Трагедія морального занепаду інтелігента в романі В. Підмогильного “Місто” (2 варіант)
В українській літературі початку XX століття з’являється новий герой – герой-письменник, який із глухого закутка їде “завойовувати” місто як омріяну ним райську територію, котра, ймовірно, дасть йому змогу реалізувати свій потенціал, розвинути талант, утвердитися, стати відомим, визнаним. Як бачимо, тема твору доволі актуальна в наш час: тисячі молодих людей із глухих провінційних містечок, занедбаних, забутих владою, із маленьких селищ у пошуках кращої долі їдуть у великі міста. Лише одиниці досягають своєї мети, для решти ці “пригоди”
Не кожен адаптується до нових умов, не кожен здатен приймати ті правила гри, які диктує місто. Як наслідок – людська трагедія, трагедія нереалізованості, трагедія морального занепаду, трагедія моральної загибелі.
Оцінюючи роль твору у літературному процесі, можна сказати, що “Місто” було першим у пореволюційну добу романом європейського рівня про селянську українську молодь, яка, розбурхана революцію, потягнулася у чужі колись їй міста. Звісно, що далекоглядної мети ця молодь перед собою не ставила, але місію свою усвідомлювала. Згадаємо, як головний
В основі сюжетної схеми роману “Місто” лежить історія життя Степана Радченка, що з нікому не відомого сільського хлопця поступово вибивається на вершини літературної слави. Цей селюк із жадобою неофіта пізнав до кінця всі щаблі безглуздого і розумного, руйнівного і водночас майбутнього життя того хвилюючого видива, що зветься містом. Але трактування роману виключно в такому контексті, на мій погляд, значно звужує широту тих питань і проблем, які були в основі авторського задуму. Підмогильний зображує не тільки письменника, який підкоряє місто і стає відомим у столиці.
У першу чергу, Степан Радченко – жива людина, носій моральних цінностей. І якщо зусилля і митарства Степана на письменницькій ниві не пропали даремно, він завоював і переміг місто, то зусилля і митарства Радченка на рівні спілкування і порозуміння з людьми були марними. Степан Радченко став звичайним пристосуванцем і ловеласом.
Степан їхав у столицю з метою здобути вищу освіту, щоб повернутися в село і піднімати там царину духовності. Поступово наміри юнака змінюються. Він розуміє, що праця письменника досить прибуткова: “Хай усі знають, що Степан Радченко пише оповідання, що він письменник, виступає в Академії і дістає оплески. Хай у сільбуді буде його нова книжка, і товариші, що він покинув, хай дивуються й заздрять йому!” Опановане Степаном ремесло – не його справжнє покликання, а лише реальний шанс залишитися в Києві, безбідно жити в найпрестижнішому мікрорайоні, користуватися послугами навколо літературних дам і прихильниць, купатися в променях слави. Одного разу, повернувшись після побачення додому, хлопець знайшов конверт, у якому містилась пропозиція написати оповідання про класову боротьбу і гонорар.
Перед тим Степан збирався “того письменства здихатися”, але воно якось само переслідує його. Згадаємо історію нашого письменства у радянські часи: скільки творців ставали зброєю в руках влади, скільки творців забували своє покликання, натомість писали твори на замовлення. Це приносило більшості з них невимовні страждання, але протистояти цьому лихові були спроможні не всі.
Не тільки ці умови прийняв Степан Радченко як належне. Він постійно намагався перебороти в собі “село”, і кожен новий крок на цьому шляху символізували стосунки з жінками. Звернімо увагу, що всі жінки у творі чітко поділяються на представниць села, передмістя, міста та зовсім відкритого стилю життя, що його презентує Рита. Надійка була для Радченка уособленням сільського минулого, яке примушувало озиратися в минуле, заважало вільно дихати. Дівчина була беззахисна перед коханцем, тихо й покірливо давала все те, чого від неї вимагали. Степан був змушений викреслити Надійку зі свого життя, “знищити її в собі, як путо, що приковує в’язня до стіни”.
