Томаш деяк – коли всі стрілки проймає раптовий спазм
Коли всі стрілки проймає раптовий спазм
Недопалок місяця тліє натужно. світило
Кидає солоні припливи на дельту Нілу
Альфа Центаври зникає, омега Киля
Тікає в афелій, лишаючи землю й нас
Січень посічений снігом зітхає приречено
За всіма рахунками сплачено або забито
Голий король одягає у сіті свиту
Всім зимно, недопалок сонця сердито
Усе поливає сталевим світлом. за втечами
Тривають повернення, тихі і нерішучі
Порти приймають вітрила попутними напнуті
Сідаєш на ліжко, знімаючи втому з капцями
Недопалок серця зненацька спалахує. навчено
Ховаючись в ребрах (раптом уламком влучить?)
Темно, незатишно, стали слова убивчими
Лице твоє нечітким, а риси неясними
Плазуєм назустріч навпомацки шорсткими трасами
Недопалки пам’яті блимнувши врешті згаснуть
А ми вже не знаєм нічого
Та знову вивчимо
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Томаш деяк – я прийду по шостій коли затріпочуть шибки Я прийду по шостій коли затріпочуть шибки Набитих людьми вайлувато-жовтавих маршруток Коли за лаштунками січня готується лютий До першого виходу кригою в русло ріки Ти будеш привітна і стомлена, підем до кухні Печиво, чай, цитрамон, учорашні плітки Класична клозетна розруха, лише навпаки В трьох метрах квадратних, що мають і очі і вуха Запахне борщем, прийде […]...
- Томаш деяк – Вірш на ніч Іще хвилина, а по тому Лічець впаде не склавши ліку Прошитий шпичаками втоми У сні забудеться глевкому Склепивши зболені повіки Іще секунда і за комір Сповзуть і обрії, і зорі І стерті риси твого дому І білий рис, і кожен спомин І плес вікна ледь-ледь прозорий Іще… уже, цієї миті Переховались у шпарини Будення звуки […]...
- Томаш деяк – дорога втомлено зітха у далечінь Дорога втомлено зітха у далечінь Що припнута на обрію мотузку І пил лягає на траву і рештки глузду І той, хто міг сказати промовчить І той, хто міг піти, таки піде Вганяючи себе у кілометри Збираючи росу на войлок светра Лягаючи щоночі на тверде І буде день, зачатий у імлі Такій сипкій, що кришиться від […]...
- Томаш деяк – І лампа не горить І лампа не горить І збій в календарі Якщо ти вже давно мені сказати щось хотів То говори І хибний кожен звук Та тиша більш страшна Коли серед застілля раптом падає із рук Фужер вина І чорні діри стін І куля у стволі Так тихо, що я чую як всі потяги метро Ідуть в землі […]...
- Томаш деяк – колискова Кусто Спи дитино, за скойками вікон зимно Сині кити пропливають у склопакеті Складним візерунком інею… слово вимов І їх громади покинуть очей тенета… … а ти відчуєш румбу на пучках пальців Вязкий пост-рок у пульсуючій жилці скроні Вологість плавців, резонанси усіх вібрацій Хребти Атлантиди, занедбані і солоні Щемку причетність до нерву всього океану Що зріс у […]...
- Томаш деяк – знаєш є люди з якими самотньо й порожньо Знаєш є люди з якими самотньо й порожньо У найгаласливішій, найзалюднілій кімнаті І хочеться битись у стіни і спамити космоси Сигналами лиха. “Морзянкою” координати Диктуючи всім, що застрягли у всесвіті душами Й подібно тобі балансують на дійсності ковзанці Бо ж раптом знайдуться такі, що тишу не рушачи Заповнять ущерть найтривалішу твою мовчанку...
- Томаш деяк – якщо тобі ще болить десь в районі серця Якщо тобі ще болить десь в районі серця Коли ти бачиш натовп на вулицях міста Якщо любов до країни в тобі озветься То всі перепони й загрози не мають змісту Якщо твій прапор злітає у твоїх грудях А не на твоїй сторінці, чи на світлинах Тоді вітаю, ще трохи й ти скоро будеш Не місцем […]...
- Томаш деяк – ми з тобою дорослі, маленька Ми з тобою дорослі, маленька, до біса дорослі Ми знаєм увесь прейскурант і найкращих дилерів І, якщо потрібно, у нас ще достатньо злості І, якщо потрібно, у нас ще є право вибору І ми обираємо, знову і знов обираємо Хочеш мартіні рідна, чи бехеровки? Давай обе́рем президента, одягнем, залайкаєм Підбе́рем йому депутатів та інші обновки […]...
