“Тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду” (за новелою “Подвійне коло”) (2 варіант)
Найвищого злету у розвитку художнього романтичного струменя Ю. Яновський досягає у своєму романі “Вершники”, який написаний на високій героїчній ноті, витриманий в щирому поетичному ключі, правдивий і життєвий.
Уже в першій новелі “Подвійне коло”, де лютують шаблі, де коні бігають без вершників і де небо навкруги здіймається в вишину “блакитними вежами”, вимальовуються картини нещадної, нищівної класової боротьби. Сходяться у двобої протягом короткого часу не просто різні загони, ворогуючі сили – денікінці, петлюрівці,
Лише Іван Половець, командир загону інтернаціонального полку, намагається гідно відповісти ворогам на ці слова про рід, про родину, про боротьбу. У роді, говорить він Панасові, не всі путящі, є люди пролетарської науки, а є “злодюги й несвідомі, вороги й наймити ворогів”, і якщо рід розпадеться, то “клас стоїть”. Тоді ці слова видавалися історичною істиною багатьом… Та історія дала свою відповідь на слова мудрого старого Половця, вона показала, що клас – це. якась безлика маса без спільних інтересів і поривань, скупчення чужих одне одному людей, тоді як рід – основа нації, основа буття народу, спільність рідних за кров’ю дітей однієї матері. Немає нічого важливішого за рід і родину, і помиляється той, хто відмахується від вікової мудрості.
Ставши на герці один проти одного, вбиваючи один одного за політичні переконання, брати Половці переступили межу сенсу існування, перетворивши своє буття на ідеологічну фікцію, примарність. І це засвідчує стрижневий образ матері – уособлений образ любові й людяності, всепрощення й чекання. Для матері, як і для
Бога, всі брати рівні, ким би за переконаннями вони не були. Вони є люди, і судити їх треба не за законами військового часу, а за законами моральності, гуманізму.
Новела “Подвійне коло” дуже яскрава з художнього боку, вона є прикладом точного й суворого письма. Вдаючись у ній до художніх умовностей, Ю. Яновський показує дійсну правду громадянської війни з усією її жорстокістю та антилюдськістю. Історичний час тут сконденсовано, неймовірно стиснуто, але зроблено це з такою художньою переконливістю, що читач буквально відчуває його напружений, драматично загострений плин. Створенню такого враження сприяє багата система образів твору, серед яких виділяється кілька провідних, акцентованих.
Перш за все яскравими є образи вітру й неба, до яких кожного разу перед початком і після кінця бою звернений погляд оповідача. Вічність неба, природи немов протиставляється минущості політичних амбіцій, навіть якщо вони мають загальнолюдські гасла.
У природі, як і на полі бою, постійно відбуваються зміни, то розмірено тихо, то динамічно, швидко плине час. Спекотно в степу, “з південного заходу намірився віяти майстро”, а потім, коли перший із Половців падав на землю, дмухнув цей вітер – “і стояли нерухомо башти степового неба”.
Природа представляє в новелі відвічну, незнищенну субстанцію, якій протиставляється картина суєтності людського світу: постійні битви, змагання, загибель. І зіткнення протилежних сил серпневого дня 1919 року постає на тлі одвічно незворушної природи і на тлі історичного часу, на тлі вічності.
Перед читачем новели постає питання: чи варте життя власного брата якихось політичних амбіцій, чи не народжена людина для того, щоб берегти свій рід, своїх близьких? Та й як подивиться переможець – більшовик Іван – в очі своєї старої матері, як скаже їй, що всі інші її сини загинули від рук один одного? Чи пробачить вона його своєю вічною мудрістю материнської любові?
