Тодось Осьмачка – Предше

Я вас любив, німуючи, то словом
І вірив сліпо та тривожно знов,
А ви боялися, щоб випадково
Не виявив при людях я любов.

Я вас любив, побожний, то злорікий,
Ви ж обминали, боячись, мене,
І через те прощайте вже навіки,
І хоч тепер вас серце обмине.

Але коли у липні під каштаном
Побачите потоптану траву
І думка займеться в душі неждано,
Що я ще, нещасливий, десь живу,

Підіте в церкву для такого часу,
Зідхаючи полегшено грудьми,
Що зворушили в себе тільки рясу
За серце самотинне між людьми!..

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Тодось Осьмачка – Предше