Тетяна Гапонюк – Борися! Це твоє життя!
Борися! Це твоє життя!
Прокинься з світу забуття!
Ти хочеш бути кимось – будь!
Не хочеш – назавжди забудь!
Твоє життя не назавжди,
Прокинься ти, прокинься ти!
Яскраві барви звідусіль,
Усе в твоїх руках – май ціль,
І йди до неї до кінця,
Бо скоро всі займуть місця,
Майбутнє лиш в твоїх руках,
Бори свій страх, згуби свій страх!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Гапонюк Тетяна – В душі ми порцелянові ляльки В душі ми порцелянові ляльки І хто боров свій страх – уже розбиті, І пишуть знов зневірені рядки, І рани, у очах у них, відкриті. Чому ж ми ризикуєм за дарма, Якщо на перемогу можна й не чекати? Наш страх комфортна і міцна тюрма, Із неї чи захочеться тікати? Але людина, знаючи давно, Сумний фінал […]...
- Тетяна Гапонюк – Яскраве сяйво в обіймах ночі Яскраве сяйво в обіймах ночі, І ми в той час не зімкнули очі, Які зловили те світло фари, Ідемо вулицями, мов примари. Твій ясний погляд тепер тьмяніє, І я любити більше не вмію, Не вмію мріяти і обіцяти, Тепер так мало є що сказати. Немає вітру, тут надто тихо, О ні, не треба нам цього […]...
- Тетяна Гапонюк – Хвилини залишились до весни Хвилини залишились до весни І нам лишилось тільки довести, Що наші душі не крихкий кришталь, Ми повні сил, ми сильні наче сталь, Ми здатні все перемогти Немає слів “не можу”, мусим все змогти. Кожен момент – це справа наших рук, І хай не спинить нас невдалий рух. Помилки зроблені хай будуть нам уроком, І у […]...
- Тетяна Гапонюк – Я Я так люблю гучні ридання Без крапельки вологих сліз Коли усі твої страждання В душі Я так люблю миті мовчання Я вмію змовчати завжди Душевні муки, поривання Повинні жити у тобі! Напевно це несправедливо Палкі емоції – живі, Але насправді як жахливо Відкрившись втратити зв’язки....
- Тетяна Гапонюк – Поети Душевні зміни – змінюють природу, Хіба розкажеш ти про це народу? Хіба існують ще слова, Що можуть розказати яка твоя душа? Дощ б’є у вікна – ти мовчиш, Але в душі ти в повен голос вже кричиш! Можливо тільки на папері, Відкрити в душу свою двері! Вдалі поети виберуть слова Бо мова їх нова, бо […]...
- Тетяна Гапонюк – Божевільний Я божевільний, Я частина гри, Назовні вільний, Це ж насправді грим! Ніби сліпий, Я йду серед полів, Зовні спокійний, Я в думках летів…...
- Тетяна Гапонюк – Ми ніби рідні, проте Ми ніби рідні, проте Між нами незламна стіна. Ми помираєм, хоча Нас ще ніхто не убив. Ми не подібні, але В нас повно спільних страхів. Ми неповторні, хоча Копій мільйони нас. Ми бачим колір, проте Все надто сіре в цей час. Краплі дощу на очах Залишились після весни. Чи це був дощ, чи був град […]...
- Тетяна Гапонюк – Кохання вб’є тебе, дитино Кохання вб’є тебе, дитино. Яскравим сяйвом восени Ти посміхнешся без причини Прийшли, здалось, прекрасні дні. Та все ніяк не відпускає Той біль у грудях, так болить Як він тебе не помічає І коли поруч Він стоїть. Сьогодні він для тебе відчай І сум і сльози і печаль Та в той же час для тебе вічний […]...
- Твоє життя по-новому засяє Твоє життя по-новому засяє, І щастя усміхнеться на всі сто. Удача буде наче небо те безкрає, І завжди людям робиться добро. Повір у себе і повір у свої сили, Зміни життя почавши із себе. Жили ви так, і далі б були жили, Та нове щастя змінить і тебе. У Новий рік чекають люди чуда, Що […]...
- Валентина Капшук – То не твоє, як не чекають То не твоє, як не чекають, Солодку мить, зустрітись знов, То не твоє, як не питають, Що на душі..то не любов. Не те, коли тобі не вірять, І звинувачують весь час, То не твоє, коли не мріють, Торкнутися руки..хоч раз.. Ти знай, що не твоє, коли, Не б’ється серце в унісон, Не сяють очі, хоч […]...