Вогненні роки революції руйнували життєві цінності, вироблювані німими предками протягом багатьох століть. Та рід тримається не на цінностях скороминущих, не на бажанні якихось класів, а на вічності любові, прощення, турботи. І час вирішить х гс правий, хто винний… Тому що тому роду нема переводу, де брати плекають згоду…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду” (за новелою “Подвійне коло”) (1 варіант) Десять років напруженої творчої праці були вже за плечима у Юрія Івановича Яновського, коли в середині тридцятих років з’явився роман письменника “Вершники” – твір, який приніс своєму авторові визнання і справжню популярність. Роман складається з восьми новел, кожна з яких є закінченим епізодом, подією або історією життя. Кожна новела-фреска відтворює динаміку історії, показаної в момент, […]...
- “Тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду” (за новелою “Подвійне коло”) (4 варіант) Мабуть, немає в житті нічого страшнішого, ніж війна, особливо коли ця війна відбувається в межах одної держави, між представниками одної нації, а, отже, і одної родини. На початку XX століття Україна стала ареною, на якій розгорнулася боротьба кількох політичних сил, в результаті чого члени однієї родини ставали непримиренними ворогами. Події цього періоду яскраво відбилися у […]...
- “Тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду” (за новелою “Подвійне коло”) (3 варіант) Події громадянської війни в Україні не могли залишити Юрія Яновського байдужим. Він завжди писав про народ, Україну, українську пісню. Але роман “Вершники” став найзначнішим твором, який був присвячений подіям громадянської війни. У ньому найбільш помітне поєднання ознак народної думи, героїчної думи, героїчної поеми, новелістичного роману. Усі події Юрій Яновський зображує в героїчному, піднесеному плані. Дуже […]...
- “Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду” (за романом “Вершники”) Якщо будете жити в любові між собою, І Бог буде з вами, і відгорне від вас ворогів Ваших, і будете мирно жити. Повість минулих літ З прадавніх часів із покоління в покоління наші мудрі пращури передавали нам просту й велику мудрість, яка висловлена ще в “Повісті минулих літ”: живіть у злагоді, шануйте один одного – […]...
- Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду (Юрій Яновський) Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду (Юрій Яновський) 20 жовтня 1944 року на полі бою біля невеликого прусського містечка в полеглого бійця Андрія Ткача, родом з Миколаєва, було знайдено пробиту трьома кулями окроплену кров’ю книгу Ю. Яновського “Вершники”. На одній із сторінок цієї книги, де трапилося вільне місце, Андрій Ткач вів […]...
- “Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду… ” (за романом Ю. Яновського “Вершники”) Найкращі свої прозові твори Юрій Яновський створює ще молодою людиною. Тож крізь рядки читається юнацьке захоплення життям, сміливість та, може, навіть безкомпромісність, гаряче серце і, разом з тим, гостре відчуття несправедливості, якщо така була, любов до моря, пригод, усього нового та незвіданого. Сучасники письменника кажуть, що таким він залишався до самої смерті… Юрій Яновський сам […]...
- Аналіз “Подвійне коло” Яновський Яновський “Подвійне коло” аналіз – визначення теми, ідеї, жанру, головних героїв, розкриття сюжету, критика ” Подвійне коло “. Автор: Ю. Яновський Роман: “Вершники” Рік: 1935 Літературний рід: епос Жанр “Подвійне коло”: новела Тема “Подвійне коло”: зображення родини Половців у кривавих подіях громадянської війни 1919 р. Ідея “Подвійне коло”: засудження братовбивства і недотримання закону народної моралі […]...
- Чому новела має назву “Подвійне коло”? Серед літературознавців не існує одностайності в тлумаченні цього заголовку. Одні вважають, що “подвійне коло” означає подвійне коло подій – на фронті і в тилу, у степу й у підпіллі (дії Мусія Половця й Чубенка). На думку С. Шаховського: “Подвійне коло” – це коло правди й неправди, які письменник дає можливість розрізнити за допомогою наскрізного образу […]...
