Томаш деяк – хочеш піти – йди
Хочеш піти – йди
Всмоктує дощ пил
Небо тече. сади
П’ють із його горнил
Що тобі мрій сіль?
Он пролягла земля
Он ми на ній всі
Кожен чогось для
Кожен наче і сам
Але ідуть за ним
Полум’я і роса
І забуття дим
Шлях зникає. трава
Виросте крізь сліди
Блякнуть усі слова
Гіркнуть усі меди
Білим у чорний кут
Звуком в танку тиш
Виростеш із піску
Зблиснеш і полетиш
Не долетиш – впадеш
Не допливеш – на дно
Дерево в сукні пожеж
Сліпо-німе кіно
Хочеш іти – йди
Попри марнот твердь
Так починаєшся ти
Так відступає смерть
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Томаш деяк – ми з тобою дорослі, маленька Ми з тобою дорослі, маленька, до біса дорослі Ми знаєм увесь прейскурант і найкращих дилерів І, якщо потрібно, у нас ще достатньо злості І, якщо потрібно, у нас ще є право вибору І ми обираємо, знову і знов обираємо Хочеш мартіні рідна, чи бехеровки? Давай обе́рем президента, одягнем, залайкаєм Підбе́рем йому депутатів та інші обновки […]...
- Томаш деяк – Вірш на ніч Іще хвилина, а по тому Лічець впаде не склавши ліку Прошитий шпичаками втоми У сні забудеться глевкому Склепивши зболені повіки Іще секунда і за комір Сповзуть і обрії, і зорі І стерті риси твого дому І білий рис, і кожен спомин І плес вікна ледь-ледь прозорий Іще… уже, цієї миті Переховались у шпарини Будення звуки […]...
- Томаш деяк – якщо тобі ще болить десь в районі серця Якщо тобі ще болить десь в районі серця Коли ти бачиш натовп на вулицях міста Якщо любов до країни в тобі озветься То всі перепони й загрози не мають змісту Якщо твій прапор злітає у твоїх грудях А не на твоїй сторінці, чи на світлинах Тоді вітаю, ще трохи й ти скоро будеш Не місцем […]...
- Томаш деяк – І лампа не горить І лампа не горить І збій в календарі Якщо ти вже давно мені сказати щось хотів То говори І хибний кожен звук Та тиша більш страшна Коли серед застілля раптом падає із рук Фужер вина І чорні діри стін І куля у стволі Так тихо, що я чую як всі потяги метро Ідуть в землі […]...
- Томаш деяк – вони вже колись приходили Вони вже колись приходили і залишали на травах Презервативи, кеди, пляшки від “Хортиці” І здійснюючи на майбутнє черговий замах Лишались по комуналках понуро порпатись Вони вже стояли горді й піднесені в натовпі Кричали щось про свободу, братерство, цінності А потім кожен під неба єдиним прапором Вставав на роботу і лаявся без необхідності На сперте повітря, […]...
- Томаш деяк – дорога втомлено зітха у далечінь Дорога втомлено зітха у далечінь Що припнута на обрію мотузку І пил лягає на траву і рештки глузду І той, хто міг сказати промовчить І той, хто міг піти, таки піде Вганяючи себе у кілометри Збираючи росу на войлок светра Лягаючи щоночі на тверде І буде день, зачатий у імлі Такій сипкій, що кришиться від […]...
- Томаш деяк – він писав листи на брудних парканах Він писав листи на брудних парканах На порепаних стегнах сумних хмародряпів Їх читали місцеві бомжі та яппі Їх ковтав облізлий портовий ранок Він писав про солодку непевність серпня Що пропах травою і оселедцем І про те що кожен носив під серцем Від першого подиху аж до смерті Писав про воду, як кут живого Солону воду […]...
- Томаш деяк – коли всі стрілки проймає раптовий спазм Коли всі стрілки проймає раптовий спазм Недопалок місяця тліє натужно. світило Кидає солоні припливи на дельту Нілу Альфа Центаври зникає, омега Киля Тікає в афелій, лишаючи землю й нас Січень посічений снігом зітхає приречено За всіма рахунками сплачено або забито Голий король одягає у сіті свиту Всім зимно, недопалок сонця сердито Усе поливає сталевим світлом. […]...
- Томаш деяк – зримі й незримі Зримі й незримі Тануть в ночі розхристаній Наші вівторки-середи, до-побачення Ти пригости мене, Чуєш, цигаркою відстаней І відпусти додому. за бричку сплачено.. Ніч коматозить Суміш іржі з горілкою Сонні менти, бомжі, перелітні сутінки Втома тривожно Зводить гомілки нам Ріже стропила під нашими парашутами Ніч на морозі Десь за плечем принишкла Хтось заблював зірки перепивши нафти […]...
