Тільки щоб ти почала радіти
Пробач якщо написав щось не те
Я міг написати бо я такий є
Заради тебе можу перестати писати
Сказати що я не письменник,
Спалити вірші й не памятати Якщо хочеш, то піду на край світу
Нарву там букет гарних квітів
Прийду подарую і знову піду
Візьму застрілюся й не помру
В мої вірші кучу матів впишу
Візьму з неба зірку зірву
Напишу на асфальті що я наркоман
І що це все писав якийтось Іван
Присвячу всі вірші якомусь дибілу
Скажу що не ігор, А насправді я Зіна
Заради тебе в армію триччі піду
Напишу на
Потрачу всі гроші, продам свою хату
І на ті гроші куплю тобі квітів багато
Напишу своєю кровю люблю
Прокричу на весь світ що кохаю
Можливо без тебе тепер я помру
Та хто його знає як доля спіткає.
Я хворий на голову тим паче пишу
Заради тебе піду на війну
Почну на російській мові писати
Поб”юся з Кличком
Почну я бухати
Розіб”юсь об цеглину
Підпалю чіюсь хату
Прокричу на весь світ що на дурість багатий
Напишу без помилок
Хоч одного вірша
Відкрию планету в твоє ім”я
Я все що завгодно зможу зробити
Тільки щоб ти почала радіти.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Таня Гелетюк – Я напишу тобі листа Я напишу тобі листа, Як жовте листя ляже долі, Як роси стануть холодніш І зашумлять тополі… Я напишу тобі листа, Як тиха осінь залютує І річка важко зажурчить, А вітер засумує. Як стане місяць серед неба – Укриють землю чари… І десь на Північ попливуть Прозоро-жовті хмари. Тоді я сяду край вікна, Візьму перо у […]...
- Володимир Лучук – Тільки мати – Я на ковзанку піду! – А коли ж до хати?- Тільки мати вміє так Лагідно спитати. – На ходу сніданок з’їм! – Так не слід робити!- Тільки мама може так Лагідно сварити. В снах літаю до зірок… – Час вставати, сину… – Тільки мама збудить так Лагідно дитину....
- Ольга Шевченко – Я не спіймала щастя за крило Я не спіймала щастя за крило, Не до снаги мені ця вільна птиця. Проте, в руках лишилося перо, Я напишу ним долю, як годиться. Я напишу про свій дніпровий край, Про чисте небо, про степи шовкові, Про ту веселку, що у водограй Спускає нам привіти кольорові. Я напишу про мир на всій землі, Про волю […]...
- Олесь Гончар – Ранець візьму на плечі Ранець візьму на плечі, В кишеню – паперу лист. Піду, невідомий предтеча, У вітряний чорний свист. Туди, де кедри стали На скелях в гігантський зріст, Піду од нужди, од печалі, Од чорних попалених міст. Піду я в краї невідомі, Піду за блакитні моря, Де в чорному димному громі Білі міста не горять. Невольниче сонце хмуро […]...
- Так добре те що я кохати вміла Краплинку сонця дай мені з собою Без нього і без тебе я помру Збери мої всі мрії у хмарину (торбину) Я дуже швидко й на завжди піду. Так добре те що я кохати вміла Хоча латала крила я не раз Я так любила. Так любила милий Так люблять милий може тільки раз… Але життя умить […]...
- Юрій Андрухович – Весна виникала, де тільки могла Весна виникала, де тільки могла: Трава на фронтонах, дощі і сухоти, І тепла бруківка. Весна була зла. Блукаючі танки і рештки піхоти Вертались nach Osten. Черешня цвіла, І груди, сповиті в паси портупей, Зітхали в жаданні нових епопей. Костел описали – від нефів до веж, А все ж залишили стояти на площі, Забивши дошками всі […]...
- Аня Тет – Тримай мене міцніше тільки..Чуєш?! Тримай мене міцніше тільки..Чуєш?! Долонь своїх з моїх не відпускай.. Ще нашу мить солодку ми відчуєм, Не за горами стежка наша в рай! Відкинь тривогу! Все ще буде! Вір! До щастя ось – лише півкроку йти І нам під силу досягнути навіть зір Бо в тебе – я є, а у мене – ти!.....
- Поема Олеся Гончара – 9 травня (тільки почата) Лунко асфальт лопоче, Мов дощ об зелений лист. Зненацька, як ласка дівоча, Крізь вітру блакитний свист. Ранок в дорозі догонить, Сміється і плаче: стань, Скидай фронтові погони, Свідки твоїх скитань! Спинися, живий і щасливий, Спинися на повнім скаку. Не раз біля теплої гриви Ти ж мріяв про мить таку! Коня, що парує в милі, Звільни […]...