- Коротко про “Подвійне коло” (1935) З роману “Вершники” Літературний рід: епос. Жанр: новела. Тема: зображення родини Половців у кривавих подіях громадянської війни 1919 р. Головна ідея: засудження братовбивства й недотримання закону народної моралі “тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду” – протиставлення загальнолюдських вартостей класовим. Головні герої: брати Половці – денікінець Андрій, петлюрівець Оверко, махновці Панас […]...
- Ідейний смисл назви новели “Подвійне коло” (за романом Ю. І. Яновського “Вершники”) Ідейний смисл назви новели “Подвійне коло” (за романом Ю. І. Яновського “Вершники”) “Подвійне коло” – це назва першої новели роману Ю. Яновського “Вершники”. Трагічні події описані в ній: п’ять братів Половців зустрічаються на кривавих дорогах громадянської війни. Підіймає руку брат на брата, бо хоч і одного роду, та до різних берегів прибились вони: Андрій командував […]...
- Подвійне коло (скорочено) – Юрій Яновський У першій новелі “Подвійне коло” розкрито складне життя роду Половців, які жорстоко і непримиренно роз’єднані подіями громадянської війни. У кривавому бою сходяться брати. “Був серпень 1919 року. Загоном добровольчої армії генерала Антона денікіна командував Половець Андрій. Купу кінного козацтва головного отамана Симона Петлюри вів Половець Оверко”. Так сталося, що у цьому бою перемогу одержав Оверко. […]...
- Аналіз “Подвійне коло” Новелу “Подвійне коло” вибудовано на умовній, алегоричній ситуації – на невеликому клаптику степового півдня України мало не водночас сходяться загонів різних ідеологічно-політичних угруповань: денікінці, петлюрівці, махновці, червоноармійці. Час і простір тут також умовні, художні, адже історична конкретика в новелі насправді відсутня. Так, у степу під Компаніївкою в обмеженому часі ніколи не збиралися разом різні воюючі […]...
- Природа в новелах “Подвійне коло” і “Шаланда в морі” (Ю. Яновський “Вершники”) Події в новелі “Подвійне коло” розгортаються з шаленою швидкістю в степу під Компаніївкою. Іде громадянська війна, у шалі битв за примарні ідеї гинуть люди. Перед нами розгортається трагедія роду Половців: брати зустрічаються в бою, не пізнають один одного і вмирають від рідної руки. Картини природи в романі Ю. Яновського “Вершники” – не статичний фон. Вони […]...
- Юрій Яновський – Подвійне коло (Характеристика твору) Характеристика твору Юрія Яновського “Подвійне коло” Новелу “Подвійне коло” вибудовано на умовній, алегоричній ситуації – на невеликому клаптику степового півдня України мало не водночас сходяться загонів різних ідеологічно-політичних угруповань: денікінці, петлюрівці, махновці, червоноармійці. Час і простір тут також умовні, художні, адже історична конкретика в новелі насправді відсутня. Так, у степу під Компаніївкою в обмеженому часі […]...
- “Козацькому роду нема переводу… ” (за романом II. Куліша “Чорна рада”) П. Кулішеві належіть першість у створенні історичного роману в українській літературі. Головна ідея “Чорної ради” в тому, що руїні, злим символом якої стала чорна рада, письменник протиставляє тиху гавань справедливої української держави, суспільна організація якої нагадувала б життя на хуторі Череваня. “Чорна рада” – твір багатоплановий. Автор яскраво показує козацькі звичаї, закони, життя панства та […]...
- Трагедія роду Половців (за романом “Вершники”) (1 варіант) Нелегким був шлях українського народу до революції. Ставалося так, що відразу приймали її люди, але виходило і так, що вона призводила до трагедії. Болем озивалося це у серці Юрія Яновського, і, як плід його роздумів, народилася новела “Подвійне коло”, котра потім увійшла до його відомого роману “Вершники”. Ми бачимо, що відбувається у роки революції, під […]...