- Томаш деяк – колискова Кусто Спи дитино, за скойками вікон зимно Сині кити пропливають у склопакеті Складним візерунком інею… слово вимов І їх громади покинуть очей тенета… … а ти відчуєш румбу на пучках пальців Вязкий пост-рок у пульсуючій жилці скроні Вологість плавців, резонанси усіх вібрацій Хребти Атлантиди, занедбані і солоні Щемку причетність до нерву всього океану Що зріс у […]...
- Томаш деяк – можеш іти бо попереду те що й позаду Можеш іти Бо попереду те що й позаду Роки чи дні Чи розпечені кулі секунд Може і ти Розпізнаєш в кінці автостради Кроки на дні Маріанської прірви покут Можеш іти Так жовтнево, безсонячно, важко В такт або ні По пульсуючій сітці судин Може і ти Моя горда, незломлена пташко Латками снів Затулятимеш чверті третин Можеш? […]...
- Томаш деяк – дівчино, два баккарді і п’ять хвилин! Дівчино, два баккарді і п’ять хвилин! Дайте відчути, як відступає час Як оживає у жилах і ром, і Рим Як корабель лягає на інший галс Дівчино, Від “будь ласка” до “ось ваш чек” Станьте мені ескортом у цій пітьмі Я не ховатиму душу, а ви – лице Поки свої мацаки простягає хміль Дівчино, принесіть-но мені […]...
- Томаш деяк – і скільки б ти не ховала поранені ноги І скільки б ти не ховала поранені ноги На котрих вся втома твоїх паломництв Розходиться шкірою і судомить Ледве відчувши холодне й вологе, Тобі не сповити усе невідоме, Не вирвати з себе стебло тривоги Тобі не сховати своїх припущень, Цитат Ремарка, плацкартних вагонів, Втрачених вір, пережитих агоній, Зміїних шкір, що майбутнє злущить З твоїх імен. […]...
- Томаш деяк – униз течією вужі збиваються в зграї Униз течією вужі збиваються в зграї З річок у ріки, із рік у солоні води Течуть і течуть не спиняючись, утікають Лишають міста, узлісся, мости. Підходить Їм час іти. І виразніше чується цокіт Сріблястих ратиць, здіймається трактами порох Гострішає кут між стрілками але поки Старе і нове крокують мов сестри поручзавжди озираючись бачиш в пилу […]...
- Томаш деяк – знаєш є люди з якими самотньо й порожньо Знаєш є люди з якими самотньо й порожньо У найгаласливішій, найзалюднілій кімнаті І хочеться битись у стіни і спамити космоси Сигналами лиха. “Морзянкою” координати Диктуючи всім, що застрягли у всесвіті душами Й подібно тобі балансують на дійсності ковзанці Бо ж раптом знайдуться такі, що тишу не рушачи Заповнять ущерть найтривалішу твою мовчанку...
- Томаш деяк – я прийду по шостій коли затріпочуть шибки Я прийду по шостій коли затріпочуть шибки Набитих людьми вайлувато-жовтавих маршруток Коли за лаштунками січня готується лютий До першого виходу кригою в русло ріки Ти будеш привітна і стомлена, підем до кухні Печиво, чай, цитрамон, учорашні плітки Класична клозетна розруха, лише навпаки В трьох метрах квадратних, що мають і очі і вуха Запахне борщем, прийде […]...
- Леся Українка – “Хочеш знати, чим справді було… “ Хочеш знати, чим справді було Те, що так колись пишно цвіло, Що на серце наводило чари, Світ вбирало в злотисті примари, Те, що сяло, мов чистий кришталь, А безжалісне й гостре, мов сталь. Приторкнутись ти хочеш близенько, Придивитись до нього пильненько, Скинуть з нього покраси й квітки, Одрізнити основу й нитки, – Адже часом найкраща […]...
- Юрій Андрухович – Що хочеш ти? Спокою під крилом Що хочеш ти? Спокою під крилом Оцього даху, що гримів, як бубни, Коли кохання, рятівне і згубне, Вривалось, ніби вітер, напролом, І ми кружляли!.. передзвони рук, Тугих і чистих, наче мокрі весла, Будили нас, і ніжні рукомесла Витворювали промінь, пісню, звук. А нині ми завмерли, як зима. І ти така, немов ідеш сама Кудись, де […]...
- Ліля Колісник – Хочеш я наллю тобі чаю? Хочеш я наллю тобі чаю? Пам’ятаю, ромашковий і без цукру. Пролітають роки непомітною зграєю, І нічого не повернути. Не іди, посидь поруч ще трохи. Так багато лишилось за дверима несказаним, Не зробивши на зустріч один одному кроку, Залишились по різні боки обставин. Не втікай від очей, що палають навпроти, Розбиваючи гніт недовіри. Хай зупиниться час, […]...
