Тодось Осьмачка: життя і творчість
(1895-1962)
Народився в с Куцівці (нині Черкащина) в багатодітній селянській родині. Служив в економії писарчуком, займався самоосвітою, вчителював, згодом вступив до Київського інституту народної освіти. Входив до складу літературної групи “Ланка”-МАРС. З початком репресій симулював психічний розлад, щоб урятуватися від арешту. Під час війни емігрував до Німеччини, потім – до США. Мандрував по світу. Помер у госпіталі поблизу Нью-Йорка.
Поет, прозаїк, перекладач. Твори письменника написані в експресіоністичній манері. Автор багатьох
Тодось Осьмачка: життя і творчість
Тодось Осьмачка народився 3 травня 1895 р. у с Куцівка на Черкащині.
Перші вірші Осьмачки народжуються рано – ще в дитинстві, в атмосфері сільської природи, народних переказів, легенд, казок.
У період плідного для української літератури і мистецтва 1917 – 1922 pp. формується світогляд Т. Осьмачки.
1922 р. з’явилася перша книга поезій
У 1925 р. виходить друга книжка поезії “Скитські вогні” – як гімн українському степові:
Гей, степе мій,
І підпер ти ріками моря,
Щоб не схитнулися вони
На ниви хлібороба…
20-ті роки – це страшний голод на Україні, це селянські повстання й жорстоке придушення масових протестів. До студента Київського інституту народної освіти прилітають із рідного села Куцівки, що на Черкащині, сумні звістки. У вірші “Труни в гаях” ця трагедія українського села набуває вираження в образах двох трун, оплакуваних народними сльозами:
Як у тій труні, що лягла під рів,
Битая в мороз, скупана в крові –
Радість молода – квіти степові.
У другій труні – мати всіх людей.
1929 р – збірка “Клекіт”. Відчуття самотності, змученості душі, розпачу посилюється. “О будь ти прокляте, життя моє”.
Початок 30-х років стає початком його безкінечних блукань: арешти, допити, ув’язнення в Бутирці, лікування в Кирилівській психіатричній лікарні.
Наприкінці 1942 р. Тодось Осьмачка приблукав до Львова, з’явився в літературно-мистецькому клубі. Там читає уривки з поеми “Поет”. У 1947 р. поема вийде в світ. Цей складний філософський твір вважається вершиною творчого злету Тодося Осьмачки.
У книзі “Ротонда душогубців” подається літопис злочинного винищення українського селянства в період примусової колективізації.
Переслідуваний хворобою, страхом розправи над ним агентів КДБ, мандрував до США і Німеччини, де часто виступав перед українськими громадами. 7 вересня 1962 р. Тодось Осьмачка помер.
Проза Тодося Осьмачки – вагома й самобутня, не схожа ні на яку іншу сторінка української епіки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Осьмачка Тодось – Біографія Тодось Осьмачка (Осьмачка Теодосій Степанович) – видатний український письменник, поет, прозаїк, перекладач. Ранні роки Народився Тодось Осьмачка 4 (16) травня 1895 року в селі Куцівка на Черкащині в родині сільського робітника Степана, який працював у маєтку поміщика Терещенка, а потім самотужки здобув фах і славу хорошого ветеринара. З великого гурту своїх дітей батько спромігся дати […]...
- Життя і творчість Тодося Осьмачки Реферат на тему: Життя і творчість Тодося Осьмачки (1895 – 1962) Тодось Осьмачка свою особисту трагедію виводив із драматичної долі України й беззастережно пов’язував свої муки й страждання із фатальною залежністю митця від історичної долі його народу. У першій книжці поезій “Круча”, яка з’явилася друком 1922р., молодий поет здобувається окремими віршами, хоча їх було у […]...
- Тодось Осмачка – поет “розстріляного Відродження” Література української діаспори стала відомою для широкого кола українського читача в період розбудови незалежності нашої країни. В українську літературу повернулись імена письменників, яких в 20-30-ті роки доля закинула кого в табори, кого в інші країни. До таких митців належить і поет Тодось Осмачка. Народившись в кінці XIX століття, Тодось Осмачка став свідком нашої буремної історії. […]...