- Козацькому роду нема переводу (за твором “Тарас Бульба”) Гомоніла Україна, довго гомоніла, Довго, довго кров степами текла-червоніла… Кари ляхам, кари! Т. Г. Шевченко Миколу Васильовича Гоголя вважають як українським, так і російським письменником. Він народився в Україні, писав про Україну, та частину життя прожив у Росії, а також майже десять років за кордоном, у Німеччині, Швейцарії, Італії. Використовуючи народні перекази, пісні, думи, усі […]...
- Як засядем, браття, коло чари (народна пісня) Як засядем, браття, коло чари, Як засядем, браття, при меду, То хай ідуть турки-яничари, А я навіть вусом не веду. Приспів: Кришталева чара, срібнеє дно, Пити чи не пити – все одно, Кришталева чара, срібная креш, Пити чи не пити – все ж помреш. На тім світі не дадуть горілки, Ані пива, меду, ні вина, […]...
- Трагедія роду Половців і трагедія України (за романом Ю. Яновського “Вершники”) (1 варіант) Ішов 1919 рік… Братовбивча війна… Батько іде проти сина, а син проти батька… Страшні часи, часи горя і крові. І страшні вони ще тому, що події ці розгорталися в Україні з жахливою силою. “Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного, а з неба палило сонце, а гелгання бійців нагадувало […]...
- Трагедія роду Половців (за романом “Вершники”) (2 варіант) Немало написано творів про братовбивчу війну в Україні в 1919 році. Але яскраво І правдиво описати ці події вдалося небагатьом письменникам. Одним з таких співців епохи був Юрій Яновський. Роман “Вершники” – твір дещо незвичайний. Він складається з восьми новел, пов’язаних між собою ідеєю, темою та героями. Кожна частина немовби виступає новим ракурсом у розгляді […]...
- “Пісня про матір” – гімн жінці, продовжувачці людського роду на землі (1 варіант) Святий образ матері… Немає, мабуть, письменника, художника, музиканта, який би не присвятив свого твору цій найріднішій, найкращій людині на землі. Згадаймо лише Лесю Українку, О. Кобилянську, В. Стефаника, О. Довженка, А. Малишка тощо. На мою думку, серед українських поетів саме Борис Ілліч Олійник весь свій талант присвятив звеличенню й уславленню матері. Не читала більш зворушливих […]...
- Образ жінки як уособлення людяності й ніжності (за новелою “Шаланда в морі” роману “Вершники” Ю. Яновського) (3 варіант) Серед усіх людських законів є один невмирущий у своїй благородності – закон жертви. Всі ми більшою чи меншою мірою жертвуємо людям щось своє: час, знання, любов… Та є у світі найвища самопожертва, що не має жодного аналога, це – материнство. Мати не лише дарує дитині свій час і безмежну любов, не лише допомагає вижити, вона […]...
- “Пісня про матір” – гімн жінці, продовжувачці людського роду на землі (3 варіант) Все те, що мав, і те, що в мене є, Що від людей, що від землі святої, Що радістю в рядках моїх встає, – Передано в моє життя тобою… В. Підпалий Про материнську любов, про ті уроки добра і краси, які дала мати, про ніжну материнську ласку, про її колискову написано тисячі хвилюючих рядків. Перед […]...
- “Пісня про матір” – гімн жінці, продовжувачці людського роду на землі (2 варіант) Ім’я Бориса Олійника стоїть в історії української літератури поряд з іменами Василя Симоненка, Ліни Костенко, Івана Драча, Дмитра Павличка, Віталія Коротича, Миколи Вінграновськсго та багатьох інших їхніх ровесників, чиї творчі пошуки формували літературне покоління “шістдесятників” з їхніми злетами та поривами за залізні рамки “соціалістичного реалізму”. У поезії Бориса Олійника вічна тема материнства набула загалом особливого […]...
