Томаш деяк – униз течією вужі збиваються в зграї

Униз течією вужі збиваються в зграї
З річок у ріки, із рік у солоні води
Течуть і течуть не спиняючись, утікають
Лишають міста, узлісся, мости. Підходить

Їм час іти. І виразніше чується цокіт
Сріблястих ратиць, здіймається трактами порох
Гострішає кут між стрілками але поки
Старе і нове крокують мов сестри поручзавжди озираючись бачиш в пилу за спиною

Обличчя-рядки-перемоги-поразки-виклики
І часом буває і час біля тебе зупиниться
Стрільне цигарку, поділиться щиро плітками

Усього достатньо було, і “хтозна” попереду
Складати усе по полицях даремно й клопітно
І тішиш себе невіданням і химерами
І міряєш-міряєш-міряєш Землю кроками

Рахуєш ці кроки, збиваєшся з ліку, згадуєш…
Спіткнувшись смієшся намацавши нові гулі
Кидаєш усі підрахунки, ховаєш racio
І дякуєш всім, хто з тобою летів на кулі

Навколо Сонця. Кожному-кожному-кожному
Хто посміхався, хто кидав услід каменя
Свідомий того, що так з усіма подорожніми
І часом буває тихо, а часом – гамірно

Ратиці цокають ближче, а значить першого
Усі ми прокинемось іншими, в новий дім
В’їдуть на конях звершень нові вершники
Ті що в сідлі, а не ті що ідуть під ним


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Образ лариси за мить до щастя.
Ви зараз читаєте: Томаш деяк – униз течією вужі збиваються в зграї