Тетралогія

Related posts:

1. Ізборник Ізборник – архаїчна рукописна хрестоматія, що містила різні вислови, уривки із богословських творів тощо, поширювалася на землях Київської Русі. Найдавніша така пам’ятка – “Ізборник 1073”, переписаний для київського князя Святослава з болгарського оригіналу, складеного на початку X ст., має понад 380 статей, що належать 25 авторам (переважно візантійським духовним письменникам), зокрема Георгію Хіровоску, котрий написав […]...
2. Леся Українка – Історія давніх народів Сходу ІСТОРІЯ дАВНІХ НАРОдІВ СХОдУ Вступна розповідь Історія індусів Історія мідійців і персів Історія єгиптян Історія асірійців та вавілонців Історія фінікійців Історія ізраелітів (жидів)...
3. Азбуковники Азбуковники (від азбука) – своєрідні словники-довідники, в яких статті з різних галузей знання розміщувалися за алфавітним принципом. Спочатку в них подавалися слова іншомовного походження з докладним розкриттям значення, біблійно-церковна символіка (XIII-XIV ст.), а далі – світська інформація із зазначенням, по можливості, джерел (XVI-XVII ст). А. складали діячі братських шкіл (Лаврентій Зизаній, Памво Беринда та ін.). […]...
4. Есхіл – життя і творчість Реферат на тему: Есхіл – життя і творчість Зміст * 1 Біографія * 2 Творчість O 2.1 Твори, що не збереглися * 3 Драматургічна майстерність * 4 Філософія і світогляд * 5 Стиль і мова * 6 Афоризми * 7 Література Есхіл ЕСХІЛ (????????, Aeschylus) (525-456 до н. е.), давньогрецький трагік, автор класичної трагедії, перший […]...
5. Романтичний образ Прометея у поемі Дж. Байрона “Прометей” Міфічний образ Прометея у всі часи знаходив відображення у творах поетів, прозаїків, драматургів. Відомо, що античний драматург Есхіл присвятив Прометеєві цілу тетралогію, від якої збереглася лише трагедія “Прометей закутий”. До Есхіла образ титана зацікавив іншого античного драматурга – Гесіода, який започаткував критичну традицію в інтерпретації образу Прометея. Гесіод підкреслював, що титан досяг своєї мети за […]...
6. Аттична комедія Аттична комедія – давньогрецький драматичний жанр, за допомогою якого в гостросатиричній, дотепній формі висміювалися людські пороки. Назву отримав від Аттики, осереддям якої були Афіни. Тогочасна літературна критика розрізняла три різновиди А. к., сприйняті пізнішим європейським літературознавством: давній (486-404 до н. е., від Великих діонісій до поразки Афін у Пелопоннеській війні), середній (404-336 або 323 до […]...
7. Букіністична книга Букіністична книга (фр. bouquiniste – торговець старими книгами) – стара книга, яка з погляду бібліофіла чи фахівця літератури має неперебутню цінність, перетворюється на предмет книжкової торгівлі. Б. к. називають також антикварну книгу, яка публікувалася до середини XIX ст. і збереглася у незначній кількості примірників, що називаються раритетами. Серед них особливе місце посідають інкунабули, палеотипи, а […]...
8. Леся Українка – На крилах пісень Перша збірка поетичних творів Лесі Українки “На крилах пісень” вийшла друком у Львові на початку 1893 р. У виданні збірки брав безпосередню участь І. Франко. Йому надсилала Леся Українка частинами рукопис збірки, він наглядав за складанням книжки у друкарні Наукового товариства ім. Шевченка. У бібліотеці НТШ збереглася частина набірного примірника рукопису збірки (ІЛІШ, ф. 2, […]...
9. Літературно-артистичне товариство Літературно-артистичне товариство – об’єднання київських митців (письменників, музик, малярів), осередок художнього життя України на межі ХІХ-ХХ ст. Його представники (М. Лисенко, М. Старицький, І. Нечуй-Левицький, Марія Заньковецька, М. Мурашко, Леся Українка, Людмила Старицька-Черняхівська, М. Соловцов, М. Садовський, А. Купрін та ін..), пропагуючи кращі зразки мистецтва (влаштовували виставки, концерти, літературно-музичні вечори, творчі конкурси тощо), створювали художнє […]...
10. Киклічні (циклічні) поеми Киклічні (циклічні) поеми (грецьк. kyklos – коло, цикл) – еллінські епіко-міфологічні твори постгомерівської доби (VIII-VI ст. до н. е.), збереглися у фрагментах і стислих переказах пізніших часів (“Бібліотека” Аполлодора, “Хрестоматія” Прокла та ін.). Хоч К. п. приписувалися Гомеру, насправді їх авторами були Стасин, Кінефон, Арктин, Лесх та ін. К. п. зображають міфологічні події від створення […]...
