі, Роздягненої вітрами, Найжаданіша тиша буття!...
- Вірш Миколи Вінграновського – За гай ступило сонце, і пішло За гай ступило сонце, і пішло, І далину покликало з собою… В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою. В садах вечері: борщ або куліш… На крилах яблунь стомлені зірниці, І хтось питає тихо: земле, спиш? Уже спочила? дай води з криниці! І хтось питає, довго не вгава… Земля ж спочила тихо просто неба, […]...
- Павло Мовчан – “Росте трава, доповнюючи нас… “ Росте трава, доповнюючи нас Ласкавістю, прихильністю земною, Стоїть трава, все знаючи про час, Рівняючи непам’ять прямизною… Запліднена літаючим насінням, Споріднена, як дух з животворінням, Вона сплітає рух своїм корінням, Бо кожен крок зав’язує вузлом, Щоб при землі прикметніше жилось. Хатки на лапках, через вечір кладка, Кущ лядвинцю росте в руці на згадку, Що вже не […]...
- Юрій Андрухович – Етюд неспокою Трава на камені вона Вночі шумить у ранах дому І лугом дихає стіна Рослинне тіло в кам’яному І ми так часто не спимо І видивляемо впівока Як з того боку крізь трюмо Трава зітхнула мов затока Вганяючи коріння клин У ці крихкі тріскучі плити Запасти в усмішки щілин Триматись каменя і жити За крок від […]...
- Броніслав Грищук – На цвинтарі Сколихнув темні шпали “Братіслава-Москва”… Й тільки листя опале, Тільки зжовкла трава. Тут – розорані схили, Вороння на ріллі. Там – промерзлі могили В потойбічній імлі. Самота безутішна І розпука така, Мов у зранених віршах Павла Гірника. І нема уже літа, І надії нема, Тільки туга над світом, Тільки тиша німа, Тільки шепіт провинний Відліта до […]...
- Асиндетон Асиндетон (грецьк. asyndeton – безсполучниковість) – будова переважно поетичного мовлення, з якого усунені сполучники задля увиразнення та стислості виразу. Прикладів цього стилістичного прийому в українській ліриці достатньо: “Зимовий вечір. Тиша. Ми” (П. Тичина); “Зима. На фронт, на фронт!… а на пероні люди… ” (В. Сосюра); “Зціпив зуби. Блідий-блідий! / За байраком село палало. / Хтось […]...
- Ірина Саковець – Пасеться кінь Пасеться кінь. По вранішній траві Немає рос – ось паморозі перли. Мовчать ліси, їх голоси завмерли. Німує птах, і тихо ходить звір. Ні вир, ні хвиля – дзеркало ріка. Повірив сон у вічність – не минає. Змарнілий світ і кволий, мов у наймах, Летить останнім листом, як Ікар… І тиша, тиша, тиша, хоч кричи! Рука, […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Хтось тебе по шматочках виймав Хтось тебе по шматочках виймав-не виймав, але вийняв – І більше не любиться. І тепер тобі ночі не пишуться, дні не римуються. І не сила, не слабкість, а втома тобі по хребту. Бо хотілось не тиші, не тилу, не тіла, а захисту. Хтось до тебе мовчав-не мовчав, але змовчав – І більше не мріється. І […]...
- Надія Ковалюк – Запропонуйте нам любов, чоловіки! Запропонуйте нам любов, чоловіки! Не розбивайте наших люблячих сердець! Вас возноситимуть до неба всі жінки, І не шукатимуть, де товщий гаманець. Запропонуйте нам любов, а не інтим! Ми ж – в Бога крила украдем, собі на гріх. Як птах поранений, летітимем з одним, А інше – гордо покладемо вам до ніг. І не висловлюйтесь, що […]...
- Тиша – вона мене лякає Тиша – вона мене лякає, Я надто сильно боюсь залишитись у ній. Наче б то нічого страшного в ній немає, Та вона одразу ж не сподобалась мені. Здавалося б, всі люди прагнуть тиші І їдуть до околиць з міст великих, Щоб собі тихенько жить, як миші, В будиночках просторих, невеликих. Де повітря буде свіже і […]...
- Володимир Лучук – А той човен діток повен Молодик уводі весла мив золоті. Весла вимив, сів на човен. А той човен діток повен. Човен плавав цілу ніч. Сонце випливло навстріч....
- Герасим’юк Василь – Що таке, мамо, Космач? – Що таке, мамо, Космач? Скільки присілків у нього? – Сину, це материн плач. В неї немає нікого. – Хто його, мамо, зіткав? Звідки воскОвії плити? – Сину, це з жовтих отав. Бог не велів їх косити....
- Руданський Степан – Циган на толоці Вийшов циган на толоку, Косить, бідний, косить – А господар обідати Цигана не просить, А дав чарки понюхати, Хліба закусити Та й знов таки заставляє Цигана косити. І скривився циганюга, Косить, бідний, косить, А господар полуднати Цигана не просить. А знов чарки понюхати, Хліба закусити Та й знов таки заставляє Цигана косити. Ізнемігся бідний циган, […]...
- Андрій Малярик – У кожного птаха є своя̀ пташка У кожного птаха є своя̀ пташка, У гордого во̀вка – вовчиця. У когось, мабуть, є улюблена чашка, У кожного пана – цариця. У ста̀рого дуба є довге коріння, У озера тихе є дно. У квітів тако̀ж є дрібненьке насіння, У жита – пахуче зерно. У кожної матері – любляча донька, У тата – коханий синочок. […]...