- Катерина Кочетова – Як солодко звучить твоє ім’я Як солодко звучить твоє ім’я, Коли всю ніч зірки його шепочуть, Лишити сну мене, напевно, хочуть. Сьогодні кличе хтось тебе, не я. А, наче небо, ті блакитні очі Хвилюють душу з кожним днем сильніш – Як йти по лезам гострим босоніж, Крається серце біднеє дівоче. Як зветься те незнане відчуття, Коли думками високо літаєш, Чи […]...
- Твір на тему: Твоє здоров’я в твоїх руках (твір-роздум) Твоє здоров’я в твоїх руках (твір-роздум) Людина початку XXI століття особлива, бо живе в екстремальних умовах, дихає забрудненим повітрям, п’є воду, на яку страшно навіть дивитись, до тога ж ми привчились труїти себе медикаментами. Сучасна людина майже не звертає уваги на своє здоров’я, палить, вживає алкоголь. Але її ресурси не можуть бути невичерпними. Ми беремося […]...
- Твоє тіло то є ціла історія Твоє тіло то є ціла історія. Яку говорять пошепки, Щоб не зурочити Яке торкаються мовчки, Щоб не сполохати. Твої руки так ніжно стомлені, І Блукають по моїх вигинах Зараз не втримаю спогадів Просто не втримаю. Ти відчуваєш, як солодко? Розливається теплота по зап’ястях. Нам сьогодні все дозволено За квитком, На щастя....
- Іван Байдак – Я не зможу купити твоє кохання Я не зможу купити твоє кохання У твоїй країні не ходить жодна валюта Я готовий його обміняти… взамін… на своє Поставлю все на червоне, опущу монету у таксофон… гудки… Їхні обірвані стукоти підіграють твоєму диханню, заграють із твоїм мовчанням, я знаю: Докурюй, випалюй, без жалю останні рядки, які на прощання сказала мені ти: Ми можемо […]...
- Герасим’юк Василь – На зорях твоє ворожіння? На зорях твоє ворожіння? На зорях ворожу. Різдвяна вела вівчарів. Привела різьбярів. Я знаю цю древню різьбу. Так різьбити не можу. Я більше но можу. Я сам собі наворожив. А ти підведись до схід сонця, Живою водою Обмивши лице, В купині закопай пуделце. А в ньому твій волос І сіль твого тіла, Тобою Одібрані в […]...
- Іван Франко – Тетяна Ребенщукова Старці і книжники грізно накинулись Каменувати тебе: Всіх їх некритая, непідсолоджена Правда по серці скребе. Горе сердечнеє, людське, великеє Серць їх не ткнуло брудних; Те лиш їх гніває, чом так без страху ти, Прямо стаєш перед них? Чом так покірно, так тихо, так прямо ти Йдеш, куди серце веде, Йдеш не на розкоші, йдеш, хоч […]...
- Тетяна Хоронжук – Не завжди у житті буває легко Не завжди у житті буває легко, Бо кожен робить свої помилки. Коли здається – щастя так далеко, Не смій спинятись. Ти до нього йди. Буває, що навколо тільки чорні речі, Душа стемніла плаче від біди. А десь блукає твоя безкінечність. Ти не спиняйся. Їй назустріч йди. Буває, солов’ї спиняють пісню, І ти не бачиш вже […]...
- Олеся Крисько – Твоє фото… Записки… Букети Твоє фото… Записки… Букети… Приглядаюсь в обличчя несміло, Намагаюсь у нім розпізнати, Що за біль ти у серці носила. Що за біль, чи любов нероздільну, Чи яку невиправну утрату, Чи самотність, що так безнадійно В собі стерти хотіла, зламати. Чорні очі наповнені сумом – Чом печалі ніхто не помітив? Що тепер? Лише фото в альбомах. […]...
- Павло Мовчан – “Твоє персидське око, мов графіт… “ Твоє персидське око, мов графіт, Розлінувало вицвілий вже світ. Від краплі меду враз задухмяніло, Наче стільник, моє вощане тіло. Лик проступив нерукотворний… Спаса На полотні повітря, на стіні, Немов бджола, на дні густого часу Заворушився спогад у мені. І спільним подихом задихали легені, А погляд твій занурювавсь у мене Колючим світлом, звуком дротяним, Пришпилюючи щільно […]...