- Аня Тет – Хочеться тільки до тебе Хочеться тільки до тебе В душу, в сердце..під светер, Щоб божеволіло небо Від наших мрій відвертих, Щоби зривало “дах” Від палких поцілунків, І від жагучих “ах” Тіла розпускались, мов бруньки.. Хочеться без вагань, Роздумів, зайвих сумнівів Залпом, коктейль з бажань Випити, хай і отруйних.. Щоби палав вогонь Наших сердець – одвічно! І не лякав полон, […]...
- Леся Українка – Eppur ti tradiro Тебе я, може, зраджу. В ту годину, Як таємницею весь світ укриє мла, Приникне геній з поглядом огнистим І з поцілунком до мого чола. І я тоді бліда й тремтяча встану, Покину ліжко і піду за ним. Крізь темряву піду за гордим і величним Таємним генієм моїм. Моїм устам свої слова надасть він, Одкриє всі […]...
- Андрій Малярик – Мені тільки б тебе побачити Мені тільки б тебе побачити, Твої очі, усмішку, вуста. Серце моє в ганчірку скручене, І оточує мрака густа. Та хоча б доторкнутися дотиком, До слідів, де проходила ти. І відчути парфуми подихом, Повернись і мене пригорни. Ти злетіла від мене променем, Подзвонивши з словами: “Щасти”. В мене донька з таким же іменем, І вродлива така, […]...
- Леонід Кисельов – Тільки двічі живемо Тільки двічі живемо. Раз – у світі білім-білім. Тож сумуємо і квилим, Як до іншого йдемо. А тоді ще в другий раз, В світі чорнім – аж червонім. Чорнозем ламає скроні, І трава росте крізь нас. Тільки двічі живемо. Дай нам, Боже, щоб любили І щоб люди не раділи, Як у чорний світ йдемо. 1968...
- Катерина Кочетова – Не варто слів, достатньо тільки чути Не варто слів, достатньо тільки чути, Як серце виривається з грудей. Повз мене кожен день безліч людей, Але тебе не можу я забути. Не варто сліз, хоча іще болить, Пройшов вже час, але він не лікує. Із спогадів, де ми разом, малює В душі кохання, що уже не спить. Не варто снів, хоч в них […]...
- Маріанна Галюс – А я, так і помру невикохана А я, так і помру невикохана. Але завжди матиму право на білу сукню, Чуєте?! Навіть, якщо помру в 50… І мені байдуже, що ви там дивуєтесь, Крутите пальцями біля скронь, Кладете хрест на собі, примовляючи : – “Свят, Свят, Свят!” Бо… Я так і помру не обігріта. З займенником – “нічиЯ”, Я програла у всьому, […]...
- Микола Руденко – Як тільки наповниться серце журбою Як тільки наповниться серце журбою І ляжуть на душу погрозливі тіні – Я знов уявлю, що стою під вербою В селі на моїй Україні. Так яблука пахнуть, рум’яні ранети; Так любо звучить не спотворене слово! Із досвіду знаю: обійдеш планету, А серце сюди приведе тебе знову. Чи в кольорі неба, чи, може, у травах Є […]...
- “Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину” (за поезією В. Симоненка) Василь Симоненко прожив коротке, але яскраве життя. Поет-шістдесятник, поет-лірик, поет-сатирик і просто незвичайна людина, яка безоглядно любила навколишній світ, любила життя, своїх батьків, а звідси – і народ, і, безумовно, Україну, яка “була в його грудях”, “у чолі і в руках”. Його творчість – гімн правді. Далеко не кожен поет зважувався на правду. І цього […]...
- Юрій Андрухович – Звичайно, що ріка тяжіє тільки вниз Звичайно, що ріка тяжіє тільки вниз, Повільна і в’язка, немов рослинний слиз, Коли твоя рука багром тримає спис. І дивишся в ріку, і бачиш не рибин, Не мушлі на піску, що світяться з глибин, Не лілію тяжку і ясну, мов ясмин. А бачиш, мов у сні, своє лице в ріці – Самотність у човні, з […]...
- Тарас Шевченко – Ой умер старий батько “Ой умер старий батько І старенькая мати, Та нема кому щирої Тії радоньки дати. Що мені на світі, Сироті, робити? Чи йти в люде жити, Чи дома журитись? Ой піду я в гай зелений, Посаджу я руту. Якщо зійде моя рута, Остануся тута, Прийде милий в мою хату Хазяїнувати. А як же ні, то я […]...
- Україна – рідна ненька. Роздуми над поезією В. Сосюри і не тільки Україно! Ненька наша рідна, стільки про тебе писано-переписано, у стількох думах і піснях тебе оспівано, стільки живописних полотен про тебе написано. А ти знову і знову дивуєш своєю красою, своєю таїною. І кожне нове покоління зізнається тобі у вічній любові. А ти, Україно, як дбайлива ненька, зігріваєш теплом великої любові своїх синів і доньок, пам’ятаєш […]...