- Життя та творчість Тодося Осьмачки ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА (1895-1962) Тодось Степанович Осьмачка народився 3 травня 1895р. в с. Куцівка на Черкащині. Тут же здобув середню освіту. Писати поем розпочав ще в школі. У 20-х pp. закінчив Київський інститут народної освіти, працював учителем у київських школах, увійшов до літературного угрупування “Ланка”. Видав три збірки – поезій: “Круча” (1922), “Скитські вогні” (1925), “Клекіт” […]...
- “Блукав, мов тінь, поет забутий” (життя і творчість Тодося Осьмачки) “У всякого своя доля, свій шлях широкий”, – сказав Великий Кобзар. Ці мудрі слова особливо часто згадуються, коли знайомишся із життєвим і творчим шляхом Тодося Осьмачки. У церковній книзі села Кунцівка, що на Київщині, записано: “16 травня 1895 року з’явився на світ Божий другий син Осьмачків Феодосій”. У побуті хлопчика називали Тодосем. Батько Степан Юхимович […]...
- Поетичні світи Тодося Осьмачки Серед провідних митців епохи розстріляного відродження Тодось Осьмачка – один із найталановитіших і найоригінальніших. У центрі його поетичних інтересів – любов до українського народу, який попав у криваву заметіль тридцятих років. У душі митця поселилися біль і смертельний сум. Розпач, розлад, руйнування, загальне зубожіння селян – усе це ознаки життя України за тих часів. Проникливо […]...
- Тема залишеної Батьківщини в творчості Т. Осьмачки Тодось Осьмачка повертається до України, до рідного краю, незмінну любов до якого проніс через усе своє страдницьке життя. Повертається в талановитих творах. Тема залишеної Батьківщини – одна з провідних в емігрантській літературі, тому що відчуття рідної землі в кожної людини є досить сильним, розлука з нею – болюча й часто трагічна. І творчість Т. Осьмачки […]...
- Старший боярин (скорочено) – Осьмачка Тодось У червні 1912 року Гордій Лундик приїхав із Черкаської учительської семінарії в село Тернівку до своєї тітки Горпини, яка замінила йому батьків, котрих він рано втратив. Здобути освіту йому допоміг місцевий священик дмитро діяковський, зваживши на успіхи здібного учня в земській школі. У його валізі лежала посвідка про те, що Лундик має право навчати в […]...
- Тодось Осьмачка – Хто ХТО На персах землі гора; у важке небо зоряне з сонцем впира чолом. Од п’ят гори до зір небесних криваві тумани. На горі хрест в туманах – хрест. Простяг рамена од краю світа до краю, од сходу на захід. У світ упала тінь хреста з півночі на південь. На хресті – людина. На степи, на […]...
- Тодось Осьмачка – Сум Ой упали сніги на баварські бори, Аж гілляки схилилися вниз, І над яром присипані пні без кори Мовчазними горбами здулись. І лежить рівним шаром забілена біль, Витикаючи довгі дубці; І ворони мовчать, мов примерзлий кукіль На німіших сучках від мерців. І в гущaвині світу засніжених рис Бір без вітру гуде в височінь, І сніги, від […]...
- Образ поета як символ нескореності, духовної незламності всієї нації (за поезією Є. Маланюка “Пам’яті Тодося Осьмачки”) (3 варіант) Більшу частину свого життя Євген Маланюк прожив на чужині, але він, у силу своїх можливостей, спостерігав за життям українського народу, за розвитком його культури, а особливо літератури. Поета цікавило все, що відбувалося в українській літературі, і про все він мав власну думку. Євген Маланюк добре знав творчість видатних українських письменників. Перед деякими з них він […]...
- Тодось Осьмачка – Пісня Кинув чумак село рідне, Щоб шукати долі інде. В сірій свиті, йде не хутко Ще й з верби пригубив дудку. Гей, гей, путь-дорога далека. Ой де обрій з небом злився, Туди й чумак похилився, Бо аж там, аж там дівчина, Мандрівки його причина. Гей, гей, путь-дорога далека. А з-за лісу чорні хмари Випливають не до […]...
