Тополя (скорочено) – Шевченко Тарас

1814-1861
Тополя

Росте тополя край дороги “Стан високий, лист широкий… ” Хто не йде мимо, той звертає увагу:

“Чумак іде подивиться Та й голову схилить; Чабан вранці з сопілкою Сяде на могилі”.

Люди дивуються: чому тополя одна серед поля, хто її посадив? Вигляд самотньої тополі наводить сум на подорожніх.

Автор розповідає трагічну історію. Чорнобрива дівчина полюбила молодого козака, а той пішов на війну, та й загинув.

“Якби знала, що загине,- Була б не пустила”.

Ніхто не знає, що йому судилося на віку. А дівочий вік такий короткий: “до полудня, та й зав’яне, Брови полиняють… “

Пригадує дівчина, як ходив до неї козак, як жалів її. Вона його любила та серцем відчувала, що щось має статись:

“Воно чуло недоленьку, А сказать не вміло”.

Коли поїхав козак на війну, дівчині й світ білий став не милий. І соловейко не так співає, і сонечко не так світить:

“Без милого батько, мати – Як чужії люде”.

Пройшли роки, а хлопець не повертався. дівчина з туги марніла, а мати потай домовлялася видати її заміж за іншого, “за старого, багатого”. дівчина йде до знахарки, щоб дізнатися про свою долю. Та дає їй зілля й посилає до криниці, де й відбувається чарування:

“Зілля дива наробило – Тополею стала. Не вернулася додому, Не діждала пари”.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Тополя (скорочено) – Шевченко Тарас