- “Я знаю все, та тільки не себе… ” (“Балада прикмет”) Творчість Франсуа Війона належить до періоду французького Відродження, коли актуальними стали питання не лише пізнання Довколишнього світу, але, насамперед, пізнання людини, її сутності в мінливому суспільному житті. Війона вважають неперевершеним майстром балад. До цього жанру зверталися багато письменників багатьох літератур світу, проте саме Війон залишив у своїй творчій спадщині по-новаторському повнозвучні зразки балад. У французькій […]...
- Душа у шрамах Душа у шрамах – ніде вже й латати І серце стислось ніби їжачок. Та ти один навчиш знов відчувати, Не побоявшись моїх колючок. Ті очі повні ніжності й печалі Твій запах – терпкий спогад моїх снів. Відчуй мене, веди в безмежні далі Я піду за тобою в заметіль снігів. Ти обійми мене – не дай […]...
- Головне бачиш тільки серцем (за казкою Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький принц”) “Маленький принц” – неперевершений гімн світосприйманню дитини, яка є справжнім чарівником і володарем життя. Дійсно, дорослі забувають і втрачають з часом гостроту сприйняття навколишнього світу і чистоту вражень від того, що відбувається. їх фантазія затиснута в суворі рамки і вкрита крижаною цинічністю. І лише дитина здатна на безпосереднє сприйняття світу і на творення власного. Деякі […]...
- “Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину” (2 варіант) “Я українець. Оце і вся моя автобіографія”, – ці слова Василя Симоненка можуть охарактеризувати його не тільки як людину, але й як поета, провідним мотивом творчості якого була любов до Батьківщини. У творчій скарбниці Василя Симоненка є чимало віршів, у яких поет звертається до України. Так, поезія “Задивляюсь у твої зіниці… ” (“Україні”) написана у […]...
- “Найважливіше бачиш тільки серцем… ” (за казкою Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький принц”) “Маленький Принц” – це казка, хоча в ній порушуються і розкриваються дуже важливі і цікаві питання. Цей твір – неповторний гімн світу дитини, яка є справжнім чарівником і можновладцем нашого життя. Справді, дорослі вже давно забули гостроту і чистоту вражень від навколишнього, їхня фантазія вже вкрилася памороззю цинічної реальності. Тільки дитина зі своєю безпосередністю здатна […]...
- Для тебе Кожний день встаю, лиш думаю про тебе! Про моє сонечко, про мою любов! І кожний вечір лягую з думкою про тебе, про свою любов! І хочу я! бути лиш з тобою, з моєї зіркою ясною! Усе життя з тобою, лиш з тобою прожити неначе унісон! Ти моя єдина! Живу я лиш для тебе, для тебе […]...
- Ірина Саковець – Бо так мовчати вмієш тільки ти Бо так мовчати вмієш тільки ти, Із гордістю і пристрасно мовчати. В мовчанні нашім чути, як світи Десь високо знаходять свій початок, Утоплених на дні морському сни, І сірих чайок зойки над припливом, І відгуки торішньої весни, І голоси непройденої зливи. Мовчати і не вірити словам, Бо не завжди те кажеш, що хотіла. Слова насправді […]...
- Дмитро Загул – “Як тільки на арфі плачевній… “ Як тільки на арфі плачевній Замовкне останній мій спів, В глибокій скарбниці душевній Багато ще лишиться слів. Слова ті намистом коштовним Осядуть, мов перли, на дні. Вони тягарем невимовним Давитимуть серце мені. Та більше ні скарги, ні жахів, Ні сміху зі струн не збуджу, – Намиста найкращих коралів Не вкину в безодню чужу. ІЗ ЗБІРКИ […]...
- Тільки в снах буває стільки мрій І знову ти пройшла не замітивши що стояв я поряд Знову ті ще самі відчуття Знову як сніг лились мелодії маленькогого поета Знову ми забули що між нами були почуття Нявряд чи ці слова ще здатні щось змінити Вони лиш так, як смуток що залишився в мені І мабудь це останній вірш, який колись ти […]...
- Ірина Галинич – А зараз тільки німота Зневагою мене нагородила І чашу зла ти випила до дна. Зриваючи з рамен прекрасні білі крила, Земному пороху їх й бруду віддала. Чарівне біле личко засмага осквернила І рук тонка краса опущена у бруд, Гадаючи тепер, що гідність загубила, Ступила вільний крок у згусток зла і блуд. Смарагдово-сумні, підступно-дивні очі, Шалені від думок і тихі […]...