- Томаш деяк – хочеш піти – йди Хочеш піти – йди Всмоктує дощ пил Небо тече. сади П’ють із його горнил Що тобі мрій сіль? Он пролягла земля Он ми на ній всі Кожен чогось для Кожен наче і сам Але ідуть за ним Полум’я і роса І забуття дим Шлях зникає. трава Виросте крізь сліди Блякнуть усі слова Гіркнуть усі меди […]...
- Томаш деяк – зримі й незримі Зримі й незримі Тануть в ночі розхристаній Наші вівторки-середи, до-побачення Ти пригости мене, Чуєш, цигаркою відстаней І відпусти додому. за бричку сплачено.. Ніч коматозить Суміш іржі з горілкою Сонні менти, бомжі, перелітні сутінки Втома тривожно Зводить гомілки нам Ріже стропила під нашими парашутами Ніч на морозі Десь за плечем принишкла Хтось заблював зірки перепивши нафти […]...
- Томаш деяк – можеш іти бо попереду те що й позаду Можеш іти Бо попереду те що й позаду Роки чи дні Чи розпечені кулі секунд Може і ти Розпізнаєш в кінці автостради Кроки на дні Маріанської прірви покут Можеш іти Так жовтнево, безсонячно, важко В такт або ні По пульсуючій сітці судин Може і ти Моя горда, незломлена пташко Латками снів Затулятимеш чверті третин Можеш? […]...
- Томаш деяк – вони вже колись приходили Вони вже колись приходили і залишали на травах Презервативи, кеди, пляшки від “Хортиці” І здійснюючи на майбутнє черговий замах Лишались по комуналках понуро порпатись Вони вже стояли горді й піднесені в натовпі Кричали щось про свободу, братерство, цінності А потім кожен під неба єдиним прапором Вставав на роботу і лаявся без необхідності На сперте повітря, […]...
- Томаш деяк – дівчино, два баккарді і п’ять хвилин! Дівчино, два баккарді і п’ять хвилин! Дайте відчути, як відступає час Як оживає у жилах і ром, і Рим Як корабель лягає на інший галс Дівчино, Від “будь ласка” до “ось ваш чек” Станьте мені ескортом у цій пітьмі Я не ховатиму душу, а ви – лице Поки свої мацаки простягає хміль Дівчино, принесіть-но мені […]...
- Томаш деяк – він писав листи на брудних парканах Він писав листи на брудних парканах На порепаних стегнах сумних хмародряпів Їх читали місцеві бомжі та яппі Їх ковтав облізлий портовий ранок Він писав про солодку непевність серпня Що пропах травою і оселедцем І про те що кожен носив під серцем Від першого подиху аж до смерті Писав про воду, як кут живого Солону воду […]...
- Томаш деяк – і скільки б ти не ховала поранені ноги І скільки б ти не ховала поранені ноги На котрих вся втома твоїх паломництв Розходиться шкірою і судомить Ледве відчувши холодне й вологе, Тобі не сповити усе невідоме, Не вирвати з себе стебло тривоги Тобі не сховати своїх припущень, Цитат Ремарка, плацкартних вагонів, Втрачених вір, пережитих агоній, Зміїних шкір, що майбутнє злущить З твоїх імен. […]...
- Томаш деяк – униз течією вужі збиваються в зграї Униз течією вужі збиваються в зграї З річок у ріки, із рік у солоні води Течуть і течуть не спиняючись, утікають Лишають міста, узлісся, мости. Підходить Їм час іти. І виразніше чується цокіт Сріблястих ратиць, здіймається трактами порох Гострішає кут між стрілками але поки Старе і нове крокують мов сестри поручзавжди озираючись бачиш в пилу […]...
- Василь Стус – Коли на землю спадає тиша Коли на землю спадає тиша, Коли приморські кручі Затушовує ніч глуха, Коли близ берега Тільки світло берегового крейсера Та жовчні очі чужих безсонь – Одне море хвилюється, Одне море не може спати, Мов доброволець, Котрий не знає, Як пахне порохом перший бій. Коли земля повертається від сонця, Ховаючись у тінь капіта – Лістичної сутності тамбережнього […]...
- Микола Вінграновський – Коли починається ніч Коли починається ніч Все починається спочатку На чорному полі Витворений з криги та снігу З’являється білий рояль Висотою до неба Зліва Спиною до мене В темно-зеленому платті Дівчина входить Іде і сіда за рояль Мить І заплакали пальці її Мить Засміялися пальці І рояль почав танути Ось він уже як хмара Ось він уже пароплав […]...