- Твір на тему: Батьківщину любимо не тому, що велика, а тому, що наша Я вважаю, що цей вислів правдивий, бо й справді Батьківщину любимо, як матір, не тому що велика, а тому, що наша. Адже любов до Батьківщини відчуває кожна людина, де б вона не жила. І байдуже, чи вона народилася у могутній великій державі, чи у маленькій країні, яка часом і не всім відома, але головне для […]...
- Трагедія роду Половців і трагедія України (за романом Ю. Яновського “Вершники”) (2 варіант) Юрій Яновський став відомим саме завдяки роману “Вершники”, який був написаний ідеологічно правильно, тобто віддавав хвалу більшовицькій партії. Особливість цього роману – це своєрідність його будови: він складається з окремих новел. Та через всі новели червоною ниткою проходить тема трагедії українського народу, яка полягає в занепаді загальнолюдських цінностей, розпаді роду, родини заради якихось нових реалій […]...
- Трагедія роду Половців у романі “Вершники” Юрія Яновського Трагедія роду Половців у романі “Вершники” Юрія Яновського. Роман у новелах “Вершники” (1935) – один із кращих творів української літератури про громадянську війну. Про роботу над романом Ю. Яновський писав: “… я намагався… показати справжніх натхненників… громадянської війни… , вивести на сторінки книги трудящий народ – його сталеварів, селян, шахтарів, його інтелігенцію… Я звернув особливу […]...
- Трагедія роду Половців у романі Ю. Яновського “Вершники” Трагедія роду Половців у романі Ю. Яновського “Вершники” Ось і прочитано роман Ю. Яновського “Вершники”, обговорено його побудову і проблематику, мову і стиль, а на серці біль, біль за те, що все, про що написав письменник, було нашою трагічної історією, яку, на жаль, вже не можна повернути чи виправити. У романі “Вершники” порушено багато проблем: […]...
- Іван Франко – “Не винен я тому, що сумно співаю… “ Не винен я тому, що сумно співаю, Брати мої! Що слово до слова нескладно складаю – Простіть мені! Не радість їх родить, не втіха їх плодить, Не гра пуста, А в хвилях недолі, задуми тяжкої Самі уста Їх шепчуть, безсонний робітник заклятий Склада їх – сум; Моя-бо й народна неволя – то мати Тих скорбних […]...
- Образ жінки як уособлення людяності й ніжності (за новелою “Шаланда в морі” роману “Вершники” Ю. Яновського) (2 варіант) “Шаланда в морі” – де “одна з найромантичніших у нашій літературі новел, хоча ця її романтика написана пером сучасного реаліста”, як писав Олесь Гончар. Вона відображує незвичайний час, буремний, героїчний та тривожний: “О дев’ятнадцятий рік месників і платіїв… Рік незнайдених образів і трагедійних метафор, рік любові й смерті, трепету повсталих сердець, простоти жертв, солодкості ран […]...
- Образ жінки як уособлення людяності й ніжності (за новелою “Шаланда в морі” роману “Вершники” Ю. Яновського) (1 варіант) Юрій Яновський – співець революційних подій 1917 року. Він написав нестандартний твір – роман у новелах, який став мозаїчною картиною України того часу. Усе знайшло своє відбиття в романі: страхіття братовбивства і відданість переконанням, вірність обов’язку і зрада, любов і ненависть. Однією з найпоетичніших новел роману є “Шаланда в морі”, в якій письменник змальовує образ […]...
- Камінний хрест – символ втраченої батьківщини (за однойменною новелою В. Стефаника) (1 варіант) Сьогодні часто можна почути від молоді про потребу негайного переїзду до країн “кращих” і “багатших”. Легко відступитися від рідного сьогодні, важко щось змінити на краще своєю працею. Та невже там, за кордоном, хтось чекає на нероб і любителів красивого життя? По-іншому складалася доля українців на зламі XIX-XX століть, які змушені були емігрувати не тому, що […]...