Степан сприймав жінку виключно як річ, яку беруть, віддають, яка належить чоловікові як його власність. Коли він дізнався про зв’язок Надійки з Борисом Задорожним, байдуже сказав: “Хай бере”. Пізніше, наприкінці твору, Радченко таки спробує відібрати вже одружену Надійку, але вона зустріне його досить холодно й офіційно, без обіймів і поцілунків. Вражений та вкрай обурений хлопець заспокоюється лише тоді, коли “сласно прошепотів кілька разів”: “Думає, як чоловік у неї, так вона цяця… А сама вона – пузата міщанка!”
Другий щабель просування Радченка до своєї мети уособлюють стосунки з Тамарою Василівною, або, як її називав Степан, Мусінькою. Мусінька була мрією кожного чоловіка: ніжна, м’якенька, невибаглива, підпускала до себе холодними ночами, годувала, не вимагала ніякого особливого ставлення до себе.
Третій щабель є найцікавішим, але й найтрагічнішим. Наївно повіривши, що Степан Радченко – геній, юна кияночка Зоська закохалася в нього. Можливо, вона чекала від нього делікатної поведінки, але отримала постійний жорстокий тиск, нівелювання будь-якого права на власне рішення.
Зрозуміло, що Степана Зоська приваблює своєю неприступністю. Це перша жінка, яку йому було не так легко, як траплялося до того, “взяти”, зробити своєю власністю.
Степан на певний час застигає перед дівчиною, мов хижак, стурбований незвичною поведінкою чергової жертви. І цей опір, що чинила Зоська його “коханню”, геть пригнічує Радченка: він витрачає на неї всі свої гроші, весь час і сили, забуває про навчання, роботу, якийсь суцільний хаос панує у його душі, але відмовитися від дівчини він не може, бо чоловік ніколи не може змиритися з поразкою, адже він – переможець, він, як називає іронічно Зоська Степана, “божественний”.
Несподівано для себе, вже майже змирився із думкою, що Зоська ніколи не стане “його”, Радченко, вдаючись до останніх спроб, нарешті заволодіває дівчиною. Але він не звик відповідати ані за свої вчинки, ані за долю тих людей, які не були йому байдужими.
Змусивши дівчину стати його коханкою, Степан не цікавиться, як вона сприймає цей статус. Автор же показує, що для самої Зоськи становище коханки принизливе, вона на межі зриву, таке життя стало для неї тягарем. Між тим, самогубство відкладається, бо Радченко вирішив одружитися.
Йому дуже хотілося мати вдома дружину-наймичку, рабиню, яка б угадувала його забаганки. Не ставши дружиною, Зоська стала рабинею. Раптово Радченко усвідомлює, що одружуватися йому не слід, і починає діяти, як підлий боягуз. Зоська не витримує справді жорстокого розриву зі Степаном. Після того як Степан запропонував одружитися, дівчина аж ніяк не могла очікувати наступного дня таких кардинальних змін: “Обридла ти мені. Відчепись од мене, от що!” І на вечірці Радченко починає відверто фліртувати на очах Зосі з Ритою.
Смерть Зоськи припадає на останні сторінки роману, це, власне, і є розв’язка твору – “померла як єсть”. А й справді, куди рухатися далі? Адже Зоська була уособленням міста.
Знищивши цю дівчину не тільки морально, а й фізично, Радченко досягає своєї мети, – він завойовує місто. Стосунки із танцюристкою балету Ритою були досить зручними для Радченка. Він опанував науку міста. Ані людяності, ані сміливості – лише егоїстичне бажання задовольнити власні примхи.