- Іолана Тимочко – Слово твоє обплітає мене Слово твоє обплітає мене, мов кокон, На рукавах сорочки – сліди навиріст. Біль не зашити Навіть тонкою голкою – Вістря впивається в шкіру, Стає гострішим. Голос згори – як постріл у воду, в голову Камінь – шубовсть! – І хвиля його поглинула. Світло стає на диби́, залишає осторонь Небо і землю, Світ на поталу хвилям. […]...
- Подарувала ти мені життя … Подарувала ти мені життя… Із самого народження зі мною, Свою любов мені лиш віддавала, Від лих земних мене оберігала. Ти берегла мене у свому серці, Твоїх очей два голубих озерця, Теплом і спокоєм огорнуть душу й серце, Немов пташині, ти відкриєш дверці… Й полинути від тебе мушу… Та долоню твою я не відпущу… Берегла […]...
- Богдан Согор – дорога життя Біжи, кричи, моли про допомогу, А навкруги лиш власна тінь і срах, Ти сам повинен побороти цю знемогу, Один пройти цей кам’янистий шлях. Був впевней ще вчора, що сьогодні, Знов успіх подарує новий день, Чому ж сидиш тепер немов в безодні, І з уст твоїх не чути радісних пісень. Хоч вчили нас ніколи не здаватись, […]...
- Олек Ніколассон – Cтабілізуй життя, влаштуйся в офіс Стабілізуй життя, влаштуйся в офіс, Заведи сім’ю – тобі вже двадцять. Назавжди затям: Важливий – спокій, Тебе не вб’ють, якщо битви сняться. Відречись від мрій, Припини писати – На хліб і сіль цим не заробиш. Багато пий. В анонімних чатах виливай біль черговому роботу. Видирай очі за жирний кусень. Відкладай на тачку і на квартиру. […]...
- Життя Життя чудове, … … .правда!? Але не весь час, не завжди Воно заводить нас в оману, Що ми одні, що назавжди… … . Це щастя і цей успіх буде, Як раптом, звідкілясь взялися сльози, І взявся страх, неспокій і турботи. Вже все не так Вже все змінилось ми, вони… Ніхто не знає де? що? і […]...
- Христина Головко – Коли ти знову прийдеш у свій пустий дім Коли ти знову прийдеш у свій пустий дім Й мегаполіс надіб’є твоє серце, немов горня Не дивуйся, що стільки темені в нім, Тіні напевно, мають її ім’я.. Коли ти на десять замків знову зачиниш двері І вечір залишить тобі їдкий дим Не дивуйся, коли вона в не в твоїй атмосфері Залишає тебе під важкістю зим… […]...
- Олена довганюк – Я пам’ятаю той прекрасний день Я пам’ятаю той прекрасний день, Коли поглянула я вперше в твої очі. Хоч на хвилину, чи на мить лишень Повернутися туди я хочу. Туди, де погляд твій душу пронизав Теплими і світлими думками І слова усі у мене відібрав, І наповнив все новими почуттями. Тоді мені було цікаво знати, Чи відчуваєш ти те саме, що […]...
- Олесь Гончар – Твоє ім’я Іноземка! Слово це дике Не по нутру мені. Дам тобі ймення – інше, велике, Мною відшукане в чорній війні. Будеш із ним ти прийнята всюди, Як рівня і як сестра. Над Тисою, і над Прутом, На берегах дніпра. Хто нас і чим розгородить, Ким заборонена ти? Суд? Окрім суду природи, Я всі зневажаю суди. Кордони? […]...
- Тетяна Рибар – Ти прийшов саме в час Ти прийшов саме в час, коли визріли зорі і сливи І печаль світова обійняла руками роки. Ти був схожим на дощ і минув, як минає злива. Сива ніч, як черниця, молилась крізь тишу й віки. Знову золото осінь розмінює на мідяки. І кульгаві вітри, наче пси, розбрелись по дорогах. Доторк часу, холодний, як доторк чужої […]...
- Христина Сможаник – Без думки, як без життя Я не хочу сміятись наївно- Краще плакати щиро у снах. І не хочу кохати брехливо- Краще відчути ненависті страх. Я не хочу, повірте не хочу Притворятися в своїх думках, Моя думка – це мій вільний подих Без думок залишається – страх, Як легенький в секундочку помах Ви моє життя заберете Лишень запах парфумів у стінах […]...
- Іди вперед до мети От ти тільки не ображайся. Іди вперед до мети. Назад ти більше не вертайся. Там тобі нічого не знайти. Там тебе вже не чекають. Забувся там вже образ твій. Там тебе не привітають. Там не має твоїх мрій. Ти живи і думай про майбутнє. Там усе своє знайдеш. Всі думки свої й почуття незабутні Ти […]...