- Ти просто хочеш помститись їй Дивишся як вона ніжиться у нього на плечі, як Обережно торкається щокою до шиї, засинає від Задоволення під Ритмічний стукіт його середньовічного серця… Дивишся і тобі кортить запхнути їй у горлянку сотню мечів, Плюснути в обличчя кислотою, розірвати її милу, до нудоти Дитячу посмішку. Господи, як нестерпно… Відчувати себе настільки Безпорадною, ніби це не просто […]...
- Христина Сирх – Ти вже не хочеш до ранку говорити Ти вже не хочеш до ранку говорити про смак моєї осені, Про те, як зупиняється вулиця і розлючено б′є по клітинах, Як помалу оживають слова, які ще вчора були протерті і зношені, І якби не щоденна реставрація розтеклися б аквареллю в картинах. Ще хотів мені якось розповісти про долоні, про химерні сни, Які переслідують кроками, […]...
- Герасим’юк Василь – Важко прокинутись і піти Важко прокинутись і піти В ранок похмурий. “де мій коханий?” – питала ти Сторожа мурів. Вічна сторожа, звісно, не спить. Погляд відводить. Мовчки відводить погляд століть. Гордо відходить. Важко далі в чорному йти Тілі і віці. “де мій коханий?” – питала ти Слуг кам’яниці. Слуги не знають, та не мовчать, Древні й затяті. “Ми б […]...
- Христина Сирова – І навіть якщо довелося піти І навіть якщо довелося піти. Пам’ятай, Все було насправді. дотики, пальці, вії. Я ще досі пам’ятаю твій запах. Бездонні Зіниці. І сум. Контур твоїх губ мені ще й досі Сниться. Блукаю поміж людей шукаючи Тебе. Твою фатальність і безпринципність Не зможуть повторити на біс. Я пам’ятаю твій Голос. Як лоскочеш в слухавку на ніч ніжними. […]...
- Хочеш бути щасливим – будь! (“Скарб” Олекси Стороженка) (1805-1874) Народився в с. Лисогорах на Чернігівщині в родині офіцера, нащадка давнього козацького роду. Навчався в губернській гімназії м. Харкова. Служив у війську, брав участь у російсько-турецькій війні. Після відставки став чиновником. Спочатку писав російською мовою (роман “Братья-близнецы”, оповідання). Друкував твори у журналі “Основа”. Окреме місце в доробку українською мовою займають гумористичні оповідання (“Скарб”, “Вуси”, […]...
- Хочеш бути щасливий – будь! (За оповіданням О. Стороженка “Скарб”) Щастя… Старовинна мудрість говорить, що людина – творець свого щастя. З цим, мабуть, можна погодитися, тому що справжнє щастя – це вміння любити життя і людей. Щастя… У кожної людини воно своє. Дивним, на мою думку, було уявлення про щастя селян із казки О. Стороженка з глибокою назвою “Скарб”. Вони вважали щасливою людину, яка все […]...
- Олесь Гончар – Танкіст Сніги! Не сніги, а ріллі, Наорані смертю за мить. І хлопець – одне вугілля – Біля танка свого лежить. Руку підняв до неба. Крик занімів на вустах. Бо жити б йому ще треба В незайманих десь містах, Ще б чути довкола себе Той гомін прекрасних міст. Бунтуючи, зняв до неба Чорний кулак танкіст. І руки […]...
- Юрій Тарнавський – A Spiritual Голос: Людина є з піску, О, з піску і з води, Він сотворив її, Бо йому було сумно Серед зелених дерев І червоних птиць Хор: Він сотворив людину З піску і з води, Бо йому було сумно Серед червоних птиць Голос: Людина є сама Між землею і небом, Як голос бубна є вночі, Бо вгорі […]...
- Сніжана Біла – Тебе так багато в моїй голові! Тебе так багато в моїй голові! Що ось зовсім скоро із глузду поїду. Як бурі сибірські і дні снігові – Не поряд, не близько. Тиняєшся світом… Тебе так багато в чернетках моїх Із ритмом кульгавим, повторами кальки. Та ми так далеко, як пристань німих Без крику давно нас викльовують чайки. Тебе так багато в скрипучій […]...
- Герасим’юк Василь – Братові Кого там виводять, кого там ведуть, Ярославе? Кого там доводять, доносять, у землю яку? Кому там забаглося Миклащука з Прокурави? Кого там він має купати в кривавім піску? Ніхто не розкаже, не скаже, не вишепче: досить! Ніхто вже не може розтерти цю правду у прах. Тебе вже, мій брате, виводять, виносять, доносять. З тобою, мій […]...