На мій погляд, причини морального занепаду Степана Радченка полягають не тільки і не стільки в тому, що він відірвався від рідної землі, потрапив у “кам’яні джунглі”, де панують жорстокі закони виживання. Він здатен глибоко і всесторонньо мислити, бути інтелектуалом, але відгороджений почуттям своєї меншовартості від іншого світу. Це своєрідний комплекс, який примушує людину бути невиправдано жорстокою. Зоська досить об’єктивно оцінила рівень моральності свого коханця і тирана: “Душа в тебе погана. Погана якась душа”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Трагедія морального занепаду інтелігента в романі В. Підмогильного “Місто” (1 варіант) Великі міста… Скільки ними поглинуто доль, розчавлено душ, скільки моральних падінь бачили їхні скляні бездушні очі-вікна, – не перелічити. Однак, як метелики на вогонь, летять-поспішають люди до Очікуваних радощів, легкого цікавого життя, а можливо, і до слави. Зміни у способі життя молодої людини, яка виїхала з села на навчання, зміни її характеру під впливом нових […]...
- Самопізнання головного героя в романі “Місто” Валер’яна Підмогильного Самопізнання головного героя в романі “Місто” Валер’яна Підмогильного “Місто” Валер’яна Підмогильного – роман про людину, про місто, про життя, про незгасність вогню, сповнений скептицизму переможця і оптимізму переможеного. В. Підмогильний намагався зрозуміти, хто є людина в місті, яке її місце в житті, для чого вона живе, він прагнув осмислити її ідеали, ціннісні орієнтації. Автор хотів […]...
- Проблема сенсу людського буття в романі В. Підмогильного “Місто” Роман В. Підмогильного “Місто” з часу його виходу в світ й до сьогодення сприймався неоднозначно. Ключем до прочитання твору є епіграфи. Перший, взятий із талмуду, стверджує: “Шість прикмет має людина: трьома вона подібна на тварину, а трьома на янгола: як тварина – людина їсть і п’є; як тварина вона множиться і як тварина – викидає; […]...
- Степан Радченко – завойовник міста чи його жертва? (за романом В. Підмогильного “Місто”) Степан Радченко – завойовник міста чи його жертва? (за романом В. Підмогильного “Місто”) Питання про долю персонажа роману “Місто” Степана Радченка досить неоднозначне. Автор показує нам шлях поступового кар’єрного зростання героя, який супроводжується неминучою духовною еволюцією. Радченком володіє непереможне прагнення до нового, іншого, вищого, втіленням чого в його свідомості стає місто. Герой приїжджає до міста […]...
- “Душа в тебе погана. Погана якась душа”. Образ Степана Радченка в романі В. Підмогильного “Місто” Валер’яну Підмогильному належить одне з найпомітніших місць в українській літературі доби національного відродження. “… У всьому вигляді було щось витончене, не радянське, його зовнішність свідчила про внутрішню культуру. І справді, це був один із найкультурніших наших письменників”. Так напише про В. Підмогильного Ю. Бойко, який точно передав емоційний портрет письменника. Саме в романі “Місто” В. […]...
- Жіночі образи в романі “Місто” Роль жіночих образів, як один із аспектів характеристики головного героя. є Надійна, яка мешкає в сараї (столярня) Гнідих, де за стінкою жили корови – це символ села. (Степан відчував себе чужим у місті. Навіть у книжках зосереджувалося все чуже, усі небезпеки. Поступово Степан розуміє, що місто треба здобути, а не ненавидіти. А він – це […]...
- Образ Степана Радченка в романі В. Підмогильного “Місто” Серед письменників, чиї імена сучасному читачеві стали відомими не так давно, Валерій Підмогильний. Треба віддати дане: спадщину письменника повернуто повністю, і його визнали одним з найколоритніших письменників новітньої української літератури. У біографії письменника є багато “білих плям”, вона чекає свого дослідника. Відомо, що народився він під Катеринославом учився в університеті, займався педагогічною діяльністю, працював у […]...
- Екзистенціальні мотиви у романі Валер’яна Підмогильного “Місто” Серед усієї різноманітності й неоднорідності нової української літератури від часів І. Котляревського і до сьогоднішніх днів, безсумнівно, одним із найяскравіших її явищ стала епоха 20-30-х років XX століття. Вона представлена цілою плеядою непересічних митців, як-то: М. Рильський, М. Зеров, М. Куліш, М. Хвильовий та багато інших. Однак у ряду надзвичайно талановитих письменників, поетів, драматургів того […]...