- Тодось Осьмачка – Міщани РОЗдІЛ І 1 Давно за синю хмару сонце впало, З-над Києва пісок густий одплів, А денний клекіт одійшов помалу Туди, де сквери квітнуть та гаї І веселять муровані будівлі Та ловлять роси із небес вечірні У соковитий та тремтючий лист, Що на вітри небесні ясно звис. 2 Туди, під дерева старі, ставнисті, З казарми від […]...
- Тодось Осьмачка – Сонет Коли німують людські живі душі, Тоді і роси кам’яніють на зелі, А очі в молоді, немов од суші, Мертвіють, облітають навесні. Того, душе, на світляних розгонах, Свої прозорі вікна розтворяй І випускай слова на землю чорну, Де клекотять, мов казани, моря, – Щоб голосно садами Зворушили На дальніх берегах твої слова І сонце галасом живим […]...
- Тодось Осьмачка – Забутий Тин із пожеж на захід упав, Сонце вдавив у степи… Там під житами козак умирав, Кров його в землю текла крізь піски. З паном не бився козак за жупан, Тяжко з ним бився за волю в степу: Пояс червоний йому розірвавсь Гострим багнетом, Де ниви ростуть. Журиться жито, схилившись у луг: Колос, мов камінь, втопило […]...
- Тодось Осьмачка – Україна Шляхи мої неміряні, Гори мої неважені, Звірі мої не наджені, Води мої не ношені, Риба у їх не ціджена, Птахи мої не злякані, Діти мої не лічені, Щастя моє не злежане… Оце така я в тебе матінка, В руці Господній Україна синєнебая! 1917...
- Тодось Осьмачка – Незмінність Прозорого серця висока погода Сьогодні пустила над світом плисти Тонесенькі хмари, відбивши їх в водах Баварських озер, мов з латаття листи. Налиті живицею сосни рожеві Малої гіллячки не рушать ніде, Бо тиша у лоно щасливому дневі Від Альпів далеких незримо іде. І кожного дерева стовбур порою Дзвенить, мов струна, що зачула смичок Коли відривається тільки […]...
- Тодось Осьмачка – Немає Я уникав кохання та приязні Завжди і на землі, і на річках, Неначе спільної кімнати в лазні, Де тільки гудзики на сорочках І всім і кожному ще не відомі І ніби грають ролю таємниць, Що не даються сумніву, ні втомі, Неначе в червні щебетання птиць. І там вночі, де садові зідхання, А вдень гукання на […]...
- Тодось Осьмачка – Казка КАЗКА Як купала мене мати у любистку, трусив зорi Див iз лану у колиску. Схиляв голову весняну голий мiсяць до маленьких моїх нiжок в купiль свiжу. Вода з мiсяця збiгала на малого, нiби срiблом полоскала тепле лоно. Як скупала мати сина, то мiж зорi положила у колиску, як у полi: Як у полi, на могилi […]...
- Тодось Осьмачка – Кон’юнктивіт Я дівчину любив, люблю і нині, Й вона мені сказала в пізній час: “І сонце й місяць розійшлись в долині… Шліть старостів, і я піду за вас… “ І зникла в яр… Я ж вибіг на висоти Дивитися на стежку на снігу, З якої сонце сяло, повне цноти, Як на стеблі лілея на лугу. І […]...
- Тодось Осьмачка – Загадка В-ці К-б Коли зблисне річка в рогозі, Під сонцем ринучи в стави, Я босі ноги згадую в грязі, Що мовчки бачили і ви. І відвертаюся лицем від плес, Де й сонце соромом стає, Бо ви його з водою, як з небес, У серце занесли моє....
- Тодось Осьмачка – Утома І Глибока осінь павутину На берег тягне з-під млина, Де перестояну калину Ламає дівчина мала; Гуде від ціпа жовта тиша. Як у неділю дзвін в гаю, А на кулі хазяйка рижа Сорочку зашива свою І повідає, як надворі Шуміла ніч вогнем з громів І цуценя коло комори Вищало мокре у рові; А комсомолець в ліжку […]...