11. Коліно Коліно – частина пісенного рядка між паузами (цезурами), що складає ритмомелодійну одиницю в загальній метричній структурі пісенної строфи (куплету). Наприклад, строфа старовинної козацької пісні має таку будову: Сокіл з орлом, // сокіл з орлом // купається, Сокіл орла // питається. Складається з двох однакових, гетерометричних (нерівномірних) стихів (рядків) – три – і двоколійного. Складочисельно її […]...
12. Пентаметр Пентаметр (грецьк. pentаmetros – п’ятимірник) – в античному віршуванні дактилічний вірш, утворений подвоєнням першого піввірша гекзаметра, складається із 2 1/2 та 2 1/2 дактилічних стоп. Піввірші розмежовані цезурою. Заміна дактилів спондеями дозволяється лише у першому піввірші. Як самостійна віршова одиниця П. не вживався в античній версифікації, а лише у поєднанні з гекзаметром, власне в елегійному […]...
13. Микола Вінграновський – Тост Ти тут! Ти тут! Кохана, ти, як світ, – Початок і кінець твій загубився… Багряною півчарою схилився В вологих сонцетінях небозвід; І морезвід півчарою другою – І чара зустрічі в руці моїй горить! Вино в ній – ти. Любовною рукою Я п’ю тебе за тебе у цю мить. Я п’ю за мить – за вогняне […]...
14. Експресіонізм – літературно-мистецька стильова течія початку XX ст Експресіонізм (від франц. expression – вираження, виразність) – літературно-мистецька стильова тенденція авангардизму, що сформувалася в Німеччині на початку XX століття. Основний творчий принцип експресіонізму – відображення загостреного суб’єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське “Я”, напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку […]...
15. Твір на тему: Що значить бути сучасним (замітка в газету) Життя не стоїть на місці. Змінюються часи. Якою ж повинна бути сучасна людина? Швидкий розвиток науки, техніки, нові технології вимагають глибоких і міцних знань від сучасної людини. Дедалі необхіднішими стають сьогодні вміння працювати на комп’ютері, знання іноземних мов. Сучасна людина повинна стежити за новими досягненнями і відкриттями. Але, щоб розуміти їх, необхідно мати відмінні знання […]...
16. Мозолевський Борис – до читача (Жінка із передмістя) Ця історія туманна. В ній то зустріч, то розлука. Ця історія у серці Відцвітала й знов цвіла. В ній злилися – не розняти! – Щастя й радість, біль і мука, Тільки що ж мені робити? – Ця історія була. Я не знаю, що й до чого, Та не лай мене, читачу. Коли це було б […]...
17. Глаголиця Глаголиця – давня система слов’янського письма. Назва етимологічно пов’язується із словом “глаголь”, тобто “слово”. Були спроби вивести її джерела з візантійського курсиву (В. Ягіч), з коптського письма (П. Фортунатов), з комбінації елементів грецького курсиву, уставу і орієнтальних елементів. Є два види Г.: кругла (старша, або болгарська) та гранчаста (молодша, або хорватська). Г. була давно замінена […]...
18. Послання до єпископів (дуже стисло/скорочено) – Вишенський Іван Послання пишеться у відповідь на “Оборону згоди з латинським костьолом та вірою, що Риму служить”, яке підписали архієпископ Михайло, єпископи Потій, Кирило, діонісій і Григорко, представники вищого духовенства, що погодились на унію – об’єднання католицької та православної церков. Він називає їх унію – “гадючою унією”, дивується, чому вони вважають себе святими, хоча нічого для святості […]...
19. Стереотипне видання Стереотипне видання (грецьк. stereos – твердий, просторовий і typos – відбиток, форма, зразок) – повторне видання книги, віддруковане без змій із стереотипів (копій оригінальних форм високого друку). Переносно “стереотипний” – надміру часто вживаний, заяложений вираз, погляд, думка....
20. Ява Ява – частина акту (дії) у драматичному творі, що визначається незмінним колом (кількістю) дійових осіб. Нова Я. розпочинається з виходом зі сцени чи появою на ній нового персонажа (або групи). Поділ драматичного твору на Я. відіграє композиційну роль, тому вона у п’єсах (зокрема XIX ст.) чітко фіксувалася, позначалася порядковим номером та перерахуванням дійових осіб. Сучасна […]...