- Зображення “цілісної” людини у романі Валер’яна Підмогильного “Місто” Валер’яна Підмогильного називають автором інтелектуальної прози, суть якої полягає в тому, щоб цілісно поєднати художній стиль, філософські роздуми й узагальнення та розкриття психологічних проявів особистості. Власне, творчість Підмогильного і започаткувала інтелектуально-психологічний напрямок у розвитку модернової української прози початку XX ст. Пам’ятаймо, що для модернізму характерними рисами є певна зосередженість на окремій особистості, розкриття її особливостей […]...
- Моральна еволюція Степана Радченка (за романом В. Підмогильного “Місто”) (1901- 1937) Народився в с. Чаплі на Катеринославщині в селянській родині. Навчався в реальному училищі, на математичному, а потім на правничому факультетах Катеринославського університету. Вчителював. З 1921 р. живе у Києві, працює бібліографом у Книжковій палаті, згодом – редактором у “Книгоспілці”. У 1924 р. утворює літературну групу “Ланка”, що з 1926 р. отримала назву МАРС […]...
- Аналіз роману Валер’яна Підмогильного “Місто” “Місто” – інтелектуальний роман Валер’яна Підмогильного 1927 року. Підмогильний створив модерний роман, в якому, на відміну від традиційної селянської і соціальної тематики, акцент переноситься на урбаністичну проблематику, порушуються філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами. “Місто” – перший урбаністичний роман в українській літературі, з новими героями, проблематикою та […]...
- Детальний Аналіз твору “Місто” Підмогильний Паспорт твору: Рід літератури “Місто”: епос. Жанр “Місто”: Урбаністичний роман. Тема “Місто”: підкорення людиною міста. Ідея “Місто”: утвердження філософії вітаїзму, аналіз вічних цінностей буття, взаємин людини й урбаністичного простору. Герої “Місто”: Степан Радченко – головний герой; Надійка – дівчина із села; Левко – студент; Ганнуся та Нюся – товаришки Надії; Лука Гнідий – господар; Тамара […]...
- “Місто”- перший роман європейського рівня про селянську молодь I. Творча особистість В. Підмогильного. (Твори В. Підмогильного порушували філософські проблеми буття людини першої третини XX століття. Він продовжив традиції української класичної літератури з її гуманістичним пафосом, пильною увагою до внутрішнього світу своїх героїв, виявляючи в них боротьбу двох начал – добра і зла. Свій родовід як митець Підмогильний веде від В. Винниченка, в якого […]...
- Коротко про “Місто” (1927) Літературний рід : епос. Жанр : урбаністичний роман. Тема : підкорення людиною міста. Головна ідея : розкриття характеру людини, яка підкорює місто. Головні герої : Степан Радченко, Надійка, “мусінька” Тамара Василівна (її чоловік Гнідий і син Максим), Зоська, Рита, Левко, Михайло Світозаров, Вигорський. Сюжет І частина. Степан Радченко разом з односельцями Надійкою і Левком […]...
- Трагедія жінки в романі Л. М. Толстого “Анна Кареніна” (1 варіант) Лев Миколайович Толстой – класик світової романістики, філософ, “учитель життя”. Духовна спадщина письменника грандіозна і велична, стала помітним культурним явищем XIX та XX століть. Дійсність часу, криза старих форм життя висунули перед письменником ряд проблем, які він мав вирішити. Толстой не міг не відзначити зміну характеру духовних пошуків передового людства Росії: важливо було розкрити проблему […]...
- Трагедія жінки в романі Л. М. Толстого “Анна Кареніна” (2 варіант) У статті “Жіноча неволя в руських піснях народних” великий український письменник і громадський діяч І. Я. Франко писав: “Заборонена любов найсильніша… Для жінки все міститься в тій любові, поза нею вона нічого не бачить: ні дому, ні мужа, ні про чого світу. Задля своєї любові вона рішається на найбільшу жертву, яку тільки може принести женщина […]...