- Леся Українка – “Чи тільки ж блискавицями літати… “ Чи тільки ж блискавицями літати Словам отим, що з туги народились? Чому ж би їм не злинути угору, Мов жайворонка спів, дзвіночком срібним? Чом не розсипатись над чорною ріллею, Мов дзвінкий дощ, просвічений промінням? Чом не заграти колом танцюристим, Мов ті листочки, що зриває буря, Мов діамантові сніжинки в хуртовину? Чи тільки зірка тим ясніше […]...
- Та я б тебе розцілувув! Та я б тебе розцілувув! Якщо би ти була моя. Довіку б з радості кохав, І квітів подарив поля. За тебе, я віддам усе, І навіть серце я свое віддам, І навіть би віддав себе! Як би в житті зустрітись нам. Нажаль нема заради кого віддаватись, За ради кого із вогнем по гратись! Немае у […]...
- Тільки хвилі, і небо блакитне… – Стельмах Михайло Тільки хвилі, і небо блакитне, І водою діброва бреде, Перед мною дороги привітні, Перед мною життя молоде. Я пливу у роздолля чудові, А навколо хлюпоче весна, Вигинаються хвилі, мов брови, І на гребні шипить сивина. Все таке чарівне, таємниче, Повне соку, життя і снаги, І у мандри весна мене кличе, Опустивши в глибінь береш....
- Катерина Кочетова – Мені б тільки знати, що моє слово Мені б тільки знати, що моє слово Чутимеш подумки навіть на відстані, Як розгадаєш рядки загадково, Ще не озвучені, ще не написані. Мені б тільки знати, що моє серце Матиме відзвук у серці твоєму, Наче у тім чарівливім люстерці С? бе побачу у т? бі таємно. Мені б тільки знати, знати напевно, Що всі думки […]...
- Я б хотіла писати вірші Я б хотіла писати вірші, Щоб сказати тобі у сні, Як я сильно тебе кохаю І як сумно без тебе мені. Я не вірю, що ти чекаєш Вісточку з неба в вікні, Але все ж я тебе кохаю, Я б хотіла вернутись в ті дні. Тут немає високого пафосу І майстерної гри у словах, Тут-надія […]...
- Не потрібно мене втішати Якщо бачите, що я плачу – Не потрібно мене втішати. Якщо я для вас щось значу – Треба диво подарувати. Я не хочу високих замків, Не потрібні мачо і “бехи”, Подаруйте мені веселку, Й на додачу – шоколадні цукерки. Я в обійми візьму веселку, І піду разом з нею в літо. Своє щастя зберу на […]...
- Микола Руденко – Чомусь життя здається грою Чомусь життя здається грою, Що має підсумок і звіт. Мій фініш десь не за горою – А там… Прощай, недобрий світ!.. Та я впаду не так, як з гілки Спадає яблуко гниле; Не від жратви, не від горілки – Як дехто із моїх колег. Помру від ран, що виніс з бою, Та від биття – […]...
- Я намалюю райдугу на небі Я намалюю райдугу на небі Змочивши пензлики слізьми Візьму з шухляди акварелі І знов щасливий будеш ти Візьму я смутки та печалі І радості зроблю із них Посміхнеться сумний смайлик Він плакав раньше Щоб всміхнутись у цю мить Уся печаль кудись пропаде Сльозина більше не впаде І твоя моя наша радісь Ніколи плакать не піде...
- “Тільки би Шевченкова Мадонна в сніжне небуття не полягла” (за віршем Л. Кисельова “Катерина”) У Петрарки муза-натхненниця – Лаура, у Пушкіна – ціла галерея північних красунь, муза Катерина-Україна – у Шевченка… Тяжінням серця до України в часи відвертої русифікації в’ кінці 60-х років XX століття молодий київський поет Леонід Кисельов, який писав російською мовою, почав творити вірші українською, а своєю Мадонною вибрав, які Шевченко, Катерину: Доки буде жити Україна […]...
- Олена довганюк – Віддай мені мою частинку неба Віддай мені мою частинку неба, Нічого більше не візьму у тебе. Віддай мені назавжди лиш його, Частинку серця і життя мого. Тебе благала і просила, Й чекала, скільки було сили, Віддай мені тепер його, віддай, Натомість, все що маю – забирай. Від дня до дня останній час живу, Я прірву пустоти твою долаю. Чекання довгу […]...
- Я в середу родилася (народна пісня) Я в середу родилася, Кажуть люди – горе. Не піду я за старого, – Бо борода коле. А піду я за такого, Що сіються вуса. Він до мене кивне-моргне, А я засміюся. Мела хату, мела сіни Та й засміялася. Вийшла мати воду брати, Та й догадалася. – Знаю, доню, знаю, доню, Чого ти смієшся. Полюбила […]...
Твір мамина пісня.