Тіна Карабанович – Лист про втрачене
Львів зустрів мене суворо. дощем і вітром, що лупив по скляних вітринах аэропорту. Я зупинилась – мить, оглянула табло позаду. Якийсь дивний запах завис у повітрі. Люди метушились. Так у своїй метушні, не помічали як плаче їхня дитина загубивши свою ляльку по дорозі, бо батьки спішили, чи як розірвалось намисто з перлами і всипало все під ногами… як двоє закоханих обіймаються навічно, бо не знають – то їх остання зустріч. І не через смерть, а через амбітність чи ще якусь глупість. Мила рудоволоска так міцного його обіймала, що не можна було
Я присіла в цій маленькій кафешці у аеропорту, з прозорими стільчиками. Холодно. Без тебе-вже давно. Кава з корицею, посмішка офіціанта. В нього такі ж очі як у тебе. Чомусь згадала як ми мріяли з тобою про дітей. А найбільша моя мрія то не кар’єра, а – діти. Своє продовження у комусь, маленькі і ніжні руки що завжди з тобою і те завітне – “мама”. Щоб жити для когось,
Майкле, чи ти знаєш як я втомилась жити без тебе? Якби лишень зуміти хоч раз тебе побачити. Рай-я на нього не заслужила, та лише там нам судилось побачитись. І нехай мине ще сотня літ… і інших життів, а тебе поруч немає. Нема з ким ділити щастя та радість, смуток і жаль… Хтось вірить в карму – долю, а я до останнього віритиму в нас. Бо то так судилось мені пам’ятати колір твоїх очей, напевно так не може бути-але є. То не вина і не доля, така саме воля небес. Я пам’ятаю тебе. Чи ти чуєш… То не розпач, то ти в мому серці, як та кров, що тече по судинах, мов та фарба на моїх картинах. Я тебе ніколи не втрачу. І якщо цього не досить, для мене вистарчає лише знати, що наші почуття-назавжди. Якби мені ще день подарований з тобою… Коханий, завжди як бачу помаранчевим місяць вноч і – то наче ти, що завжди поруч… Ти весь мій світ.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Тіна Карабанович – Лист про небо Нам лишається тільки небо, опісля… Після довгої муки, розлуки, втоми, щастя, любові. Нам лишається лише небо. Я заглядаю у вишину, як у твої очі, що досі люблю. Нам лишається тільки небо. Та дару до крил немає, невтомно хтось когось карає. Зупинись, отямся – у нас тільки небо, з тобою. Воно не зрадить, воно лиш манить-висотою. […]...
- Тіна Карабанович – Лист про зраду Чоловіки знають коли їм зраджує жінка, це відчутно. З’являється якась невідана черствість та сухість у стосунках, або що гірше – подарунки без причин. Така ж історія і з жінками. Панове, тут нас не провести. Холод сердець, то найбільша покара. Зрада для мене відчутна на запах і смак, мабуть гнилий та гіркий, пропліснявілий та протухлий. Бридота. […]...
- Тіна Карабанович – Лист про “нас” Я вже як чарівниця, що пише записки божевільно. Наступні місяці принесли грози і дощі, так сильно, що аж шиби тріскотіли. Тими вечорами я часто пила чай і гладила кота, дивлячись у вікно… а там спалахували блискавки одна за одною. Горіло небо і плакало, та я не могла дихати рівно та тихо. Ковтала просто те повітря. […]...
- Тіна Карабанович – Лист про істину в коханні Лише у нещасті можна пізнати істину, навіть досягнувши її вона не перестає нею бути. Я не перестаю бути Анастасією, навіть за маскою і своїми псевдонімами, і так влучно зараз слова уже класика В. Висоцького: “… Надеюсь я – под масками зверей Бывают человеческие лица… “ Я вирішила пройтись своїм улюбленим парком у центрі міста, то […]...
- Тіна Карабанович – Лист про вибір чоловіка Така дивна отрута самотність… Колись читала градацію якогось психолога щодо жінок, за його словами жінка-дивна істота, яка може набувати образу матері, коханки, сестри та діви. А я от думаю, що направду все простіше. Обмеженість чоловічої натури звикла завбачливо обирати спочатку коханку одну за іншою, а на самому кінці задумуватись про існування жінки-матері. Проблема сучасного світу […]...
- Тіна Карабанович – Твої очі Твої очі – Кольору вранішнього неба… Твої очі- Сині зимові ночі… Твої очі- Так мені треба… Що я без тебе? А ти? Ти без мене… Розлучають нас невідані дороги, Сердець на відстані тривоги… В темній залі- Стигне бал… А я так хочу, Щоб ти мене украв… Не мила музика мені- Одній без тебе… Злітають перлами […]...