- Місто (скорочено) – Підмогильний Валер’ян Частина перша Степан стояв на палубі корабля, що плив до Києва по дніпру, оглядав береги, прощався подумки з рідним селом, селами, що виднілися на березі. Він їде до великого міста, щоб учитись і жити, щоб здійсни ти свою давню мрію. Разом із ним їхали Надія та Левко, односельці, теж учитися. Надія була дуже цікава до […]...
- Життя і творчість Валер’яна Підмогильного Реферат з української літератури Життя і творчість Валер’яна Підмогильного В особі Валер’яна Підмогильного наша література могла б мати письменника врівні з Мопассаном чи Франсом, Бальзаком чи Меріме, проте кривава рука більшовицького тоталітаризму обірвала життя талановитого прозаїка на початку сходження до вершин світового мистецтва. Про це свідчать ті твори, які полишив нам В. Підмогильний, написані протягом […]...
- Трагедія роду Половців і трагедія України (за романом Ю. Яновського “Вершники”) (1 варіант) Ішов 1919 рік… Братовбивча війна… Батько іде проти сина, а син проти батька… Страшні часи, часи горя і крові. І страшні вони ще тому, що події ці розгорталися в Україні з жахливою силою. “Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного, а з неба палило сонце, а гелгання бійців нагадувало […]...
- Трагедія роду Половців і трагедія України (за романом Ю. Яновського “Вершники”) (2 варіант) Юрій Яновський став відомим саме завдяки роману “Вершники”, який був написаний ідеологічно правильно, тобто віддавав хвалу більшовицькій партії. Особливість цього роману – це своєрідність його будови: він складається з окремих новел. Та через всі новели червоною ниткою проходить тема трагедії українського народу, яка полягає в занепаді загальнолюдських цінностей, розпаді роду, родини заради якихось нових реалій […]...
- Значення атмосфери трудового життя для морального відродження людини (за романом “Марія”) (2 варіант) Що б робила людина, якби не працювала, навіть не підозрювала, що щось подібне існує? Я гадаю, вона неодмінно почала б щось робити, бо сидіти весь час без діла, мабуть, не зможе навіть найзапекліший ледар. Як не дивно, у ледарів є якісь незрозумілі нам виправдання щодо свого неробства. Вони намагаються нас переконати, що не працюють через […]...
- Значення атмосфери трудового життя для морального відродження людини (за романом “Марія”) (3 варіант) Усе життя наші предки працювали, бо знали: без праці вони загинуть від голоду. Добували собі працею їжу ще у вік кам’яний, працювали і в середні віки, і у вісімнадцятому, дев’ятнадцятому сторіччях. Люди розуміли, що без діла вони перетворяться на трутнів, які живуть лише крадіжками та обманом. Це розуміння праці, безмежна любов до родинного клаптика землі […]...
- Трагедія особистості у романі Панаса Мирного “Хіба ревуть воли… “ Кожна дитина приходить у світ безгрішною, чистою. Вона не може комусь заподіяти зло або відплатити за образу. Як би добре було, щоб і дорослі мали теж неушкоджену дитячу душу. Та, на жаль, що більше років проживає людина, то більше гріхів вона має. Скоєні гріхи людини переходять у трагедію особистості. Так і сталося із Чіпкою – […]...
- Значення атмосфери трудового життя для морального відродження людини (за романом “Марія”) (1 варіант) Нам відомо з підручників біології, що, згідно з теорією Ч. Дарвіна, людина походить від мавпи. Ця людиноподібна істота вирішила трохи попрацювати, і з нею сталося диво. Здається, подібне диво сталося і з Корнієм Перепутькою з роману Уласа Самчука “Марія”. Цей чолов’яга перетворився з ледаща та байдикуватого непотребу на хазяйновиту і працьовиту людину. Плодовита земля та […]...