- Життя летить Життя летить, години мимоволі Підносять крила вверх і тихо вниз, Чи хтось із нас бажав такої долі!?? На кожного чекає свій сюрприз… Ти зводиш свої мрії в нескінченність, Ти прагнеш мати те чого не мав, Ти оптиміст в реалі песимізму, Мов спати з тим кого ти не кохав.!! В твоїх очах нема усіх моралей, Ти […]...
- Вірш – Таких як ти шукають все життя З Твоїх стихій немає вороття, Моря шумлять і холодно на світі, Таких як Ти шукають все життя, Хоча б заради однієї миті!* Тому що мить ця краща за життя, Віддав би все, аби у ній лишитись І це незнане, дивне відчуття, Як просто можна в мить таку влюбитись. Або не в мить, а у її […]...
- Микола Вінграновський – Пісня про життя Заспіваю твоє ім’я, Твоє тихе ім’я вишневе, Де між хмарами обійма Свою ніжну дорогу небо. Де горить під зорею мак І говорить гроза з грозою, Переманює – перейма Хвиля хвилю попід горою. Заспіваю твою любов У великій твоїй дорозі, В тій дорозі, де й я ішов В кароокій рясній тривозі, Де цілує росу роса, Де […]...
- Наталя дворнік – Сонце без неба Там, де ми боронили себе від сторонніх очей, Там, де кисень був зайвим для дихання серцем, Там, де горіло багаття наших останніх ночей, Де шепіт лишився освяченим місячним окрайцем. Там, де в твоїх руках я захлиналась від бажань, Де губи розпухли від твоїх скоро останніх цілунків, Де готова була розчинитись в тобі без вагань, Там […]...
- Ірина Ярко – “Божевілля” однієї незнайомої людини Я відчуваю банановий солод на твоїх губах, Чи то мені так боляче, чи я втрачаю страх. А може просто граючись рахую вечори, З журбою розуміючи, що пропали ми. Чи то тобі так солодко, чи я втрачаю глузд, Ти вибачай, що байдуже слова злітають з вуст. Не говори, що ввечері прийдеш у вісні, І не співай […]...
- Твір на тему: Вірю в твоє майбутнє, Україно! Україна – це історія народу, який упродовж багатьох років боровся за свою свободу й незалежність. Це її славні лицарі: Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Устим Кармелюк, які віддали своє життя за щастя народу. Це відомі всьому світові діячі української культури: Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Гончар, М. Лисенко, […]...
- Твір на тему: У чому полягає сенс життя У чому полягає сенс життя Життя – це нескінченний циклічний процес, ужиття було, є і буде. Але деякі люди асоціюють це слово із словом “існування”. З одного боку, це доцільно, а з іншого – ні! Є навіть такий філософський вираз: “Треба жити, а не існувати!” Саме слово “існування” у більшості людей асоціюється із чимось штучним, […]...
- Томаш деяк – якщо тобі ще болить десь в районі серця Якщо тобі ще болить десь в районі серця Коли ти бачиш натовп на вулицях міста Якщо любов до країни в тобі озветься То всі перепони й загрози не мають змісту Якщо твій прапор злітає у твоїх грудях А не на твоїй сторінці, чи на світлинах Тоді вітаю, ще трохи й ти скоро будеш Не місцем […]...
- Тетяна – улюблена героїня О. С. Пушкіна I. “Євгеній Онєгін” Пушкіна – роман, який мав найбільш сильний вплив на долю всієї російської літератури. II. Тетяна – улюблена героїня О. С. Пушкіна. 1. Чарівний образ російської дівчини (відсутність будь-якої ідеалізації автором образу Тетяни – не красуня, із сільським ім’ям – і водночас глибока симпатія до своєї героїні: “Простите мне: я так люблю Татьяну […]...
- Чому Тетяна – “русская душою”? Чому Тетяна – “русская душою”? Роман “Євгеній Онєгін” – головний витвір О. Пушкіна. Саме тут читачі побачили всі сторони російського життя, дізналися про живу та пекучу сучасність, впізнали самих себе і своїх знайомих, усе навколишнє середовище, столицю, село, сусідів-поміщиків і кріпаків. Вони почули живу, розмовну, щиру мову одного з кращих своїх сучасників. Роман “Євгеній Онєгін” […]...
Твір на тему різдво у моїй родині.