- Камінний хрест – символ втраченої батьківщини (за однойменною новелою В. Стефаника) (3 варіант) Твори Василя Стефаника особливі. Кожен вражає своїм трагізмом, у кожному чиясь важка доля, частіше – чиясь загибель.. Письменник з Галичини правдиво змальовував життя своїх земляків, пригнічених і знедолених, страждав разом із своїми героями, мріяв про їхнє краще майбутнє. Хоча в багатьох із них цього майбутнього вже не буде. Так, наприклад, як у Івана Дідуха з […]...
- Камінний хрест – символ втраченої батьківщини (за однойменною новелою В. Стефаника) (2 варіант) Важким було життя селян Галичини наприкінці XIX століття, безрезультатні пошуки того, як прогодувати родину, поступове розорення, перспектива голодної смерті – все це примушувало селян зриватися з місць, де протягом багатьох років жили їхні батьки, і, спродавши все, мандрувати в пошуках кращої долі. Масова еміграція до Америки стала звичним явищем. Але й на далекому континенті не […]...
- “Одного роду, та не одного класу”. Образи братів Половців за романом Ю. Яновського “Вершники” Буремні роки громадянської війни – це велика трагедія цілої нації. Якою фанатичною відданістю ідеї можна виправдати те, що син убиває матір, зрікається батька, брат убиває брата? До чого ж це може призвести? Ю. Яновський сміливо про це каже у романі “Вершники” – кривавій трагедії народу, жахливої, непоправної: “Дехто простягав руки – і йому рубали руки, […]...
- Трагедія роду половців (за романом “Вершники” Юрія Яновського) Буремні роки революції і громадянської війни – це велика трагедія цілого народу. Якою фанатичною відданістю ідеї можна виправдати те, що син зраджує батька, син матері зрікається, брат убиває брата. Порушені, розтоптані були одвічні загальнолюдські принципи моральності, заповіти предків. “Не убий, не укради, люби ближнього свого, як самого себе, шануй батька свого… “. Хіба можна відмовитися […]...
- Любов Т. Шевченка до України (за поезією “Садок вишневий коло хати… “) Тарас Шевченко все життя мріяв жити в Україні, а сам довгі роки поневірявся у чужих краях. Перебуваючи у Петербурзі в казематі, він згадує рідний край, вишневі сади, лісні, працьовитих людей. І все це він. відтворив у невеличкому вірші “Садок вишневий коло хати… “. Поет палко любив Україну, бо тільки любляча людина могла намалювати таку чудову […]...
- Проблема розпаду роду як трагедія народу (за новелами роману “Вершники” Ю. Яновського) Юрій Яновський – письменник з романтичною душею, неординарним світобаченням і оригінальним творчим почерком. У своїх новелах він прагнув показати глибокі картини свого часу, мріяв про час істинний, ідеальний. “Життя є молодість, труд і любов. Дайте мені посмакувати цих напоїв”, – пише він у своїй ранній новелі “Байгород”. Яновського, як і Хвильового, хвилювали питання про співвідношення […]...
- Леся Українка – “Не хутко те буде… Чи й буде, чи ні?” Не хутко те буде… Чи й буде, чи ні? Не знаю. Та видиться все те мені, Так ясно – виразно стає перед очі, Як часом в яскравії, місячні ночі Малюються тіні на білій стіні – Виразні та прості, хоча й таємні, Різкі, хоч тремтячі. Враз хмарка налине І тіні змішає, і сутінь поплине, Мов сивий […]...
- Трагедія роду Половців (за романом Юрія Яновського “Вершники”) Роман “Вершники” – один з кращих творів Юрія Яновського – полонить читача романтикою грізного дев’ятнадцятого року, з його бурями й громами, короткими боями й виснажливими, тривалими, немов саме життя, відступами, легендарними іменами. Як на мій погляд, “Вершники” прекрасні героїко-романтичним духом: “О дев’ятнадцятий рік поразок і перемог, кривавий рік історичних баталій і нелюдських битв, критичний по […]...
Твір мої роздуми про українську мову.