- Тодось Осьмачка – Елегія Лікарня. Гармидер і крик божевільної баби. Немає глибокого неба, Ні поля з ярами, Чогось забарилась любов У вінку із барвінку… Один я на світі, Мов Юда в гаю на вірьовці!.. І бурі затихли, Вітри не летять; Пожовклий листок із верби не впаде На ковдру, Що тіло моє обляга, – Не згадає про рідне село, Садки […]...
- Тодось Осьмачка – Пашпорт І Осінній вітер в лузі свище, Вербу хитаючи тонку; А я схиляюся ще нижче Себе побачити в струмку. Давно з чола у жінки думку Не п’ю вже солодко крізь сміх І, втомлений від поцілунку, Не сплю у неї біля ніг; Вона, коли ховає ставню, Удосвіта ще тьма густа, Не тягне у жагу останню Устами знов […]...
- Тодось Осьмачка – Монолог Око, око, не дуже бачиш ти глибоко. Т. Шевченко Коли ти, Боже, рушив світом зорі й води І випустив на землю тварі і народи, То мусів би і вічну правду дати їм, Що по заслузі насилає хмари й грім… Щоб кожній нації хоч трохи дати неба І не ввести в злиденність дух їй Та в […]...
- Тодось Осьмачка – дзвонар Ох, недоле моя чорнопера, Відведи від моєї душі Кожну діву, що любить озера І дзеркала, мов води в глуші, Бо вона відчуватиме й шкуру У фрізера, що робить і зиск І на нігтях жарінь манікюру, Гарячішу за сонячний блиск. Бо вона на кожнісінький дотик Його пальців, голодних на гріх, Розтулятиме радісно ротик У лукаво-схвильований сміх. […]...
- Тодось Осьмачка – Предше Я вас любив, німуючи, то словом І вірив сліпо та тривожно знов, А ви боялися, щоб випадково Не виявив при людях я любов. Я вас любив, побожний, то злорікий, Ви ж обминали, боячись, мене, І через те прощайте вже навіки, І хоч тепер вас серце обмине. Але коли у липні під каштаном Побачите потоптану траву […]...
- Тодось Осьмачка – Мандрівка Я був не з криці, не з заліза, не з бетону Тоді, коли безправний без мети ходив, І люди українські пити й самогону Мені давали, мов джерельної води. І там, де з праці кам’яніють в пальцях жили І висихає з горя слізне джерело, Мене спочити люди часто садовили, А з торби все давали, що у […]...
- Тодось Осьмачка – до вічної ночі Ох, ноче, ноче без луни і крику Без місяця і без зірниць, Я знов твою пустелю дику Полохаю із-під ялиць. Шумлять гілляки таємничі бору, Аж сніг спадає на пеньки, І в мене з ними разом руки вгору, Здається, клякнуть вже віки. І знов, і знов душа моя безсила Питається прокляттям літ: Навіщо ти мене взяла […]...
- Тодось Осьмачка – Труни у гаях Із блакиті піль шляхи розляглись, На боках у них зацвіли гречки… Та рої бджолині ними не гудуть, Меду не несуть у пасіки-садки… А шляхами кров огненно димить Та вихри прядуть свистом веретен І пнуться, моя гад, багнетами до хмар, Мичку, наче сніг, тягнуть із гречок І сучать канат через всі поля, Купають його на шляху […]...
- Тодось Осьмачка – Цить, моє серце! Десь гори зелені Та море патлате. Там жінка вродлива Сина вродила. Соками повний із хмелю землі, Він виріс на горах високих, Мов дуб, Що дунай заховав між гілля. Бурі із моря над сином літали, Наче у вирій важкі журавлі; Із крил своїх пера губили вони на луги; У перлах із дна океану ті пера були. […]...