- Андрій Малярик – Коли рокѝ зненацька й безупинно Коли рокѝ зненацька й безупинно, Летять так тихо, що аж серце гине. Коли у матері волосся під хустиною, Вже не каштанове, а крихітне і сиве. Коли ступаєш мимо дитсадочка, В якому ти провів своє дитинство. Не віриться, що все пройшло і точка, Розсипалось, як дороге намисто. Коли у серці во̀вком виє туга, І проситься звільнитися […]...
- Страшні слова, коли вони мовчать – Ліна Костенко Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись, Коли не знаєш, з чого їх почать, Бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, Із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, А ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти […]...
- Власта Власенко – Кожного разу, коли мене любиш Кожного разу, Коли мене любиш, Коли довіряєш мені, не перевіряючи, – Розпорпуєш з-під трави мої похоронені крила.. І так настирно і вперто вчиш мене забувати Все те, що колись мені згодували і зговорили, Що всі ці трагікомедії, епоси й драми Йдуть від мене підкреслено тонко й безсило, Концертно, як дуже порядні дами, Яким так личить […]...
- Грушовська Катя – це знаєш так дивно Це знаєш так дивно : з ребрами зшитими очима зав’язаними Сідаєш в маршрутку що мовби повинна бути додому Не дивишся вперед не думаєш а разом з тим Долонями тишу черпаєш черпаєш втому Дерева пливуть і ти пливеш поміж цими деревами п’яними -я пташка я гусінь мурашка я риба справді- Хоч це і до біса дивно […]...
- Анна Багряна – Коли зорі вгорі примружаться Коли зорі вгорі примружаться Над проваллям земних низин, Ти додай до своєї байдужості Кришталь моєї сльози. Ти згадай зіниці зволожені В таємничім житті орбіт, Через янгола подорожнього Передай мені свій привіт. Не навмисне, а так – випадково, Якщо стрінемось раптом десь, Не обмовимось ані словом, Щоб не вбити своїх сердець....
- Дмитро Павличко – “Коли мені не допоможуть вірші… “ Коли мені не допоможуть вірші, То вже не допоможуть лікарі. У сни свої благословенні й віщі Я відійду самотньо на зорі. Тоді прийди, кохана, кроком тіні, Та серця ти за тим собі не рви, Що все життя віддав я Україні, Тобі ж – пучок могильної трави. Я знаю, мила, це несправедливо, Та поділить інакше я […]...
- Леся Українка – “Чи пам’ятаєте, коли я говорила… “ Чи пам’ятаєте, коли я говорила Замовкли молитви, озвались гучні дзвони І рушила серед юрби труна; Мені в душі озвались інші тони, І думка раптом стала голосна. Незчулася, коли заговорила Оті слова: “Якби мені знаття, Коли я вмру, я б заповіт зробила, Аби з музикою, що люба за життя, Мене ховали”. Тільки що злетіли Слова ті […]...
- Детальний Аналіз “Страшні слова, коли вони мовчать” Костенко ” Страшні слова, коли вони мовчать ” аналіз твору – тема, рід літератури, жанр, мотив, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури : філософська лірика. Жанр: ліричний вірш. Мотив: ліричного роздуму про суть мистецтва, роль слова в житті людини. Віршовий розмір: ямб. Художньо-стильові особливості: велика відповідальність митця перед людьми за […]...
- Оксана Боровець – Коли сніги сягнуть мого плеча Коли сніги сягнуть мого плеча, Охопить тиха віхола повіки – За крок у морок круки закричать, Сполохані ходою чоловіка. У постаті пізнаєш не себе, Роз’ятреного ватрами й вітрами, – Одну погрозу, зронену з небес, Одну монету з проданого краму. Дзвенять вітри і дзвонять у серця До тих, кого трима’ німа сторожа. А я біжу до […]...
- Василь Стус – Сидимо біля погаслого вогнища Сидимо біля погаслого вогнища, Перетрушуємо в долонях попіл, Розтираємо витухлі геть вуглини: А що як зажевріє раптом жар? Тут темно і темно там і ще далі темно, Але жар ніби жевріє. Ось він! задумано каже друг, Очі його туманіють страхом. Бачу, відказую скорбно другові, Придивляючись до нічних світлячків. Сидимо біля погаслого вогнища – Століття, друге, […]...
- Надя Ковалюк – Коли до вікон примоститься надвечір’я Коли до вікон примоститься надвечір’я Й народиться найперша із зірок, Ти заплети мені мереживом надію В квітучий, оксамитовий вінок. І поцілунками осип гаряче тіло, Немов багряним листям восени. Свої зізнання – з обережністю, невміло Мені в коліна ніжно поклади. Заворожи мене солодкими губами, П’янкими, як троянди пелюстки. Увесь наш простір оповитий почуттями Нестримної взаємної жаги. […]...