21. Абстракціонізм Абстракціонізм – одна з течій авангардистського мистецтва. Виникнувши на початку XX ст, (В. Кандинський, Наталія Гончарова, П. Пікассо, П. Мондріан, О. Архипенко, П. Клее та ін.), А. сягнув свого апогею у 50-ті. Філософсько-естетична основа А. – неміметичний принцип художнього мислення, ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого вираження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, […]...
22. Панчатантра Панчатантра (санскр. – п’ятикнижжя, або “П’ять кошиків житейської мудрості” ) – пам’ятка давньоіндійської літератури (III-IV ст.), створена на фольклорній основі, складається із книг байок та дидактичних новел, зокрема “Каліла й димна”. За своєю композицією “П.” – класична обрамлена повість, присвячена дидактично-сатиричному зображенню давньоіндійського суспільства. Складається з п’яти частин (тантр): “Втрата дружби”, “Про війну ворон і […]...
23. Античне віршування Античне віршування (лат. antiquum – стародавній) – різновид квантитативного віршування, що склався в еллінську та римську добу. Характеризується чергуванням довгих та коротких складів, бо в античних мовах різнилися довгі та короткі звуки. Стопа нагадувала музичний такт, зумовлюючи не. читання, а наспівування віршованого тексту. Найпростішим елементом ритмотворення вважалася мора як одиниця довготи: короткий склад дорівнював одній […]...
24. Антистрофа Антистрофа (грецьк. antistrophe, від anti – проти і strophe – строфа) – в античній хоровій ліриці – парна строфа, що за своєю метричною структурою відповідала непарній; вони часто перемежовувалися або замикалися еподами – власне частиною хорової партії, наділеною відмінним ритмом. Таку тріаду ввів до грецької трагедії та лірики Стесіхор на межі VII-VI ст. до н. […]...
25. Твір на тему: Як у нашій родині святкують Різдво (українознавча змістова лінія) Як у нашій родині святкують Різдво (українознавча змістова лінія) Україна здавна вирізнялася силою віри у Бога і масштабністю релігійних святкувань. Ще з дитинства пам’ятаю солодкий дух Різдвяних свят. Якось старий сусід розповів, що час народження Спасителя приблизно п’ять тисяч років від створення світу. Тоді на небі засяяла нова зірка, яка і сповістила людству про народження […]...
26. Байка Байка – коротке, переважно віршоване, алегоричне оповідання, в якому закладено дидактичний зміст,- один з різновидів ліро-епічного жанру. Складається з оповідної частини та висновку-повчання. У вчинках персонажів Б. – звірів, птахів, рослин – вбачаються і висміюються людські вади. Засновником Б. вважається легендарний еллін Езоп (VI-V ст. до н. е.), іменем якого (езопівською мовою) називають інколи підтекст […]...
27. Прототип в літературі Прототип (від дав.-грец. Πρῶτος – перший + τύπος – відбиток, відтиск; первообраз) – прототип, конкретна історична чи сучасна автору особистість, яка послужила йому відправним моментом для створення образу. Прототип (від грец. Protótypon) – первісний зразок (прототип); дійсне обличчя, яке послужило автору прообразом літературного типу; літературний тип, образ, що послужив зразком для іншого автора. Прототип (від […]...
28. Сапфічна строфа Сапфічна строфа – одна з античних строф, різновид різностопної строфи, запровадженої давньогрецькою поетесою Сапфо (VI ст. до н. е.), пізніше вдосконаленої римським поетом Горацієм. Складається з трьох одинадцятискладників та, у четвертому рядку, з адонія. І. Франко, перекладаючи пісні Сапфо, намагався бути не лише еквіритмічним, а й еквілінеарним: Афродіто, безсмертна Зевесова доню, Баламутко на ясному троні, […]...
29. Міф про Прометея та його відтворення в трагедії Есхіла “Прометей закутий” Трагедія “Прометей закутий” – найбільш відома трагедія грецького драматурга Есхіла, що жив на межі VI-V століть до нашої ери в Афінах, якого стародавні греки називали “батьком грецької трагедії”. Есхіл, як і інші діячі мистецтва у Стародавній Греції, завжди використовував міфічні сюжети у своїх творах. Пояснюється це тим, що міф відігравав дуже важливу роль у житті […]...
30. Акафіст Акафіст (грецьк. а – префікс, що означає заперечення, і kaphiso – сідаю) – гімнографічний твір на честь Ісуса Христа, Богородиці чи іншого святого, який виконувався стоячи. Сформувався у Візантії в IV-VII ст. і поширювався в східнослов’янських землях після прийняття християнства. Складається із зачину (кукулія), 12-ти більших строф (ікосів) і 12-ти менших строф (кондаків), які чергуються […]...