- Тіна Карабанович – Вінок Три сльози… Обітниці Й зірки… Впустила за водою І той вітер, Що з тобою… Приніс мені зажуру І рути цвіт, Що хоронитиме від бід… Чи можливо знати За що купити і продати- Серце… І посміхаються лиш там, Де збудовано одвічний храм… Любові… Та хто це знає? Лиш той кого Сонце не палить й не карає… […]...
- Тіна Карабанович – Я за тебе помолюсь “Я за тебе помолюсь, Сьогодні, завтра Через рік. Хай стигнуть сльози, пані, Виших стомлених повік… Я за тебе помолюсь- Чи друг мені, чи ти мій ворог? І тільки дим моїх лукавих цигарок, І тільки смуток їз думок… Я за тебе помолюсь… Чесно й щиро-наніч… “...
- Тіна Карабанович – Ворожила я Розкинула по картах я: Доля, воля-пустота… Ворожила за ніч… По тінях із пліч… Лився тонко віск. Ви, люди продаєте душі Й молитесь до неба, Чи цього вам треба? Хтось торгує златом І є собі Пилатом… Кожен має свого Юду І свою покуту. Тридцять срібних І одну душу… Всім вірити не мушу! Тільки тихо так спить […]...
- Тіна Карабанович – Шукав її “Шукав її, Як запах літа… Шукав її, Як квіти по весні… Шукав її, По листю жовтім восени… Шукав її, Холодної зими… А вона… Замовкла з вітром, Згоріла з сонцем… Засипана із снігами, Що ж люди, щастя й горе ходить Поруч з вами? Нема більш дівчини… Замерзла, зачерствіла… Як та статуя біла… І як знайшов її […]...
- Тіна Карабанович – Самотня леді у авто Самотня леді у авто… Хто ж тебе образив… хто? Хто зламав твої чарівні крила… Чи той, кому ти вірила? За ким тужила… мила? І стигне кава- Знов кермо… А так любила ти давно Цигарки і вино… Ти так хотіла в світі чесно жити, Ти так хотіла правду й волю поділити… І градом з неба ясного […]...
- Тіна Карабанович – Роздягни мене Роздягни мене… Тонко й ніжно До струни… Обніми мене навічно Серед вітрів І чиїхось листів… Залиш мені на спомин… Не сонце, А море твоє… Потім роздягну я тебе- Легко без шуму… По нитках, Бо знаю навіки… Є в венах й думках… Якщо підеш ти, Залишаюсь я- Твоя струна срібная…...
- Тіна Карабанович – І більше не пахнуть підсніжники “І більше не пахнуть підсніжники… Весна… І більше не тепло від чаю… Весна… І більше не чути кохаю… Брехня… І ще один вірш Молитвою рядків Про світло, Відбите на вістрі ножа, Іскрою впалене в лихо… Так тихо… Померла зима, А з нею і ще одна я… Зітхання і втома І вічне чекання… Чи всім дано […]...
- Тіна Карабанович – Золотоволоса владиня лісу Заблукала в дикім лісі… Загубила я намисто із калини, Дивний голос із долини – Розбив тишу… То співала мавка з рудою косою, Похилила плечі над рікою… Тужила та красуня в дивнім лісі За милого очима. Не знала бідна, що та тривога все дарма. Живе її принц в королівстві небуття… Питала мене мавка Із за очі […]...
- Тіна Карабанович – Мрія Розлита музика Та вино в кришталь… Вечора вуаль І нічого не жаль: Ні світу, ні сонця, Навіть неба. П’янка спокуса- Ось що нам треба… Ми віддані короні І царству вічної свободи. Це життя невіданої досі вроди. Довкола нас і тіні І примари, Та на нас не діють їхні чари. Бо є щось вище за вино […]...
- Тіна Карабанович – Під чужим небом Під чужим небом Світить чуже сонце Під чужим небом Чужі руки Довгі… Жовті Дні розлуки… Під чужим небом Твої-мої муки… Під чужим небом продано серце За дешеві ліки- Чиїсь марні втіхи… Не чекай дарма, Не став собі клейма… Ти кажеш вільний… А то просто біль суцільний…...
- Тіна Карабанович – Рано рана З ким танцюєш милий… Хто друг тобі, А хто твій ворог… В чиїх лодонях цукор… На чиїх ще стигне порох… .? З ким співаєш милий… Де спочине серце… І ось дуель І ще раз – Купа фраз із страз… Довкола стільки зараз… І всі наче змовились… Так ницо, Проти нас. І вмер мій годинник- Вже […]...
- Тіна Карабанович – Хто ж владарює над світом Хто ж владарює над світом- Правда й брехня… Маячня… Самовнушання, панти Срібло… мої листи… Печать на обличчі для гри. Ти тільки не продайся Так дешево… Ти тільки не здавайся Так просто… А знаєш, що маю я? Дар ділити на два. Бачити сни… З правдою жити І вільним серцем Волю любити…...
