Тодось Осьмачка – Майн лібер

Ніхто ні хусточкою не махав,
І не казав ніхто “прощай”,
Коли мій поїзд від лісів і трав
Мене відвозив у гранітний край.

А згарища і вдень, і в тьмущу тем
В нещаснім, змученім краю
Диявольським світили ліхтарем
В байдужість чорную мою.

І люди, вбрані в попіл та у пил,
Були і пропадали знов
Серед руїн та вивернутих брил
Колишніх станцій і церков.

Але і щастя вічне та сліпе,
Гірке, як жовч, на чужині…
Тоді ввійшла і валізкою в купе
Красуня й сіла при мені.

Ніколи ще ні великодній дзвін,
Ні

свічки осяйні в церквах,
Ні біль приємний змучених колін
Перед святими в рушниках

Так серць не хвилювали на землі,
Як шепіт незнайомих слів,
Схопившися в чужинки крізь жалі,
В моїм чутті прогомонів:

“Майн лібер”. І ракета, і алярм
До вікон кинули без віт
Вербу, і дім без двох дверей і рам,
І порваний на ньому дріт.

Не був тоді я відданий богам,
Коли почуло серце це,
Але чому, чужинко дорога,
Я відвернув тоді лице?

Чи не того злякався, що якби
Я повернувся відсіля,
То теж крізь попіл, брили та гроби
Промовила б моя земля:

“Майн лібер”, мій блукачу

дорогий,
До мене ти приїхав знов”,
То, мабуть, я, охлялий, без снаги,
Себе прокляв би і любов?

Бо, Боже мій, “майн лібер” ось тепер
Через Німеччину веде
Мене з країни горя “есесер”
Чужим, не бажаним ніде.

Неначе я до спільника прибіг,
Який мотузку дав свою,
Аби я вчора зашморгнутись міг
Десь на осичині в гаю,

І котрий, вгледівши сьогодні з гір
Мене таким, як і завжди,
Не допускає навіть і надвір,
Щоб хоч напитися води.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Народна пісня душа нашого народу.
Ви зараз читаєте: Тодось Осьмачка – Майн лібер
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.