- Правда – Малишко Андрій Мене навчала мати ще колись; Як виростеш, моя мала дитино, То мудрим будь і мужнім будь в житті. Скупі два слова. Нелегкі два слова. У мудрості свої закони є: І цвіт, і злет, і несходимі пущі. Пізнай краплину і точіння зір, Зерно, і камінь, і могутній всесвіт, А правда лиш одна – вона колюча, Гірка […]...
- І плинуть дні І плинуть дні, і плинуть ночі, І плинуть радість, щастя, сум. О, серце юне, що ти хочеш? Чому тривожиш ти мій ум? Невже й саме ти ще не знаєш Чого так сильно хочеш ти, Чого ти від життя чекаєш, До яких цілей тобі йти? Вирішуй, серце, свою долю, Вирішуй, серце, що ти хочеш. Та знай, […]...
- Микола Вінграновський – Іде кіт через лід Іде кіт через лід Чорнолапо на обід. Коли чує він: зима Його біла підзива. – Ти чого йдеш через лід І лишаєш чорний слід? – Бо я чорний, – каже кіт, – Я лишаю чорний слід. Коли ж біла ти сама, То білій тут дотемна. І пішов кіт через лід Чорнолапо на обід. Стала зимонька […]...
- Сингаївський Микола – Мова Ми з правіку народжені бути, І в собі відкривати світи. Та примножувать серцем здобуте, Та святині свої берегти. Промовляти – одвічне жадання, Наче бачити чисту блакить… Кожен голос – то наше дихання, Кожним звуком Нам серце болить. Наче злагоди, прагнем обнови Од своїх первобутніх основ. Через пісню вертаєм до мови, А від мови – до […]...
- Павло Мовчан – Край плеса Темні пасмуги вітру рябили ріку І до берега йшли – очерет хилитався, І ритмічно, як подих, на рівнім піску І твій час, і ти сам відбивався… Одночасно він ймення чиєсь розсипав І піску нагортав у бляшанку. А на тебе дивилася річка сліпа, Ніби чула твою лихоманку. Прохолонув і світ, і підсинена кров, І двобічно листки […]...
- Павло Мовчан – Листок (З дитячих спогадів) (З дитячих спогадів) Між білим небом та землею Гіллям назубився гайок, І сніговою течією Прибило висохлий листок. Упростяж глянув: білим-біло… Лиш проступили реп’яхи, Так, мов родзинки ті на тілі, Сирітним нагадом сухим, Що часу колесо велике Дробило оберт ще один. А ти сягнув за межі крику, Муруючи стіну з крижин. Глянь: випростовується промінь, Напружуючи тятиву, […]...
- Марта Тарнавська – Чорний кіт Чорний кіт перебіг дорогу. Не Бодлерівський кіт, що в зелених очах Тримає космічну тайну, Не улесливий котик у пошуках пестощів тіла – Чорний дикий кіт плигнув на дорогу Із хащів підсвідомості: Він лякає і кличе в безодню, Мов пророцтво народного забобону. 1985...
- Юрій Андрухович – Серпень. дністер … і врешті ми спинилися. Ріка Текла внизу, одвічна і невпинна, А ми, мов на краю материка, Де притча лопушана і люпинна Зросла понад уламки городища, Зніміли, і щільніш замкнулась тиша Над нами, несподівана й тісна, З ознаками оси і цвіркуна. Та лиш на мить, бо мова про ріку. Про вогких берегів колюче лоно, Де […]...
- Ліна Костенко – Гроза проходила десь поруч Гроза проходила десь поруч. Було то блискавка, то грім. Дорога йшла кудись на Овруч в лісах і травах до колін. Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі. Черкнула блискавка по зелах, аж полягали вони всі. Над світом білим, світом білим хтось всі спіралі перегрів. А хмари бігли, хмари бігли і спотикалися об грім. Гроза погримувала […]...
- Дмитро Загул – І. “Порозпліталися гірлянди… “ Порозпліталися гірлянди Білих лілій і білих бігоній, – Буйно розвились червоні троянди, Засміявся мак червоний. Вихром півночі війну Піду всесвітом цілим – Я об’являю війну Білим лілеям, бігоніям білим! Янголом помсти понад степами Порозсипаю квіти червоні… Годі нам бути вічно рабами! Кулаками долоні! Треба пірвати ті вінки З біли лілій і білих бігоній. Хай розливаються […]...
- Пам’яті Хемінгуея – драч Іван Вийшов з радіо чорний лев І збудив моє серце опівночі. В його чорних важких сльозах Я побачив труну кришталеву. Це був гордий печальний лев, Чорний лев з золотою гривою, Рідний брат сонцебризній меч-рибі, Де сльоза атлантична кипить. І він кликав на похорон брата До труни, де з руками замовклими Лежав сивий засмаглий лев З симфонічним […]...
Паспорт твору мина мазайло.