- Тодось Осьмачка – Майн лібер Ніхто ні хусточкою не махав, І не казав ніхто “прощай”, Коли мій поїзд від лісів і трав Мене відвозив у гранітний край. А згарища і вдень, і в тьмущу тем В нещаснім, змученім краю Диявольським світили ліхтарем В байдужість чорную мою. І люди, вбрані в попіл та у пил, Були і пропадали знов Серед руїн […]...
- Тодось Осьмачка – May soul is dark Я знов самотній і проклятий, – Схилився тяжко до вікна: На мурах, ніби на розп’яттях, Ворони виють в небеса. Їх чую крики ізнадвору У серці зрадженім своїм… Куди, куди втічу від горя, Від тих зловісних голосів?.. Упала буря із-за бору На місто пилом і піском, Змела на вітер птицю чорну, Неначе пір’я під погром, Та […]...
- Тодось Осьмачка – Семен Палій Пише, пише та гетьман Мазепа Та й до Палія листи… Народна пісня “Здоров, здоров, Палію Семене, Прибувай до мене, А я тебе буду зустрічати, Військо шикувати, А як, сівши зі мною на лаву, Поєднаєш славу – Україна й компанійське військо Поклоняться низько!” Їде, їде фастівський полковник, Сонце рвуть підкови; Мають, мають шлики, як вітрила На […]...
- Тодось Осьмачка – Під Київ старий Під Київ старий незглибимая ніч Прийшла непомітно степами – І тисячі в воду запалених свіч Поділ перекинув стовпами. І знизу безодня й безодня вгорі Із синього холоду ночі Жене над водою вогні в куширі І жаб’ячим криком скрегоче. Стихія небесна, стихія земна Злилися в гармонію дивну Та місця між ними мені вже нема Так само, […]...
- Тодось Осьмачка – Марево Есхілового орла Із Батьківщини рідної втікач, Ще й емігрант між втікачами, Якому радощі чужі, і плач, І шепотіння серць ночами… З теплом тієї пісні на вустах, Яку веде із мрії туга По чужинецьких селах та містах У вічне царство духа, Я йшов… Шукав серед баварських мряк, Щоб речі хтось привіз з вокзалу, І врешті українця-косаря Побачив, що […]...
- Тодось Осьмачка – Сучасне місто лжеязиче Сучасне місто лжеязиче Мій дух відкинуло у тінь За те, що небо вічно кличе Його на дальню височінь; А люд, у злочинах упертий, Ушанував мої жалі – І я, щоб і голоду не вмерти, Пеньки корчую на селі; Аби воли спочити з плуга Ревли на той бік під бичем: Бо тут у їх шалена туга […]...
- Образ поета як символ нескореності, духовної незламності всієї нації (за поезією Є. Маланюка “Пам’яті Тодося Осьмачки”) (1 варіант) Євген Маланюк – один з найпомітніших українських поетів XX століття. Все його життя було присвячене боротьбі за незалежність українського народу: спочатку брав активну участь у побудові Української Народної Республіки (від відомий як учасник визвольної боротьби 1917-1921 років), а далі, після її поразки, почав писати вірші. Євген Маланюк розумів нищівну силу слова, тому взявся за перо […]...
- Біографія (2) Тодося Осьмачки Народився Тодось Осьмачка 4 травня 1895 року в селі Куцівка на Черкащині в родині сільського робітника Степана, який працював у маєтку поміщика Терещенка, а потім самотужки здобув фах і славу хорошого ветеринара. З великого гурту своїх дітей батько спромігся дати середню освіту лише найстаршому синові – Тодосю. Вищу Осьмачка здобував уже самотужки. Замолоду Осьмачка вчителював […]...
- Доповідь про письменника Феодосій Степанович Осьмачка народився 16 травня 1895 р. в с. Куцівці тодішнього Черкаського повіту Київської губернії в родині селянина. Після закінчення місцевої школи працював писарем, 1915 р. екстерном склав іспит при Київський 1-й гімназії на звання земського вчителя. 1916 р. Т. Осьмачка був мобілізований до армії, але захворів і невдовзі після Лютневої революції був звільнений, […]...
Твiр на тему праця хлибороба.