- Тіна Карабанович – Вірний рицар мій Вірний рицар міій, зажди… Серце вільне ти прости, За докір світлого мовчання… Десь там знову хтось Вмирає від кохання… Навчись на світі чесно жити… Притомились очі і душа, Скажи милий, то моя вина? Дуель твоя. Не за мене гинеш ти сьогодні… Віддаєш кохання ти безодні. Залишайся спочивати серед гір, Обійми втоми, лиш повір. Чарівну арфу […]...
- Тіна Карабанович – Червоний погляд Червоний погляд та вуста, Якась не та мелодія моя… Примарно тиха, Мов за лиха… Терпка отрута- Моя одвічна писанини мука… І все для неї… Все йому… Ех, мила музо, та чому? Як сильно покарала, ти мене Цією тишиною, Цією сліпотою в серці… Горе випаде дощем, Як шрам з моїм лицем!!! Давай катуй мене надалі, Ще […]...
- Тіна Карабанович – І я напевно створена із снігу ” І я напевно створена із снігу- Як та зима холодна і безжальна… Бо не жаліюсь й не жалію У когось долю як повію… І напевно серце з льоду маю, Як ті сніжинки з краю і до краю. Бо не надіюсь й не прощаю Отих зневір із сотні лиць, А просту йду навіки геть… А […]...
- Юлія Кириленко – Лист від музи Я пишу тобі сотні літ, Доки небо світанком тішиться, Доки кров досягає ланіт, Твого тихого раю грішниця. Ти до себе мене візьми, Заварю тобі чаю із м’яти, Замість ковдри укрию крильми, Щоб було тобі солодко спати. Я напою твою пам’ять словом, Чистим словом, без домішок хмелю, І тікатиму завжди раптово, Щоби ти не звикав до […]...
- Лист до неї Знаєш, мені зараз чомусь так смішно, Я ще не знаю що тут буде, Чи писать мені про те, що грішно, Та і як відреагують люди? А хоча, пішли вони до біса, Я терплю це все вже третій рік Ну от, тепер мені вже дійсно смішно, Третій рік, а що зробити встиг? Як пригадаю твої поцілунки […]...
- Лист з фронту Блукала якось по музейним залам, У нас, як всюди, краєзнавчий є музей. Історію Луганщини читала, Гортала сторінки життя людей. Червоно-чорний зал подій воєнних: В кутку фашиська бомба, мов химера, Солдатська каска – свідок днів буремних, Пожовклий лист дружині офіцера. Про що він пише їй? Може про горе? Мовляв, в цій бійні помирати мушу, Бо смерть […]...
- Лист – Маланюк Євген Так. Без Тебе повільна, нестямна загибель, Батьківщино моя, Батьківщина німа! Навіть гіркість в черствому щоденному хлібі Мстить, нагадуючи, що Тебе нема. А пусті, нескінченні, бездонні ночі, А ворожі, навіки вже страчені дні, Коли марно палаєш, а ворог регоче, А доба ось гримить у залізі й вогні. І от знову дощі. Не дихнеш, не промовиш Крізь […]...
- Ольга Анцибор – Лист коханому (новела) Привіт сонечко моє, щастя моє! Наша розлука така довга і болісна, так хочеться її скоротити і я вірю, що мій лист зробить розлуку коротшою. Вже давно сиджу я над відкритим зошитом і не можу зібрати думки докупи. Вони рояться в голові, наскакують одна на одну, а мені необхідно припинити їх хаотичний танок, щоб так […]...
- Лист до гречки – Малишко Андрій Часто сняться твої килими, Білосніжні і медвянисті, Де тоненькі шершаві бджоли Колихаються на вітрах І, покриті у бронзу літа, Тчуть на лапках весняну, легеньку пряжу, В мареві теплім гудуть, гудуть. Ти була мені затишком снів, Коли пахла в материнській долоні, І моє волосся на голові Брало твої кольори в сизі ранки, Голосок мій бринів, як […]...
- Твір на тему: Твір-лист Доброго дня, Василю! Одержала твого цікавого листа й дуже зраділа. Добре, що справи в тебе йдуть гарно. Василю, я нерідко згадую щасливі дні, які ми провели з тобою в таборі відпочинку. Мало не щодня мені уявляються милі знайомі картини: сосновий ліс поблизу табора, дзеркальне плесо ставка серед мальовничого краєвиду, галявини, вкриті пахучими лісовими квітами. Чи […]...
- Олена довганюк – У мене є мрія єдина У мене є мрія єдина – Провести з тобою життя. Віддати тобі до краплини Всю душу, усі почуття. І кожній радіти хвилині, Як чую твій голос м’який, І очі ті бачу єдині, І дотик той чую легкий. Як в обійми твої потрапляю І більше не хочеться йти… Я саме тоді відчуваю, Що кращим на світі […]...