- Аналіз вірша “Місто” Семенко М. Семенко протягом усього свого творчого життя експериментував із формою вірша, шукав власну інтонацію, невимушену й наближену до розмовної, розробляв і опрацьовував нові мотиви, зокрема еротичні та урбаністичні. Вірш “Місто” має яскраво виражений урбаністичний характер. Вид лірики: вірш-медитація. Жанр: ліричний вірш. Провідний мотив. У вірші “Місто” автор, використавши прийоми й засоби футуризму, не тільки відтворив […]...
- Трагедія роду Половців у романі “Вершники” Юрія Яновського Трагедія роду Половців у романі “Вершники” Юрія Яновського. Роман у новелах “Вершники” (1935) – один із кращих творів української літератури про громадянську війну. Про роботу над романом Ю. Яновський писав: “… я намагався… показати справжніх натхненників… громадянської війни… , вивести на сторінки книги трудящий народ – його сталеварів, селян, шахтарів, його інтелігенцію… Я звернув особливу […]...
- Твір-відгук на роман “Місто” Проза В. Підмогильного тематично розмаїта: через усю творчість письменника 20-х рр. XX ст. як магістральна проходить чи не найпоширеніша в тогочасній літературі тема: революція й людина. Тільки він сприймав її інверсійно: людина й революція, і відповіді на питання, котрі постають перед українською культурою, нацією загалом, пов’язував, передусім, із проблемою міста й села, їхніх взаємин, зображуваних […]...
- Проблема морального обов’язку у творі “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм… ” Т. Шевченка (2 варіант) У тисяча вісімсот сорок п’ятому році Кобзар подорожував Україною. Поетові довелося побачити неймовірні страждання народу, зростання невдоволення серед селян. Прикро було Тарасові Шевченку спостерігати, як українські пани, надівши маски “лібералів”, знущаються над людьми. Вони на словах розуміють і люблять народ, але довести це справами, відмовитись від своїх привілеїв пани не здатні. Коли Шевченко став відомим […]...
- Трагедія особистості в романі “Хіба ревуть еопи, як ясла повні?” Панаса Мирного Трагедія особистості в романі “Хіба ревуть еопи, як ясла повні?” Панаса Мирного. Трагедію особистості Панас Мирний відбив уже в назві – при виданні 1903 р, в Україні твір був названий “Пропаща сила”. У романі, за визначенням І. Франка, “змальовано майже столітню історію українського села”, розкрито тогочасну дійсність в усіх її складностях і суперечностях. В алегоричній […]...
- Трагедія роду Половців у романі Ю. Яновського “Вершники” Трагедія роду Половців у романі Ю. Яновського “Вершники” Ось і прочитано роман Ю. Яновського “Вершники”, обговорено його побудову і проблематику, мову і стиль, а на серці біль, біль за те, що все, про що написав письменник, було нашою трагічної історією, яку, на жаль, вже не можна повернути чи виправити. У романі “Вершники” порушено багато проблем: […]...
- Твір на тему: Харків – моє рідне місто Наш рідний Харків – славне, цікаве та старе місто. Для кожного, хто хоч раз був тут, воно стало рідним, бо як затишно завжди повертатись туди, де тебе зустрічають з радістю, привітністю та любов’ю. На території Харкова жили люди ще до нашої ери. А у скіфсько-сарматські часи тут уже було поселення з ознаками міста. Але неодноразові […]...
- Трагедія поета-вигнанця в ліриці Євгена Маланюка (2 варіант) Життя Євгена Маланюка – приклад того трагічного існування викинутого за межі рідної землі українського поета, свідомого громадянина, що не потрібний виявився Батьківщині саме тоді, коли потребував віддати всю свою долю їй. Тому лірика поета – болючий монолог емігранта-вигнанця, закоріненого в рідній землі. Портрет емігранта накреслює Євген Маланюк в “Сонетах про Орлика” – керівника козацької еміграції […]...