31. Бібліофіл Бібліофіл (грецьк. biblion – книга і phileo – люблю) – знавець і збирач рідкісних і цінних видань. Поняття “філобібл” (книголюб) відоме вже з давньогрецьких творів І-ІІІ ст. Сучасна версія – “Б.” – з’явилася наприкінці VII ст. Чіткого, універсального значення поняття “Б.” не має. Відомими Б. були Симеон Полоцький, Феофан Прокопович… Спеціально поліпшені видання, інколи з […]...
32. Великодні пісні Великодні пісні – умовна назва прадавніх обрядових пісень весняного та частково зимового циклів, що з прийняттям християнства стали виконуватися під час найбільшого християнського свята – Воскресіння Христового. У цій групі пісенно-обрядових дійств – дівочі хороводи зі співом веснянок, гаївок, рогульок, риндзівок, водіння тополі, приготування та дарування писанок і крашанок, ігри хлопців (“Брама”, “дзвінниця”, “Коза”, “Король, […]...
33. Заробітчанські пісні Заробітчанські пісні – тематична група станових (суспільно-побутових) пісень, мотиви яких пов’язані з життям та умовами праці сезонних робітників, “строкарів” на поміщицьких ланах, пасовиськах, промислах” в артілях та ін. Тимчасове заробітчанство поширилося після скасування кріпацтва у другій половині XIX ст. й охопило безземельну частину селян, які в Східній Україні з Полісся подавалися у південні степи чи […]...
34. Серія Серія (від лат. series – ряд) – сукупність видань, об’єднаних спільним задумом, тематикою, цільовим або читацьким призначенням, що виходять під спільною назвою серії, як правило, в однотипному оформленні. Періодичні або продовжувані С. складаються з нумерованих або датованих випусків. Неперіодичні видання утворюють відкриту С, якщо тривалість її випуску заздалегідь не встановлена, і закриту С, якщо її […]...
35. Словник Словник – книга, яка містить систематизований опис слів. Кожний С. складається з упорядкованого реєстру слів-заголовків, що супроводжуються словниковими статтями. Наявність таких статей, їх зміст залежать від типу С. Розрізняють енциклопедичні та лінгвістичні С. У перших – пояснюються поняття, які окреслюються, позначаються словами, наприклад, “Енциклопедія Українознавства” (1955-84) за редакцією В. Кубійовича. Власне слова виступають об’єктом лінгвістичних […]...
36. Заджал Заджал (араб. – мелодія, пісня, наспів) – строфічна арабська народна поезія, що складається із шести-дев’яти строф. Виникла в Іспанії в добу арабського володарювання як реакція спротиву канонам арабського віршування. За змістом то були любовні та панегіричні твори. Найвідоміший представник цього жанру Ібн Кузман (XII ст.) лишив диван, повністю заповнений З....
37. Міф Міф (грецьк. mythos – слово, Переказ) – Розповідь про богів, духів, героїв, надприродні сили і ін., які брали участь у створенні світу. М. – витвір наївної віри, який складає філософсько-естетичний комплекс давньої епохи, яка грунтується на заміні об’єктивності сприймання суб’єктивним апріорним переконанням. У давні часи М. створював уявлення про світ, впливаючи на процес пізнання, був […]...
38. Великий син України (за трагедією Б. Лепкого “Мазепа”) Богдан Лепкий був великим знавцем історії України. Письменника насамперед цікавила проблема національно-визвольного руху в нашій державі. Цій темі було присвячено кілька віршів, написаних на початку XX століття. Пізніше, уже в двадцяті роки письменник почав роботу над епічним полотном про славетного гетьмана Івана Мазепу, збираючись нарешті сказати правду про цю видатну людину. Слід зауважити, що звернення […]...
39. Естетичний смак Естетичний смак – здатність людини до миттєвої оцінки дійсності, творів мистецтва крізь призму естетичних категорій і власного досвіду. Е. с. спрямовується естетичним ідеалом людини та її потребами, виявляється в конкретних актах естетичного сприймання і часто супроводжується інтуїтивним осяянням. Людина з розвинутим, сформованим Е. с. здатна самостійно орієнтуватися в мінливому світі художньо-естетичних цінностей, помічаючи серед них […]...
40. Висловлювання відомих людей про творчість Григорія Квітки-Основ’яненка “Повість “Маруся” є найкращою серед прозових творів Г. Ф. Квітки-Основ’яненка, і вона завоювала схвальні відгуки як української, так і російської критики. Грицька Основ’яненка після його “Марусі” ми зараховуємо до наших визначних сучасних письменників” (М. Полевой). “Хто з нас, малоросіян, не плакав, читаючи цю чудову повість, цю просту, непримхливу драму, але драму, яка розворушить найзачерствілішу душу… […]...