- Критика “Страшні слова, коли вони мовчать” Костенко Квінтесенцією роздумів Ліни Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва став вірш ” СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧА ТЬ… “. Саме цим твором завершується збірка “Неповторність”. Авторка звіряється: слова ніби живі згустки, що увібрали в себе радощі й болі багатьох людей, які їх промовляли. Чутлива душа поетеси усе це вловлює, тому […]...
- Ольга Паламарчук – де ти є, коли кличуть морози? Де ти є, коли кличуть морози? Де ти є, коли вода заливає шляхи? Де ти є, коли осінь пророкує хвороби І листям залипають її брудні сни? Де ти був, коли німіла від крику? Де ти був, коли блювала од квітів весни? Де ти був, коли горіли останні листи І за вітром з даху розлітався попіл? […]...
- Юрій Іздрик – Є час коли камінь наріжний – зброя Є час коли камінь наріжний – зброя І час коли камінь – тіло і хліб Є час коли світ починають двоє І час коли двох розділяє світ Є час коли небо утримує воду І час коли гине в воді родовід Є час коли світло іде зі сходу І час коли темрява сходить на схід Є […]...
- Дмитро Гаращенко – Коли тобі виповниться десять Коли тобі виповниться десять – Не забудь стати в чергу за щастям. Не радій – вона довга, Стояти не рік і не два. В ній – збіговисько тих, Хто ще вірить в казки і дива, Незалежно від раси, думок, Приналежностей, нації, масті. Будь упертим – рахуй сантиметрами Осінь, весну, І щодня, зустрічаючи шкірою Мóрозний ранок, […]...
- Аня Тет – Коли тобі холодно Коли тобі холодно – Розклади вогонь: Спали в ньому спогади, Не бійся обпекти долонь.. Коли тобі сумно – Не треба чужих слів: Чини розумно, Навчися слухати сміх Коли тобі важко – Відпусти тягар: Відчуй себе пташкою Розправ крила..і злітай Коли тобі боляче – Не згинай коліна: Терпи молячись, У муках народжується Людина Коли ж ти […]...
- Коли тобі тяжко на душі Коли тобі тяжко на душі І серце в зовні рветься Коли депресія доходить до межі І пульс у тілі вже не б’ється Коли приходять чорні дні Коли здається що життя до тебе не вернеться І в ніч ужастики у сні І крик на вулиці, здається Коли на тебе дивляться страшні Ці темні ночі в темноті […]...
- Герасим’юк Василь – Приснилися вірші 81-го Любові Голоті Приснилися вірші 81-го. Згадалася кожна пора того року так, Як жодна інша. Згадалися тижні і дні віршів і рядків. Та забулися навіть місяці, Коли не було поезії. Можна не забути себе у вітрі часу, Але не так! – збагнув я враз, Змокнувши під сьогорічним дощем І ховаючись під маленькою черешнею, Коли вдихнув раптом […]...
- Коли хворієш, радості життя здаються сірими Коли хворієш, радості життя здаються сірими… Коли хворієш – осінь заглядає у вірші… Хоч завтра зацвіте уже хмарками білими… Осіннє небо у душі, в твоїй душі… Коли хворієш, думаєш про час, Про все.. що мав зробити.. не зробив… Веселе і серйозне водночас… Та і про те, як ти хдоровий ще ходив… Коли хворієш, важко на […]...
- Коли потяг у даль загуркоче… – Сосюра Володимир Коли потяг у даль загуркоче, Пригадаються знову мені Дзвін гітари у місячні ночі, Поцілунки й жоржини сумні… Шум акацій… Посьолок і гони… Ми на гору йдемо через гать… А внизу пролітають вагони, І колеса у тьмі цокотять… Той садок, і закохані зори, І огні з-під опущених вій- Од проміння і тіней узори На дорозі й […]...
- Юля Миргородська – коли ти не вписуєшся у прохід Коли ти не вписуєшся у прохід, Задумуєшся, проходиш на поверх вище, Бо крутиться на язиці Задумка нового вІршу. Чи одягаєш не ту краватку, В якій, доречі, тобі не гірше,- Значить ти в нормі. Значить з тобою усе в порядку. Коли тебе нудить від трендолюбів – Постійних відвідувачів пасажів, Гурманів з солідним стажем. Поряд з такими […]...
- Анастасія Кравець – Кохання – це коли Кохання – це коли не бажаєш її плоті, а задовільняєш ніжно душу. Не прагнеш щохливили обійняти, чи засипати пристрастними цілунками, а просто щасливий від того, що поруч. Кохання – це коли хочеш від неї дитину, все решта – пристрасть!...
Самійленко в і назви збірок віршів.