- Юлька Гриценко – Лист у жовтень Ти пишеш листям по асфальті Слова до спалених пісень. Кричиш про дощ на перших шпальтах, І плачеш крапкою в есе. Твоє ім’я на смак солодке Палає вогником в очах. В тобі заграли щастя нотки, Бо ти не відчай, не печаль! Хапаєш теплими руками Листи у жовтень золоті. А я синоніми шукаю, Моїх до тебе почуттів. […]...
- Леся Українка – Лист у далечінь Цей лист, напевно, ніколи не доведеться Вам читати, а навіть якби це трапилось, в чому я ніяк не можу бути впевнена, то в усякому разі Ви не могли б знати, від кого цей лист і до кого він звернений. На що може такий лист придатися? Насправді, цього й сама я не знаю, та якраз тепер […]...
- Олена Теліга – Лист Л. Мосендзові Ти б дивувався: дощ і пізня ніч, А в мене світло і вікно наростіж. І знов думки, і серце у вогні, І гостра туга у невпиннім зрості. Твоє життя – холодний світлий став Без темних вирів і дзвінких прибоїв, І як мені писать тобі листа І бути в нім правдивою собою? Далеко десь […]...
- Лист до Тома Сойєра (після прочитання твору “Пригоди Тома Сойєра”) Привіт, Томе! Я твій знайомий, хоча ти мене не знаєш. Декілька разів я перечитував книгу, яку написав про тебе твій батько Марк Твен. Я хотів би жити у твоєму містечку і стати твоїм другом. Знаю, що товаришів у тебе й так багато. Але я міг би тебе навчити грати у футбол. Можна було б зіграти […]...
- Лист Лесі Українки до І. Я. Франка 11 (23) жовтня 1893 р. Колодяжне 11/X 1893, Колодяжне Високоповажний пане! Дуже я рада, що довідалася з Вашого листа до мами Вашої адреси, а то не знала, як до Вас дістатися з листом. Адже я досі навіть не подякувала Вам за працю, якої Ви не побоялись, видаючи Мою книжку. дякую Вам тим часом тільки добрим […]...
- Микола Хвильовий – Трамвайний лист І Поспішала кудись на мітинг, Вже смеркало і люкси цвіли, І здавалось: в далекім столітті Недалеко трамвай плив. Погасала прозора осінь, І бадьоро дзвенів крок. Я чомусь одкидала коси Й почувала: бунтує кров. Повернула до трамвая круто, Раптом стала: що таке? На ганку стоїть не кондуктор, А мій милий зняв кашкет. Так і кинулась я […]...
- Лист до князя Ярослава Мудрого Вельмишановний великий княже Ярославе! Звертаюсь до тебе з далекого XX століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п’єсу Івана Кочерги “Ярослав Мудрий”, де розповідається про важкий період твого життя і правління. Іван Кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, […]...
- Леся Українка – Лист до товаришів Не від імені русько-українського народу, не від імені радикальної партії звертаюсь я до вас, мої знайомі і незнайомі товариші, я одважуюсь удатись до вас від свого, може, й невідомого вам ймення: обізвіться, докажіть, що ви живете і думаєте. Я чую свій товариський зв’язок з вами, і вся ганьба, недовір’я, іронія, що падає на вас, падає […]...
- Євген Маланюк – Лист ЄВГЕН МАЛАНЮК ЛИСТ Так. Без Тебе повільна, нестямна загибель, Батьківщино моя, Батьківщина німа! Навіть гіркість в черствому щоденному хлібі Мстить, нагадуючи, що Тебе нема. А пусті, нескінченні, бездонні ночі, А ворожі, навіки вже страчені дні, Коли марно палаєш, а ворог регоче, А доба ось гримить у залізі й вогні. І от знову дощі. Не дихнеш, […]...
- Хочу пригорнутися до тебе Хочу пригорнутися до тебе, Ти – моя мила, ніжна, дорога… Я для тебе зірву сонце з неба, Для мене ти зірка золота. Поцілую я тебе вустами, Доторкнусь до твоєї руки. Я кохаю тебе до нестями І це триватиме вічність, роки… Я тобою живу, бо ти – ангел! Ти мене розумієш завжди. І коли зустрічаюсь з […]...
- Душевний лист Душевний лист І знов папір рясніє крапками, Не хочу більше ставить ком. Слова згоріли з недопалками І загасилися вином. І знову в ранішньому мареві Я відчуваю п”яний дим. Закуте небо синє хмарами, Самотнє небо. Що за ним? Застигло все життя в буденності, Мов довгочасне дежавю. Моя душа пропала в безвісті. Чи я існую, чи живу? […]...
Иван франко украдене щастя скорочено.