- Дмитро Павличко – “Я добре знаю, ти пішла б… “ Я добре знаю, ти пішла б На поклик мій, Та я мовчу, бо я – твій раб, Слуга німий. Поклич мене сама, поклич, Поклич сама, Тоді візьму я в руки бич Теж мовчкома! Зроблюсь господарем твоїм, Мовчать навчу, Збудую осяйнистий дім З твого плачу. Та ні, не клич мене, але ж І не жалій, І […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Весна (скорочено) Росте Антонич, і росте трава, І зеленіють кучеряві вільхи. Ой, нахилися, нахилися тільки, Почуєш найтайніші з всіх слова. Дощем квітневим, весно, не тривож! Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо, Хто сипле листя – кусні скла на тебе? У решето ловити хочеш дощ? З всіх найдивніша мова гайова: В рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі, На […]...
- Андрій Любка – Пікасо … а потім пабло пікасо заснув Картина малювалася сама І сон прийшов немов через намул Сичали демони повсталі з тла Картина малювалася сама І був у тому сні аполінер Рядками нерозривного листа Писався вірш хоча поет помер І світло впало німо крізь вікно А на картині лиш рядки вірша Про те що було з ними […]...
- Павло Мовчан – “В день молодого сонця, коли в росі трава… “ В день молодого сонця, коли в росі трава Й під голову лежачу вода не підплива, Коли очима в’яжеш повітря у вузли, Усі свої похибки безжально спопели. Свою умовну міру, якою міряв світ, Усю свою зневіру, струмливий в жилах лід – Усе відкинь, зречися, махни на все крилом І серце, наче списом, протни сухим стеблом, Бо […]...
- Микола Вінграновський – Зупинилась тиша тиха і незбудна Зупинилась тиша тиха і незбудна, Зупинився в небі вечоровий дим. Не спинись лиш ти, любове моя трудна, Трудним світом білим падай, але йди. Йди, моя любове, заки сил і змоги Незрадливим словом, що б там не було, По шляху надії під мечем тривоги Трудним серцем світу, серцем і чолом. Є ще в світі душі і […]...
- Показ побуту, повір’їв, звичаїв у творі “Тіні забутих предків” (1 варіант) Повість була написана М. Коцюбинським в 1911 році. В ній письменник висловив свої враження від Гуцульщини, самобутності і неповторності її народу. Письменник вивчав життя і побут гуцулів і в свята, і в будні. Вивчав їх звичаї, обряди, легенди і повір’я. Гуцули, за спостереженням автора, все життя проводять “у боротьбі зі злими духами”. Вони були для […]...
- Микола Вінграновський – Сільська поема На сірому крилі, на скіфській сірій ночі, Де все жага, і доля, і мана, – Лілова тінь весни, грози вишневі очі, І ти, моя любове, не сама! Я знав цю землю голодом у чунях, Арійським запахом бензину і хреста… Прогрілися сніги, і на снігах очуняв Той крок зерна, що йти не перестав. Як він пішов! […]...
- Аня Тет – Гірка на смак, на дух – невтішна Гірка на смак, на дух – невтішна Чи то довільно, чи мимохіть Живе між нами – холодна тиша Ось уже декілька століть.. Бентежить душі, хвилює очі І загортає в сувій тривог.. Холодна тиша: безжально, мовчки Хоронить мрію – одну на двох.. І ширить відчай.. І розпач сіє.. Все зводить стіни.. Стискає груди І гаснуть свічі.. […]...
- Павло Глазовий – Гроші треба берегти Всі дивуються з Панька: як придбав він дачу? – Я уміло, – каже той, – грошенята трачу. Научився відкладать гроші помаленьку. Хтось купує коньячок, я беру біленьку. Хтось купує шоколад, я купую пончик. Хтось сідає у літак, я – в твердий вагончик. Хтось у Сочі на курорт виїжджа з сім’єю, Я з дружиною удвох… Та […]...
- Заспів – Лепкий Богдан Колисав мою колиску Вітер рідного Поділля І зливав на сонні вії Степового запах зілля. Колисав мою колиску Звук підгірської трембіти, Що від неї зорі меркнуть І росою плачуть квіти. Колисав мою колиску Голос недалеких дзвонів, І веселий спів весільний, І сумний плач похоронів. Колисав мою колиску Крик неволеного люду І – так в серце вколисався, […]...
- Богдан Кіселичник – Несправедливість Тут справедливості права сумнівні, Але ж на світі, всі здається, рівні?. Дивлюсь, що відбувається навколо: Хтось добре їсть, А хтось тамує голод. У когось гардероб безцінний, А хтось немає що вдягнути – бідний. Комусь дають усе, що він захоче, А хтось питає: “де зустрінеш, ноче?”. Чому ж так є у цьому світі!!!? Чому ще ненароджені […]...
- Дмитро Загул – “Ой полиньте, мої думи, на зелені гори… “ Ой полиньте, мої думи, на зелені гори! Задзвоніть, тремтючі струни, зашуміть, як море! Розлетіться по Бескиді на шовкові квіти, Покотіться по рокиті, як слова трембіти! Привітайте темні бори, жалібні ялиці, Поклоніться Чорногорі, сніговій цариці. Над рікою зупиніться, що пливе до Прута, І в хатинку подивіться, де недоля люта. А як тамки вас пізнають мої сестри […]...
- Павло Мовчан – Нічний гість (Балада) З губ знявши усміх, мов каблучку, Він без потайності сказав, Що вчора селезнем літав, Та хтось в крило йому улучив – Бо раптом рану показав… Та ще додав, що він – криниця, Та хтось прийшов води напиться І джерело замурував… – Нутро замкнуло крові краплю… – При сухорукому багатті Криниця пригадалась раптом, З якої води […]...
Твip роздум в бублiциcтичному стилi про необхiднicтьп.