- Трагедія особистості в романі “Хіба ревуть вопи як ясла повні?” Панаса Мирного Реферат на тему: Трагедія особистості в романі “Хіба ревуть вопи, як ясла повні?” Панаса Мирного Трагедію особистості Панас Мирний відбив уже в назві – при виданні 1903 р, в Україні твір був названий “Пропаща сила”. У романі, за визначенням І. Франка, “змальовано майже столітню історію українського села”, розкрито тогочасну дійсність в усіх її складностях і […]...
- Трагедія роду Половців (за романом “Вершники”) (2 варіант) Немало написано творів про братовбивчу війну в Україні в 1919 році. Але яскраво І правдиво описати ці події вдалося небагатьом письменникам. Одним з таких співців епохи був Юрій Яновський. Роман “Вершники” – твір дещо незвичайний. Він складається з восьми новел, пов’язаних між собою ідеєю, темою та героями. Кожна частина немовби виступає новим ракурсом у розгляді […]...
- Трагедія особистості в повісті О. Кобилянської “Людина” (3 варіант) Кожна людина прагне бути особистістю, прагне реалізувати свою людську сутність, розвинути всі здібності, закладені в ній природою, бути щасливою, знайшовши своє місце в житті. Однак далеко не кожній людині, на жаль, вдається це зробити. Саме до цих проблем звертається у своїй повісті “Людина” О. Кобилянська – письменниця, яку перш за все турбувала доля української жінки, […]...
- Трагедія особистості в повісті О. Кобилянської “Людина” (1 варіант) Мистецький процес кінця XIX – початку XX століття швидко й відчутно оновлювався завдяки новій потужній хвилі талановитої молоді. Її представники в цей період були тими, кого сьогодні модно називати “self-made man”, тобто людьми, які “самі себе зробили”. Саме до таких людей належить і талановита українська письменниця Ольга Юліанівна Кобилянська. Дівчина із багатодітної небагатої сім’ї, вона […]...
- Трагедія поета-вигнанця в ліриці Євгена Маланюка (1 варіант) Коли почалися соціальні зрушення на початку XX століття, українська молодь активно стала на захист України, віддала майже всі сили, щоб рідна земля здобула незалежність. Та на жаль, кров’ю захлинулися визвольні змагання українців – на нашу землю завледи зазіхали, як на ласий шматок, вороги. Після поразки більша частина тих, хто залишився в живих, змушена була емігрувати: […]...
- Трагедія роду Половців і трагедія України (за романом Ю. Яновського “Вершники”) Був собі давній рибальський рід Половців. Батько – Мусій Половець, досвідчений рибалка. Половчиха теж “доброго рибальського роду, доброї степової крові”, “стала до бою за життя, за рибу, стала поруч Мусія”. Вона народила хлопців “повну хату”, що тісно стало в ній “од їхніх дужих плечей”, але “тримала… в залізному кулаці, мати стояла на чолі родини, стояла, […]...
- Трагедія особистості в оповіданні М. Хвильового “Я (Романтика)” (2 варіант) Ах, як мертво навкруги, як мертво, Запеклися на залізі уста іржі, Пеленає революції мовчазні жертви Моїх думок розпатланий кужіль. М. Хвильовий Твори Миколи Хвильового – це біль романтика, що втратив свою віру, якому зрадила його мрія. Замість омріяної “загірної комуни” він отримав страшну дійсність. Мова йшла про тоталітарну систему, базовану на руйнуванні особистості, індивідуалістської української […]...
- Трагедія особистості в повісті О. Кобилянської “Людина” (2 варіант) Ольга Кобилянська розпочала свій літературний шлях повістю “Людина”, у якій підняла актуальну і болісну на той час тему жіночої долі, поставила проблему емансипації жінки. Ця тема була близькою для письменниці, адже в її родині дівчаткам з дитячих років втовкмачували, що головною метою жінки є вдале заміжжя, що їй не треба вчитися, і вже зовсім не […]...
Твір опис картини запорожець.